Вибір слова із синонімічного ряду при перекладі
Існування в мові лексичної синонімії ставить перед перекладачем особливі завдання. Абсолютних синонімів дуже мало. Крім того, синоніми не завжди можуть заміняти один одного. Вони можуть бути придатними в одному контексті і виявитися непридатними в іншому. При аналізі та вибору одного із синонімів необхідно розрізняти синоніми: смислові (ідеографічні), які відрізняються відтінками значення, ступенем інтенсивності вираження поняття; стилістичні, які відрізняються емоційною забарвленістю або відношенням до різних стилів; фразеологічні, які відрізняються своєю сполучуваністю з іншими словами. У двомовному словнику звичайно синоніми, що представляють різні значення і відтінки значень слова, розділені арабськими цифрами, крапкою з комою, комою. Як приклад диференціації смислових синонімів проаналізуємо статтю design в Англо-українському словнику М.І.Балла: design 1. n 1) задум; намір, план; 2) часто pl злий намір (умисел); 3) рел. боже провидіння; 4) мета; 5) творчий задум, проект; 6) креслення. ескіз, конструкція; 7) малюнок, візерунок; 8) дизайн; композиція; 9) твір мистецтваПерекладач повинен звертати увагу на приналежність слова до певного словникового пласту, оскільки це має велике значення при перекладі таких пар. Слід відзначити так звані контекстуальні синоніми, тобто слова, які не є синонімами у власному значенні слова, але які сприймаються як такі у даному контексті. У контексті може виявитися потенційне значення слова. Цим фактом і пояснюється виникнення контекстуальних синонімів.Говорячи про переклад термінів можна наголошувати на тому, що термін – однозначний; термін не має конотативних значень; він позбавлений синонімів; незалежно від тексту термін перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Було би невірним говорити про переклад термінів як таких. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, - повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками. Інша справа з розрядом термінів-омонімів, значення яких варіюються, залежно від сфери застосування. Багатозначність таких термінів значно ускладнює роботу перекладача, адже вони не завжди перекладаються як повні еквіваленти, більш того навіть не завжди дослівно. Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладуДо інших трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію.Конкретизація – процес, при якому одиниця більш широкого конкретологічного змісту передється в мові перекладу одиницею конкретрого змісту. Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапкахТерміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладуОднак, у спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї труднощі полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці.У фразеологізмах часто міститься метафоричний елемент. Їх не можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражене національне забарвлення. Це все та ряд інших факторів призводить до того, що фразеологічні одиниці часто не мають абсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу ідіом полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіантом. Найкращий спосіб - передати фразеологізм фразеологізмом. Це є можливим тоді, коли англійська та українська мови запозичили фразеологічний зворот з інших мов (найчастіше класичних).Переклад фразеологічним аналогом, тобто використання в українській мові фразеологічних одиниць, які мають те саме значення, але які побудовані на іншому образі. При такому перекладі слід враховувати, що український образ повинен бути нейтральним щодо національного забарвлення:Переклад калькою, тобто спроба скопіювати англійський образ і створити свою фразеологічну одиницю. При такому способі треба пам'ятати, що:образ повинен бути зрозумілим, метафоричне, переносне значення повинно виходити з прямого значення:
якщо в перекладі є реалія, то вона повинна бути зрозумілою українському читачеві:перекладові слід надати форму фразеологізму:Описовий переклад, відмова від перекладу фразеологізмом:
51. ПОМИЛКИ В ПЕРЕКЛАДІ.Основою наукового тексту є термінологія певної галузі науки.У системах термінів відбув всі наукові теорії та гіпотези.тому будь-яке викривлення термінології в перекладі наукового твору неодмінно призводить до спотворення висловлених у ньому ідей.при перекладі найбільше важить точність і послідовність їх вживання.Для перекладача науково-технічної літератури особливо важливе знання предмета перекладу - він повинен орієнтуватися у тій предметній галузі, до якої належить призначений для перекладу текст. Під час перекладу потрібно правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення метатекстових елементів, що беруть участь в організації тексту. Природно, що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов'язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації.Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша - до германської, друга - до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша – переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга - флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем - флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкцій, а в англійській мові - дієприслівників, категорії роду іменників і прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі. Певні труднощі для перекладачів-початківців становлять граматичні омоніми — формально тотожні граматичні форми або конструкції, що мають різне граматичне явище (наприклад, дієслово to do може вживатися як допоміжне дієслово у заперечувальних та питальних реченнях, дієслово-репрезентант попереднього дієслова та як смислове дієслово). Ще одна група граматичних труднощів перекладу пов'язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета і присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані "формальний підмет" і "формальний додаток", неможливі у структурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів і тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій. Такий переклад називається "дослівним" або "послівним". Його слід відрізняти від граматично буквального перекладу, який є дослівним перекладом граматичної форми або синтаксичної конструкції, що порушує граматичні норми мови перекладу та/або жанрово-стилістичні норми науково-технічної літератури.
52. Редагування НАУК ТЕКСТУ— вид діяльності; і як будь-який вид діяльності, воно має складну системно-структурну організацію, складний механізм діяльності, складну систему факторів, що її зумовлюють. Принаймні, можна виділити такі основні аспекти аналізу редакторської праці: технологічний (організація праці редактора на наукових засадах), діяльнісний (визначення структури діяльності, мотиваційно-цільової сфери праці, впливів, що зумовлюють працю, осмисленість праці),психофізіологічний (визначення механізмів роботи, яку виконує людина як літературний редактор). Кожен із цих аспектів передбачає аналіз предмета редакторської діяльності. Вивчення предмета діяльності редактора — - журналістського твору — теж має різні аспекти аналізу: мовленнєвий, комунікативний, кібернетичний, соціальний, лінгвістичний, соціально-психологічний тощоСлово „редагування" походить з латинської мови і означає „приведений допорядку". Редагування - це аналіз, перевірка, спрямована на виправленнятексту, призначеного для опублікування або для безпосереднього
використання його як документа.Основна мета редагування -ліквідація мовних помилок. Окрім того, в процесі редагуваннявстановлюється відповідність тексту зокрема і документа загалом різнимвимогам: перевіряється фактичний матеріал, оцінюється композиційна
будова документа, вдосконалюються його мова і стиль викладу.
Редагування службових документів можливе тільки при високому рівні
володіння літературною мовою, навичками та прийомами роботи з
документами. Сучасній діловій людині знання щодо правки документів
різного призначення та видів вкрай необхідні.
Службова документація охоплює всі сторони життя і діяльності людей, а
тому якість службового документа безпосередньо впливає на характер і
результати цієї діяльності.
Основа редагування - робота з текстом. Текст повинен будуватися на
основі певного, послідовного і доказового мислення. При редагуванні
текстів застосовують основні логічні закони.
При редагуванні наукових текстів необхідно знати основні вимоги,
обов'язкові для пред'явлення доказів.
Доказ (доказовість) - це логічна дія, в процесі якої істинність
положення обґрунтовується судженнями безумовно істинними.
Таким чином, судження базується на тезисах та аргументах.
Тезиси — положення, які доводяться.
Аргументи - судження, які повинні довести тезиси.
Робота над текстом самого автора або іншого службовця розпочинається з
вичитки в цілому. При першому прочитанні не рекомендується вносити
виправлення одразу. Можна зробити помітки на сторінках або в самому
тексті олівцем. Якщо текст складний, то бажано робити помітки на окремих
аркушах паперу, які потім скріплювачем підшивають доредагованого
документа.