Формування фінансових результатів суб’єктів господарювання

На розмір прибутку впливають усі фактори діяльності підприємств:

Макроекономічні;
Мікроекономічні.

До макроекономічних належать ті що характеризують ситуацію на ринку, тобто збалансованість попиту і пропозиції.

Мікроекономічні відображають діяльність самого під-ва

На прибуток впливає:

Обсяг виробництва товару;
Ціна за одиницю продукції
Собівартість продукції.

Фінансовий стан підприємства. Система показників оцінки фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Вартісні показники використання основних виробничих фондів:

1. Фондовіддача – відбиває відношення вартості продукції до вартості фондів (можна використовувати показник валової, товарної або реалізованої продукції).

2. Фондоємність – відношення вартості фондів до вартості виробленої продукції (валової, товарної, реалізованої).

3. Фондоозброєність – відношення вартості основних фондів до середньосписковї чисельності промислово – виробничого персоналу.

4. Рентабельність – відношення балансового прибутку до вартості ОФ, помноженій на 100%.

Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Вплив використання ОФ на фінансово-господарську діяльність підприємства відбувається через:

- собівартість продукції;

- показники фондовіддачі.

Суть і функції податків.

У фінансовій науці застосовується 3 терміни що відображають платежі держави:

плата;
відрахування;
податок.

Плата – відповідає на питання «за що?» і передбачає певну еквівалентність платника з державою. (Нап-лад: плата за воду.) Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовуються.

Відрахування – відповідає на питання « від чого?», і передбачає цільове призначення платежів.

Податок – це обовязковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляє з платників податку відповідно до податкового кодексу.

Податкова система – це сукупність установлених в країні податків.

Роль системи оподаткування полягає в її функціях, тобто у функціях податків:

1) Фізкальна – суть її полягає в тому, що податкові надходження мають бути постійні, стабільні і рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.

2) Регулююча – полягає в впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Постійність означає, що податки мають надходити до бюджету рівномірно протягом бюджетного року і в чітко встановлені строки.

Стабільність визначає високий рівень гарантій того, що передбачені законами про бюджет на поточний рік доходи, будуть отримані в повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідно для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної сфери.

28. Класифікація податків, її ознаки.

Податки класифікуються за декількома ознаками:

За формою оподаткування:

1) прямі – пов’язані з об’єктом оподаткування, і прямо залежать від його фінансових результатів (податок на прибуток);

2) непрямі – встановлені в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів, але тільки прямо, бо непрямі податки включаються в ціни. То їх платить в абсолютному розмірі той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи ( акцизний збір, ПДВ).

За економічним змістом об’єкта оподаткування:

1) податки на доходи;

2) податки на споживання;

3) податки на майно (нерухоме).

За рівнем установлення:

1) загальнодержавні ( 19)

2) місцеві (6).