Загальна дія на організм зниженого атмосферного тиску

Вплив зниженого атмосферного тиску людина відчуває при підніманні на висоту в літаку, в горах. Патологічні зміни, які виникають при цьому, зумовлені двома основ­ним чинниками: зменшенням парціального тиску кисню у повітрі, що вдихається, і зниженням атмосферного тиску (декомпресією). Брак кисню спричиняє стан гіпоксії. Ком­плекс проявів, пов 'язаних із зникненням атмосферного тиску, дістав назву синдрому декомпресії. При зниженні атмосферного тиску гази, що містяться в організмі, роз­ширюються, знижується їх розчинність у рідкому середо­вищі. Точка кипіння крові та інших рідин настільки зни­жується, що вони можуть "закипіти" при температурі тіла. Характер цих явищ залежить від швидкості декомпресії та її ступеня.

В разі швидкого перепаду атмосферного тиску розви­вається синдром вибухової декомпресії. В його розвитку відіграє важливу роль баротравма легень, серця і великих судин внаслідок різкого підвищення внутрішньолегенево-го тиску. Розрив альвеол і судин легень призводить до проникнення газових пухирців у кровоносну систему (га­зова емболія). У випадку розгерметизації космічного ко­рабля чи висотного літака наступає миттєва смерть внаслі-

—————————————— 369 ——————————•———-


д і д Пошкодження і смерть від атмосферного тиску —^9

док "закипання" крові та інших рідин організму, а також в результаті блискавичної форми гіпоксії.

Уразі поступового переходу людини в умови знижено­го барометричного тиску розвивається гірська, або ви­сотна, хвороба.

Механізм висотної хвороби вперше вивчив І.М. Сеченов в зв'язку з загибеллю двох видатних французьких аеронавтів на повітряній кулі "Зеніт" у 1875 р. Відважні спортсмени не знали природи кисневого голодування і піднялися на висоту 8600 м без кисневих приладів.

В основі цієї хвороби лежить зниження парціального тиску кисню в атмосферному і альвеолярному повітрі, що призводить до кисневого голодування тканин. Найчутли-вішими до гіпоксії є нервові клітини і хеморецептори судин. Подразнення цих рецепторів призводить до стиму­ляції дихального центру, що спричиняє гіпервентиляцію легень і швидке виділення з організму вуглекислого газу. Збудження дихального центру змінюється його пригнічен­ням, а потім паралічем.

Морфологічна картина при дослідженні трупа неспеци­фічна. Тому діагностика смерті від кисневого голодування грунтується на ретельному аналізі всіх медичних даних, критичній оцінці обставин загибелі людини, даних спеці­альних технічних експертиз — інженерно-авіаційної, інже­нерно-водолазної, спортивно-технічної, та обов'язковому виключенні пошкоджень, хвороб і отруєнь, що можуть самостійно спричинити смерть.


РОЗДІЛ XIII

СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ ЕЛЕКТРОТРАВМІ

Загальні положення

Електротравмою називають пошкодження, які вини­кають внаслідок дії на організм людини електричного струму.

Електричний струм може діяти на людину у вигляді технічної або атмосферної електрики. Найчастіше в судо­во-медичній практиці спостерігаються ураження техніч­ним струмом, які виникають у випадках порушення техні­ки безпеки на виробництві та недотримання правил кори­стування електроприладами у побуті. За міжнародною ста­тистикою, електротравма становить майже 0,2% усіх не­щасних випадків на виробництві, а смертельні пошкод­ження електричним струмом — 2-3%. Кількість смертель­них випадків від дії електричного струму у 10-15 разів вища за дію інших травмуючих агентів. Як рід смерті електротравма є нещасним випадком, проте спостеріга­ються самогубства і ще рідше — вбивства з застосуванням електричного струму.

На відміну від інших чинників навколишнього середо­вища, які спричиняють пошкодження при безпосередньо­му контакті, електричний струм може вплинути наорганізм тоді, коли прямого контакту з його джерелом немає. Так, він може вразити людину і на відстані — через дуговий контакт і крокову напругу.

Якщо напруга електричного струму висока, то при не­безпечному наближенні до такого джерела технічної елек­трики у разі іонізації повітря може відбутися його контак­тування з людиною — дуговий контакт. Небезпека ура-

————————————— 371 —————————————


д і д Судово-медична експертиза при електротравмі•ч&

ження на відстані значно збільшується у непогожі дні, коли зростає електропровідність повітря.

