Класифікація податків екологічного характеру в Україні
| Категорія | Податки згідно з ПК України |
| Енергетика | Акцизний податок (нафтопродукти, скраплений газ) |
| Мито (нафтопродукти | |
| Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергії | |
| Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності | |
| Екологічний податок (реалізація пального, а також податок за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами) | |
| Транспорт | Збір за першу реєстрацію транспортного засобу |
| Акцизний податок (транспортні засоби | |
| Мито (транспортні засоби | |
| Збір за місця для паркування транспортних засобів | |
| Ресурси | Плата за землю |
| Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні | |
| Збір за спеціальне використання лісових ресурсів |
Продовження табл..3.3.
| Збір за спеціальне використання води; | |
| Плата за користування надрами | |
| Збір за користування радіочастотним ресурсом України | |
| Забруднення | Екологічний податок (крім реалізації пального, а також податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами |
Джерело: Використано дані [23].
Сьогодні немає країни, яка б не потерпала від екологічних негараздів. У найближчому майбутньому навіть планується створити Зелену Конституцію планети. У цьому сенсі Україна, як і решта держав світу, бере на себе певні зобов’язання. Зі слів міністра екології та природних ресурсів України, відомство працює над створенням на електронному носії бази так званих екологічних паспортів спершу підприємств першої — другої груп забруднення, потім третьої — четвертої.
Згідно зі ст. 16 Конституції України до обов’язків держави віднесено забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. Виконання окресленого завдання набуває особливої гостроти, ураховуючи загрозливий, якщо не критичний, стан техногенно-екологічної ситуації в нашій країні. Отже, ефективна реалізація екологічної функції сучасної держави потребує впровадження заходів комплексного характеру, активного використання широкого спектра регулятивного інструментарію, у тому числі податкових важелів [1].
За даними деяких обласних податкових органів, обсяги надходжень від екологічного податку в Україні поступово зростають. Але сама по собі статистика жодним чином не впливає на стан довкілля, який у багатьох регіонах, і зокрема східних, викликає серйозне занепокоєння. Важливо скоригувати ситуацію, щоб громадяни якомога швидше відчули практичну віддачу від екологічного податку.
Лише починаючи з 2013 р. частина надходжень від екологічного податку повертатиметься підприємствам на здійснення природоохоронних заходів. Найнебезпечніше те, що підприємства-забруднювачі є водночас і головними бюджетоформуючими у регіоні, і головними працедавцями. Тому вже зараз у місцевих громадах лунають пропозиції переглянути ті обсяги коштів, які повертатимуться виробникам для модернізації та переоснащення виробництва, і закликають встановити жорсткий контроль за їх використанням.
Країни Єврозони тривалий час ідуть шляхом проведення так званої еколого-трудової податкової реформи, суть якої полягає в тому, що додаткові надходження від запровадження нових чи підвищення існуючих податків на забруднення і використання ресурсів та енергоносіїв використовуються для зменшення оподаткування праці [67].
Враховуючи необхідність посилення регулюючої функції вітчизняних ресурсних платежів та з метою формування надійного джерела фінансування ресурсовідтворювальних і природоохоронних заходів нині існує нагальна потреба реформування системи ресурсних платежів в Україні (рис.3.4.) [24].
Сучасний економічний механізм природокористування в Україні знаходиться ще на стадії формування, хоча й основні ланки вже створено. Щоб удосконалити механізм податкового регулювання процесів природокористування, необхідно:
1. Збільшити нормативи плати і розміри платежів за використання природних ресурсів та реформувати ставки платежів шляхом їх побудови на основі реальних розмірів рентних доходів від продуктивного використання ресурсів.
