Завдання до практичної частини 2 страница

б) відображає максимальний відсоток, який можна платити за використання кредиту, залишившись на беззбитковому рівні;

в) показує міру ризикованості проекту;

г) порівнює майбутню вартість всіх прибутків і майбутню вартість всіх витрат.

 

81. Який показник порівнюють з альтернативною процентною ставкою:

а) внутрішню норму рентабельності;

б) ефективну ставку;

в) чисту теперішню вартість;

г) термін окупності.

 

82. Фінансовий профіль проекту - це крива, що відображає:

а) залежність ЧТВ проекту від ставки дисконтування;

б) залежність ЧТВ проекту від тривалості будівництва;

в) залежність ЧТВ проекту від процентної ставки за кредит;

г) залежність ЧТВ проекту від рівня рентабельності.

 

83. Точка Фішера:

а) створює ситуацію неузгодженості;

б) є відсотковою ставкою, при якій ЧТВ двох проектів рівні;

в) відсоткова ставка, при якій ВНР =0;

г) показує ризикованість проекту.

 

84. До недоліків внутрішньої норми рентабельності, як показника ефективності проектів відносять:

а) не враховує вартість грошей у часі;

б) складність розрахунку;

в) не враховує альтернативну вартість витрат;

г) не враховує дисконтну ставку.

 

85. Теперішня вартість являє собою:

а) суму необхідних грошових коштів необхідних для реалізації проекту при умові дотримання всіх параметрів виконання проекту;

б) сума грошових доходів, яка може бути отримана власником об’єкту (проекту) при умові негайного продажу об’єкту (проекту);

в) суму майбутніх грошових надходжень, що приведені з урахуванням певної ставки відсотку до теперішнього періоду;

г) вартість реалізації окремого проекту, з урахуванням минулих надходжень, на момент проведення розрахунку.

 

86. Метод створення „додаткового проекту” використовується при розрахунку:

а) чистої теперішньої вартості;

б) точки Фішера;

в) внутрішньої норми рентабельності;

г) грошового потоку.

 

87. До недоліків внутрішньої норми рентабельності, як показника ефективності проектів, відносять:

а) не враховує вартість грошей в часі;

б) складність розрахунку;

в) не враховує альтернативну вартість витрат;

г) не забезпечує порівнянність показників.

 

88. Показник чистої теперішньої вартості відображає:

а) відношення суми дисконтованих вигод до суми дисконтованих витрат;

б) різницю між сумарною вартістю дисконтованих доходів та сумарною вартістю дисконотованих витрат;

в) норму дисконту, за якою проект вважається економічно доцільним;

г) відношення суми дисконтованих витрат до суми дисконтованих вигод.

 

89. Проект вважається ефективним, якщо:

а) ЧТВ=0;

б) ЧТВ=1;

в) ЧТВ>0;

г) ЧТВ>1.

 

90. Внутрішня норма рентабельності визначається:

а) методом створення додаткового проекту;

б) методом підбору;

в) графо-аналітичним методом;

г) усі відповіді правильні.

 

91. Від якого показника, що визначається ринком, залежить чиста теперішня вартість проекту:

а) відсоткова ставка;

б) внутрішня норма рентабельності;

в) доходи проекту;

г) інвестиції.

 

92. На ставку дисконту не впливають:

а) депозитний процент від вкладів;

б) грошовий потік;

в) ризик;

г) величина і темп інфляції;

 

93. Методом підбору визначається:

а) внутрішня норма рентабельності;

б) чиста теперішня вартість;

в) індекс рентабельності проекту;

г) термін окупності.

 

94. Методи оцінки ефективності проектів поділяються на:

а) формальні і неформальні;

б) якісні і кількісні;

в) облікові і необлікові;

г) засновані на дисконтованих оцінках.

 

95. Формальні методи передбачають використання

а) математичного апарату для розрахунку показників ефективності;

б) евристичних підходів до оцінки проектів;

в) якісних підходів до оцінки проектів;

г) кількісних і якісних підходів до оцінки проектів.

 

96. Неформальні методи передбачають використання

а) математичного апарату для розрахунку показників ефективності;

б) евристичних підходів до оцінки проектів;

в) якісних підходів до оцінки проектів;

г) кількісних і якісних підходів до оцінки проектів.

