Поняття нотаріату. Модель нотаріату латинського типу

ЧАСТИНА СЬОМА. ПОЗАСУДОВІ ЦИВІЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ

Розділ 1. Нотаріат і нотаріальний процес

Глава LI

НОТАРІАТ І СУД

Поняття нотаріату. Модель нотаріату латинського типу

 

Нотаріат— це система органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. (ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 р. “Про нотаріат” )

 

  Типи нотаріальних систем у світі:    
1)Нотаріат англосаксонського типу. (Англія, США тощо)   2) Нотаріат латинського типу.
До компетенції нотаріусів належить лише посвідчення документів та підписів. Наприклад, в англійських судах посвідчений нотаріусом документ не має повної юридичної сили доказу та потребує перевірки фактів, викладених в угоді. Таким чином, заінтересованим особам доводиться не тільки двічі сплачувати за ту саму роботу нотаріусу та адвокату, але й не вдається отримати на руки документ повної доказової сили.   Нотаріуси в англосаксонській правовій системі, а також нотаріальні, як і інші письмові докази, не відіграють тієї ролі, що відводиться їм у країнах латинського нотаріату. Саме тому будь-які письмові документи у цивільному процесі країн загального права можуть бути спростовані за допомогою свідків .   Нотаріуси виконують виключно посвідчувальні функції, наприклад, стосовно копій, підписів, показань свідків під присягою тощо   Допускається змішування нотаріальних та адвокатських функцій, наприклад, солісіторами в Англії.       Визнається особлива важливість письмових доказів. Сьогодні нотаріат латинської школи отримав розповсюдження майже у всіх західноєвропейських країнах (Австрія, Бельгія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Люксембург, Голландія, Іспанія), а також у Латинській Америці і навіть у Японії, загалом більш ніж у сімдесяти країнах. До цієї ж форми нотаріату приєдналися і країни, які не досить давно йдуть шляхом розвитку вільного підприємництва, зокрема, Польща, деякі країни Африки, Китай.   У системі латинського нотаріату нотаріус виступає: по-перше, в якості незалежного представника держави, наділеного від імені держави повноваженнями вчинювати нотаріальні дії; по-друге, одночасно такою особою, що несе особисту відповідальність за вчинення нотаріальних дій. Незалежність нотаріуса забезпечує надання правочинам сторін публічної форми та публічної довіри, оскільки нотаріус виконує завдання публічної влади.   Контроль за діяльністю нотаріуса здійснюється : державою в особі органів юстиції і нотаріальними палатами.   Як вже зазначалося, латинський нотаріат зазвичай іменується «вільним нотаріатом».
У системі латинського права існує різна організація органів нотаріату.
1) Нотаріат, де нотаріус є особою вільної юридичної професії, не входить до державного апарату і не є державним службовцем.   Разом з тим свої повноваження він отримує від державної влади, держава делегує йому право посвідчувати документи, що ним редагуються або складаються, з метою надання їм публічної сили та доказовості, яку можна оспорити тільки в судовому порядку.   2)Нотаріуси є тільки державними службовцями.   3)нотаріальну діяльність здійснюють одночасно державні і приватні нотаріуси.
(Н:У більшості західноєвропейських країн, а також у Латинській Америці та Японії.)   (Н:Португалія, близько половини кантонів Швейцарії ).     (Н:Україна,Росія)

 

 