2. Переглянути нормативи плати і розміри екологічних платежів у бік їх збільшення з метою спонукання природокористувачів до мінімізації негативного впливу на довкілля та підвищити коефіцієнт кратності при нарахуванні плати за понадлімітні викиди і скиди забруднюючих речовин.
| Напрями вдосконалення ресурсного оподаткування в Україні |
| Ресурсовідтворювальні платежі |
| Природоохоронні платежі |
| Ставки платежів повинні базуватися на визначенні розмірів нормативних рентних доходів від продуктивного використання та видобутку ресурсів. |
| Розробка механізмів та запровадження платежів за монополізацію природних ресурсів та запасів корисних копалин. |
| Запровадження платності використання повітряних ресурсів для потреб повітряного транспорту. |
| Переведення ресурсовідтворювальних платежів до складу місцевих податків та зборів. |
| Забезпечення цільового використання сум мобілізованих платежів на фінансування відтворення відповідних природних ресурсів. |
| Підвищення ставок окремих платежів |
| Суттєве підвищення розмірів штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства. |
| Забезпечення цільового використання сум мобілізованих платежів на розв’язання екологічних проблем. |
Рис. 3.4. Напрями вдосконалення ресурсного оподаткування в Україні(Джерело: Використано дані [24]).
3. Переглянути розподіл платежів за використання природних ресурсів у бік збільшення частки відрахувань у місцеві бюджети. Це дасть змогу місцевим бюджетам сформувати фонди фінансових ресурсів, необхідні їм для фінансування потреб щодо охорони та поліпшення окремих видів природних багатств, а також фінансувати заходи та виконувати окремі види робіт з охорони довкілля в межах окремо взятих місцевих територій.
4. Забезпечити стабільність, зрозумілість та простоту оподаткування використання природних ресурсів.
5. Диференціювати нормативи плати за воду по галузях.
6. Застосовувати податкове стимулювання щодо впровадження ресурсо - та енергозберігаючих технологій.
7. Забезпечити строго цільове використання сум мобілізованих платежів на фінансування відтворення відповідних видів природних ресурсів та заходів, пов’язаних із розв’язанням екологічних проблем.
8. Посилювати контроль за використанням природніх ресурсів та застосування відповідних штрафних санкцій.
Основними принципами реформування системи ресурсних і рентних платежівмає бути прозорість і зрозумілість системи податкових пільг і стимулів, заснована на аналізі зміни податкового навантаження у разі переходу до нового податку. Зокрема, ДПСУ звернула увагу на особливості адміністрування екологічного податку у 2013 році:
1) з 01.01.2013 р. усувається подвійне оподаткування екологічним податком розміщення суб’єктами господарювання відходів на спеціально відведених місцях чи об’єктах, що розташовані на власних територіях, а відповідно, при тимчасовому зберіганні відходів суб’єкти господарювання не сплачуватимуть екологічний податок у разі наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів із суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо) та їх передавання у встановлені цим договором терміни на утилізацію та захоронення;
2) урегульовано питання щодо несплати екологічного податку за обсяги та види (класи) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (незалежно від наявності ліцензії на збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини) [67].
Система законодавчого регулювання природокористування в Україні зазнає частих змін. Як зазначають законодавці, це робиться з метою вдосконалення механізму раціонального природокористування. Зокрема, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи вважає, що внесення змін до Податкового кодексу сприятиме стимулюванню діяльності щодо покращення стану навколишнього природного середовища, стабілізації та підтримання екологічної рівноваги на території України, оновлення устаткування, впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих технологій та забезпечення більш чистого довкілля.
Процес організації оподаткування ресурсними платежами повинен охоплювати такі структурні блоки:
- діяльність з виявлення та збирання інформації;
- оцінювання вартості природних ресурсів;
- діяльність з оподаткування використання природних ресурсів.
Система ресурсного оподаткування в Україні повинна мати не лише фіскальний ефект, але також сприяти й підвищенню якості продукції. Наприклад, у деяких державах оподатковують збільшення вмісту свинцю в пальному,сірки в нафті, стягують податки за порушення норм використання пестицидів, міндобрив. Ці важелі змушують підприємства постійно дбати про виконання стандартів та екологічних обмежень у процесі виробництва, фінансувати заходи із упровадження екологічних інновацій [46].