 

97. Коефіцієнт вигоди-затрати визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

 

98. Внутрішня норма доходності визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

 

99. Критерій еквівалентного ануїтету визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

 

100. Рентабельність інвестицій визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

 

101. Якщо NPV> 0, то

а) B/C > 1, IRR > i;

б) B/C > 1, IRR = i;

в) B/C = 1, IRR > i;

г) B/C < 1, IRR > i.

 

102. Реальна процентна ставка —

а) ставка доходу на капітал без урахування інфляції;

б) ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції;

в) премія за інфляційне очікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків рівня доходу;

г) ставка доходу з врахуванням інфляції.

 

103. Номінальна процентна ставка —

а) ставка доходу на капітал без урахування інфляції;

б) ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції;

в) премія за інфляційне очікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків рівня доходу;

г) ставка доходу з врахуванням інфляції.

 

104. Інфляційна премія —

а) ставка доходу на капітал без урахування інфляції;

б) ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції;

в) премія за інфляційне очікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків рівня доходу;

г) ставка доходу з врахуванням інфляції.

 

105. Співвідношення номінальної ставки процента з темпом інфляції r = t означає:

а) нарощення реальної вартості коштів не відбувається внаслідок того, що приріст їх майбутньої вартості поглинає інфляція;

б) реальна майбутня вартість коштів збільшується, незважаючи на інфляцію;

в) реальна майбутня вартість коштів знижується, тобто процес інвестування є збитковим;

г) досягнення беззбиткового стану.

 

106. Співвідношення номінальної ставки процента з темпом інфляції r > t означає:

а) нарощення реальної вартості коштів не відбувається внаслідок того, що приріст їх майбутньої вартості поглинає інфляція;

б) реальна майбутня вартість коштів збільшується, незважаючи на інфляцію;

в) реальна майбутня вартість коштів знижується, тобто процес інвестування є збитковим;

г) досягнення беззбиткового стану.

 

107. Співвідношення номінальної ставки процента з темпом інфляції r < t означає:

а) нарощення реальної вартості коштів не відбувається внаслідок того, що приріст їх майбутньої вартості поглинає інфляція;

б) реальна майбутня вартість коштів збільшується, незважаючи на інфляцію;

в) реальна майбутня вартість коштів знижується, тобто процес інвестування є збитковим;

г) досягнення беззбиткового стану.

 

108. Встановлення національної привабливості проекту, оцінка його економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни є метою:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) маркетингового аналізу;

г) технічного аналізу.

 

109. Обґрунтування комерційної спроможності проекту, оцінка можливості реалізації даного продукту на обраному ринку та отримання рівня доходу, що дозволив би покрити витрати за проектом і задовольнити інтереси інвесторів є метою:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) маркетингового аналізу;

г) технічного аналізу.

 

110. Обґрунтування технічної здійснюваності проекту та визначення рівня його капітальних і поточних витрат є метою:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) маркетингового аналізу;

г) технічного аналізу.

 

111. Визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціо­культурних, правових тощо) і внутрішніх (рівня кваліфікації персоналу, залученого до проведення проекту, менеджменту організації, яка здійснює проект, та ін.) факторів на можливість успішної реалізації проекту:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) маркетингового аналізу;

г) технічного аналізу.

 

112. Обґрунтування комерційної спроможності проекту, оцінка можливості реалізації даного продукту на обраному ринку та отримання рівня доходу, що дозволив би покрити витрати за проектом і задовольнити інтереси інвесторів є метою:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) інституційного аналізу;

г) технічного аналізу.

 

113. Визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) маркетингового аналізу;

г) технічного аналізу.

 

114. Встановлення впливу проекту на навколишнє природнє середовище, оцінка всіх вигід і витрат, понесених внаслідок цього впливу, та формування заходів, необхідних для пом’якшення або запобігання шкоди довкіллю під час здійснення проекту:

а) економічного аналізу;

б) соціального аналізу;

в) екологічного аналізу;

г) технічного аналізу.

 

115. Визначення економічної цінності проекту не передбачає:

а) оцінку впливу результатів проекту на розвиток національної економіки (економічної привабливості);

б) оцінку соціальної спроможності проекту та можливості реалізації даного продукту в обраному регіоні;

в) оцінку використовуваних ресурсів і результатів проекту за цінами, що відображають їх справжню цінність для національної економіки (тіньове ціноутворення);

г) встановлення безпосередніх впливів проекту на економіку країни (зміна попиту і пропозиції на окремі товари, зайнятості, платіжного балансу, економічної ситуації і т. п.), а також опосередкованого впливу результатів проекту (розвиток нових галузей, залучення до виробництва недовикористаних потужностей).

