Богдан-Олег Горобчук про БДСМ, суб’єктивно-реалістичні вірші та довжину своєї бороди

Сон дряпає мені спину

 

вночі

коли тільки починав задихатися

– відчини вікно – подумав я собі

 

і коли забув про цю миттєву думку

між двома вир(в)ами снів

то провалився в задихальний

з тонкими сполучними лініями тенет

я був чоловічком у заплющеному оці

з тонкими лініями вій

 

ліжко ходило хвилями в матраці вар’ювали пружини

книжки зі столика позад ліжка хотіли нависнути

ніби сходи

не переді а наді мною - ніби напівобвалений міст

 

в задихальному сні – отже – плавалось

 

я вплив у вікно черкаючи спиною

вищі холодні гілки як скальпелі

мій хребет вигулькував як шило з мішка

принагідно проколюючи всі навколишні вікна

а легені – ця ворона зі здвоєними широченними крилами

і навіть одним зайвим крилом

продовжувала задихатись

 

вікна лопались від хребта ніби повітряні кульки

ворона легень чорніла від тиску

випущеного з цих спорожнених вікон повітря

наповненого кухнями з брунатними витяжками

і згорбленими мешканцями

з посудом замість іграшок і книг

наповненого спальнями з ліжками-кораблями

вітальнями з телевізорами замість співрозмовників

телевізори ліжка мешканці витяжки посуд

потрапляли до легень

ворона кашляла

я задихався

 

потім з мого рота потекла тонка цівка вірша

ворона і шпичак хребта повернулися до тіла

крізь вікно що знову заросло склом

я прокинувся

а в матраца зламалось одне ребро – одна хвиля –

і подряпало мені шкіру на спині

 

 

Поезія несвідомого: До речі, один з останніх твоїх віршів про дитинство. Він називається “Вікно твого дитинства”. Що це? Спроба переглянути власну історію, як у Кастанеди, чи проста туга за тою казковою безтурботністю, яка осяювала ореолом невинності ранні роки?

Богдан-Олег Горобчук:Швидше, це та «найпоширеніша будівля моїх сновидінь», про яку ти згадував щойно у попередньому питання. Ось вона – лінія перетину сну і реальності. Я писав про абсолютно реальний напівзруйнований дитсадок у Теснівці. Проте він іноді й справді сниться мені таким, яким був десяток років тому, навіть більше. В таке дитинство можна повертатися, віднаходити в ньому безліч маячків, напівзабутих символів, але вони вже сприймаються ніби кимось іншим, перерослим це наївне сприйняття реальності. Тому є уривки спогадів, є намоклий папір спогадів, але не самі – чисті, достовірні, безпосередні спогади.

 

Поезія несвідомого: Може не тактовно таке питати, але у що ти віриш? Або в кого? (якщо не хочеш, то не відповідай)

Богдан-Олег Горобчук:Як не парадоксально, але саме найінтимніші питання, от як це, провокують на стандартні, штампові відповіді. Щоб втекти від цього штампу скажу так – вірю в життя поезії після її смерті. Адорно в «Негативній діалектиці» цілком слушно писав, що після Освенціма смерть уже неможлива. Але я вірю, що поезія жива, може бути незалежною і цільною, і її неможливо звести виключно до якихось суспільних функцій.

Поезія несвідомого: Коли вийде щось нове? Маю на увазі збірку поезій. Або… проза?

Богдан-Олег Горобчук:Припускаю, що нова поетична збірка може вийти уже в 2013. Я маю достатньо матеріалу, який був би не проти упорядкувати і опублікувати, маю художні ідеї для оформлення, і справа лише за тим, щоби знайти видавця.Проза наразі – усе іще не для мене. Припускаю – вік іще не той, щоби писати такі тексти.

Поезія несвідомого: В “livejournal” я прочитав чудового вірша, який починається словами “ти… така барбарисова”. Не люблю цих барбарисок, але, по правді кажучи, звучить смачно. Також в якомусь інтрв’ю ти казав, що для тебе не важливо яка поезія, чи римована, чи ні. Важливо те, які вона викликає враження на автора, а потім і на читача. Важливо те, наскільки сильні образи… Отже, для тебе поезія – це…

Богдан-Олег Горобчук:Це щось явно більше і складніше, щоби дати визначення одним реченням. Суб’єктивно для мене поезія – це можливість висловити у найближчій формі до того, як я сприймаю і переживаю буття. А ширше кажучи, поезія – це остання барикада притомної культури, що може іще протистояти культурі всуціль комерційній, порожній, розважальній. Цікаво, що вірш «ти така барбарисова» – якраз із розважальних, грайливих, по суті своїй неглибоких. Але мені він також чимось подобається, може – лаконізмом і нахабністю, такий собі безсоромний інструмент пікапу ).

Поезія несвідомого: Це наше перша така собі бесіда “віч-на-віч”, тому вибач за непрофесіоналізм) Надіюсь, в майбутньому ще поговоримо. Бажаємо тобі усією публічною сторінкою терпіння і натхнення. Особисто я дакую за відвертість, за витрачений час. Побажай щось і ти людям, які читатимуть це.

Богдан-Олег Горобчук:Дякую, що ви є, в українському сегменті Вконтакте ви робите дуже хорошу і важливу справу. Побажаю вашим читачам побільше змістовності в їх житті, і побільше хороших моментів, які вони насправді переживатимуть і цінуватимуть, які залишатимуть у їх пам’яті глибокі сліди.

 

 

Інтерв’ю з Богдан-Олег Горобчуком.

Підготував Андрій Даньків.

22 липня 2013р.

 

Також можете прочитати:

 

Богдан-Олег Горобчук: 15 тез про сучасну літературу.

http://re-mag.com.ua/interview/gotob4uk.html

 

Особистості. Богдан-Олег Горобчук.

http://abzacnews.blogspot.com/2013/04/blog-post_4137.html

 

Життя.

http://life.pravda.com.ua/culture/2008/03/10/1691/view_print/

 

Богдан Горобчук: “На заводі мене називали Олегом”

http://sumno.com/article/bogdan-gorobchuk-na-zavodi-mene-nazyvaly-olegom/

 

Богдан-Олег Горобчук. Класика завжди є актуальною.

http://neabyshcho.blogspot.com/2009/08/blog-post.html

 

Богдан-Олег Горобчук про БДСМ, суб’єктивно-реалістичні вірші та довжину своєї бороди.

http://sumno.com/article/bogdan-oleg-gorobchuk-pro-bdsm-subjektyvno-realist/