Провідник “вісімка” одним кінцем

ТУРИСТСЬКІ ВУЗЛИ

З’єднання та кріплення мотузок виконується за допомогою вузлів. Безпека туристів, а інколи і життя, залежить від вміння правильно зав’язувати та застосовувати. У самих різних випадках можна обійтися невеликою кількістю вузлів, але в їх зав’язуванні потрібно досягти повного автоматизму. До цих вузлів можна віднести вузли внесені до Правил змагань з спортивного туризму: прямий, академічний, зустрічний, ткацький, брам шкотовий, грейпвайн, провідник (одним кінцем), подвійний провідник, провідник “вісімка”, серединний провідник, стремено, булінь, удавка, схоплюючий (прусик), австрійський схоплюючий, бахмана.

Всі вузли можна поділити на робочі, які використовуються для навіски, страхування (словом, таким вузлам сміливо довіряєш життя) і допоміжні – вони при всіх своїх чималих перевагах позбавлені головного – стовідсоткової надійності.

До властивостей вузлів можна віднести: швидкість зав’язування, легкість розв’язування, не затягуватися, схильність до само розв’язування, втрата міцності мотузки в місці вузла.

Знання вузлів на практиці важлива річ, тому що правильно або не достатньо швидко зав’язаний вузол може призвести до трагічних наслідків. Туристам часто доводиться в’язати вузол дуже швидко і в незручних умовах в походах та у змаганнях, тому він повинен це робити автоматично, не задумуючись.

Для перевірки вміння в’язати вузли існує на змаганнях з туристського багатоборства такий етап, як конкурс “В’язання вузлів”.

Прямий

Міцний, поширений вузол. Недолік - здатність до само розв’язування без навантаження. Обов’язково повинні бути контрольні вузли.

Мал. 109

Застосовується для зав’язування мотузок однакового діаметра (недостатньо надійний). На одному кінці робиться петля, в неї знизу вгору просиляється кінець другої мотузки, петля обноситься ззаду і знизу і він виймається із петлі назад (мал. 109 А).

Можливі і інші способи, мотузки накладаються одна на одну і зав’язуються два простих вузла в різні сторони (мал. 109 Б).

Якщо один ходовий кінець мотузки буде згори, а другий знизу або навпаки (мал. 109 В), то вузол зв’язаний невірно і він має назву «бабський вузол».

Ходові кінці повинні входити і виходити із однієї сторони петлі. На двох кінцях в’яжуться контрольні вузли.

Академічний(мал.110)

Застосовується для зв’язування мотузок різного діаметру, як допоміжний. Спочатку на більшій мотузці роблять петлю, в цю петлю пропускають кінець другої мотузки, роблять два оберти навколо основної петлі. Далі кінець пропускають назад в петлю. Вузол розправляється, затягується і зав’язуються контрольні вузли.

Мал. 110

Зустрічний(мал.111)

Для зв’язування мотузок однакового діаметру, він більше надійний чим прямий. На кінці однієї мотузки зав’язуємо простий контрольний вузол, потім кінцем другої мотузки проходимо йому на зустріч, після чого розправляємо та натягуємо вузол. Вузол розправляється, затягується і зав’язуються контрольні вузли.

Вільні кінці мотузки виходять з нього у різні кінці.

Мал. 111

Зустрічна вісімка (мал.112)

Мал. 112

Володіє високою міцністю за рахунок великого тертя.

Для зав’язування мотузок однакового діаметра. На одній із мотузок зав’язуємо вузол у формі вісімки, далі кінцем другої мотузки проходимо вісімку на зустріч, після чого розправляємо і затягуємо вузол. Контрольні вузли не обов’язково.

Ткацький (мал.113)

Ткацький, або подвійний рибацький - міцний вузол, але він повинен мати контрольні вузли з двох сторін. В’язання елементів ткацького вузла нагадує зав’язування контрольних вузлів на мотузці.

Для зв’язування мотузок однакового діаметра. Дві мотузки складаються кінцями назустріч: кінцем однієї мотузки обводимо навколо другої і в утворене кільце пропускаємо його. Теж виконуємо з кінцем другої мотузки.

Мал. 113

Потягнувши за мотузки підтягуємо вузли один до одного. На двох кінцях в’яжуться контрольні вузли. Розв’язати ткацький вузол після затягування під навантаженням важко. Він практично ніколи не розв’язується і не слабшає.

Брамшкотовий (мал.114)

Мал. 114

Найкращий вузол для зав’язування двох мотузок різного діаметра. Його головна перевага - висока міцність, надійність, які збільшуються при виконанні контрольних вузлів. Брамшкотовий вузол міцніший, ніж академічний.