Риси латинського нотаріату:  
- Нотаріус є посадовою особою, наділеною державною владою, та одночасно спеціалістом вільної юридичної професії. Нотаріус наділяється повноваженнями держави, що надає йому якість посадової особи, а його діяльності – публічний, офіційний характер. Саме тому призначення на посаду нотаріуса здійснюється, як правило, міністром юстиції.   - Питання про розташування нотаріальних офісів також вирішується і контролюється державою (визначається кількість нотаріальних офісів та їх місцезнаходження; вирішується питання про їх утворення, скасування, реорганізацію).   - Контролюється державою і здійснення власне нотаріальної діяльності (в розумінні якісного технічного оформлення документів, дотримання формальностей, ведення звітності, виконання інших обов’язків нотаріуса).   - Латинський нотаріат характеризується тим, що діяльність нотаріусів тією чи іншою мірою контролюється і з боку держави, і з боку такої самоврядувальної організації нотаріусів, як Нотаріальна палата.     - У всіх країнах – членах Міжнародного союзу латинського нотаріату нотаріуси поєднуються у професійну організацію, незалежну від державної влади, завданнями якої є: представлення професії на різних рівнях; вирішення питання щодо відбору, навчання та організації стажування нотаріальних кадрів, утворення та скасування нотаріальних офісів; розгляд спорів між самими нотаріусами; контроль за здійсненням нотаріальної діяльності. - Однією з характерних рис латинського нотаріату є надання переваг письмовим, і в першу чергу нотаріальним, доказам.( Проте, українське процесуальне законодавство не надає жодних переваг нотаріально посвідченим документам. Так, ч. 2 ст. 212 ЦПК України передбачає, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.)   -У країнах латинського нотаріату нотаріальна практика не обмежується суто юридичною сферою,а здійснення нотаріальної діяльності передбачає вирішення питань, що належать до економічної, фінансової, соціальної та податкової сфер. Знання, якими володіє нотаріус, а також його практичний досвід дозволяють йому надавати більш ніж технічну допомогу. Досить часто він є конфіденційним консультантом для тих, кому необхідно прийняти ті чи інші правові рішення.   - Нотаріусу як посадовій особі заборонено у країнах латинського нотаріату прямо чи побічно здійснювати несумісні с посадою нотаріуса функції та брати участь у діяльності, що представляє небезпеку для матеріальних інтересів нотаріуса або осіб, що до нього звертаються (операції на біржі, у комерції, банківська діяльність, посередництво); використовувати свою посаду для отримання документів, що представляють інтерес для нього самого або членів його сім’ї.( в Україні – див. ч.2 ст.3, ст.4, ст.9 ЗУ)   - Нотаріус латинської школи обмежений територіально у здійсненні своєї діяльності. Він може здійснювати нотаріальні дії тільки в межах певного нотаріального округу. ( в Україні – див. ч.3 ст.131,ст.41,ст.25 ЗУ)   - Оплата за вчинення нотаріальних дій як принцип латинського нотаріату також фіксується державою. Основне правило, відповідно до якого визначається її розмір, полягає у компенсації різниці між вартістю оформлення документів, що приносять великий прибуток, та так званих “нерентабельних” документів. ( в Україні – див. ст.19, ст.31 ЗУ, п. 1 Указу Президента України від 10 липня 1998 р. “Про впорядкування стягнення оплати за вчинення нотаріальних дій”)   - Нотаріус латинської школи зобов’язаний гарантувати свою професійну відповідальність, як правило, за допомогою страхування. ( в Україні – див.ст.21та 27 ЗУ)    

Аналіз Закону України “Про нотаріат” дозволяє виснувати, що він орієнтований на латинську модель нотаріату , а обидві моделі нотаріату в Україні функціонують на засадах рівності.

 
           

 

У літературі нотаріальна діяльність кваліфікується як діяльність публічно-правового характеру. У цьому зв’язку терміни “приватний нотаріат”, “приватний нотаріус” та “приватна нотаріальна діяльність” не можна застосовувати у законодавстві та нотаріальній практиці. Ані нотаріат, ані нотаріус, ані нотаріальна діяльність не можуть бути приватними в силу певної специфіки інституту нотаріату як безспірної публічної юрисдикції. У літературі справедливо зазначалося, що з появою приватної практики юрисдикційна природа нотаріату не змінилася . Термін “приватний” стосується не нотаріату, а організаційних форм діяльності нотаріуса як особи, уповноваженої державою на вчинення нотаріальних дій. Разом з тим українські дослідники висловлювали думку, що Закон введенням приватного нотаріату усунув монополію держави на нотаріальну діяльність . Говорити про монополію держави на нотаріальну діяльність неправомірно, оскільки нотаріальні дії завжди вчинюються від імені держави і володіють державно-публічним характером. Тільки цим забезпечується виконання нотаріальних функцій, і тільки це – гарантія доказової сили нотаріальних документів. Для того, щоб акти приватного нотаріуса мали силу офіційних, держава має наділити його повноваженнями.

