Виконуючи завдання, слід користуватися орфоепічними або орфографічними словниками
5. Записати слова фонетичною транскрипцією, поділити їх на склади. Зробити фонетичний аналіз підкресленого слова.
Скеля, зцідити, вокзал, місяць, з шибок, легкий, безжурний, коріння, світлий,
дивишся, осінній, лягти, сьогодні.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Фонетика як наука вивчає звуковий склад мови: фонетичну фразу, фонетичний такт, фонетичне слово, склад, звук. Основні фонетичні одиниці – звуки – вивчаються в акустичному аспекті (характеризуються з погляду частоти, амплітуди, тривалості, сили, тембру), фізіолого-артикуляційному та функціональному аспектах. Класифікація звуків базується на їх акустичних та артикуляційних ознаках (згадайте будову мовленнєвого апарату та складові артикуляції). Голосні звуки розподіляються за рядом та підняттям, а також лабіалізованістю/нелабіалізованістю. Приголосні – за участю голосу й шуму, за місцем та способом творення, за твердістю/м’якістю (зверніть увагу на напівпом’якшені звуки).
Транскрипція – спеціальна система письма, яку застосовують для точного відтворення звукового складу слів і текстів мови. Розрізняють три види транскрипції: фонетичну, фонематичну і практичну.
Фонетична транскрипція – спосіб передачі на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями. Вона грунтується на таких вимогах: кожна літера позначає на письмі лише один і той же самий звук, а кожен звук передається завжди тією самою літерою.
Опрацьовуючи правила фонетичної транскрипції й укладаючи конспект, необхідно звернути увагу на таке: 1) які букви не використовуються у транскрипції; 2) які є додаткові знаки (літери ) для позначення звуків; 3) які є діакритичні знаки та що вони позначають (нескладовий характер звука, і напівм’якість, довготу, африкати, наголос, паузу).
Транскрибуючи слова, слід звернути увагу: а) на позначення ненаголошених И; Е; О (перед складом з наголошеними У та І ); б) на м’які та напівпом’якшені приголосні звуки
(Ґ’, Г’, К’, Х’, Б’, П’, В’, М’, Ф’, Ж’, Ш’, Ч’, ДЖ’); в) на звукові значення букв О та Й, г) на явища уподібнення приголосних.
Студенти повинні знати визначення таких теоретичних понять: фонетична фраза, такт, фонетичне слово, склад, звук; типи складів і головні правила складоподілу, класифікацію звуків, основні правила фонетичної транскрипції
Студенти повинні вміти членувати потік мовлення; виділяти й характеризувати склади; записувати текст фонетичною транскрипцією; робити фонетичний аналіз слова.
Зразок виконання домашнього завдання
и
5. Безо′дня – [бе - зо′ - д′н′а]
ФОНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛОВА
- Вимовити слово орфоепічно правильно, записати його, поставивши наголос.
- Затранскрибувати слово згідно з правилами фонетичної транскрипції, поставити наголос.
- Поділити слово у транскрипції на склади, схарактеризувати їх: наголошений / ненаголошений, відкритий / закритий, прикритий / неприкритий.
- Послідовно схарактеризувати звуки:
а) голосний: наголошений / ненаголошений, ряд, підняття, лабіалізований/
нелабіалізований, якою буквою позначається;
б) приголосний: сонорний / шумний, для шумних: дзвінкий чи глухий; місце
творення: губний (губно-губний, губно-зубний), язиковий(передньоязиковий,
середньоязиковий, задньоязиковий), глотковий; спосіб творення: проривний,
фрикативний, африката, зімкнено-прохідний (носовий, боковий), дрижачий;
твердий/м’який/напівпом’якшений; якою буквою позначається.
5. Визначити кількість голосних і приголосних.
ЗРАЗОК ФОНЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ СЛОВА
Є´дність [jе´ - д' н'іс'т'] – 2 склади, 1 – наголошений, відкритий, прикритий;
2 – ненаголошений, закритий, прикритий.
[j] –приголосний, сонорний, язиковий, середньоязиковий, фрикативний, м’який.
Є
[е] – голосний, наголошений, переднього ряду, середнього підняття,
нелабіалізований. Два звуки позначаються буквою ”є”.
