Порівняльні синтаксеми виражені називним відмінком іменника. Порівняння-означення

В сучасній лінгвістиці простежуємо спірні моменти, різні точки зору щодо розмежування порівняльних зворотів і неповних підрядних порівняльних речень. Це стосується, зокрема, «конструкцій із порівняннями, вираженими іменниками та субстантивованими прикметниками, займенниками, числівниками і дієприкметниками у називному відмінку. Здійснений нами аналіз фактичного матеріалу дає підстави для виділення таких основних критеріїв розмежування порівняльних зворотів та неповних підрядних порівняльних речень» [9].

Порівняння, які становлять сполучення називного відмінка іменника (займенника) із сполучним словом як, сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, ніби і под. (називний відмінок при цьому може супроводжуватися залежними словами, як правило, у ролі означення) і відносяться до співвідносно-вказівних слів – прислівників так, так само, або займенників такий (-а, -е, -і), які вказують на обов’язковість підрядного речення для смислової повноти усього речення, слід кваліфікувати як підрядні неповні речення відповідного функціонально-семантичного типу, обумовленого функцією співвідносно-вказівного слова, напр.: Зажив Грицько тихим пахарським життям... – так, як і люди (Панас Мирний) – підрядне способу дії; Вона [Домніка – Р.С.] була така працьовита, мов бджола... (О.Кобилянська) – підрядне міри й ступеня.

До неповних підрядних порівняльних речень Рошко С.М зараховує також «порівняльні вирази – форми називного відмінка іменників, займенників чи інших субстантивованих слів, що залежать від потенціального, імпліцитного співвідносно-вказівного слова, у яких відсутній присудок при реконструкції цих виразів у повну структуру становив би собою повторення реального присудка головного речення, а не штучний, домислюваний, уявний присудок» [9], напр.: І жили ті брати [так – Р.С.], як цареві сини…(Фольклор) → І жили ті брати, як жили цареві сини…

При цьому ми послідовно враховуємо й характер семантико-синтаксичного взаємозв’язку між суб’єктом, об’єктом та основою порівняння. Порівняльні вирази з відсутнім присудком зараховуємо до неповних підрядних порівняльних речень у тих випадках, коли: а) суб’єкт і об’єкт є назвами істот, а основою порівняння є дії, тотожні для суб’єкта і об’єкта порівняння, напр.: Пан походжає, як чорногуз (М.Коцюбинський); б) суб’єкт є назвою неістоти, а об’єкт – назвою істоти, яка може виконувати дію, що лежить в основі порівняння, напр.: Нема кому розказати, Чого серце хоче, Чого серце, як голубка, День і ніч воркує... (Т.Шевченко); в) суб’єкт є назвою істоти, а об’єкт – неістоти, яка за своїм семантичним навантаженням здатна виконувати дію, що закладена в основі порівняльної конструкції, напр.: Сохне вона [дівчина – Р.С.], як квіточка... (Т.Шевченко); г) до порівняльної конструкції відноситься підрядне речення, дієприслівниковий або дієприкметниковий зворот, незалежно від форми вираження суб’єкта і об’єкта порівняння, напр.: А рояль... вив дико, як звір, стікаючий кров’ю (М.Коцюбинський); ґ) суб’єкт і об’єкт є назвами неістот, дія суб’єкта семантично тотожна з дією об’єкта, а об’єкт за своїм семантичним навантаженням здатний виконувати дію дієслова-присудка, напр.: Як квіточка, надія розцвіла (Л.Глібов).

Якщо ж і суб’єкт, і об’єкт є назвами неістот, а дія суб’єкта семантично тотожна з дією об’єкта порівняння, який за своїм семантичним навантаженням не здатний виконувати дію, що лежить в основі порівняння, то такі порівняльні конструкції ми схильні трактувати як порівняльні звороти, напр.: І гнів, як пожежа, шумує у жилах, як грозами сповнений сад... (В.Сосюра); Над Римом виснуть, наче тіні, знамена чорних перемог... (В.Сосюра).

Якщо ж у складі порівняння, крім називного відмінка іменників (займенників), наявні ще придієслівні додатки чи обставини, які ретроспективно вказують на обов’язковість пропущеного присудка, то такі конструкції теж слід кваліфікувати як безсумнівні неповні підрядні порівняльні речення, напр.: Ані губи не малювала дівчина, ані лице не рум’янила – сама була, як чічка в городці (І.Чендей).

Якщо ж порівняння, виражене іменником у називному відмінку з залежними словами чи без них, не відповідає зазначеним умовам, то в такому випадку ми кваліфікуємо його як порівняльний зворот у ролі того чи іншого члена речення, напр.: Жаль сну ранкового по тих безсонних ночах, Що теж були, як сон, як світла й тіней гра... (М.Рильський) – складений присудок; ...коли зима настане, підуть завірюхи, заметільниці, мов лихі сили, помчать скажено полями... (О.Кобилянська) – складний присудок і под.

