Фінансові ресурси суб’єктів господарювання 4 страница

- контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету, фінансуванням загальнодержавних програм,

- контроль за використанням золотого запасу, запасу дорогоцінних металів та каменів;

Кабінет міністрів Україниорганізовує розробку проекту закону про Державний бюджет навідповідний рік і забезпечує його виконання; .

Міністерство фінансів країни як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів:

- складає проект Державного бюджету;- організовує виконання Державного бюджету;

Державна контрольно-ревізійна служба здійснює контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, а також здійснює розробку пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому.

Державне казначейство здійснює:

- організацію касового виконання Державного бюджету та контроль за цим процесом;

- управляє наявними коштами Державного бюджету

Державна податкова адміністрація здійснює:

- контроль за дотриманням податкового законодавства, - розробку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства,- формує та веде Державний реєстр фізичних осіб-платників податків

Органи місцевого самоврядування : самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;

57. Сутність фінансової політики, її складові. Типи фінансової політики.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб’єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

Складові фінансової політики. Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона відображає усі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики.

Монетарна політика являє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку. Її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів.

Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом упровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямами державних видатків. Саме фіскальна політика становить основу фінансової політики у її вузькому розумінні. Водночас ця політика ширша, оскільки включає також політику у сферах фондового і страхового ринків та міжнародних фінансів. Фіскальну політику дещо умовно можна поділити за двома напрямами — на податкову і бюджетну.

Важливою складовою фінансової політики є боргова політика держави.

Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, що вирішуються, включає фінансову стратегію і фінансову тактику.

Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин, який характеризується тією часткою доходу, що розподіляється і споживається відповідно до чинних законів чи адміністративних рішень, розрізняють три типи фінансової політики:— жорстка регламентація(полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою.);— помірна регламентація(здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин — взаємовідносини з державою, окремі елементи взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому ринках.);— політика мінімальних обмежень.(спрямована на формування максимальної заінтересованості суб’єктів підприємницької діяльності та громадян в ефективному господарюванні.)

58. Фінансова політика: зміст, завдання. Яким чином фінансова політика пов’язана з економічною політикою держави?

Фінансова політика держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Своє кон­кретне вираження фінансова політика знаходить в чинній системі мобілізації фінансових ресурсів та їх використання для задоволення різноманітних потреб держави, підприєм­ницьких структур і населення. Головне завдання фінансової політики держави— забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми необхідними фінансовими ресурсами.

Економі́чна полі́тика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.

Економічна політика поділяється на дві галузі: конституючу економічну політику та регулівну економічну політику.

Сутність конституючої економічної політики: становлення та закріплення на тривалий час типових умов господарювання.

Сутність регулівної економічної політики: поточне регулювання господарських процесів в межах існуючих типових умов господарювання.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів гос­подарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних за­вдань і досягнення поставлених цілей.

Метою державно фiнансової полiтики є забезпечення iстотного пiдвищення рiвня життя громадян нашої країни. Його показники слiд орiєнтувати на рiвень добробуту населення, досягнутий у розвинених країнах. Розвязання такого завдання передбачає прийняття вiдповiдних программ на довгострокову перспективу, конкретизованих на кожний визначений перiод. При цьому слiд усвiдомлювати: таких результатiв можна досягнути лише за умов, що Україна за рiвнем економiчного розвитку досягне потенцiалу розвинутих держав

59. Визначте основні завдання фінансової політики на макрорівні.

На макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. Задачі фінансової політики залежать в першу чергу на макроекономічному рівні - від функцій та природи держави. На цій основі до задач макроекономічного рівня можна віднести: підвищення обсягів й- ефективності використання фінансових ресурсів - відмова від рішення цієї задачі може призвести до розпорошення коштів, скорочення джерел задоволення постійно зростаючих економічних і соціальних потреб суспільства; оздоровлення і структурна перебудова економіки - рішення цієї задачі дозволить підвищити в загальному обсязі виробництва питому вагу галузей другої групи, зменшити витрати на виробництво продукції, впорядкувати грошовий обіг; досягнення більш високого рівня життя населення на основі розвитку галузей промисловості й сільського господарства-соціальна направленість фінансової політики свідчить про те, що рівень життя населення виступає показником, який визначає розвиток виробництва, напрямки і структуру використання фінансових ресурсів. Головне завдання фінансової політики держави— забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми необхідними фінансовими ресурсами. Відповідно державна фінансова політика сприяє вирішенню таких стратегічних завдань:— формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, що надходять у розпорядження держави;- забезпечення раціонального розподілу фінансових ресурсів між галузями і сферами економіки та регіонами;— концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямах економічного і соціального розвитку;— створення ефективної системи управління фінансами держави та інших суб'єктів економічних відносин. Основні складові фінансової політики держави такі.1. Бюджетна.2. Податкова 3. Грошово-кредитна (емісійна, цінова, валютна та безпосередньо кредитна політики).4. Митна. 5. Боргова.

60. Визначте основні завдання фінансової політики на мікрорівні.

фінансова політика — це визначення цілей, завдань, на вирішення яких спрямовується процес формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів.

Залежно від рівня економічної системи виділяють:

— фінансову політику держави (макрорівень);

— фінансову політику суб'єктів господарювання — підприємств, установ, організацій та домогосподарств (мікрорівень);

— фінансову політику міжнародних організацій і фінансових інституцій (рівень світового господарства).

Отже, фінансову політику можна розглядати як цілеспрямовану діяльність держави та інших суб'єктів господарювання у сфері формування, розподілу і використання фінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети.

Головна мета фінансової політики полягає у підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями. Фінансова політика суб'єктів господарювання — система заходів, форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення їхньої діяльності та досягнення поставлених завдань.

Основні завдання фінансової політики суб'єктів господарювання такі:

— забезпечення фінансової стійкості;

— оптимізація грошового обігу і підтримка постійної платоспроможності;

— максимізація чистого прибутку;

— мінімізація фінансових ризиків;

— зростання ринкової вартості суб'єкта господарювання та максимізації добробуту власників його капіталу.