Регулююча роль екологічного податку в частині оподаткування палива в Україні потребує ґрунтовного осмислення. Якщо споживання палива й зменшиться, то тільки за рахунок того, що громадяни з невисокими доходами вимушені будуть обмежити або відмовитися від користування автомобілями через подорожчання бензину. Щодо громадян із середніми й високими доходами, то підвищення цін на бензин навряд чи суттєво вплине на обсяги його споживання. У зв’язку із цим, виникає питання, чи повинна в соціальній державі (ст. 2 Конституції України) екологічна проблема вирішуватися в такий спосіб, щоб користування автомобілем стало прерогативою лише заможних. Податок на паливо має спонукати до використання більш «економних» марок автомобілів, а не позбавляти можливості користуватися ними взагалі [60].
В Україні на сьогодні відсутні оцінки реального потенціалу природних ресурсів, тому економічні методи розрахунку величини екологічних платежів майже не стимулюють природокористувачів до збереження і відтворення природних ресурсів. Такий стан справ спричиняє значний дефіцит державного і місцевого бюджетів у частині акумулювання коштів на фінансування природоохоронних заходів. Безумовно, за останні роки спостерігаються позитивні тенденції в цьому напрямі – це і впровадження Податкового кодексу України, і Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» [8], але необхідність у створенні дієвої системи екологічних податків та втіленні дієвих економічних інструментів очевидна [35].
На базі зазначеного Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» розроблено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011–2015 роки, який включає цілі забезпечення екологічно збалансованого природокористування [8]. Пріоритетними завданнями у сфері вдосконалення економічного механізму екологічно збалансованого природокористування є розширення бази оподаткування забруднюючих речовин і екологічно небезпечної продукції, а також створення до 2015 року екологічно й економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища для стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального природокористування. Для вдосконалення економічного механізму екологічно збалансованого природокористування необхідний ґрунтовний науковий супровід, а саме методологічні засади здійснення і впровадження рентного підходу до регулювання природокористування. Ретельну увагу необхідно приділити вдосконаленню методів економічної оцінки природних ресурсів і екологічних впливів на навколишнє природне середовище та здійсненню економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу України; науковому еколого-економічному обґрунтуванню системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення довкілля. Фінансування зазначених заходів має здійснюватись за рахунок національних бюджетних та позабюджетних коштів, а також підтримки Європейського Союзу.
Економічні механізми впровадження державної екологічної політики, по суті, є механізмами економічного регулювання природоохоронної діяльності в Україні, які, з одного боку, відіграють роль інструментів мотивації природокористувачів до екологоконструктивної діяльності, а з іншого – джерел створення природоохоронних фондів. Важливими функціональними складовими економічного регулювання природоохоронної діяльності є системи державного бюджетного та позабюджетного фінансування відповідних заходів.
Головні позитивні результати чинного економічного механізму екологічного регулювання полягають у тому, що, по-перше, з його використанням розроблено основи платного природокористування, по-друге, економічний інструментарій є засобом забезпечення надходжень фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації забруднення довкілля [62].
Основні заходи щодо посилення дієвості економічних інструментів реалізації національної екологічної політики та розширення джерел природоохоронного фінансування передбачають:
- реформування чинної нормативної бази регулювання природоресурсних платежів за видами ресурсів, у т.ч. системи видачі дозволів;
- оптимізацію системи оподаткування лісо-, водо-, надро- та землекористування і фінансового забезпечення розвитку природогосподарських комплексів з урахуванням їх ресурсної специфіки;
- удосконалення нормативної бази платності за споживання природних благ на основі об’єктивних рентних оцінок продуктивності ресурсних джерел і диференціації відповідних платежів за якісними і просторовими ознаками, а також механізмів регулювання рентними доходами у сфері природокористування;
- застосування програмно-цільових підходів до вирішення завдань розвитку природогосподарських комплексів з урахуванням їх ресурсної специфіки; ліквідацію структурних диспропорцій у нормативах та обсягах платежів між різними категоріями природокористувачів;
- реформування методики обчислення штрафів відповідно до його економічної суті як запобіжного інструмента щодо нераціонального природокористування;
- удосконалення нормативно-розрахункової бази і порядку сплати податку на екологічно шкідливу продукцію з урахуванням існуючих недоліків та згідно із принципом «забруднювач платить»;
- екологічну реструктуризацію податкової системи; збільшення природно-ресурсної рентної складової в податковій системі загалом без порушення податкового балансу, що передбачає розширення бази екологічного оподаткування водночас із зростанням рентних платежів через зміщення на них податкового навантаження (пріоритетне оподаткування ресурсопотоку);
- розширення бази оподаткування забруднюючих речовин і екологічно небезпечної продукції, ураховуючи досвід країн-членів ЄС/ОЕСР.