На мотузці більшого діаметру робиться петля, куди пропускають мотузку меншого діаметру, роблять обніс кругом петлі і пропускають два рази кінець між петлею та робочими кінцями.

Вузол розправляють та затягують, обов’язково зав’язують контрольні вузли.

Грейпвайн (мал.115)

Мал. 115

Для зв’язування мотузок однакового діаметра. Грейпвайн - замінює ткацький вузол, відрізняється високою надійністю, відноситься до само зашморгуючих вузлів. Значний недолік: після зняття навантаження важко розв’язується (інколи його називають подвійний ткацький). Спосіб зав’язування подібний ткацькому. Складаємо дві мотузки одна на одну кінцями назустріч. Кінець однієї мотузки згинаємо на 90 град. і охоплюємо два рази обидві мотузки в сторону першої. У створені кільця першої мотузки

пропускаємо її кінець. Те ж саме робимо з кінцем другої мотузки.

Контрольні вузли не обов’язкові.

Голдобіна(мал. 116)

Мал. 116

Для зв’язування мотузок однакового та різних діаметрів. Маючи десять переплетінь, цей вузол сильно не затягується, не сунеться і навантаження розподіляється по вузлу рівномірно. Після звільнення від навантаження легко розв’язується.

Звичайний провідник(мал. 117)

Мал. 117

Звичайний провідник (дубова петля) відноситься до саморозв’язуючих вузлів, які використовують для страхування, для прикріплення їх до мотузки, для закріплення мотузки до опори.

В’яжеться на кінцях мотузок для закріплення на рельєфі або на страхуючій системі учасника, на кінцях перильних мотузок, що використовуються для страхування. Вузол провідника обов’язково потребує контрольного вузла, тому що тертя в ньому недостатньо велике. Зменшує міцність мотузки, сильно затягується та важко розв’язується.

Провідник (одним кінцем)(мал. 118)

Для закріплення мотузки і в інших випадках вузол провідника зав’язується одним кінцем. Спосіб в’язання: спочатку в’яжеться контрольний вузол, потім робочий кінець обводиться навколо опори, каменю, дерева, тощо. Далі робочим кінцем повторюється зав’язаний раніше контрольний вузол аналогічно зустрічному вузлу. Недоліки ті ж, що і у провідника. Обов’язково зав’язується контрольний вузол.

Мал. 118

Подвійний провідник(мал. 119)

Мал. 119

Серед туристів має назву “заячі вуха”. Застосовується у випадках, коли із вузла повинно виходити дві петлі, для защіпання репшнура в карабін, зв’язування “бесідки”, в рятувальній справі. Вузол надійний та має велике тертя, під навантаженням сильно затягується.

Мотузка складається у двоє, вузол зав’язується петлею, де дві мотузки протягуються у петлю (мал. 119-1). Петля із двох мотузок затягується, вільна петля перекидається через

весь вузол, одягається на подвійну петлю (мал. 119-2), після чого вузол зашморгується (мал. 119 – 3 і 4). Бажано слідкувати, щоби під час зав’язування вузла не було захлисну мотузок. «Подвійний провідник не має контрольних вузлів.

Перший варіант зображено на малюнку 119 –А. Другий - мал. 119 – Б, мотузка складається у двоє, вузол зав’язується петлею, де дві мотузки протягуються у петлю (мал. 119-Б-1). Петля із двох мотузок затягується, вільна петля перекидається через весь вузол, одягається на подвійну петлю (мал. 119-2), після чого вузол зашморгується (мал. 119 Б – 3 і 4). Бажано слідкувати, щоби під час зав’язування вузла не було захлисну мотузок. «Подвійний провідник не має контрольних вузлів.

Провідник “вісімка”(мал. 120)

Прийоми застосування такі ж як, у провідника: у “вісімки”, “фламандської петлі” або “швейцарського провідника” є перевага – надійність, крім того він не затягується. Техніка в’язання як у провідника, тільки додатково робиться обніс навколо петлі. Вузол розправляється і затягується. Вузол має характерний малюнок, який нагадує вісімку. Контрольні вузли не в’яжуться.

Мал. 120

Провідник “вісімка” одним кінцем

Застосовується в тих же випадках, що і провідник “вісімка”. Техніка зав’язування, як “провідник одним кінцем”.