 

116. Ана­ліз макросередовища про­екту передбачає:

а) оцін­ку тенденцій отримання доходів у країні, розвитку міжнародної торгівлі, у тому числі шляхом економічної інтеграції, політики протекціонізму, динаміки змін платіжного балансу та курсу іноземних валют;

б) аналіз ринків, конкурентних умов, каналів розподілу і поставок;

в) оцінку можливості виходу на ринки сировини; доступність цих ринків у майбутньому; взаємодія з постачальниками сировини та комплектуючих (їх тиск, міра впливу на споживачів, контроль цін на сировину);

г) оцінку професійної відповідності учасників проекту.

 

117. Встановлення бізнес-оточення про­екту передбачає:

а) оцін­ку тенденцій отримання доходів у країні, розвитку міжнародної торгівлі, у тому числі шляхом економічної інтеграції, політики протекціонізму, динаміки змін платіжного балансу та курсу іноземних валют;

б) аналіз ринків, конкурентних умов, каналів розподілу і поставок;

в) оцінку можливості виходу на ринки сировини; доступність цих ринків у майбутньому; взаємодія з постачальниками сировини та комплектуючих (їх тиск, міра впливу на споживачів, контроль цін на сировину);

г) оцінку професійної відповідності учасників проекту.

 

118. Ана­ліз постачальників про­екту передбачає:

а) оцін­ку тенденцій отримання доходів у країні, розвитку міжнародної торгівлі, у тому числі шляхом економічної інтеграції, політики протекціонізму, динаміки змін платіжного балансу та курсу іноземних валют;

б) аналіз ринків, конкурентних умов, каналів розподілу і поставок;

в) оцінку можливості виходу на ринки сировини; доступність цих ринків у майбутньому; взаємодія з постачальниками сировини та комплектуючих (їх тиск, міра впливу на споживачів, контроль цін на сировину);

г) оцінку професійної відповідності учасників проекту.

 

119. До елементів інституційного аналізу не відносять:

а) характеристику сильних і слабких сторін організацій;

б) оцінку можливого впливу державної політики;

в) опис та аналіз правової бази, політичних факторів;

г) проведення моніторингу змін у соціологічній сфері.

 

120. До елементів соціального аналізу не відносять:

а) характеристику етнічно-культурного середовища;

б) оцінку можливого впливу державної політики;

в) визначення регіону, розмірів території;

г) проведення моніторингу змін у соціологічній сфері.

 

121. До економічних наслідків проектів не належать:

а) зниження цін на окремі товари та послуги завдяки новим каналам збуту, вдосконаленню технології виробництва;

б) ліквідація дефіциту окремих товарів;

в) оптимізація структури споживання, яка відповідає рівню роз­витку суспільства;

г) компоненти природно-виробничої системи, які виникли у результаті порушень або забруднення одного з елементів екологічної системи.

 

122. Проведення діагностики, оцінки можливого впливу на успішність виконання проекту, а також розробка рекомендацій по підвищенню ефективності менеджменту проекту, якості організаційної структури і, у разі необхідності, розробку програми технічної допомоги при підготовці й реалізації проекту передбачається:

а) інституційним аналізом;

б) економічним аналізом;

в) соціальним аналізом;

г) технічним аналізом.

123. Управління проектом - це

а) процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життє­вого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів та техніки управління для досягнення поставленої в проекті мети;

б) проведення діагностики, оцінки можливого впливу на успішність виконання проекту, а також розробка рекомендацій по підвищенню ефективності менеджменту проекту, якості організаційної структури і, у разі необхідності, розробку програми технічної допомоги при підготовці й реалізації проекту;

в) встановлення впливу проекту на навколишнє природнє середовище, оцінка всіх вигід і витрат, понесених внаслідок цього впливу, та формування заходів, необхідних для пом’якшення або запобігання шкоди довкіллю під час здійснення проекту;

г) обґрунтування комерційної спроможності проекту, оцінка можливості реалізації даного продукту на обраному ринку та отримання рівня доходу, що дозволив би покрити витрати за проектом і задовольнити інтереси інвесторів.

