Організаційно-правові основи функціонування підприємства

⇐ Назад

РОЗДІЛ 2

АНІЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЗАВОД КОБЗАРЕНКА»

Оцінка стану та визначення проблем і перспектив розвитку галузі

Надзвичайно важливу роль в економіці кожної країни завжди відігравало сільське господарство, яке, в першу чергу, забезпечує продовольчу безпеку держави, а іноді й визначає її обличчя на міжнародному ринку. В свою чергу розвиток аграрної сфери практично неможливий без забезпечення її високоякісною сільськогосподарською технікою власного виробництва.

Історично склалося так, що вітчизняне сільськогосподарське машинобудування було однією із найуспішніших галузей промисловості країни, виготовляючи повний асортимент необхідної агровиробникам сільськогосподарської техніки. Проте на сьогоднішній день можна констатувати, що галузь перебуває на етапі стагнації, яка ще більше посилюється під впливом економічної кризи.

Одним із найважливіших завдань підприємств сільськогосподарського машинобудування є оснащення агропромислового комплексу сучасними технічними засобами з метою підвищення рівня механізації виробничих процесів аграрного виробництва та відтворення виробничо-технічного потен-ціалу АПК. Проте, незважаючи на таке актуальне і важливе значення галузі сільгоспмашинобудування для економічного та соціального розвитку нашої держави, упродовж останніх років її частка в промисловості України лише скорочувалась, і станом на 2011 р. становила близько 0,4 %, у машинобудівному комплексі – 3,5 %, відповідно.

На сьогодні стан галузі більшістю експертами та аналітиками оцінюється як украй критичний і такий, що породжує небезпеку заблокування її подальшого розвитку. Так, протягом останніх років україні суттєво знизилися обсяги виробництва і реалізації сільгосптехніки , скоротилася кількість підприємств сільгоспмашинобудування й ринків збуту, зменшилася наявність основних видівтехніки в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах [1].

Основною причиною таких негативних явищ, на нашу думку, могло бути проведення непослідовної державної політики, відсутність попиту споживачів у зв’язку з їхньою низькою купівельною спроможністю та суттєве державне недофінансування цього сектору. Для прикладу зазначимо, що за час дії Державної програми розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування на 2007–2010 рр. рівень виконання заходів за рахунок бюджетних коштів становив лише 18,2 % від передбаченого обсягу.

Наявний машинно-тракторний парк АПК нині знаходиться в критичному стані, зокрема, основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 20–40 %, із них понад 90 % уже відпрацювали свій амортизаційний строк. Через фізичне й моральне зношення щороку списується значна кількість техніки, а для її підтримання в роботоздатному стані потрібно щорічно ремонтувати практично увесь машинно-тракторний парк. Відзначимо, що внаслідок відсутності сучасної високопродуктивної сільгосптехніки, з одного боку, та значного ступеня зношення наявної техніки – з іншого, країна щороку втрачає мільярди гривень, зокрема, через скорочення посівних площ, розтягування строків виконання робіт, недобір урожаю.

Скорочення машинно-тракторного парку аграрного сектора призвело до значного зниження енергетичних потужностей сільськогосподарського виробництва. Так, у 2009 р. цей показник зменшився порівняно з 2000 р. майже вдвічі, а енергозабезпеченість сільськогосподарських товаровиробників за цей період упала на 36,1 %.

За підрахунками експертів, для технічного переоснащення АПК України потрібно близько 420 млрд грн, яких у держави на сьогодні немає і навряд чи колись знайдеться. Тому одним зі способів вирішення цієї проблеми є створення сприятливих умов для залучення зовнішніх інвестицій. Низька купівельна спроможність у поєднанні із кризою банківського кредитування змусили більшість сільськогосподарських підприємств відмовитися від купівлі нової техніки, і, як наслідок, вітчизняні виробники сільгоспмашин утратили свої ринки збуту, а їхні виробничі потужності були завантажені лише на третину. Так, станом на кінець 2010 р. на складах заводів залишилося нереалізованої техніки, обладнання та запасних частин на суму понад 300 млн грн.

Критичною є ситуація із техніко-технологічним станом і самих сільгоспмашинобудівних підприємств. Так, основні фонди більшості підприємств галузі мають ступінь спрацювання 79 %, а рівень зношення їх активної частини – машин та обладнання – сягає 92 %. Крім того, більша частина наявного в галузі устаткування експлуатується понад 20 років і вже повністю вичерпала свій робочий ресурс.