Австрійський провідник(мал. 121)

Додаткові назви – серединний провідник, бершафт. Петля по середині мотузки потрібна в якості проміжних точок опори або навішування опори для блоків, також при виготовленні мотузкових нош. Спочатку мотузку складають “вісімкою”, далі верхня петля загинається до основи та виймається знизу через

нижню петлю, після чого вузол затягується. Для того щоб отримати вірний вузол (мал. 121-3), потрібно кінці мотузок розтягнути у сторони. Контрольні вузли не в’яжуться.

Мал. 121

Стремено(мал. 122)

Найбільш важливий та розповсюджений вузол. Застосовується для влаштування петель, в’язки транспортуючих пристосувань, не затягуючи подвійних петель, розміри яких потрібно регулювати. Він швидко в’яжеться і надійно тримається на будь-якій опорі (нога або стопа при підйомі по мотузці, карабін, дерево) за рахунок великого тертя. За допомогою стремена легко закріпитися на

Мал. 122

мотузці після зависання на самострахуванні або натягнути перила через проміжні точки опори. Дерев’яні щаблі на драбині з мотузки теж можуть бути закріплені цим вузлом.

При в’язанні потрібно відмітити, що руки, які тримають мотузку, повертаються під кутом 180 град. за годинниковою стрілкою, потім отримані петлі сполучаються.

Стремено одним кінцем, однією рукою(мал. 123)

Мал. 123

Можна застосовувати для закріплення мотузки. Цей вузол дуже добре тримає на абсолютно гладкому камені або дереві, але при великому навантаженні або мокрій мотузці затягується так, що розв’язати його дуже важко. Спосіб зав’язування зображено на малюнку 123, але слід додати, що в даному випадку обов’язково потрібен контрольний вузол.

Інколи виникає потреба зав’язати стремено однією рукою (одна рука зайнята або пошкоджена), спосіб зав’язування зображено на малюнку.

Обов’язково зав’язується контрольний вузол.

Булинь(мал. 124)

Мал. 124

Вузол застосовується для закріплення мотузок на природних опорах (деревах, каменях, виступах скель). Цінність вузла – надійність, швидкість зав’язування, легке розв’язування, не затягується. Етапи зав’язування зображені на малюнку 124. Слід лише зауважити, що петля, в яку пропускається ходовий кінець обов’язково повинна бути зроблена на робочому кінці, який потім буде навантажуватись, як це показано на малюнку, інакше вузол буде зав’язаний не правильно.

Обов’язково зав’язується контрольний вузол.

Булинь одним кінцем «альтаночний»(мал. 125)

Вузолв’яжеця одним кінцем навколо опори. Відступив від кінця мотузки потрібну відстань, роблять петлю поворотом

Мал. 125

мотузки на 180, потім ходовий кінець мотузки обносять навколо опори і просовують його в утворену петлю (мал. 125-1). Потім ходовим кінцем обнести робочу частину мотузки і просунути в петлю у зворотному напрямку (мал. 125-2). Вузол затягується і зав’язується контрольний вузол.

Удавка(мал. 126)

Вузол “удавка” застосовується для зав’язування мотузки до дерева, каменю, опори тощо.

Мал. 126

Після зав’язування вузла потрібно розвернути місце виходу мотузки із вузла так, щоб вона на цій ділянці не “працювала на зріз”. Після цього мотузку можна навантажувати, вузол працює тільки під навантаженням. Удавка вважається зручним вузлом, так як після зняття навантаження легко розв’язується. На вільному кінці мотузки, який обгортає петлю, обов’язково в’яжеться контрольний вузол.

Під час використання цього вузла “обкрутка” повинна охоплювати 3 частини опори. Якщо не виконувати цієї вимоги, мотузка під великим навантаженням навіть з контрольним вузлом може прослизнути і зірватися.

Схоплюючий або петля Прусика(мал. 127)

Мал. 127

Усі вузли серії “схоплюючи” використовуються під час руху по вертикальних перилах із мотузок, для підйому або самострахування, також можна їх використовувати як допоміжні: розтяжки наметів, регулювання лямок для перенесення вантажів, відтяжки на поліспасті або автоматична страховка.

Обов’язкова умова для цього вузла: в’яжеться допоміжною мотузкою на основну мотузку, діаметр якої значно більше допоміжної. Під час зриву учасника вузол затягується (“схоплюється”) і запобігає падінню людини. Під час використання цього вузла в умовах походу бажано пам’ятати, що він може погано тримати на обмерзлій, мокрій або твердій мотузці.

Відразу після зав’язування вузла потрібно розправити витки мотузки у вузлі, бо якщо буде перехрест, то вузол може не спрацювати. Після того як вузол зав’язаний і розправлений, його легенько затягують. У розслабленому стані вузол, коли його проштовхують, вільно рухається по основній мотузці, а при різкому навантаженні затягується і перестає рухатись (якщо не затиснутий в руці).