Д — [д']– приголосний, шумний, дзвінкий, язиковий, передньоязиковий, проривний,
м’який, позначається буквою ”де”.
Н — [н'] – приголосний, сонорний, язиковий, передньоязиковий, зімкнено-прохідний,
носовий, м’який, позначається буквою ”ен”.
І — [і]– голосний, ненаголошений, переднього ряду, високого підняття, нелабіалізований,
позначається буквою “і”.
С — [с'] – приголосний, шумний, глухий, язиковий, передньоязиковий, фрикативний,
м’який, позначається буквою “ес”.
Т — [т'] – приголосний, шумний, глухий, язиковий, передньоязиковий, проривний,
м’який, позначається буквою “те”.
Ь ——
--------------
7 букв, 7 звуків
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Який розділ мовознавства називається фонетикою?
2. Назвіть основні фонетичні одиниці.
3. Дайте визначення фонетичної фрази, фонетичного такту, фонетичного слова.
4. Що таке склад? Які теорії складу вам відомі?
5. Як класифікуються склади?
6. Сформулюйте головні правила складоподілу.
7. Дайте визначення звуку.
8. Назвіть аспекти вивчення звуків та поясніть їх сутність.
9. Що таке артикуляція? З яких частин вона складається?
10. За якими ознаками відбувається поділ звуків на голосні та приголосні?
11. Як класифікуються голосні звуки?
12. На які групи поділяються приголосні за участю голосу й шуму в їх творенні?
13. Як класифікуються приголосні за місцем творення?
14. Як класифікуються приголосні за способом творення?
15. Як класифікуються приголосні за твердістю/м’якістю?
16. Сформулюйте основні правила фонетичної транскрипції.
Практичне заняття № 3
Тема: ЗМІНИ ЗВУКІВ У ПОТОЦІ МОВЛЕННЯ
План
1. Зміни звуків української мови:
а) зміни голосних;
б) зміни приголосних.
2. Фонетичні та історичні чергування звуків.
ЛІТЕРАТУРА
а) основна:
1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 26-28, 33-42.
2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 17-18, 25-27.
3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К. , 2007. –
С.30-35, 43-50.
4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 194-215.
5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 101-107.
6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 31-36,
43-57.
7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 135-141, 149-159.
8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.50-66.
9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 79-83.
10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,
2006. – С. 83-110.
б) додаткова:
1. Пазяк О.М., Сербенська О.А. та ін. Українська мова. – К., 2001. – С.77-99.
2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –
Ч.1. – К., 1973. – С. 116-148.
3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,
1976. – С. 21, 24-28.
4. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К.,
1969. – С. 70-130, 178-218.
5. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,
1993. – С. 26-27, 28, 33-36, 47, 50, 58-59.
6. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 33, 131-132, 242-243, 461,463-464, 507,
590, 725-726.
7. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – К.,2008. – С.20-53.
ЗАВДАННЯ
1. Зробити фонетичний аналіз тексту:
Опівночі айстри в саду розцвіли...
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдуги барвів життя убирать.
І марили айстри в роскішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна (О.Олесь).
2. Підібрати по дві пари слів з історичними та фонетичними чергуваннями голосних і
приголосних звуків. За допомогою підручників пояснити ці чергування (письмово).
Див. зразки виконання завдань.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
У потоці мовлення звуки взаємодіють між собою: рекурсія (остання фаза артикуляції) одного звука накладається на екскурсію (початкова фаза артикуляції) іншого. Внаслідок цього відбуваються їхні зміни, основними з яких є редукція та асиміляція голосних; асиміляція, дисиміляція, спрощення й подовження приголосних. Окрім того необхідно засвоїти види асиміляції (прогресивна/регресивна, контактна/дистантна, повна/часткова – для приголосних за дзвінкістю/глухістю, за місцем і способом творення, за м’якістю).