У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, більшість підприємств сільгоспмашинобудування позбавлені можливості не лише займатися розробкою нової техніки та модернізацією виготовлених зразків, а й забезпечити проведення технічного переоснащення власних виробничих потужностей, що, у свою чергу, позначається на якості випущеної продукції.

За даними експертів, за показниками якості, надійності та технічним рівнем вітчизняна сільгосптехніка відстає від сучасних зразків провідних фірм приблизно на 20–30 років, а тому не може гідно конкурувати із західними аналогами.

Нівелювання цією проблемою може в близькому майбутньому призвести не лише до закриття міжнародних ринків для вітчизняної продукції сільськогосподарського машинобудування, а й до втрати національного споживача. Зокрема, уже на сьогодні ми можемо спостерігати за переорієнтацією вітчизняних сільгосппідприємств на закупівлю техніки іноземного виробництва.

Дослідження показують: якщо за ціновими параметрами вітчизняна сільгосптехніка ще може бути конкурентоспроможною, то за якісними (зокрема за показниками надійності, зносостійкості, технологічності) вона істотно відстає від зарубіжних аналогів. У зв’язку із цим, щороку основним джерелом наповнення внутрішнього ринку України стає імпортна техніка, постачання якої за десять років збільшилося в 19 разів, а власне виробництво зросло лише в 3,6 раза. Зокрема, у 2009 р. сільськогосподарські товаровиробники ввезли близько 92 тис. одиниць іноземних технічних засобів на загальну суму понад 3 млрд дол. [2].

На основі узагальнення досвіду зарубіжного сільгоспмашинобудування було встановлено, що оптимальним співвідношенням між вітчизняною та імпортною технікою, яка реалізується на внутрішньому ринку, є 70 % до 30 %, відповідно. В Україні це співвідношення становило у 2000 р. – 60 % до 40 %, у 2008 – 18 % до 81,6 % та у 2010-му – 24 % до 76 %, відповідно. Таким чином, як ми бачимо, майже 80 % вітчизняного ринку сільгосптехніки належить іноземним машинобудівним підприємствам, а це – відтік з економіки України фінансових ресурсів, утрата тисяч робочих місць, науково-технічного та виробничого потенціалу сільгоспмашинобудівних підприємств.

Світовий досвід показує, що для того, щоб створити і випускати конкурентоспроможну сільськогосподарську техніку, потрібно докорінно модернізувати наявні елементи й створювати нові технології. А для цього слід, щоб сільгоспмашинобудівні підприємства мали у своєму складі потужні науково-дослідні та конструкторські центри з розвиненою випробувальною базою.

Відсутність зв’язку між наукою і виробництвом також є надзвичайно актуальною проблемою галузі сільськогосподарського машинобудування, що, у свою чергу, породжує іншу проблему, пов’язану з невідповідністю асортименту виготовленої вітчизняної сільгосптехніки вимогам та потребам ринку.

Отже, аналіз стану вітчизняного сільськогосподарського машинобудування вказує на те, що на сьогодні, вона залишається технічно недосконалою, депресивною і дотаційною галуззю промисловості.

Чинники, що зумовили проблеми в розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх слід віднести такі як:

- відсутність ефективної системи керування галуззю;

- нестабільність законодавчої бази;

- відсутність державної фінансової підтримки;

- відсутність попитуна вітчизняну сільгосптехніку;

- нерозвиненість інфраструктури внутрішнього ринку;

- недостатній рівень платоспроможності споживачів сільгосптехніки;

- відсутність інноваційних програм розвитку галузі;

- Відсутність іноземних інвестицій.

До внутрішніх відносяться:

- наявність та використання застарілого обладнання, енергоємних й низькопродуктивних технологій;

- відсутність обігових коштів;

- відсутність висококваліфікованих управлінських та робітничих кадрів;

- недосконалість організаційно-правової форми виробництва;

- складне матеріальне становище підприємств галузі;

- неефективна система управління виробничогосподарською діяльністю підприємств.

Проблемами сільськогосподарського машинобудування є:

- скорочення кількості підприємств сільгоспмашинобудування;

- неконкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської техніки на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- низька якість технічного обслуговування сільськогосподарської техніки;

- залежність вітчизняних підприємств сільгоспмашинобудування від імпортних вузлів, деталей, комплектуючих виробів;

- низька інноваційна активність підприємств галузі.