Підсумовуючи розглянуті аспекти податкового регулювання екологозбалансованого зростання національної економіки на засадах сталого розвитку суспільства, потрібно зазначити таке:
- екологічний прогрес є одним з основних факторів збалан-сованого економічного зростання і охорони навколишнього середовища та індикатором рівня технологічної модернізації галузей національної економіки;
- відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, що вимагає більш ефективного розподілу на регіональному рівні коштів, одержаних від екологічних податків та плати за природні ресурси;
- необхідно упроваджувати збори та акцизи за продукцію, споживання якої забруднює довкілля, та цільове спрямування відповідних коштів на модернізацію та будівництво нових потужностей щодо перероблення відходів, очищення стічних вод є важливим напрямом збереження і відтворення навколишнього природного середовища та забезпечення сприятливих умов для здоров’я людини;
- необхідно організувати підвищення ставок оподаткування понадлімітних обсягів та стягнення плати за перевищення лімітів з прибутку підприємств; слід запровадити систему податкових пільг для підприємств, що використовують ресурсозберігаючі технології та обладнання з високим рівнем безпеки;
- забезпечити поєднання стимулюючого характеру екологічних платежів з іншими фінансовими методами забезпечення заходів з підвищення екологічної безпеки виробництва, зокрема такими, як податкові пільги, надання екологічних позик, екологічне страхування [38].
Для розрахунку екологічної ефективності податкової політики необхідно комплексно розглядати наступні аспекти:
- збільшення надходжень до бюджету та цільових фондів від природно-ресурсних платежів – головним у даному аспекті є не саме збільшення податкових надходжень, а процес використання даних коштів на фінансування природоохоронної діяльності та процесу відтворення природних ресурсів;
- зменшення екологічно небезпечної діяльності – в даному аспекті головним є результат зменшення екологічно небезпечної діяльності, що призведе до зменшення небезпечного екологічного тиску на навколишнє природне середовище та населення країни;
- збереження та відтворення природно-ресурсного потенціалу, спрямоване на зменшення ресурсо- та енергозбереження, як результат – зростання ресурсо- та енергоефективності економіки країни.
На сьогодні Україна стала на шлях екологізації податкової системи, однак потребує подальших перетворень законодавчої бази для забезпечення дієвості податкової політики у сфері фінансування сталого розвитку вітчизняної економіки [34].
Ефективність адміністрування ресурсних платежів може забезпечити сталий розвиток охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Головні організаційні та економічні проблеми сучасного природокористування можливо вирішити лише за умови серйозного, відповідального, по-справжньому державного сприйняття та підтримки всіма гілками влади пріоритетності завдання щодо впровадження екологічно й економічно конструктивного регуляторного механізму, який спроможний зацікавити і заохотити господарюючих суб’єктів до реалізації природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, екологоорієнтованих методів господарювання, поліпшення якості довкілля та життя.