Фонетичні процеси сучасної української мови та історичні фонетичні процеси призводять до виникнення відповідно фонетичних та історичних чергувань – закономірних змін звуків у межах однієї морфеми. Добираючи приклади історичних чергувань, слід звернути увагу на такі: чергування [ О ], [ Е ] з нулем звука; [ О ], [ Е ] з [ І ]; [ О ] з [ Е ] після шиплячих; чергування [ Г ], [ К ], [ Х ] з [ Ж ], [ Ч ], [ Ш ] або із [ Зꞌ ], [ Цꞌ ], [ Сꞌ ]. Фонетичні чергування
Щоб зробити фонетичний аналіз тексту необхідно: 1.прочитати його орфоепічно правильно; 2.поставити наголос в орфографічному записові. Не забувайте, що у віршованих текстах постановка наголосу визначається їх ритміко-інтонаційною організацією); 3.затранскрибувати текст; 4.виявити по 2-3 приклади звукових змін (див. зразок).
Студенти повинні знати такі теоретичні поняття: редукція, асиміляція, спрощення, подовження, чергування звуків.
Студенти повинні вміти виявляти в тексті зміни звуків і характеризувати їх; розрізняти фонетичні та історичні чергування, їх зумовленість; добирати слова для ілюстрації фонетичних та історичних чергувань.
Зразки виконання домашнього завдання
1. Фонетичний аналіз тексту
Поведи′ мене′ в просто′ри снігові′ї, де мете′лиця розго′ниста гуля′
І смерко′м дріма′є й ледені′є під пухна′стими заме′тами рілля′ (М. Драй-Хмара).
[повеⁿди′ меⁿне′ ў_просто′риⁿ с'н'ігоⁿв’і′jі / деⁿ_меⁿте′лиⁿц'а розго′ниⁿста гул'а′ // і_смеⁿ рко′м др'іма′jеⁿ_ĭ_леⁿдеⁿн'і′jеⁿ п’ід_пухна′стиⁿмиⁿ заме′ тамиⁿ р'іл':а′ // ]٭
У тексті виявлено такі зміни звуків:
1) зміни голосних:
а) редукція: [повеⁿди′], [розго′ниⁿста], [заме′тамиⁿ];
б) асиміляція: [с'н'ігоⁿв’і′jі];
2) зміни приголосних:
←
а) асиміляція: [с'н'ігоⁿв’і′jі] – контактна, регресивна, часткова, за
м’якістю;
в) подовження: [р'іл':а′].
Зазначаються лише ті зміни звуків (по 2-3 приклади), що наявні в тексті.
٭ Знак ⁿ у зразку умовно позначає призвук до основного звука. Записуючи транскрипцію, слід конкретно позначати цей призвук: е наближене до и і т.п.
∩ ∩
͡2. Дух – душа [дух] – [душ]
[х] ║ [ш] – історичне чергування, зумовлене впливом на попередній приголосний
давнього суфіксального звука ј: духја → душа.
∩ ∩ и
Земля – зеꞋмлі [зе млꞌ] – [землꞌ]
и
[е ] ║ [е] – фонетичне чергування, зумовлене редукцією.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Дайте визначення поняття «фонетичний процес».
2. З яких причин відбуваються зміни звуків у потоці мовлення?
3. Дайте визначення редукції, наведіть приклади.
4. Дайте визначення асиміляції.
5. Наведіть приклади асиміляції голосних, назвіть умови уподібнення.
6. Назвіть різновиди асиміляції приголосних за напрямком дії та за характером.
7. Поясніть відмінність між повною й неповною асиміляцією.
8. Наскільки послідовно здійснюється в українській мові асиміляція за
дзвінкістю/глухістю?
9. Як характер приголосних впливає на асиміляцію за м’якістю?
10. Наведіть приклади асиміляції за місцем і способом творення.
11. Дайте визначення дисиміляції.
12. Який процес називається спрощенням приголосних?
13. Поясніть сутність процесу подовження приголосних.
14. Дайте визначення чергування звуків.
15. Які чергування називаються фонетичними?
16. Які чергування називаються історичними?
Практичне заняття № 4
Тема: ФОНЕМА
План
1. Фонологія. Поняття про фонему та її ознаки.
2. Фонема і звук. Варіанти фонеми.
3. Класифікація фонем.
4. Фонематична транскрипція.
ЛІТЕРАТУРА
а) основна:
1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С.43-84.