Техніка зав’язування зображена на мал. 127. Якщо вузол має тільки один оберт (мал. 127-Б), то це буде напівсхоплюючий вузол іще його називають коров’ячий. Петля Прусика являє собою кільце із репшнура, кінці якого зв’язані (мал.127-Г).

Потрібно пам’ятати, що техніка безпеки категорично забороняє використання схоплюючого вузла для само страховки при переправах через річки на горизонтальних перилах, особливо на річках з стрімкою течією.

Схоплюючий одним кінцем(мал. 128)

Мал. 128

Схоплюючий (напівсхоплюючий) одним кінцем в’яжеться коли немає можливості вільно зав’язати цей вузол. На мотузці більшого діаметру (основній), одним кінцем обводимо навколо два рази в одному напрямку (мал.128-1), потім перекинувши мотузку через пів вузла виконуємо два оберти навколо основної мотузки у зворотному напрямку, просовуючи кінець в утворену петлю (мал.128-2). При в’язанні вузла одним кінцем потрібен контрольний вузол.

Австрійський схоплюючий

(мал. 129)

Застосовується на мокрих мотузках, там де “прусик” недо-статньо надійний. Австрійський схоплюючий вузол має один недолік - працює (затягується) тільки при навантаженні в одну сторону (навантаження), де більше витків. На основну мотузку накладається петля, яка притримується рукою, а другою рукою виконується три – шість обертів і кінці реп шнура пропускаємо через петлю. Вузол розправляється, наванта-жується і затягується. Мал. 129

Бахмана(мал. 130)

Вузол Бахмана або карабінний схоплюючий – це поєднання карабіна та репшнура. Застосовується аналогічно звичайному схоплюючому вузлу для самостраховки при спусках або підйомах по твердих, замерзлих і мокрих мотузках, але тільки у виняткових випадках через його недолік – він “працює” тільки під навантаженням, тому не можна послаблювати витки мотузки у вузлі.

Мал. 130

Вузол Бахмана також застосовується для підіймання у випадках недостачі або відсутності затисків, або для натягування поліспаста. Спочатку в карабін зачіплюють петлю із мотузки меншого діаметра, ніж основна мотузка, і прикладають його довшою стороною до основної мотузки, потім петлею здійснюють три – шість обертів навколо карабіну та мотузки, кожен раз пропускаючи петлю в карабін. Вузол можна рухати вперед, тримаючись рукою. Вузол легко ослаблюється після натягнення, він широко використовується під час проведення рятувальних робіт.

Штик простий(мал. 131)

Група простих, але дуже важливих вузлів, які застосовуються для закріплення мотузки на круглій основі (дерево або колода). Всі штики дуже надійні, якщо постійно натягнута мотузка (різноманітні розтяжки, переправи). При по перемінному характері навантаження на мотузку обов’язкові

контрольні вузли або принайтівка (мал. 131-3), що є закріплення вільного кінця вірьовки тонким шнуром або стрічкою. В якості робочих вузлів штики використовують в походах рідко. Цей не хитрий, але міцний вузол використовують у випадках, коли потрібно тимчасово закріпити мотузку.

Мал. 131

Максимальна кількість напівштиків (петель) при будь-яких випадках не повинно перевищувати трьох, так як цього достатньо і міцність вузла не збільшується після збільшення кількості напівштиків. Техніку зав’язування видно на малюнку 131.

Штик із шлагом(мал. 132)

Мал. 132

Від простого штика цей вузол відрізняється одним додатковим шлагом (обертом) навколо опори (предмету), до якого закріплюється мотузка. Шлаги (один – три) використовують для того щоб мотузка менше терлася в місці закріплення.

Штик якірний (рибацький)

Якірний штик – один із самих надійних в цій групі. У морській справі цей вузол використовувався для закріплення якоря. Перевірений багатовіковим досвідом морської практики, цей вузол визнаний моряками всіх країн як самий надійний. Відрізняється якірний штик від штика із шлагом тим, що один із напівштика проходить додатково із середини шлагу (мал. 133).

Мал. 133

Топовий або кандайний

Це один із різновидів стремена, який не затягується і використовується в якості стремена для підйому на схоплюючих вузлах, за його допомогою зручно затягнути транспортний мішок. Техніку зав’язування можна визначити із малюнка 134.