Висновки до Розділу ІІІ
Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом, ефективність використання якого залежить від досконалості механізму визначення розміру належної державі частки економічної вигоди від господарської діяльності щодо використання цього потенціалу. Саме з метою збереження природо – ресурсного потенціалу, його відтворення та охорони держава встановлює відповідні податкові платежі. Слiд зазначити, що розвинутi країни досягли значних успiхiв в регулюваннi процесiв рацiонального природокористування та фiнансовому стимулюваннi належного використання природних ресурсiв
Важливим і одним із пріоритетних завдань для України є пристосування національного законодавства у сфері природокористування та екологічного оподаткування до європейського.
Економічне стимулювання природоохоронної діяльності у зарубіжних країнах не обмежується тільки примусовими методами з допомогою податків. Важливе місце займає політика надання пільг, державні субсидії.
В той же час проблеми недотримання в Українi вимог законодавства про охорону природи, низькі ставки окремих платежів, нестабільність законодавства, монополiзацiї окремих видiв природних ресурсiв а також недотримання технологiй споживання та використання природних багатств з метою отримання бiльших прибуткiв на протязi обмеженого перiоду продовжують залишатись невирiшеними до цього часу.
З цих причин, систему ресурсного оподаткування в Українi необхiдно суттєво вдосконалювати. Шляхами вдосконалення вiтчизняного ресурсного оподаткування та державного фiнансового регулювання процесiв використання природних ресурсiв повиннi бути запровадження податкiв на використання всiх без виключення природних ресурсiв в тому числi i на аероперевезення, запровадження платежiв за монополiзацiєю окремих видiв природних ресурсiв, запровадження штрафiв за нецiльове, неефективне використання природних ресурсiв всiх видiв та за використання їх з недотриманням вiдповiдних технологiй, забезпечення строго цiльового використання мобiлiзованих сум ресурсних платежiв на фiнансування їх збереження, вiдтворення та забезпечення ефективного i рацiонального використання.
З метою удосконалення механізму податкового регулювання процесів природокористування, потрібно: збільшити нормативи плати і розміри платежів за використання природних ресурсів; переглянути нормативи плати і розміри екологічних платежів у бік їх збільшення з метою спонукання природокористувачів до мінімізації негативного впливу на довкілля; переглянути розподіл платежів за використання природних ресурсів у бік збільшення частки відрахувань у місцеві бюджети, що дозволить використовувати отримані кошти для вирішенні екологічних проблем даного рівня; забезпечити стабільність та простоту оподаткування використання природних ресурсів; диференціювати нормативи плати за воду по галузях; застосовувати податкове стимулювання щодо впровадження ресурсо - та енергозберігаючих технологій; забезпечити строго цільове використання сум мобілізованих платежів на фінансування відтворення відповідних видів природних ресурсів; забезпечити повний контроль за використанням природних ресурсів, дотриманням відповідного законодавства та збільшення розміру штрафних санкцій за його порушення; здійснити переоцінку системи пільг по сплаті земельного податку з метою відміни пільг, що не мають соціальної спрямованості і економічного ефекту, і продовження вживання ефективних податкових пільг.
Перелiченi заходи значно пiдвищать регулюючi властивостi вiтчизняного ресурсного оподаткування, суттєво обмежать можливiсть нерацiонального та хижацького використання природних багатств а також забезпечать цiльовий характер використання ресурсних податкових платежiв, що позитивно вплине на екологiчну ситуацiю в Українi.
ВИСНОВКИ
Виробничо-господарська діяльність суб'єктів господарювання пов'язана із залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання справляє безпосередній вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємств. В ефективному використанні цих ресурсів зацікавлене й суспільство в цілому. Обмежена кiлькiсть як природних ресурсiв загалом так i окремих їх видiв а також нерацiональне або часто хижацьке використання природних багатств приводять до енергетичних та продовольчих криз. З метою раціонального ефективного використання ресурсів суб'єктами господарювання та формування централізованих фінансових ресурсів держава встановлює відповідні платежі.
У період переходу до ринкових відносин, формування стабільних надходжень до бюджетів і джерел фінансування охоронних екологічних заходів, а також створення відповідних фінансово – економічних важелів, зокрема податкових, повинно стати органічною складовою вітчизняної системи державного управління та регулювання економіки.
В сучасних умовах удосконалення природно-ресурсних платежів потребує створення регуляторного механізму, що дасть змогу запобігати незаконному привласненню ренти, забезпечувати більш повне її вилучення і раціональний перерозподіл, а також повноцінне відтворення природо-ресурсного потенціалу.
Система ресурсного оподаткування в Україні включає такі платежі: плата за землю, плата за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за спеціальне використання водних ресурсів, плата за користування надрами. У тісному взаємозв’язку з даними платежами є екологічний податок.
Основним законодавчим актом, що регулює порядок справляння ресурсних платежів є Податковий кодекс України, в якому систематизовано норми функціонування всієї податкової системи України загалом. Оскільки ресурсні платежі пов’язані із механізмом природокористування, то до складу нормативно-правового забезпечення їх функціонування належать нормативні акти, що регулюють відносини у сфері природокористування (Закон України «Про охорону навколишнього середовища», Кодекс України про надра, Лісовий кодекс та ін.).
Спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на платній основі. Обов'язковість сплати всіх платежів визначено Податковим кодексом України. Система ресурсних платежів є складовою частиною податкової системи України. Вони пов'язані з фінансуванням природоохоронної діяльності держави, є самостійним джерелом доходів державного бюджету. Держава шляхом використання податкових важелiв та iнструментiв намагається вплинути на процеси вiтчизняного ресурсокористування та стимулювати належне використання, охорону та вiдтворення природних багатств.Дослідження показали, що більшу частину надходжень до бюджетів становлять податкові надходження. Проте виявлені резерви збільшення доходів бюджетів місцевого самоврядування за рахунок ресурсних платежів, що зумовлює необхідність внесення змін до законодавства України.
Провівши аналіз надходжень ресурсних платежів до Зведеного бюджету України за 2010-2013 рр., слід зазначити про щорічне зростання цих платежів до бюджету. Найбільше зростання ресурсних платежів спостерігаємо у 2011 р. (на 11,9 млрд. грн. більше ніж у 2010 р.), що можна пояснити, насамперед, змінами у податковому законодавстві та прийнятті Податкового кодексу. З прийняттям Податкового кодексу слід звернути увагу на щорічне збільшення надходжень від плати за землю. Так, у 2012 році надійшло на 2,5 млрд. грн. більше ніж у 2011 році, а у 2013 році, порівняно з попереднім – майже на 300,0млн грн. Відповідно до Оперативного звіту про виконання Зведеного бюджету України станом на 01.01.2014 р. частка надходжень від зборів та плати за спеціальне використання природніх ресурсів у загальній сумі податкових надходжень становить лише 6,5% - 28 862,90млн.грн. Слід зазначити, що фактично надійшло на 5 % менше коштів ніж було заплановано.
На основі аналізу Звіту про виконання Плану роботи Головного управління Міндоходів у Львівській області на 2013 рік можна дати таку характеристику надходження ресурсних платежів: забезпечено приріст збору податків та платежів до рівня 2012 року збору за спеціальне використання лісових ресурсів - на 13,3% (+0,9 млн. грн.); збору за спеціальне використання водних ресурсів на 26,0%; збору за користування радіочастотним ресурсом України перевиконані на 19,9%,.
До місцевих бюджетів забезпечено приріст таких платежів як: збору за спеціальне використання лісових ресурсів (125,7% ), з плати за користування надрами (101,9%), з плати за землю( з юридичних осіб - 102,5 % , з фізичних осіб 101,9%). Надходження екологічного податку становили 92,2%.
Завданням дипломного дослідження був аналіз надходжень ресурсних платежів по Радехівському відділенні Соккальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Використовуючи Довідки про суми надходжень податків та платежів до Державного та місцевого бюджетів, мобілізованих Радехівським відділенням, а також Звіт про виконання Плану роботи Головного управління Міндоходів у Львівській області на 2013, можна зазначити, що частка ресурсних надходжень по Радехівському відділенні у структурі надходжень області становить лише 0,54 %.
