Біосферні, природні заповідники, національні природні парки 1 страница

(станом на 01.01.2002)

					Площа зе-
№ пор.	Назва	Розташування	Рік створення	Загальна площа, га	мель, надана в постій-
					не користу-
					вання, га
		Біосферні заповідники
	Асканія-Нова	Херсонська область		33 307,6	11312,2
	Чорноморський	»	1985 (розши-	89 129,0	70 509,0
			рений у 1998)
	Карпатський	Закарпатська область	1993 (розши-	53 630,0	31 977,0
			рений у 1997)
	Дунайський	Одеська область	1998 (на базі	46 402,9	22 662,0
			ПЗ «Дунай-
			ські плавні», шо
			існує з 1981 р.)
		Природні заповідники
	Кримський	Автономна		44 175,5	44 175,5
		Республіка Крим
	Канівський	Черкаська область		2 049,3	2 049,3
	Український	Донецька область		2 768,4	2 768,4
	степовий
	Луганський	Луганська область		1 575,5	1 575,5
	Поліський	Житомирська область		20 104,0	20 104,0
	Ялтинський	Автономна		14 523,0	14 523,0
	гірсько-лісовий	Республіка Крим
	Мис Мартьян	»		240,0	240,0
	Карадазький	»		2 855,2	2 855,2
	Розточчя	Львівська область		2 084,5	2 084,5
	Медобори	Тернопільська	1990 (розши-	10 516,7	10 516,7
		область	рений у 2000)

Закінчення табл. 2.2

					Площа зе-
№ пор.	Назва	Розташування	Рік створення	Загальна площа, га	мель, надана в постійне користу-
					вання, га
	Дніпровсько-	Дніпропетровська		3 766,2	3 766,2
	Орільський	область
	Єланецький	Миколаївська область		1 675,7	1 675,7
	степ
	Горгани	Івано-Франківська		5 344,2	5 344,2
		область
	Казантипський	Автономна		450,1	450,1
		Республіка Крим
	Опукський	»		1 592,3	1 592,3
	Рівненський	Рівненська область		47 046,8	47 046,8
	Черемський	Волинська область		2 975,7	2 975,7
		Національні природні парки
	Карпатський	Івано-Франківська		50 303,0	38 591,0
		область
	Шацький	Волинська область	1983 (розши-	48 977,0	18 810,0
			рений у 1999)
	Синевир	Закарпатська область		40 400,0	27 208,0
	Азово-	Херсонська область		52 154,0	52 154,0
	Сиваський
	Вижницький	Чернівецька область		7 928,4	7 013,4
	Подільські	Хмельницька область		261 316,0	3 015,0
	Товтри
	Святі Гори	Донецька область		40 589,0	11878,0
	Яворівський	Львівська область		7 078,6	2 885,5
	Сколівські	»		35 684,0	24 702,0
	Бескиди
	Деснянсько-	Сумська область		16 215,1	7 272,6
	Старогутський
	Ужанський	Закарпатська область		39 159,3	14 904,6

Сучасні ретельні еколого-економічні розрахунки й моделі показують: збереження генофонду будь-якого регіону можливе лише за умови, що не менше ніж 10—15 % його площі зайнято заповідними територіями рангу заповідника чи заказника. Наявність розвиненої мережі заповідних територій — необхідна (хоч і не достатня) умова збереження біорізноманітності. Тому кожна держава, яка приєдналася до Конвенції про біорізноманітність, зобов'язана підтримувати й розвивати мережу заповідних територій, насамперед — заповідників.

Потрібно менше мисливців — більше сторожів у заповідниках, менше мисливських товариств — більше товариств захисту тварин, менше мисливської літератури — більше літератури біологічної. І тоді останні акти трагедії диких тварин, які людство впише в історію життя на планеті Земля, матимуть гарний фінал!