Електротравма у разі крокової напруги виникає тоді, коли на землі від падіння високовольтного проводу, зазем­лення несправних електричних приладів, розряду блис­кавки в землю виникає електричний "кратер", по якому розтікається електричний струм і ноги людини торкають­ся ділянок із різними електричними потенціалами. При цьому напругою кроку називають різницю потенціалів, яка виникає на відстані кроку.

Дія електричного струму на організм залежить від бага­тьох фізичних і біологічних чинників. Насамперед, тяжкість ураження залежить від сили струму, яка, в свою чергу, зумовлюється такими параметрами як його напруга, опір ділянки тіла, термін взаємодії, рід струму (змінний або постійний), шлях проходження через тіло та локалізація контактів із провідником.

Так, струм, силою 15 мА. спричиняє тетанічні скоро­чення м'язів рук і дихальних м'язів, 50 мА — є небезпеч­ним для життя, а понад 80-100 мА — спричиняє смерть внаслідок фібриляції серцевого м'яза і гальмування ди­хального центру або паралічу центральної нервової систе­ми.

Струм будь-якої напруги є небезпечним для життя. Змінний струм більш небезпечний, ніж постійний, що зумовлене дією на клітини електронів, які переміщуються то в одному то в іншому напрямку залежно від кількості періодів коливань струму. Водночас постійний струм ви­сокої напруги застосовується як лікувальний засіб під час фізіотерапевтичних процедур.

Небезпечним для життя є струм, який перевищує на­пругу 60 В і силу 0,08-0,1 А.

—————————————•— 372 ————•—————————


д-'-д Судово-медична експертиза при електротравмі "Т^

У разі тривалої дії електричного струму настають тяжчі пошкодження ніж при його миттєвій дії. Має значення також площа контакту з тілом. Наприклад, внаслідок судо­ми людина затискає провід у руці і контакт є довшим і щільнішим, що зумовлює більш тяжке ураження.

Важливим чинником впливу на перебіг ураження тех­нічним струмом є шлях проходження електричного струму через тіло, який дістав назву петлі струму (рис. 64).

Найнебезпечнішими є петлі, в яких струм проходить через життєво важливі органи — головний мозок і серце. З усіх можливих ділянок надходження струму до організму найбільш небезпечною є обличчя, особливо верхня губа та очі.

Проходження електричного струму різними шляхами

— петлями є умовним, тому що це відбувається у тканинах, які мають найбільшу електропровідність і найменший опір. Це вказує на те що шлях електричного струму в організмі не завжди є найкоротшим.

При критичному значенні напруги (43 В) струм долає опір шкіри і поширюється по тканинах паралельними пучками шляхом найменшого опору по кровоносних суди­нах, м'язовій тканині та нервових стовбурах. Важливе значення має і електропровідність різних тканин. Так,

————————————— 573 ——-•——————————


д і д Судово-медична експертиза при електротравмі -f>

найбільша вона у цереброспінальної рідини, сироватки крові, лімфи, дещо менша — у крові і м'язової тканини. Внутрішні органи, які мають щільну білкову основу, моз­кова і жирова тканина характеризуються незначною елек­тропровідністю. Опір шкіри, особливо епідермального її шару є значним і становить від 2000 до 2 000 000Ом. Через непошкоджену шкіру струм проходить каналами (прото­ками) потових і сальних залоз. Тонка і ніжна, напівзволо-жена та з пошкодженим епідермісом шкіра добре прово­дить електричний струм. Товстий роговий шар, суха шкіра та наявність ізоляції (одяг, взуття) збільшують опір.

Встановлено, що опір шкіри є мозаїчним, тобто поруч з ділянками, які мають нормальні показники опору, є місця із значно нижчим опором щодо змінного струму (ділянки Croon — Манойлова). Це пояснює випадки смертельних уражень слабким струмом.

У разі однополюсного включення струм проходить крізь тіло тільки при його заземленні.

Тяжкість ураження струмом залежить і від біологічних чинників. Більшу дію електричний струм справляє на дітей, осіб похилого віку, хворих на серцево-судинні хво­роби, а також тих, які перебувають у стані сп'яніння. Наркоз і сон зменшують дію струму. Деякі автори відзна­чають так званий чинник готовності: тобто при очікуванні дії току електричний струм є менш уразливим.