Наслідками проблем є:

- низька питома вага галузі у структурі машинобудівного комплексу та в промисловості країни;

- гальмування інноваційного розвитку галузі;

- втрата внутрішніх та зовнішніх ринків збуту сільгосптехніки;

- значний відтік кваліфікованих інженерних та робітничих кадрів.

Отже, на сьогодні вітчизняне машинобудування для агропромислового комплексу за своїм технічним та технологічним рівнем суттєво відстало від досягнень світового науково-технічного прогресу. Використання застарілого обладнання, енергоємних і низькопродуктивних технологій при виготовленні сільгосптехніки зумовлює низьку якість продукції, невідповідність міжнародним стандартам та високі витрати виробництва, які негативно відбиваються на собівартості продукції та призводять до втрати конкурентоспроможності вітчизняної сільгосптехніки на вітчизняному й зарубіжному ринках. Тому, відповідно до наших міркувань, перспективний розвиток галузі пов’язаний насамперед із проведенням модернізації виробничих процесів, залученням у галузь новітніх технологій та обладнання, активізацією інноваційної діяльності, що повинно відбуватися із безпосередньою участю держави.

Що стосується діяльності ТОВ «Завод Кобзаренка», то за 20 років сформувався колектив спеціалістів і працівників з 350 чоловік, які забезпечені достойною заробітною платою і є гордістю заводу.

Понад 30% виготовленої техніки експортується сьогодні в Росію, Білорусь, Польщу, Казахстан, Молдову, Румунію, Угорщину, Литву, Латвію, Словакію, Фінляндію, Австрію, Болгарію, Чехію. На техніку, яка експортується в Євросоюз, завод має сертифікати ЄС, що дозволяє продавати її під державні субсидії Єврозони.

На сьогодні «Завод Кобзаренка» виробник №1 тракторних причепів в Україні. Завод виготовляє: 15 видів причепів; 5 видів перевантажувальних бункерів; 10 видів цистерн для води та жижі; 20 видів різноманітних шнеків; зернопакувальне обладнання; відвали та ковші; розкидачі міндобрив.

На підприємстві використовуються найновіші станки з ЧПУ для різки, згинання, точіння, фрезерування та термообробка металу. Новітня дробеструйно-фарбувальна лінія, яка буде встановлена в квітні 2013 року дозволить довести рівень підготовки та фарбування причепів до європейських аналогів. До речі – це перша лінія такого рівня в Україні.

З року в рік завод постійно розширює та модернізує виробничу базу. Так в 2010 році було введено в експлуатацію складальний цех на 1 600 м². А в 2012 році ще один цех площею 3 400 м² в якому тепла підлога підігрівається за рахунок відновлюваних джерел енергії – тепла землі.

Будучи бюджетоутворюючим підприємством «Завод Кобзаренка» є найбільшим платником податків району. До бюджету України в 2012 році було сплачено 13 млн. гривень.

В 2011 році на виставці Agritechnika 2011 в Ганновері Завод Кобзаренка отримав диплом за інноваційну розробку мобільної перевантажувальної станції «Ковчег» - аналогів якої немає в світі. В 2013 році «Завод Кобзаренка» знову приймає участь в найбільшій у світі виставці с/г обладнання Agritechnika 2013, де покаже свої нові розробки. Основна мета – вийти на ринки Африки та знайти дилерів в центральній Європі (Німеччина, Голландія, Данія).

Для активізації продаж в Європі та доступу до європейських кредитів в лютому 2013 року буде засновано компанію в Польщі.

Завдяки наявності 10 сучасних вантажівок, 10 одиниць інших транспортних засобів завод забезпечує швидку доставку продукції до клієнта та своєчасну поставку комплектуючих з України та Європи.

Багаторічна участь у сільськогосподарських виставках та днях поля, нові розробки та високий рівень якості продукції дозволили отримати довіру таких компаній як «Авангард», «Бучаагрохлібпром», «Астарта-Київ», «Зелена Долина», «Ухожани», «Дружба Нова», «Миронівка хлібопродукт», «ХарвістЄссетс», «ТрайгонФармінг», «Інвестхолдинг NCHCapital», «Кернел», «Мрія Агрохолдинг» та інших покупців з різних куточків України.

Завод Кобзаренка – українське підприємство, яке своїм прикладом відроджує машинобудівний потенціал України. Девіз 2013 – «Новому сезону – Європейську якість».