І. І. Акимушкін,

російський біолог,

публіцист

Заповідник — це виділені державою території й акваторії, в межах яких охороняються природні об'єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну цінність: типові чи рідкісні ландшафти, еталонні ділянки природного середовища, рідкісні геологічні утворення, угруповання рослин і тварин із характерним генофондом тощо. Заповідники беруться під охорону закону, на їхній території категорично забороняються всі види господарської діяльності (мисливство, рибальство, вилов тварин, усі види лісокористування, заготівля сіна, лікарських трав, збирання квітів, випасання худоби), застосування будь-яких хімічних засобів, шумових дій. У заповіднику вводиться певний заповідний режим. Це або абсолютне заповідання, тобто цілковите невтручання людей у природні процеси, або заповідання обмежене, за якого для досягнення максимальної природної рівноваги й максимального збереження екосистем допускається здійснення певних біотехнологічних заходів (наприклад, вилов тварин, що надміру розмножилися, створення штучних водопоїв, протиерозійний захист тощо). Всього у світі створено більш як 11 тис. заповідних територій, що мають статус заповідника чи національного парку.

Заповідники, які являють собою найхарактернішу еталонну ділянку біосфери даної фізико-географічної зони або біома й де діє режим абсолютного заповідання, мають найвищий статус — це біосферні (або еталонні) заповідники. Сьогодні в світі є близько 350 біосферних заповідників, і чотири з них розташовані на території України: Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський та Дунайський.

< т ❁

У заповідниках із нижчим статусом на більшості території вводиться режим обмеженого заповідання, хоч обов'язково є також і ділянки абсолютної заповідності. В Україні 17 таких заповідних територій (рис. 2.13): у Поліссі це Поліський і Рівненський заповідники; в лісостепу — заповідники Канівський, Дніпровсь-ко-Орільський, Розточчя та Медобори; в степовій зоні — Український степовий, Луганський та Єланецький степ; у Карпатах — заповідник Горгани; в Криму — заповідники Карадазький, Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, Казантипський, Опукський і Мис Мартьян; у Прикарпатті — Черемський заповідник.

Крім указаних природних заповідників, в Україні є 54 історико- культури их та історико-архітектурних заповідники. Серед них такі всесвітньо відомі, як Шевченківський у Каневі, Києво-Печерський, Софія Київська, Асканія-Нова тощо.

Національні природні парки — це території, що створюються для збереження природних комплексів, які мають екологічну, історичну й естетичну цінність завдяки сприятливому поєднанню природних і культурних ландшафтів, і для використання їх у рекреаційних, виховних, наукових і просвітницьких цілях. В Україні є 11 національних парків, таких як Шацькі озера, Подільські Товтри, озеро Синевир тощо.

Заказники — це території й акваторії, на яких охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу чи степу з рідкісними видами рослин або тварин, печери, території з унікальними геологічними утвореннями тощо). На території заказників дозволяється обмежена господарська діяльність, але тільки така, що не завдає шкоди об'єктам, які охороняються (наприклад, обмежена заготівля сіна в лісових заказниках, збирання морської трави зостери в приморських заказниках, регламентоване полювання на окремих видів тварин у заповідно-мисливських господарствах). На території України практично в кожній області є принаймні кілька заказників.

Пам'ятки природи являють собою окремі невідновлювані природні об'єкти, які мають наукове, історичне чи культурно-естетичне значення, наприклад: водоспад, печера, дуже старе дерево, джерело, рідкісне геологічне відслонення. Останнім часом до пам'яток природи дедалі частіше почали відносити також невеликі території (площею до кількох сотень квадратних метрів), зайняті популяціями рідкісних та реліктових видів або популяціями, розташованими на межі ареалу виду. Створення системи таких пам'яток природи сприяє збереженню передусім генетичної різноманітності. На їхній території заборонено будь-яку діяльність, що руйнує чи пошкоджує об'єкти охорони.

Проте навіть розвинена мережа заповідних територій не зможе забезпечити збереження біорізноманітності, якщо не припи-

	Регіональні	Заповідні
Ботанічні сади,	ландшафтні парки	урочища
зоологічні парки, дендрологічні парки,	(18%)	(3 %) 1	Природні
парки-пам'ятки	\	/ у	заповідники (6 %)
садово-паркового		/ /
мистецтва \
(1%) ^Х
			Біосферні
			заповідники
			-"" (9%)
			Пам'ятки
		т	- природи
Заказники
(39 %)			\ч Національні
			природні парки

Рис. 2.14 Структура території природно-заповідного фонду України

Біоконсервація належить до галузі новітніх напрямів біоеко-логії. Це система заходів, спрямованих на збереження генетичної й видової різноманітності шляхом збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза природними місцями проживання — в зоопарках, ботанічних садах, у колекціях культур тощо.

Біоконсервація сьогодні розглядається як остання лінія захисту генетичної й видової біорізноманітності. Для цього розвивається мережа зоопарків, створюються колекції рослин у бота-

Площа, тис. га

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Роки

II Загальна площа ПЗФ

Ні Площа територій та об'єктів загальнодержавного значення

Рис. 2.15 Зростання площі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України (1992—2001)ниться глобальний вплив на біоту антропогенного забруднення. Навіть у біосферних заповідниках з їхньою налагодженою й суворою системою охорони деградація біоти триває. Наприклад, у Карпатському біосферному заповіднику через кислотні дощі дедалі скорочуються популяції лишайників, занесених до Червоної книги.

У природно-заповідний фонд України (рис. 2.14, 2.15) входять також регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні парки, пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо. Загалом природно-заповідний фонд України в 2001 р. налічував у своєму складі 6939 територій і об'єктів площею 2508,7 тис. га, що становить 4,16 % території країни.

нічних садах, колекції культур мікроорганізмів, грибів, водоростей, найпростіших, банки насіння, кріоколекції тварин, де гамети й навіть ембріони зберігаються в замороженому стані, організовуються сховища культур тканин рослин і тварин.

Сьогодні людство «законсервувало» для нащадків близько 10 % відомої науці сучасної біоти. Однак біоконсервація поки що не може стати гарантом збереження біорізноманітності. Законсервувати будь-який вид — це складна наукова й технічна задача. Але незмірно складнішою справою є розконсервація виду й повернення його в природу. Вид, випущений «із пробірки» в природу, як правило, поводиться непередбачувано: адже він потрапляє до системи з іншими зв'язками. Найчастіше такий вид не встигає пристосуватися до свого оточення й стає легкою здобиччю для хижаків, субстратом для хвороб, їжею для паразитів. Якщо ж він виявляється здатним протистояти цьому тискові, то зазвичай сам стає агресором: витіснює види аборигенної флори й фауни, стрімко розселяється, створює різні біоперешкоди. Такі наслідки біологи й екологи називають «беззвучними вибухами».

Екологічна мережа.Протягом останніх п'яти років в Україні, як і в усьому світі, велике значення надається розвиткові екологічної мережі. Концепція екомережі є інтегральною в організації збереження біологічної і ландшафтної різноманітності. Вона поєднує в собі всі попередні системи охорони природи, пов'язує природоохоронну діяльність із різними секторами економіки (аграрним, транспортним, лісовим, туристичним тощо) і є основним елементом стратегії збалансованого розвитку. Це якісно новий підхід до розв'язання споконвічної проблеми людства у відносинах із Природою, спрямований на забезпечення функціонування всіх природних компонентів довкілля як єдиної цілісної системи.

Національна екологічна мережа України розглядається як складова всеєвропейської екомережі, створення якої схвалено Конференцією міністрів довкілля 55 країн Європи в Софії в 1995 р.

У нашій країні набув чинності закон «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 pp.». Основною метою цього важливого документа є збільшення частки земельного фонду з природними заповідними територіями до рівня, достатнього для збереження біологічної і ландшафтної різноманітності.

Екологічна мережа забезпечить можливість природної міграції та поширення рослин і тварин.

Контрольні запитання й завдання

стверджувати, що на цій планеті з'явилася біосфера? 5. В якій послідовності та як форму валися геологічні сфери Землі — атмосфера, гідросфера, літо сфера? 6. Які є гіпотези виникнення життя на Землі?

1. Які функції виконує жива речовина й чим вона відрізняється від неживої?

2. Які основні властивості живої речо- вини?

3. Що таке біосфера й де проходять її межі?

4. Якщо на Місяці колись побудують космічні станції, чи можна буде

7. Чим відрізняється біологічний круго- обіг речовин від геологічного?

8. Які функції в біологічному кругообізі виконують продуценти, консумен- ти й редуценти?

9. Як виникла киснева атмосфера й на якому етапі розвитку Землі молеку- лярний кисень становив небезпеку для живої речовини?

10.Як розподіляється, запасається й трансформується сонячна енергія, що надходить на Землю?

11.У чому полягають перший і другий закони термодинаміки?

12.Що таке ланцюг живлення?

13.Чому довжина ланцюга живлення, як правило, становить не більш як 4—5 ланок?

14.Як відбуваються кругообіги макро- елементів у біосфері (на прикладах конкретних елементів) ?

15.Як взаємодіють геологічний і біоло- гічний кругообіги речовин і як люди на впливає на цю взаємодію?

16.Які, на вашу думку, можливі наслідки успішної реалізації розпочатої нині в деяких країнах розробки морських копалин осадових фосфоритів?

17.Що таке екосистема та які її функції?

18.Як здійснюється саморегуляція еко- систем?

19.Які основні показники характеризу- ють біогеоценоз?

20.В яких біомах біогеоценози чи біо- гідроценози мають найвищу про- дукцію?

21.Що таке евтрофікація й чим природ- на евтрофікація відрізняється від антропогенної?

22.Що таке сукцесія та які типи сук- цесій ви знаєте?

23.У чому суть закону одного про цента?

24.Що таке популяція й на які групи поділяють екологічні фактори, від яких залежить популяція?

25.Що таке екологічна ніша?

26.Що таке діапазон толерантності?

27.Що таке стенотопні та евритопні види?

28.Як контролюється чисельність по- пуляцій?

29.Чому, на ваш погляд, зникла стелле- рова корова: через те, що мисливці знищили її до останньої особини, чи внаслідок якихось інших причин?

30.Обґрунтуйте можливість існування лохнеського чудовиська.

31.Поясніть, як крива толерантності описує екологічну валентність виду.

32.Види дикої флори й фауни, які розви- ваються поряд із людиною, назива- ють синантропними. Обґрунтуйте, чи є синантропні види більш еври- топними порівняно з несинантроп- ними. Наведіть приклади синан- тропних видів.

33.Які види будуть більш інформатив- ними в разі проведення оцінки стану довкілля методом біоіндикаціі — рідкісні чи масові? Обґрунтуйте ваш висновок.

34.За якими принципами функціонує біосфера (за Д. Чірасом) ?

35.Які екологічні закони сформулював Б. Коммонер?

36.Наведіть приклади з повсякденного життя, які ілюструють кожний із законів Б. Коммонера.

37.Визначте, який процент планетар- ної продукції використовує сьогодні людина й чи порушила вона закон одного процента (вихідні дані для розрахунків на рівні 1970 і 1990 років у тоннах сухої органічної речовини наведено в таблиці).

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

Показник	Роки

Біомаса: біосфери людства сільськогосподарських тварин Річна споживана біомаса: сільськогосподарських рослин тварин суші водяних тварин Річна біомаса ділової деревини, що добувається	2 • 10¹²52 • 10265 • 10 1200 • 10* 72 • 10* 17 • 10* 2000 • 10*	2 • 10¹²60 • 10* 300 • 10* 1500 • 10* 80 • 10* 20 • 10* 3000 • 10*

38.Зробіть розрахунки завдання 37 за даними поточного року. За процен- тами споживаної людиною продукції (в 1970, 1990 й поточному роках) побудуйте графік змін інтенсив- ності використання людиною про- дукції біосфери та проаналізуйте його.

39.Підготуйте й проведіть дискусію про можливості створення класич- ної ноосфери.

40.Які висновки можна зробити на підставі результатів експерименту «Біосфера-2» ?

41.Чим була зумовлена необхідність прийняття Конвенції про біорізно- манітність?

42.Які рівні біорізноманітності розгля- дає сучасна екологія? В чому спе- цифіка кожного рівня?

43.Як співвідносяться між собою проце- си видоутворення й вимирання?

44.Як людина впливає на співвідношен- ня видоутворення й вимирання?:

45.Що таке Червона книга?

46.Як класифікуються заповідні тери- торії?

ГЕОЕКОЛОГІЯ

ГЛАВА

У краплині води

відбивається

Всесвіт.

Давнє арабське прислів'я

Деякі риси екологічної системи «Земля»

Із Космосу Земля здається нам невеличкою крихкою кулькою, загальні контури якої визначаються не людськими діяннями, а складною системою хмар, океанів, рослинності й ґрунтів. Неспроможність людини узгодити свої дії з цією мінливою системою причинює докорінну зміну структур, що існують на планеті. Багато з таких змін криють у собі небезпеку знищення життя на Землі.

Із доповіді Міжнародної комісії з довкілля «Наше спільне майбутнє» (1989)

осмонавт Юрій Гагарін, що першим із людей побачив рідну планету з висоти космічної орбіти, не міг стримати свого захвату й вигукнув: «Яка прекрасна наша Земля!» Оповита тонким блакитним серпанком атмосфери, як коштовний діамант, сяє вона на тлі чорного вакууму Космосу. Ось там, біля полюса, видніються білі крижані поля, ось за ілюмінатором космічного корабля пропливають вершини Гімалаїв, потім простяглися безкраї океанічні простори, вкриті білими спіралями циклонів. Ось корабель перетнув межу дня й ночі — термінатор, і все обгорнула оксамитова чорнота. Але за хвилину очі космонавта призвичаїлися до темряви, і він бачить далеко внизу палахкотіння тропічної грози, а потім, наче жар прогорілого багаття, скупчення вогнів великого міста. 1 знову корабель наближається до термінатора, мить — і спалахує райдужна смужка атмосфери, з-за Землі виринає кошлате сліпуче Сонце...

Перші люди, які побували в Космосі, розповідають про особливе, ні з чим не зрівнянне почуття, що виникає під час спостереження за нашою Землею здаля. Ось що каже, наприклад, американський астронавт Джим Ірвінг, який побував на Місяці: «Глянувши вниз, я побачив свої сліди на місячному пилу, а ось коли підняв голову вгору, то побачив Землю. Вона виявилася зовсім маленькою. Коли ми відлітали від Землі, вона ставала дедалі меншою: величиною як баскетбольний м'яч, потім — як бейсбольний, потім — як м'яч для гри в гольф... Вигляд рідної планети вразив нас. Вона була схожа на різдвяну іграшку, підвішену в Космосі. Така незахищена — здавалося, досить лише доторкнутись — і вона розсиплеться...».

Земля — унікальна планета Сонячної системи, і унікальність її полягає передусім у тому, що на ній існує життя. Поки що ні на знімках інших планет, які передані космічними апаратами, ні в пробах місячного чи марсіанського грунту жодних ознак органічного життя не виявлено. (Втім нещодавно в одному з метеоритів, котрий упав на Землю й, як гадають американські вчені, прилетів із Марса, знайдено відбиток скам'янілого мільярди років тому мікроорганізму. Та сьогодні на Марсі умови надто ворожі для життя.)

На Землі життя існує завдяки збігові кількох сприятливих астрономічних факторів: це й велика маса Землі (6 ■ 10²¹ т), достатня для втримання навколо планети за рахунок гравітації захисного шару атмосфери; це й сильне магнітне поле Землі, що захищає її біосферу від згубної дії космічної радіації; це й наявність великої кількості води, життєво необхідної для живих організмів, тощо. Мабуть, найдивовижніша в цьому розумінні орбіта Землі. Американський учений М. Харт підрахував, що якби відстань між Землею та Сонцем була лише на 5 % меншою або на 1 % більшою, то життя на ній було б неможливим: у першому випадку на планеті було б надто жарко (як на Венері), в другому — надто холодно, й Земля постійно перебувала б в умовах глобального льодовикового періоду (як Марс).

Наша планета дуже активна. Змінюються, хоча й повільно, обриси її материків та океанів, руйнуються, розсипаючися на порох, цілі гірські хребти, здіймаються нові, вивергаються вулкани, стає іншим клімат. Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища -- температура повітря й води, їхній хімічний склад, вологість грунтів і вміст у них необхідних речовин тощо. Безперервно оновлюється жива природа — тварини, рослини, мікроорганізми.

Утворення живої речовини та її розкладання — це дві сторони єдиного процесу, що зветься біологічним кругообігом речовин. Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів. Уперше це було доведено В. І. Вернадським і сформульовано ним у законі міграції хімічних елементів: «Міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється або за безпосередньої участі живої речовини (біогенна міграція), або в середовищі, геохімічні властивості якого (вміст О₂, СО₂, Н₂О й т. д.) зумовлені живою речовиною — як тією, що в наш час складає біосферу, так і тією, що діяла на Землі протягом усієї геологічної історії».

З погляду екології, до найважливіших належать кругообіги таких речовин, як кисень, вуглець, вода, азот, сірка, фосфор, що входять до складу живої речовини. Жива речовина істотно прискорила й змінила кругообіги цих речовин у біосфері.