Мал. 134

Констрікатор (самозатягуючий) (мал. 135)

Вузол дуже зручний для різноманітних допоміжних задач. За його допомогою можна зв’язати кінці мотузок, при відсутності цвяхів скріпити дерев’яні жердини для виготовлення навісу або огорожі, прив’язати вантаж. Цей вузол легко і міцно затягується, але практично не піддається розв’язуванню після зняття навантаження.

Мал. 135

Трав’яний

Незважаючи на назву вузла, він простий і надійний, може витримувати великі навантаження. Він легко розв’язується після навантаження.

Вузол використовується особливо для зв’язування пасиків, фалів або плоских строп. Спосіб зав’язування та форма вузла зображений на малюнку 136.

Мал. 136

Стопорний Голдобіна (мал. 137)

Мал. 137

Всі відомі вузли для стопоріння чи контрольні мають відповідний розмір, який залежить від діаметра мотузки, на якій він в’яжеться. Даний вузол може мати будь який розмір. Інші подібні вузли не можуть бути порівняні з ним по симетричності та декоративності. Його форма наближена до кулі.

Як видно із малюнка, даний вузол в’яжеться дуже легко. Якщо потрібно збільшити розмір вузла, потрібно накинути ще кілька петель та в них встромити стільки же шлагів ходовим кінцем.

Вузол можна використовувати: для контролю, виготовлення рятувального ліня, драбин із мотузки тощо.

У І А А

Цей вузол в альпінізмі на м’яких мотузках та у випадках відсутності гальмуючих пристроїв. На жорстких мотузках вузол не спрацьовує. Техніка зав’язування показана на мал. 138, головне правильно защипнути у карабін петлі, враховуючи напрямок руху.

Мал. 138

Петля Горда.

При зав’язуванні вузла потрібно мати два карабіни. Він легко зав’язується на будь-якій мотузці. Добре тримає. Цей вузол використовується під час транспортування потерпілого. Техніка показана на мал. 139.

Мал. 139

Нахлист або буксируючиий(мал. 140)

Мал.140

Цей вузол використовується для закріплення мотузки до опори. Завдяки послідовному накладанню декілька шлагів на опору і робочу мотузку вузол не затягується і вільно розв’язується під навантаженням.

Абалаківський(мал. 141)

Мал. 141

Цей вузол за соєю формою нагадує «булінь» і використовується для блокування грудної обв’язки і альтанки, вільні кінці можна використати як «вуси» для самостраховки.

Констрікатор одним кінцем(мал. 142)

Мал. 142

Назва цього вузла пішла від латинської мови і визначає такі змії як удав, пітон або анаконда. Змії які вбивають свою жертву стискуванням. Вузол констрікатор відомий у всьому світі як сильно затягуючий. Після затягування його майже неможливо розв’язати, особливо на круглій поверхні. За допомогою цього вузла можна міцно зав’язати жердини, мішок (мал. 142 – В), накласти джут на пораненого тощо.

Провідник дев’ятка

або жилкова петля(мал. 143)

Мал. 143

Жилкова петля нагадує нам провідник вісімка на якій додається додатковий шлаг (оберт) навколо основної мотузки (мал. 143 – 2). Вузол не затягується і легко розв’язується після зняття навантаження.

Подвійний альтаночний(мал. 144)

Вузол утворює дві не затягуючи петлі. Він використовується для транспортування (спуск або підйом потерпілого. Під час зав’язування дві великих петлі, одна із них в два рази біль другої.

У більшу петлю саджають потерпілого, а меншою петлею охоплюють тулуб під руками.

Мал.144

Рифовий, шлюпочний(мал. 145)

Розв’язуючий – самозатягуючий(мал. 146)

Мал.145

Мал. 146

Якщо у петлю навколо опори вставити ходовий кінець, складений петлею, то вузол під навантаженням буде добре триматися. Вузол легко розв’язується коли потягнути за ходовий кінець. Але під час наведення перил ходовий кінець потрібно фіксувати з метою безпеки.

Маркувальний транспортний(мал. 147)

Маркувальний промальпівський(мал. 148)

Маркувальний альпіністський(мал. 149)

Маркувальний човниковий(мал. 150)

Мал. 147

Мал. 148

Мал. 149 Мал. 150

Після того, як ви відпрацювали з мотузками та збухтували їх, застосовуються вузли для маркування. Спосіб маркування залежить від того, яку мету ми далі ставимо. Для перенесення на собі невеликих бухт (до 60 м) мотузок підійде альпіністське маркування. Для більш великих бухт та зберігання у рюкзаку або мішках – транспортна. І для більш довгих вірьовок, довжиною понад 80 м – човникова.