Загалом, надходження ресурсних платежів по м. Радехові та Радехівському районі протягом 2010 – 2013рр. має тенденцію до зростання. Лише у 2013 році спостерігається незначний спад ресурсних надходжень.
Система оподаткування і, зокрема, ресурсне оподаткування зазнало значних змін з введенням в дію Податкового кодексу, який об'єднав в собі цілий масив норм, що регулювали сферу податкових правовідносин в Україні. Проте, поряд із позитивними змінами залишаються певні недоліки та проблеми, від вирішення яких залежить і природо – ресурсний потенціал і екологічна ситуація в Україні.
Основна проблема існуючого механізму ефективного природокористування – нездатність зацікавити товаровиробників у проведенні природоохоронних заходів за рахунок власних коштів. Разом з тим він не узгоджений з іншими економічними важелями управління господарською діяльністю, а також недостатньо оперативно та ефективно реагує на динаміку економічних і екологічних процесів у державі.
Сьогодні одним із основних принципів охороно навколишнього природного середовища України є встановлення екологічних податків. Вони виступають, з одного боку, необхідним підґрунтям для забезпечення стабільності бюджетних доходів, а з іншого – стимулювання як приватних власників природніх ресурсів, так і природо користувачів до їх раціонального використання. Відсутність заходів щодо охорони від забруднень, відтворення природних ресурсів, їх нераціональне використання і виснаження, може привести до екологічної катастрофи в Україні.
Недоліками механізму податкового регулювання процесів природокористування в Україні є:
1. Ставки платежів за використання ресурсів не базуються на фактичних розмірах нормативних рентних доходів від використання природних багатств.
2. Низькі ставки платежів за забруднення та мінімальні розміри штрафних санкцій за порушення природоохоронного законодавства.
3. Платежі за ресурси нині є загальнодержавними та переважно знеособленими.
4. Часті зміни у порядку нарахування та сплати ресурсних платежів, нестабільність податкового законодавства.
5. Нецільове використання сум мобілізованих платежів.
Ресурсне оподаткування в Україні значною мірою не виконує свої регулюючі завдання. Тому, з метою посилення його впливу на процеси ресурсовикористання, необхідно проводити комплекс заходів щодо вдосконалення системи справляння ресурсних платежів:
1. Перевести ресурсовідтворювальні частину ресурсних платежів на засади рентного оподаткування.
2. Запровадити платність використання всіх видів ресурсів.
3. Підвищити ставки природоохоронних ресурсних платежів та розміри штрафних санкцій за порушення екологічного законодавства.
4. Перевести ресурсні платежі до складу місцевих податкових форм.
5. Забезпечити строго цільове використання сум мобілізованих ресурсних платежів на потреби ресурсовідновлення та екологічної безпеки.
В результаті зазначених заходів підвищаться фіскальний потенціал і регулюючі властивості ресурсних платежів в Україні а також будуть виконані завдання охорони і поліпшення природних багатств України та зросте рівень екологічної безпеки її територій, що позитивно вплине на здоров’я нації.
Вдосконалення оподаткування ресурсними платежами потребує великої підготовчої роботи. Процес трансформації повинен здійснюватися поетапно, у міру розвитку ринкових відносин, екологічної ситуації й розширення податкової бази, вдосконалення методик оцінювання ринкової вартості природних ресурсів, формування соціальних й економічних умов.
Важливим напрямком у реформуванні та покращенні ресурсного оподаткування в Україні є врахування досвіду зарубіжних країн, зокрема європейських, які досягли значних успіхів у ресурсному та екологічному оподаткуванні, та адаптація вітчизняного законодавства до законодавства розвинених країн світу.
Завдяки розробленню системи організації оподаткування ресурсними платежами можливо збільшити податкові надходження від використання природних ресурсів в місцеві бюджети та змінити відносини на ринку, цим самим стимулювати ефективне і раціональне використання природних ресурсів.