 

124. Проектні структури — це

а) структури управління, що здійснюють прямий вплив на керований об'єкт і зосередження в одних руках всіх управлінсь­ких функцій;

б) структури управління, що здійснюють управління не за об'єктами, а за їх видами;

в) структури управління, що здійснюють управління багатьма процедурами і операціями, що повторюють­ся, при відносній стабільності управлінських задач і функцій;

г) структури управління комплекс­ними видами діяльності, що через їх вирішальне значення для підприємства вимагають забезпечення безупинного координую­чого й інтегруючого впливу при жорстких обмеженнях витрат, термінів і якості робіт.

 

 

125. Економічний аналіз не дозволяє оцінити:

а) чи виправдано використання проектом національних ресурсів;

б) конкретний попит на ці ресурси;

в) можливості фінансування за рахунок різних джерел;

г) прибутковість проекту.

 

126. Основна відмінність економічного та фінансового аналізу полягає в тому, що:

а) не розглядаються потоки витрат і вигід проекту;

б) здійснюється оцінка з позицій альтернативної вартості;

в) аналіз проводиться в масштабі держави;

г) правильної відповіді немає.

 

127. При проведенні комерційного аналізу не передбачається розгляд:

а) графіка поставок;

б) законодавчих обмежень;

в) форм розрахунків за виконання поставок;

г) конкурентоздатність продукції.

 

128. При проведенні фінансового аналізу не розглядаються:

а) обґрунтованість фінансових прогнозів;

б) достатність оборотного капіталу;

в) доцільність використання національних ресурсів;

г) оцінка ефективності проекту.

 

129. Соціальна привабливість проекту визначається з точки зору:

а) користувачів проекту;

б) населення регіону, в якому реалізується проект;

в) поліпшення соціального становища проекту;

г) підприємства.

 

130. Можливість успішного виконання інвестиційного проекту з урахуванням організаційної, правової, політичної і адміністративної ситуації оцінює:

а) маркетинговий аналіз;

б) технічний аналіз;

в) інституційний аналіз;

г) економічний аналіз.

 

131. Запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей є метою:

а)екологічної експертизи;

б) економічної експертизи;

в) соціальної експертизи;

г) маркетингової експертизи.

 

132. Виявлення споживчого попиту, визначення сегментів ринку і процесу купівлі для покращення якості і прискорення процесу прийняття рішень є метою:

а) маркетингового аналізу;

б) технічного аналізу;

в) інституційного аналізу;

г) економічного аналізу.

 

133. Інвестиції — це:

а) вкладення коштів, майнових та інтелектуальних ціннос­тей в матеріальні й нематеріальні активи, корпоративні права й цінні папери з метою одержання прибутку або соціального ефекту;

б) витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ре­сурсів з метою одержання доходу;

в) капітальні вкладення;

г) кошти, вкладені в об'єкт розвитку.

 

134. Соціальна привабливість проекту визначається з точки зору:

а) користувачів проекту;

б) населення регіону, в якому реалізується проект;

в) поліпшення соціального середовища проекту;

г) отримання соціальних вигод.

 

 

135. Соціальні проекти спрямовані:

а) на досягнення позитивних змін у соціальному середовищі;

б) на покращення мікроклімату всередині підприємства;

в) на вдосконалення та реформування системи охорони праці на підприємстві;

г) на покращення умов праці працівників.

 

136. До основних соціальних результатів проекту не належить:

а) зміна структури виробничого персоналу;

б) зміна кількості робочих місць в регіоні;

в) зміна структури споживання;

г) зміна рівня здоров’я населення.

 

137. Цінність проекту визначається як:

а) різниця між зміною вигод в результаті проекту і зміною витрат в результаті проекту;

б) приріст вигід, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід;

в)приріст кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну;

г) різниця між прибутками і збитками.

 

138. Оцінка додаткових вигід базується на розрахунку:

а) різниці між зміною вигод в результаті проекту і зміною витрат в результаті проекту;

б) приросту вигід, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід;

в)приросту кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну;

г) різниці між прибутками і збитками.

 

139. Оцінка додаткових витрат базується на розрахунку:

а) різниці між зміною вигод в результаті проекту і зміною витрат в результаті проекту;

б) приросту вигід, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід;

в)приросту кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну;

г) різниці між прибутками і збитками.

 

140. Альтернативна вартість —

а) це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування;

б) це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту;

в) побічні затрати, які супроводжують проект;

г) визначення кількіс­ної величини неявних затрат, яку вигоди повинні перебільшити.

 

141. Безповоротні витрати –

а) це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування;

б) це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту;

в) побічні затрати, які супроводжують проект;

г) визначення кількіс­ної величини неявних затрат, яку вигоди повинні перебільшити.

