Вивчення рівня і характеру шкільної тривожності
ВИВЧЕННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНЯ МЕТОДОМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Стан здоров'я, самопочуття
З'ясуйте стан здоров'я школяра за симптомокомплексами хворобливості (відзначити наявні ознаки): спостерігається неправильне дихання (дихає через рот), часті застуди, кровотечі з носа, схильність до захворювання вух, схильність до захворювань шкіри, школяр скаржиться на часті болі в шлунку й нудоту, часті головні болі, схильність надмірно бліднути або червоніти, спостерігаються хворобливі, почервонілі віка, дуже холодні руки, косоокість, погана координація рухів, неприродні пози тіла.
Визначення фізичного розвитку школяра(відзначити наявні ознаки):
• має відмінний фізичний розвиток, постійно займається спортом;
• добре розвинений фізично, але спеціально цьому уваги не приділяє;
• фізично розвинений слабко, проте прагне працювати над собою;
• має поганий фізичний розвиток, який приносить школяру багато неприємностей;
• фізичні недоліки заважають школяру бути рівним з іншим;
• учень постійно зазнає глузувань через фізичну недосконалість і неможливість якось упоратися із цим.
Вивчення особливостей нервової системи
При вивченні школяра можна робити висновок про силу, рухливість і врівноваженість нервових процесів на підставі поведінкових реакцій, що найчастіше повторюються в процесі діяльності школяра.
Підставою для віднесення до переважно сильного типу нервової системи є наступні показники:
• здатність тривалий час виконувати важку роботу, не знижуючи інтенсивності і продуктивності (на противагу швидкій стомлюваності, мимовільному перемиканні від заданої діяльності);
• уміння переборювати труднощі і невдачі у роботі, прагнення до труднощів, наполегливість, завзятість у досягненні мети;
• підвищення завзятості і працездатності у важких умовах, у небезпеці;
• прагнення до самостійності у вчинках, особливо в нових, незнайомих ситуаціях;
• здатність швидко впоратися і мобілізувати себе у випадку невдачі та ін. Підставою для віднесення до слабкого типу є протилежні показники.
Про підвищену емоційну збудливість можна судити за деякими ознаками зовнішніх виявів емоцій, поведінкові реакції:
• яскраві мімічні реакції, пантоміміка (жестикуляція);
• виражені пози, скутість;
• тремтіння рук, ніг;
• помітні зміни в артикуляції мови, неадекватна інтонація;
• метушливість, нестриманість, питання і відповіді з надмірним емоційним забарвленням;
• неадекватно емоційні реакції радості або засмучення, часті надмірні емоції.
У процесі спостереження дайте відповіді на такі запитання: чи здатен учень займатися справою тривалий час без перерви (наприклад, протягом декількох годин), як він переносить невдачі, чи охоче береться за виконання відповідальної роботи, чи може працювати за несприятливих обставин, чи виявляє нервозність перед важливою подією, чи легко переборює тимчасові коливання настроїв і тривалий поганий настрій?
Чи спостерігається „у школяра симптомокомплекси невротичності: заїкається, запинається, говорить безладно, часто моргає, виконує безцільні рухи руками, гризе нігті тощо.
Вивчення рівня і характеру шкільної тривожності
Тривожність виявляється в загальній психологічній напруженості, особливо в ситуації спілкування. Високотривожні школярі часто не зважуються давати відповіді, бояться помилитися, довго обмірковують, іноді відмовляються відповідати, навіть якщо знають правильну відповідь. Як правило, уважно слухають інструкції, але не завжди їх розуміють через свій страх перед ситуацією.
Виявіть ті змістові характеристики факторів тривожності, які спостерігаються у конкретного школяра:
• вияви тривожності як загального емоційного стану школяра;
• переживання соціального стресу через соціальні контакти з однолітками;
• фрустрація потреби в досягненні успіху (несприятлива психічна атмосфера, яка не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату тощо);
• вияви різних страхів (самовираження, у ситуації перевірки знань, страх не відповідати очікуванням оточуючих (тривога з приводу оцінок, сильні хвилювання при відповідях біля дошки);
• проблеми у взаєминах з учителями, школяр не може впевнено відповідати навіть якщо знає матеріал;
• низька фізіологічна опірність стресу (знижена адаптація).
• скутість, напруженість рухів, поз.
Вивчення особливостей адаптації школярів до умов шкільного життя*
(завдання підвищеної складності)
Визначте, чи скаржаться такі діти на здоров'я, чи не перебувають у пригніченому настрої, чи повноцінно засвоюють навчальний матеріал, чи мають у класі друзів.
Проаналізуйте, чи не порушена у дитини система стосунків у школі. Чи здатна дитина об'єктивно сприймати критичні зауваження вчителя? У якій формі вчитель оцінює навчальні успіхи дітей, як висловлює незадоволення певними рисами школяра?
Проаналізуйте певні індивідуальні особливості психічного розвитку дитини, що ускладнюють її шкільне життя (надмірна чутливість або підвищена збудливість нервової системи). Простежте, чи не зазнають у школі емоційних перевантажень діти з надмірною чутливістю нервової системи. Опишіть ситуації, коли будь-яка невдача викликала у дитини бурхливу емоційну реакцію. Як поставився вчитель до такої "нестриманості"? Чи не висміюють емоційно вразливих дітей однолітки? Чи не виявляється стан психологічного неблагополуччя в агресивних реакціях дитини?
Проаналізуйте, які вияви має підвищена збудливість (гіперактивність) нервової системи у дитини. Опишіть приклади її імпульсивної поведінки. Чи важко такій дитині дотримуватися правил поведінки, керувати своїми потягами, виконувати вимоги вчителя? Які методи роботи із збудливими учнями застосовує вчитель? Як він попереджує нервові зриви дітей, агресивні реакції, конфлікти, бійки?
Проаналізуйте ситуації неадекватної поведінки школярів. Опишіть ситуації, в яких виявлялися негативізм, упертість, дратівливість вихованців, небажання або невміння дотримуватися правил поведінки. З'ясуйте, що саме спонукає дитину до такої поведінки, з якою метою вона провокує суперечки.