Поняття мультиплікатора та його вихідна модель

Модель мультиплікатора‒ це макроекономічний інструмент, що показує, як визначається обсяг виробництва в короткостроковому періоді. Поняття “мультиплікатор” походить з твердження, що кожна зміна у відповідних видатках (таких, як інвестиції) на одну умовну грошову одиницю спричиняє більшу, ніж на 1 у. г. о., зміну у ВНП (мультиплікована зміна).

Для розуміння механізму мультиплікації наведемо умовний приклад. Нехай у хімічну промисловість, що виробляє засоби захисту рослин, додатково здійснюються інвестиції в обсязі 1 млн. грн. на виплату заробітної плати працівникам, тобто на стимулювання попиту. Припустимо, що гранична схильність до споживання становить 0,7, тобто с'= 0,7. Це означає, що 70 % від 1 млн. грн. працівники хімічної галузі витратять на придбання предметів споживання, а 30 % заощадять. Купуючи, приміром, харчі та одяг, працівники цієї галузі простимулюють зростання доходів працівників харчової, легкої промисловості та сільського господарства, котрі теж використають на споживання тільки 70 % доходу, а решту ‒ заощадять і т. д. Наведений приклад свідчить про те, що первинні автономні інвестиції породжують вторинні, третинні, тобто похідні споживчі витрати. Здається, цей процес нескінченний, але він має тенденцію до затухання.

Мультиплікатор у перекладі з англійської мови означає “множник”. Стосовно інвестицій мультиплікатор математично можна виразити так:

, де

‒ мультиплікатор інвестицій;

‒ приріст доходу, зумовлений приростом автономних інвестицій;

‒ автономні інвестиції.

 

Інвестиції, здійснення яких не зумовлене зростанням національного доходу, називають автономними інвестиціями, тобто незалежними від обсягу національного доходу.

Модель мультиплікатора пояснює, як різкі зміни в інвестиціях, зовнішній торгівлі і урядовій податковій та бюджетній політиці впливають на обсяг виробництва і зайнятість в економіці з недовикористаними ресурсами. Мультиплікатор пояснює дію сукупного попиту, показує, як взаємодіють споживання, інвестиції та інші змінні, щоб визначити сукупний попит.

Мультиплікатор ‒ це число, на яке необхідно помножити зміни в інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.

Мультиплікатор, зображений як або як , або називають простим мультиплікатором.

Як відомо, в умовах рівноваги заощадження дорівнюють інвестиціям. Для того, щоб інвестиції збільшилися на 100 грн., необхідно, щоб на 100 грн. збільшилися бажані заощадження. Єдиний спосіб, яким можна збільшити заощадження, ‒ це зростання національного доходу.

Значення мультиплікатора полягає в тому, що відносно невелика зміна в інвестиційних планах підприємців або планів заощадження домогосподарств може призвести до значно більшої зміни у рівноважному ВНП. Однією з головних цілей політики держави є створення системи податків та трансфертних платежів, яка забезпечувала б зниження граничну схильність до заощадження та величини мультиплікатора, і тим самим зменшувала б дестабілізуючий ефект від зміни в інвестиціях, споживанні, державних видатках або експорті.

Явище мультиплікатора базується на двох фактах:

1. Для економіки характерні потоки доходів та видатків, які є неперервними та повторюються, і витрачені гроші одних є доходами для інших.

2. Будь-яка зміна доходу веде до змін і в споживанні, і в заощадженні у тому ж напрямку, що й зміна доходу. При цьому, пропорційність споживання та заощадження зберігається при будь-якій зміні доходу.

Складний мультиплікатор (більш реалістичний мультиплікатор, який отримують з урахуванням всіх вилучень ‒ заощаджень, податків та імпорту).

 

Кемпбелл Макконелл та Стенлі Брю в підручнику «Економікс» виділяють супермультиплікатор. У цьому випадку величина мультиплікатора буде більшою, ніж у простому мультиплікаторі, оскільки з кожним наступним циклом зміни доходу виникає не тільки додаткове споживання (як це спостерігається у простому мульплікаторі), а й додаткове інвестування. Процес мультиплікації за цих умов визначається не тільки граничною схильністю до споживання, а й граничною схильністю до інвестування (МРІ).

 

Тоді до знаменника простого мультиплікатора потрібно додати МРІ. Отриманий мультиплікатор називають “супермультиплікатором”. Він виражається формулою:

, де

 

МРС ‒ гранична схильність до споживання;

МРІ ‒ гранична схильність до інвестування.

 

 

З поняттям мультиплікатора пов`язаний так званий “парадокс бережливості”. Суть його полягає в тому, що бережливість може бути благом з точки зору окремого індивіда, але може бути соціальним злом з точки зору суспільства. Це пояснюється тим, що спроба зберігати більше створює надлишок заощаджень над запланованими інвестиціями при поточному рівні рівноваги обсягу виробництва. А внаслідок ефекту мультиплікатора цей незначний приріст заощаджень (зменшення споживання) призведе до набагато більшого зниження рівноважного ВНП.

Крім того, парадокс полягає ще й в тому, що у домогосподарств з`являються значні стимули зберігати більше (менше споживати) саме в той час, коли зростання заощаджень є найменш економічно бажаним, тобто тоді, коли економіка вступає у стадію спаду виробництва.