 

142. Неявні затрати –

а) це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування;

б) це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту;

в) побічні затрати, які супроводжують проект;

г) визначення кількіс­ної величини неявних затрат, яку вигоди повинні перебільшити.

 

143. Явними затратами

а) називають матеріальні затрати обумовлені збільшенням витрат або отриманням додаткових витрат, величина яких значною мірою очевидна, що дозволяє досить легко визначити їх фінансове значення;

б) це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування;

в) це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту;

г) побічні затрати, які супроводжують проект.

144. Метою фінансового аналізу є

а) надати інформацію фінансово-кредитній установі щодо фінансового стану проекту;

б) ідентифікація всіх фінансових наслідків проекту, визначення його фінансової життєздатності для прийняття рішень про доцільність інвестування та фінансування проекту;

в) виявити всі можливі доходи і витрати проекту;

г) дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

 

145. Аналіз фінансового стану дає можливість:

а) визначити конкретні напрямки роботи щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства;

б) виявити той рівень дохідності, який має приносити інвестиційний проект, щоб можна було забезпечити отримання всіма категоріями інвесторів доходу, аналогічного тому, який вони могли б отримати від альтернативного вкладення коштів з тим же рівнем ризику;

в) визначити і мінімізувати інвестиційні ризики;

г) обґрунтувати необхідність повернення фінансових коштів, що сприяє під­триманню постійної платоспроможності компанії.

 

146. При проведенні фінансового аналізу не розглядаються:

а) обґрунтованість фінансових прогнозів;

б) достатність оборотного капіталу;

в) доцільність використання національних ресурсів;

г) оцінка ефективності проекту.

 

147. При аналізі фінансового стану не використовується інформація про:

а) інвестиційні джерела проекту;

б) прибутки проекту;

в) грошові потоки проекту;

г) рівень розвитку національної економіки.

 

148. Як визначається коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів?

а) .

б) .

в) .

г)

149. Фінансування —

а) забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, але й виражені в грошовому еквіваленті інші інвестиції, в тому числі основні та обігові кошти, майнові права і нематеріальні активи тощо;

б) необхідність повернення фінансових коштів, що сприяє під­триманню постійної платоспроможності компанії;

в) забезпечення підвищених темпів зростання доходу та капіта­лу, що дозволяє забезпечити високу дохідність проекту та ефективну діяльність компанії у довгостроковій перспективі (стратегічна мета);

г) мінімізація інвестиційних ризиків, яка сприяє зменшенню загального рівня ризиків по інвестиційному проекту та забезпечує над ними контроль.

 

150. Джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на:

а) власні, кредитні;

б) власні, залучені, позичкові;

в) явні, неявні;

г) доступні, недоступні.

 

151. Власні інвестиційні ресурси характеризуються:

а) простотою залучення, високим рівнем прибутковості інвестованого капіталу, зменшенням ризику неплатоспроможності і банкрутства під час їх використання, але в той же час мають обмеженість обсягу залучених коштів та відсутній зовнішній контроль;

б) високими обсягами їх можливого залучення, зовнішнім контролем за використанням, певною складністю залучення, частковою втратою управ­ління компанією (у разі емісії акцій);

в) низьким рівнем ризику та чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту;

г) високим рівнем віддачі капіталу.

 

152. Залучені інвестиційні ресурси характеризуються:

а) простотою залучення, високим рівнем прибутковості інвестованого капіталу, зменшенням ризику неплатоспроможності і банкрутства під час їх використання, але в той же час мають обмеженість обсягу залучених коштів та відсутній зовнішній контроль;

б) високими обсягами їх можливого залучення, зовнішнім контролем за використанням, певною складністю залучення, частковою втратою управ­ління компанією (у разі емісії акцій);

в) низьким рівнем ризику та чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту;

г) високим рівнем віддачі капіталу.

 

153. Позичкові інвестиційні ресурси характеризуються:

а) простотою залучення, високим рівнем прибутковості інвестованого капіталу, зменшенням ризику неплатоспроможності і банкрутства під час їх використання, але в той же час мають обмеженість обсягу залучених коштів та відсутній зовнішній контроль;

б) високими обсягами їх можливого залучення, зовнішнім контролем за використанням, певною складністю залучення, частковою втратою управ­ління компанією (у разі емісії акцій);

в) низьким рівнем ризику та чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту;