Студія реабілітації «Рух та Здоров’я»

Початок Студії реабілітації «Рух та здоров’я» було покладено як організація процесу фізичної реабілітації опорно-рухової системи з метою навчання та виховання в галузі фізичної культури шляхом формування прикладних навичок самовідновлення за методикою кінезітерапії, як активного чинника відновлення, а також з використанням пасивних, сегментарно-рефлекторних масажних технік.

В процесі розвитку та формування високоефективної методики відновлення шляхом експерименту, на основі великої кількості гіпотез, було встановлено, що найбільш ефективним способом реабілітації опорно-рухової системи є поєднання одночасно, лікувальної фізичної культури, як активного чинника впливу на організм людини з пасивними техніками впливу, до яких, безперечно, можна віднести масаж та мануальну терапію.

Також, слід зазначити що, в процесі реабілітації, по-суті, як лікувально-педагогічного процесу, важливу роль відіграє активна позиція людини до самого процесу, свідоме захоплення, націлене на позитивний результат. Таким чином, з психологічної точки зору, практикуючому реабілітологу дуже важливо визначити початковий рівень мотивації людини на початку процесу відновлення, а також свідоме її направлення на збільшення кількісних та якісних чинників.

Загальною метою діяльності студії, насамперед вважаю:

I. Практичне навчання та виховання основ фізичної культури

II. Формування та закріплення навиків відновлення здоров’я

III. Психологічна корекція

· підвищення рівня мотивації.

· боротьба зі страхом болі

· формування вольових якостей

IV. Діагностика на основі об’єктивних способів визначення стану опорно-рухової системи:

· міофасціальна діагностика м’язової та сухожильної маси;

· функціональна діагностика рухливості опорно-рухового апарату в суглобах та стовпі хребта;

· визначення параметрів гнучкості, сили, та амплітудності;

 

Перш за все, слід зазначити, що, об’єктивним критерієм оцінки відновлення опорно-рухової системи, є моніторинг стану організму людини в процесі реабілітації, як процес відслідкування змін в організмі людини за певними параметрами та критеріями. Об’єктивними параметрами визначення динаміки процесу реабілітації можна вважати фізичні якості людини. Це – сила, гнучкість, амплітудність руху. Критеріями об’єктивних змін в організмі людини, можна вважать витривалість та рухливість опорно-рухового апарату та вмотивованість особистості, власне.

З загальної кількості чинників, які обумовлюють формування порушень опорно-рухової системи можна виділити, зокрема, декілька основних. Перш за все це:

· порушення режиму праці та відпочинку

· зниження рухової активності

· вікові зміни в організмі

· надлишок ваги тіла

· генетична схильність

· несприятливі умови праці

· травми

· сезонні загострення та інші патогенні фактори

Несприятливі чинники обумовлюють виникнення порушень в діяльності опорно-рухового апарату і приводять до формування стійких форм дисфункцій організму – хвороб опорно-рухової системи.

Перш ніж розглядати механізм реабілітації опорно-рухового апарату, слід зазначити, що, кожна система організму людини має свої власні, індивідуально визначені параметри фізіологічних резервів:

· дихальної системи

· резерви кровоносної системи

· нервової системи

· системи травлення та виділення

· резерви м’язово-кісткової системи

Фізіологічні резерви організму формують у своїй сукупності рівень Здоров’я людини. Об’єктивними показниками зрівноваженої та гармонічної роботи організму в межах певних норм можна вважати певно визначені фізіологічні показники організму.

Фізіологічні резерви систем організму дають можливості людині протягом життя протистояти несприятливим чинникам, які сприяють виникненню порушень в організмі людини і формуванні хвороб. Певний час свого життя, людина використовує власні фізіологічні резерви на певному рівні, свідомо чи несвідомо тренуючи власний організм або просто використовуючи дані резерви в межах свого існування.

Порушення діяльності певної системи чи системи органів та формування хвороб визначається як порушення нормальних, об’єктивно визначених показників діяльності організму. Одними з основних та головних показників механізму формування порушення функцій та хвороб, можна визначити, як:

· декомпенсація функцій організму

· виснаження фізіологічних резервів

· та механізмів відновлення організму людини.

