Співвідношення Президента України і правового статусу
Інститут Президента України як глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті і державному будівництві України. Тривалий час в Україні (колишній Український РСР) функції глави держави виконували переважно Верховна Рада, яка вважалась найвищим органом державної влади України, її Президія, як постійний діючий орган державної влади, та її голова.
Становлення інституту Президента України було ключовим у реформовані державної влади, пов’язаному з проголошенням незалежності України та зміною її конституційного ладу.
Президент також призначає половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів.
Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України; додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних інститутів.
Відповідно до Конституції Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Як глава держави, Президент також приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними, здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією.
Однією з особливостей статусу Президента є те, що він не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Це є важливою гарантією як статусу Президента, так і конституційного ладу в цілому.
Свої функції і повноваження Президент здійснює в певних правових і організаційних формах, які, як правило, властиві лише цьому інституту державної влади.
Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно до Конституції, підписами Прем’єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента (ст. 107 Конституції).
За Конституцією України Президент є главою держави і не очолює жодну з гілок влади(але взаємодіє з усіма). Але він має ряд функціональних та кадрових повноважень щодо виконавчої гілки влади.
До функціональних повноважень Президента належать:
— зупинення дії актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ч. 1 ст. 106);
— скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ч. 1 ст. 106 Конституції України);
— акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених окремими пунктами ст. 106 Конституції України (призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, очолення Ради національної безпеки і оборони України, прийняття у разі необхідності рішення про введення в Україні або на окремих її територіях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих територій України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України, утворення судів у визначеному законом порядку), скріплюються підписами Прем´єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (ч. 4 ст. 106 Конституції України);
— очолення Ради Національної безпеки і оборони України, яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у цій сфері. До складу Ради за посадою входять Прем´єр-міністр України, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, міністри внутрішніх справ і закордонних справ (ст. 107 Конституції України);
— Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом у межах, передбачених Конституцією (ч. 2 ст. 113 Конституції України).