Давньослов`янська культура
Слов'яни виникли з автохтонного індоєвропейського населення Східної Європи. Більшість учених додержується думки, що прабатьківщина слов'ян охоплювала північні схили Карпат, долину Вісли та басейн Прип'яті. Радянські вчені обстоюють думку, що східні слов'яни (чи їхні прямі предки — анти) були корінним населенням регіону. Села будувалися за одну-дві милі одне від одного і налічували від 4 до 70 дерев'яних жител.У центрі зводилися гради, тобто укріплені фортеці, що служили для захисту, проведення племінних сходів і культових обрядів.Земля й худоба вважалися спільною власністю численних сімей.Торгівля у східних слов'ян розвивалася слабко.В обмін на дорогоцінні метали, тонкі сукна, ювелірні вироби східні слов'яни могли запропонувати традиційні плоди своєї землі: мед, віск, хутра, а також рабів.
51.Внесок видатного українського митця Т.Г.Шевченка в розвиток української культури та мови.
Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щастя народу. Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови,тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо. «Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури.Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини.Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту.
52.Розвиток живопису та скульптури в XIX-поч.XX ст.
Василь Тропінін своєю творчістю відкрив цілу епоху нового портрета в українському живописі першої чверті 19 ст. Найціннішими творами живописця є портрети подільських селян-кріпаків, а також жанрові твори з життя українського села початку 19 ст. Справжнім живописним шедевром портретного мистецтва Тропініна є «Дівчина з Поділля».Найвищим досягненням мистецької культури 19 ст. є творчість Тараса Шевченка.В образотворчому мистецтві останніх десятиліть 19 - початку 20 ст. співіснували два провідні стилі епохи - реалізм і модерн. Типовими темами для художників-реалістів було зображення буденного життя, побуту народу; з-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет.
Набагато складнішим був розвиток української скульптури
кінця XVIII ст. — першої половини XIX ст., яка перебувала цілком під
впливом класицизму і була підпорядкована завданням містового будівництва і декоративного оздоблення споруд. У першій чверті XIX ст. ампір почавхарактеризуватися зменшенням декораційної скульптури (рококо).Скульптура в Україні цього періоду не могла розвиватися самобутньо, тому процес розвитку української скульптури слід простежувати на працях українських майстрів столиці імперії. Першим з них був МихайлоКозловський. У 1813 p. в Києві на мальовничому березі Дніпра споруджено пам'ятниккнязю Володимиру Великому. Виконав його російський скульптор німецькогопоходження П.К. Клодт. Монументальна і монументально-декоративна скульптура збагатилась пам'ятниками Т. Шевченку в Харкові (1935), Києві та Каневі (1939) роботи російського скульптора М. Манізера (1891—1966), скульптурними портретами Т. Шевченка, І. Франка, О. Довженка, автором яких був Г. Пивоваров.
53.Культура Київської Русі.
Культура цього періоду досягла високого рівня, що пояснюється значними здобутками попередніх етапів розвитку східних слов'ян, розквітом Київської держави та творчим засвоєнням досягнень Візантії та Західної Європи.Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Величезне значення для розвитку культури мала поява писемності. Навчання грамоті розпочиналося з вивчення азбуки.Видатним письменником свого часу був великий князь Володимир Мономах, який написав «Повчання дітям».Серед пам'яток архітектури слід відзначити Золоті ворота і Софійський собор.Значного розвитку набув іконопис.На досить високому рівні знаходилось музичне мистецтво. На Русі існували струнні інструменти (гуслі, гудки, лютні), духові (труби, флейти, сопілки), ударні (бубни, металеві тарілки).
54.Розвиток архітектури в XIX-поч.XX ст.
В останні десятиліття 19 ст. - початку 20 ст. в архітектурі утвердився новий стиль - модерн. До ознак модерну відносять декоративність, використання елементів різних стилів-попередників, збереження національного колориту, традицій народного мистецтва. З’являються вуличні гасові, газові та електричні ліхтарі, навіси для зупинок транспорту.Яскравими зразками українського архітектурного модерну є «Будинок з химерами» архітектора В. Городецького та будівля Державного банку в Києві, збудована в 1902-1905 рр. за проектом архітекторів О. Кобелєва та О. Вербицького.Взірцем такзваного раціоналістичного модерну став Бессарабський ринок у Києві, збудований архітектором Г. Гаєм у 1908 — 1912 рр.
55.Українська народна медицина як складова української культури.
Українська народна медицина як визначне явище загальної культури народу і світової цивілізації постає на повен зріст лише за нашої доби, але процес реабілітації її досить тривалий. Зародки народної медицини слід пов’язувати й досліджувати разом з міфами нашого народу про створення світу різноманітні божества, враховуючи ставлення українців до Сонця, Неба, Землі, Води, Вогню, рослинного і тваринного світу.
У народній медицині праукраїнців та українців переплітаються найрізноманітніші гілки понять, дій, засобів, означень, методів впливу на серце, розум та недуги людини, на при-
роду, яка оточує цю людину, чи, правдивіше, на її стихії: Сонце, Небо, Повітря, Воду, Во-
гонь, Землю,на її рослинний та тваринний світ, її неповторну красу, оту, що створена при-родою, і оту, що виплекана людиною, з допомогою замовлення цілющого зела, предметів
мистецтва, пісень, ритуалів, оберегів, житла, одягу, їжі, напоїв і всього, що звеличує лю-
дина, яка живе на благословенній землі.
Лікування проводилося за допомогою трав, ліків тваринного походження, намовляннь, мінералів тощо.
Сьогодні ми є свідками дедалі зростаючого інтересу до цієї ще донедавна незаслужено забутої, ігнорованої науковою медициною ділянки народних знань. Причини цього слід шукати в кризовому стані офіційної медицини.
56.Розвиток драматичного мистецтва в україні в 19 - початку 20 століття.
Найзначніші досягнення української культури XIX ст. пов’язані з розвитком літератури. Провідне місце у становленні нової української літератури належить творчості І.П.Котляревського. Його заслуга в тому, що він запровадив у літературу усну народну мову й створив на її основі такі твори, як поему «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» (1819 р.), а опубліковані вони відповідно в 1838 і 1841 рр.
Період від появи «Енеїди» І.Котляревського до виходу в світ «Кобзаря» Т.Шевченка характеризується в українській літературі творчістю талановитих письменників: Григорія Квітки-Основ’яненка, П.П.Гулака-Артемовського і Євгена Гребінки.
Великий вплив на українську літературу, насамперед на творчість Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, П.Куліша, О.Стороженка, мав М.В.Гоголь - один з найбільших світових письменників XIX ст. Першу літературну славу М.Гоголю приніс цикл повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832).
Одним із найяскравіших прикладів українського поетичного генія є Т.Г.Шевченко (1814-1861). Його «Заповіт» (грудень 1845 р.) і поетична збірка «Кобзар» (1840) відомі майже по усьому світі, будучи перекладеними на сотні мов.
Яскравими представниками стали також Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок,Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко.
57. Значення культури в процесі формування сучасного фахівця медичної галузі.
Професійна культура працівників медичного профілю
має певні особливості, оскільки спрямована на обслуговування людей і задоволення їх ніх потреб. Формування особистості майбутнього медика передбачає: гуманістичне поєднання професійного становлення з формуванням високоморальних рис громадянина України; формування всебічно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної особистості, здатної до самовдосконалення та самореалізаці. У всі часи вимоги до культури медиків (загальної та професійної) залишалися дуже високими не тільки тому, що вони належать до найбільш освіченої та культурної верстви населення, а й тому, що їхній професійний успіх багато в чому залежить від культури спілкування з пацієнтами, колегами тощо. З огляду на це медичному персоналу повинні бути властиві культура мови й мовлення, що передбачає вміння добирати мовностилістичні засоби і прийоми відповідно до умов і мети спілкування, передаючи певний психокультурний контекст. Це є стрижнем, на який нанизуються професійно-етичні знання та вміння фахівця.
58. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.
Розклад первіснообщинного ладу і виникнення класової держави підготували умови для заміни язичницької релігії християнством. Уже всередині IX ст., через тісні зв´язки Русі з Візантією, християнство в його греко-православній формі поширилося серед панівних верств населення Русі. У X ст. християнами були деякі прибічники князя Ігоря та його дружина велика княгиня Ольга. Однак державною релігією воно стало лише у зв´язку з прийняттям християнства і масовим хрещенням слов´ян у 988-989 рр. князем Володимиром Святославовичем. З цього часу християнство активно поширювалося державою і церквою.
Прийняття християнства призвело до змін у культурі давньоруського суспільства. З´явилися церкви та собори, які ставали головними осередками громадського і культурного життя. При церквах та монастирях засновувалися і діяли школи, переписувалися і зберігалися книги, творилися літописи. Введення християнства на Русі мало суттєве значення для розвитку тогочасної філософської думки. Завдяки цьому Київська Русь отримала можливість прилучитися до досягнень світової культури. Інтенсивні контакти з Візантією і Болгарією дали можливість використовувати здобутки античної і візантійської філософії.