 

Проблеми (недоліки) чинного законодавства України:  
- В чинному законодавстві питання про правовий статус нотаріуса та контроль за його діяльністю врегульований недостатньо. Недоліком чинного нотаріального законодавства слід вважати відсутність вказівки на те, що нотаріус уповноважений вчиняти нотаріальні дії державою. Це уточнення сприяло б більш правильній регламентації вступу на посаду приватно практикуючого нотаріуса.   -Однією з характерних рис латинського нотаріату є надання переваг письмовим, і в першу чергу нотаріальним, доказам. В цьому зв’язку простежується певна проблема: українське процесуальне законодавство не надає жодних переваг нотаріально посвідченим документам. Так, ч. 2 ст. 212 ЦПК України передбачає, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Слід законодавчо закріпити положення про те, що нотаріально посвідчені правочини або документи не можуть бути оспорені показаннями свідків.   - Питання оплати за вчинення нотаріальних дій в Україні має бути вирішено інакше. По-перше, нотаріат – орган, що захищає права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, і має бути доступним для осіб, що потребують такої правової допомоги. Гарантією доступності нотаріату, зокрема, має бути суворо встановлена плата.Для заінтересованих осіб має бути не важливо, до якого нотаріусу звертатися. Головна мета – максимально забезпечити та гарантувати доступність нотаріальних дій, допомогти реалізувати досить високий попит на нотаріальні послуги. По-друге, можливість визначати розмір оплати вчинюваних нотаріальних дій надає нотаріату комерційного характеру та може привести до конкуренції між нотаріусами, що абсолютно неприпустимо. Конкуренція необхідна у підприємницькій діяльності, займатися якою нотаріус не може. Наслідок конкуренції – гонитва за клієнтами, що тягне за собою зловживання правами тощо.  

 

Зазначені проблеми знайшли своє висвітлення у Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, ухваленій на шостому пленарному засіданні Національної Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права 22 березня 2006 р. та схваленій Указом президента України від 10 травня 2006 р. № 361\200641. Пункт 5 цієї Концепції зазначає, що суттєвого розвантаження судової системи можна досягти, посиливши потенціал нотаріату. Щоправда, не можна погодитись з твердженням про те, що наказове провадження у цивільному судочинстві (видача судового наказу за відсутності юридичного спору між сторонами) доцільно трансформувати у функцію нотаріату. Наразі юрисдикція суду та нотаріату щодо вирішення цих питань визначається як альтернативна. Заінтересовані особи на свій розсуд реалізують право на звернення до суду або до нотаріуса (принаймні, у випадку, коли підставою для стягнення є нотаріально посвідчений правочин). Існування таких правил має об’єктивні підстави, а наказове провадження заслуговує на позитивну оцінку як різновид спрощеного судового провадження. Мова йде про стягнення заборгованості, яка вважається безспірною за суб’єктивним розсудом законодавця. Це не виключає можливих заперечень з боку боржника, що, в свою чергу, не дозволяє позбавляти його права на судовий захист. Щодо інших пропозицій Концепції стосовно основних напрямків реформування нотаріату, то з ними слід погодитись. Потрібно скасувати поділ, що існує в нотаріальній професії – на державних та приватних. Держава не повинна забезпечувати здійснення нотаріальних функцій, які успішніше виконують недержавні нотаріуси. Водночас держава повинна здійснювати контроль за якістю надання нотаріальних послуг та регулювати їх вартість для малозабезпечених категорій населення. Мають бути вироблені чіткі та надійні механізми відповідальності нотаріусів за надання неякісних послуг.

Сутність нотаріальної діяльності полягає в тому, що: вона спрямована на закріплення суб’єктивних цивільних прав, забезпечення їх реалізації, на посвідчення тих фактів, які пов’язані з виникненням цивільних правовідносин.

Предмет нотаріальної форми охорони складають: безспірні справи на відміну від судової діяльності, предметом якої є спори про право цивільне.

Нотаріат як гілка юстиції за своїми завданнями наближений до суду і врешті-решт сприяє досягненню завдань правосуддя.

 

 

Функції, що здійснюють органи нотаріату.

 

 

1. Функція забезпечення безспірності і доказової сили документів.   2. Функція забезпечення законності правочинів та інших юридичних актів (контрольна функція).   3. Функція сприяння громадянам та юридичним особам у здійсненні їх прав і законних інтересів.
  Нотаріально посвідчений договір у випадку спору в суді полегшує стороні можливість доказати свої права, бо зміст прав і обов’язків сторін за договором, справжність їх підписів, а також час здійснення договору офіційно підтверджені нотаріальним органом і тому є вірогідними і безспірними (ст. 1 Закону, ст. 59 ЦПК).   Сталість договору, іншої правочини або юридичного акта пов’язується з їх правомірністю, тому нотаріус перевіряє наявність необхідного складу юридичних фактів, у тому числі правоздатність і дієздатність сторін, належних їм суб’єктивних прав, які вони передають іншим особам, тощо. (ч. 4 ст. 5 ЗУ) Нотаріус повинен відмовити у здійсненні нотаріальної дії у випадку невідповідності останньої законодавству України або міжнародним договорам. (ч. 3 ст. 5 ЗУ) Нотаріус зобов’язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні прав і захисті їх законних інтересів, роз’яснювати права та обов’язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, які вчиняються, для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. (ч. 2 ст. 4 ЗУ зі змін. від 06.09.2012 р.)Нотаріус має право одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій.

 

Дискусійним є питання щодо визначення місця норм, що регулюють нотаріальне провадження, в системі права.
1) Деякі фахівці стверджують,щонотаріальне законодавство є невід’ємною частиною адміністративного, зокрема адміністративно-процесуального законодавства 2)Інші вважають, щонотаріально-процесуальні норми — це підгалузь цивільного процесуального права.
  Віднесення нотаріату до адміністративних органів, а законодавства, що регулює його діяльність,— до адміністративного законодавства є спірним. Адміністративні органи частково становлять механізм виконавчої влади; вони покликані здійснювати особливий вид державної діяльності — виконавчо-розпорядчу, специфіка якої полягає в практичному виконанні вимог законів та інших нормативних актів у процесі керівництва господарством і культурою. Очевидно, що органи юстиції і, зокрема, нотаріат подібних завдань не виконують, оскільки вони не є виконавчо-розпорядчими, а здійснюють діяльність щодо охорони прав від порушень, захисту прав, попередження правопорушень. Процесуальна природа нотаріальної діяльності та деяка спільність її з судовим провадженням, судовою діяльністю дозволяє визнати нотаріальні норми частиною цивільного процесуального права.

 

 

Правовий статус нотаріуса

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Ст. 3 ЗУ (зміни від 06.09.2012)

 

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на: (ст.1 ЗУ)

 
 

 


Державних нотаріусів.   Приватних нотаріусів.   На посадові особи органів місцевого самоврядування.   На консульські установи України.   На дипломатичні представництва України.
  у населених пунктах, де немає нотаріусів. за кордоном.

 

 

Відмінні риси:
Державна нотаріальна діяльність. Приватний нотаріус.
За своєю правовою природою державний нотаріат є державним органом, входить до складу державного аппарату. Не будучи державним органом, приватний нотаріат не є складовою державного апарату.
Нотаріус при цьому не є самостійним суб`єктом таких правовідносин. Приватний нотаріус є самостійним суб`єктом правовідносин,що виникають у галузі нотаріальної діяльності.  
Державний нотаріус є державним службовцем, перебуває у трудових правовідносинах із нотаріальною конторою або нотаріальним архівом, підконтрольний їм. Приватний нотаріус не перебуває на державній службіі здійснює свою діяльність як особа вільної юридичної професії.  
Державний нотаріус отримує заробітну платню з державного бюджету. Приватний нотаріус не отримує заробітної платні із бюджету.
Державний нотаріус не несе самостійної відповідальності за результати своєї діяльності. Шкода, заподіяна незаконними чи недбалими діями приватного нотаріуса, відшкодовується ним особисто в повному обсязі. Проте, Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.{ч.2 Ст. 27 – зміни від 06.09.2012 }  

 

 

Приватний нотаріус на свій розсуд вирішує тільки питання організації своєї діяльності, а власне нотаріальні дії ним вчинюються за тими самими процедурно-процесуальними правилами, що і державними нотаріусами. Крім того, державне регулювання приватної нотаріальної діяльності полягає у:( випливає з статті 2-1. (зі змінами 2012))    

 

 

Нотаріусом в Україні

 

 

  Може бути:   Не може бути:  
(ч.2 ст.3 ЗУ зміни від 06.09.2012)Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років,з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.     (ч.2,ч.3,ч.4 ст.3 ЗУ зміни від 06.09.2012)Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду. Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.  
             

 

 

Ст. 5 ЗУ «Обов'язки нотаріуса» Нотаріус зобов'язаний: - здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики ( зміни від 06.09.2012 } - сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; - зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; - відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; - вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; -дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; - надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; - постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; - виконувати інші обов'язки, передбачені законом.  

 

 

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю (ст.11 ЗУ зміни 2011,2012) Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.   Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду. За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю(Ст.12 ЗУ зміни від 06.09.2012)   Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:
èЩодо державних нотаріусів (ст.17 ЗУ)Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться( у книзі опечатка) Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. (ст.19) Оплата вчинюваних нотаріальних дій. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.

 

 

èЩодо приватних нотаріусів Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Реєстраційне посвідчення. (детальніше див. Ст.24. ) Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополіна підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та акта про сертифікацію про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам.   Реєстраційне посвідчення видається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі у семиденний строк після подання заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається у разі, якщо подані документи не відповідають установленим вимогам, а також з підстав, передбачених пунктом 81 частини першої статті 30 цього Закону. Про видачу реєстраційного посвідчення Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі повідомляють державну податкову інспекцію за місцем постійного проживання приватного нотаріуса.(Ч.5 ст.24 зміни від 06.09.2012) У реєстраційному посвідченні зазначаються нотаріальний округ та адреса робочого місця (контори) приватного нотаріуса. Приватний нотаріус зобов'язаний розпочати нотаріальну діяльність протягом 30 робочих днів після видачі реєстраційного посвідчення. àУ разі коли нотаріус не розпочав роботу в установлений строк без поважних на те причин, реєстраційне посвідчення за наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі анулюється. Приватний нотаріус вправі мати контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках. Час прийому громадян приватним нотаріусом повинен становити не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень за виключенням обставин, за яких нотаріус з незалежних від нього причин не може здійснювати такий прийом.   Робоче місце (контора) приватного нотаріуса (див ст.25 ЗУ) Печатка приватного нотаріуса(Ст.26 ЗУ) Приватний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова "приватний нотаріус", його прізвище, ім'я та по батькові, назву нотаріального округу. Печатка приватного нотаріуса виготовляється та знищується у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.( Частина друга статті 26- зміни від 06.09.2012 ) Відповідальність приватного нотаріуса (Ст.27 ЗУ) Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.{ч.2 Ст. 27 – зміни від 06.09.2012 } Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса (Ст.28 ЗУ.) Для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( 1952-15 ) шкоди приватний нотаріус зобов'язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.{зміни від 04.07.2012 } Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно. { зміни від 04.07.2012 } Приватний нотаріус не несе відповідальності по зобов'язаннях держави. Мінімальний розмір страхової суми становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. { зміни від 04.07.2012 } Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку. Підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса(Стаття 29-1 ЗУ) та Порядок зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса(Стаття 29-2 ЗУ) Підстави припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса( ст.30 ЗУ) та Порядок припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (ст.30-1 ЗУ) Оплата вчинюваних нотаріальних дій (ст.31 ЗУ) Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін. На відміну від державних нотаріусів, які за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством, приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Однак згідно з Указом Президента України від 10 липня 1998 р. «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Сплата приватним нотаріусом податків (ст 32 ЗУ) Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України { зміни від 06.09.2012 }