2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 25.
3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К. , 2007. –
С.40-43.
4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 215-242.
5. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 40-43.
6. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С.122-124,
7. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.21-27.
8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 79-83.
9. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,
2006. – С. 65-82..
б) додаткова:
1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –
Ч.1. – К., 1973. – С. 94-97.
2. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,
1976. – С. 31-52.
3. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К.,
1969. – С. 218-294.
4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,
1993. – С. 52, 54-56, 60-62, 68.
5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 19, 638, 699, 703-704.
6. Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики фонем сучасної української мови.
– К., 1970.
ЗАВДАННЯ
1. Укласти конспект відповіді на перше та друге питання плану.
2. Подані слова записати фонетичною та фонематичною транскрипціями. Визначити, скільки
в них літер, звуків і фонем. Для першого слова зазначити головні, позиційні й
комбінаторні варіанти фонем.
Сміється, готуються, вчаться, хтось, щось, ялинник, явлення.
3. Порівняйте пари приголосних фонем, вкажіть на властиві їм спільні та відмінні ознаки:
/Ш/ - /С/; /Б/ - /В/; /Н/ - /Р/; /К/ - /Т/
Див. зразки виконання завдань.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Звуки мови у функціональному аспекті вивчає фонологія. Предметом її вивчення є фонема – найменша одиниця системи мови, яка служить для розрізнення звукових оболонок слів та їх форм. Фонема виконує конститутивну, перцептивну, дистинктивну та ідентифікаційну функції (їх потрібно пояснити). Фонеми мають низку ознак, які об’єднуються в чотири групи: класифікаційні, диференційні, інтегральні та нульові. Розкриваючи сутність цих ознак, обов’язково наведіть приклади.
У мовленні фонема реалізується у звуках, але це різні одиниці (визначте відмінності між ними). Конкретна звукова реалізація фонеми називається варіантом (він може бути головним, позиційним, комбінаторним та факультативним). Зверніть увагу на те, що класифікація фонем практично повторює класифікацію звуків.
Фонематична транскрипція передає фонемний склад морфем, слів і текстів, а не всі відтінки звуків, в яких реалізуються фонеми. Для неї використовується точно визначена кількість знаків, що відповідає кількості фонем української мови (6 голосних і 32 приголосних). Ці знаки позначають головні вияви фонем, не вживаються позначки для довготи приголосних, не показується пом’якшення губних, передньоязикових шиплячих та задньоязикових перед І, не ставиться наголос. Унаслідок цього фонематична транскрипція переважно збігається з орфографічним написанням.
Студенти повинні знати визначення фонеми й алофона; функції та ознаки фонеми, різновиди варіантів фонеми; основні правила фонематичної транскрипції.
Студенти повинні вміти записувати текст фонематичною транскрипцією; характеризувати фонеми; визначати головні, позиційні й комбінаторні варіанти.
Зразки виконання домашнього завдання
и
2. Безо′дня – [безо′ д′н′а] – <безодн′а>: 7 букв, 7 звуків, 7 фонем;
[б] – головний варіант <б> ; [е] – позиційний варіант <е>; [з˚] – комбінаторний варіант <з>; [о·] – позиційний варіант <о> ; [д′] – комбінаторний варіант <д> ; [н′] – основний варіант <н′> ; [·а] – позиційний варіант <а >.
3. /С/ - /К/
Спільні ознаки: 1)шумні глухі; 2)тверді.
Відмінні ознаки: 1)місце творення (/с/ – передньоязикова, /к/ – задньоязикова); 2)спосіб творення ( /с/ – фрикативна; /к/ – проривна).
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Дайте визначення фонології.
2. Що таке фонема?
3. Які функції виконує фонема?
4. Як пов’язані фонема і звук?
5. Що називається варіантом фонеми, або алофоном?
6. Поясніть відмінності між різними варіантами фонеми.
7. Скільки голосних фонем в українській мові? Як вони класифікуються?
8.Охарактеризуйте систему приголосних фонем української мови.
9. Сформулюйте основні правила фонематичної транскрипції.
10. Чим відрізняється фонематична транскрипція від фонетичної?
Практичне заняття № 5-6