Що ж до порівняльних конструкцій, в яких не наявний жоден із головних членів речення, ми вважаємо за доцільне трактувати такі порівняльні конструкції як підрядні неповні порівняльні речення, якщо вони становлять структурну синтаксичну одиницю з обставин, додатків чи обставин і додатків, особливо ж якщо такі порівняльні структури залежать від співвідносно-вказівних слів так, так само або такий (-а, -е, -і), напр.: Ніколи він [Кочубей – Р.С.] не здавався їй [Мотрі – Р.С.] таким чужим, як нині (Б.Лепкий); Як же здивувався Петро, пізнавши Кирила Тура!... Так йому зрадів, наче рідному братові... (П.Куліш).

Порівняння-означення, які можуть виражатися як безсполучниковим способом, так і сполучниковим порівняльним зворотом. Безсполучникові порівняння, виражені прислівниковою формою з по-, виступають у багатьох випадках як уточнюючі порівняння з відтінком міри й ступеня, хоч і не виділяються комами, напр.: Краєчок його [Левкової – Р.С.] повіки набух від спеки і пилу, а чорні, по-дівочому довгі вії виділяються, як в дорослого (М.Стельмах). Сполучникові порівняння-означення можуть бути як непоширеними, так і поширеними. Найтиповішими засобами їх вираження виступають: а) іменники в називному відмінку, які звичайно вживаються в постпозиції до атрибутивних синтаксем і виступають ускладнювачами не тільки формально-синтаксичної, але й семантико-синтаксичної структури речення, напр.: І хай рожевий, наче мрія, птах мені співає в золотих житах (Д.Кремінь); [Івоніка – Р.С.] Витривалий, мов лісна звірина, був загартований проти всяких утяжливостей природи... (О.Кобилянська); б) іменники в непрямих відмінках, напр.: Ви щасливі, холоднії зорі, ясні, тверді, неначе з кришталю (Леся Українка); в) відокремлені прикметники, що виступають у ролі уточнюючих членів речення. У семантико-синтаксичній структурі речення такі порівняльні атрибутивні синтаксеми виступають конкретизаторами атрибутивних відношень, напр.: Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в’ється гадюкою Раставиця... (І.Нечуй-Левицький); г) дієприкметники і дієприкметникові звороти, напр.: Не такі дочки у Василя Семеновича: якісь циганочки повдавалися! З чорними очима, з довгими, як кендюхи, носами, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж то чорні, як у сажу вимазані! (Панас Мирний); ...[Мотря – Р.С.] усміхаючись своїм, ніби позиченим, усміхом, вийшла на ганок (Б.Лепкий).

Висновки

Порівняльний зворот - це сполучення слів, яким через порівняння, здебільшого образно, характеризується певна дія, стан будь-кого чи будь-чого.

Порівняльний зворот у структурі простого речення може виступати означенням (узгодженим і неузгодженим) у прикметниковій чи приіменниковій формі.

До неповних підрядних порівняльних речень зараховуємо порівняльні вирази – форми називного відмінка іменників, займенників чи інших субстантивованих слів, що залежать від потенціального, імпліцитного співвідносно-вказівного слова, у яких відсутній присудок при реконструкції цих виразів у повну структуру становив би собою повторення реального присудка головного речення, а не штучний, домислюваний, уявний присудок.

Завдання

Тест

1. Різновид члена речення: присудка, обставини способу дії, означення, прикладки це:

а) синтаксичний порівняльний зворот;

б) мовленнєвий порівняльний зворот;

в) морфологічний порівняльний зворот.

2. Узгоджене означення – це конструкції, які виражаються:

а) прикметниками, порядкові числівники, займенниками прикметникової форми дієприслівниками;

б) прикметниками, дієприкметниками, порядкові числівники, займенниками прикметникової форми;

в) тільки прикметниками.

3. Речення типу пан походжає, як чорногуз (М.Коцюбинський) відносимо до:

а) просте речення з ускладненням;

б) підрядні неповні порівняльні речення;

в) підрядне повне порівняльне речення.

4. Сполучникові порівняння-означення можуть бути:

а) узгоджені та неузгоджені;

б) повні та неповні;

в) поширені та непоширені.

5. Дослідженнями порівняльних зворотів займалися такі вчені (вибрати правильний рядок):

а) І.К. Кучеренка, Л.В. Голоюх, К.Г. Городенська, Н. П. Шаповалової, С.М. Рошко;

б) І.Р. Вихованець, Л.В. Голоюх, М.С. Заоборної, С.М. Рошко, В.Ф.Сич;

в) І.К. Кучеренка, Л.В. Голоюх, М.С. Заоборної, Н. П. Шаповалової, С.М. Рошко.

Практичне завдання

Доповніть речення, за зразком, порівняльним зворотом вираженим узгодженим означенням при Н.В. іменника.

Солодко спить кошенятко. – Солодко спить кошенятко, неначе маленьке янголятко.

Вона раз у раз заюшувалася червоними блискавицями, а трохи перегодом над стернями прокочувався грім (Гр. Тютюнник).

Магічна сила лісу силувала їх клубитися над його понурим верхом, а, між тим, їх тягло в далечінь (О.Кобилянська).

Відповіді

Тест

1. а

2. б

3. б

4. в

5. в

Практичне завдання

Вона раз у раз заюшувалася червоними блискавицями, а трохи перегодом над стернями прокочувався грім, ніби очікуваний гість.

Магічна сила лісу, ніби чарівна мавка, силувала їх клубитися над його понурим верхом, а, між тим, їх тягло в далечінь.