З огляду на вищевикладений матеріал можна сказати, що формування порушень та виникнення хвороб опорно-рухового апарату відбувається зі зниженням якісних та кількісних показників як, власне, його фізіологічних резервів. Кожна система організму, в тому числі й опорно-рухова має досить високі властивості самовідновлення та витривалості у відповідь на несприятливі чинники, які діють на організм людини і обумовлюють явища дисфункції.

Таким чином, пошук ефективних систем відновлення повинен стати комплексним та постійним процесом в реабілітації опорно-рухового апарату. Поєднання одночасно декількох схем відновлення дає можливість спостерігати більш позитивну динаміку відновлення та відслідковувати її об’єктивно. Розвиток фізичних якостей організму людини призводить до формування та/або укріплення її власних резервів. Тому, в процесі реабілітації опорно-рухового апарату, здається необхідним розглядати вплив на організм людини певної системи оздоровлення таким чином, щоб власне, максимально задіяти в організмі усі можливі механізми до регенерації.

Функціонування будь-якої системи можливе лише за умов, по-перше її існування, по-друге – функціонування. Щодо існування, то можна сказати, що цей процес вже можливий сам по-собі і по-суті. Однією з якостей функціонування будь-якої системи є рух, рух інформації у самій системі. При чому обов’язковою умовою існування будь якої системи (в тому числі і живої) виступають механізми обміну. Перш за все механізми обміну і відображають певний, конкретно визначений стан людини. Важливим моментом даного процесу виступає характер обміну, його інтенсивність та збалансованість. Рух інформації в будь-якій системі має зворотній характер. І тому вплив одного, двох чи більше позитивних чинників, направлених на відновлення фізіологічного стану, а значить і власне рівня Здоров’я, закономірно повинен викликати певні зміни в організмі людини. Завжди важливо утримувати особливу уваги в ході даного процеса на звороній сигнал, як фізіологічну реакцію на певний подразнювач.

В ході даного процесу, також можливі загострення, як певний вид реакції на дії тих чи інших конкретно визначених чинників. З цією метою визначається об’єм активних рухів та фізичні можливості кожної конкретної людини. Таким чином на певному етапі реабілітації відбувається визначення кількісних та якісних показників порушення. Аналізується психологічна можливість людини переживати біль та вмотивованість. Фізичні можливості можна представити або виразити через фізичні якості. Тому доречно їх визначення. Перш за все, це силові якості та якості гнучкості. В ході самого процесу фізичної реабілітації ОДА також визначається витривалість.

Тому з більшою вірогідністю можна стверджувати або сказати, що критерієм ефективності певної, конкретно визначеної схеми реабілітації ОДА є кількісні та якісні показники фізичних якостей. Виходячи з даної точки зору можна стверджувати, що збільшення показників фізичних якостей і буде свідчити про позитивну динаміку у відновленні організму. А тому, збільшення сили, гнучкості та рухливості організму і буде відображати рівень Здоров’я опорно-рухової системи людини.

Розглянемо процес реабілітації опорно-рухової системи з точки зору біомеханіки та фізіології людини. На організм людини завжди діють певні чинники, які викликають ті чи інші реакції в організмі. Механізми компенсації та фізіологічні резерви забезпечують процес на певному рівні. Щодо організму людини, то завжди існують стресові фактори які так чи інакше призводять до його напруження та виходу зі збалансованого стану існування. Тому більш менш длительно діючий чинник подразнення організму зумовлює закономірне зниження фізіологічних резервів, в процесі компенсації і одночасно формує можливість його розладу та виникнення хвороб. Якщо в організмі фізіологічно не сформовані резерви щодо протидії стресовим факторам, то можна стверджувати, що виникнення певного розладу є білш вірогідним.

Аналіз параметрів гнучкості та сили. Розгляд механізмів їх взаємодії та конкретних випадків використання.

Практична частина даного розгляду стосується пер за все практичного аналіза властивостей гнучкості та сили.

Гнучкість – це