Організаційно-правові основи функціонування підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Кобзаренка» є правонаступником Українсько – німецького товариства з обмеженою відповідальністю Флігель, зареєстрованого Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Кобзаренка» створено згідно з чинним законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України і діє згідно з чинним законодавством України та Статутом. Єдиним Засновником Товариства є Кобзаренко Анатолій Дмитрович.

Товариство є самостійно діючим господарюючим суб’єктом на внутрішньому та зовнішньому ринках України, що здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво с/г машин і комплектуючих деталей до них;

- виробництво тракторних напівпричепів, причепів та інших транспортних засобів;

- переобладнання та виробництво автомобільних причепів та напівпричепів;

- оптова та роздрібна реалізація продукції власного та не власного виробництва;

- організація сервісного обслуговування, включаючи автомобільний сервіс;

- ремонтні роботи;

Товариство створено з метою отримання прибутку в сферах, які є предметом діяльності Товариства.

Обсяг реалізованої продукції ТОВ «Завод Кобзаренка» за 2009-2011 рр. представимо в таблиці 2.1.

Видами економічної діяльності, які є на ТОВ «Завод Кобзаренка» є виробництво прицепів с/г призначення, тачок та візків, технічне обслуговування автомобілів, а також оптова торгівля іншими матеріалами.

Виробництво причепів с/г призначення займає найбільшу питому вагу.

У 2011 р в порівнянні з 2009 р виробництво причепів збільшилося на 30028,6 тис. грн., а в порівнянні з 2010 р на 23805,5 тис. грн..

У виробництві тачок та візків також спостерігається тенденція до збільшення обсягу реалізації, так у 2011 порівняно з 2009 збільшилося на 706,3 тис грн., а з 2010р на 660,6 тис грн..

Таблиця 2.1. – Аналіз обсягу реалізованої продукції, робіт, послуг за видами економічної діяльності підприємства ТОВ «Завод Кобзаренка за 2009-2011 рр.

Види економічної діяльності	Обсяг реалізованої продукції	Відхилення
2009 рік	2010 рік	2011 рік	2011 до 2009	2011 до 2010
Тис.грн.	Питома вага, %	Тис.грн.	Питома вага, %	Тис.грн.	Питома вага, %	У сумі	У стр-рі	У сумі	У стр-рі
А
Виробницт-во:
Прицепи с/г призначення	15079,2	77,83	21302,3	70,64	45107,8	66,87	30028,6	10,96	23805,5	-3,77
Тачки та візки	2127,1	10,98	2172,8	7,21	2833,4	4,2	706,3	-6,78	660,6	-3,01
Технічне обслугову-вання автомобілів	482,7	2,49	569,3	1,89	382,9	0,57	-99,8	-1,92	-186,4	-1,32
Оптова торгівля іншими матеріали	1684,7	8,7	6110,1	20,26	19136,0	28,36	17451,3	19,66	13025,9	8,1
Всього	19373,7		30154,5		67460,1		48086,4	-	37305,6	-

Технічне обслуговування автомобілів у 2009 р складає 482,7 тис грн., а у 2010 та 2011 роках становить 569,3 тис грн. та 382,9 відповідно.

Щодо оптової торгівлі, то бачимо, що у 2011 р продукція була реалізована на суму 19136,0 тис грн., що значно більше, ніж у 2010 (6110,1) тис грн., та 2009 р 1684,7 тис грн..

Загалом же у 2011 році продукції було реалізовано на суму 67460,1 тис грн., що на 48086,4 тис грн. більше, ніж у 2009 році та на 37305,6 тис грн. більше, ніж у 2010 році.

Виробнича структура підприємства – сукупність виробничих ланок, їхня кількість розміри, співвідношення між ними за кількістю працівників, використовуваних виробничих фондів.

Виробнича структура включає:

- основне виробництво;

- допоміжні цехи;

- обслуговуюче господарство;

- побічні цехи;

- підсобні цехи.

До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства. До них відносяться: цех №1; цех №2; цех №3; цех №4.

До допоміжних відносяться цехи, які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуваннями, забезпечують запасними частинами для ремонту обладнання і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами. На ТОВ «Завод Кобзаренка» ці функції виконує лабораторія.

Обслуговуюче господарство включає в себе цехи, що забезпечують всі виробничі структури підприємства різними видами послуг.До обслуговуючих господарств виробничого призначення на ТОВ «Завод Кобзаренка» належить автопарк.

До побічних цехів відносяться такі цехи, в яких виготовляється продукція з відходів основного і допоміжного виробництва, або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів для потреб виробництва, наприклад, цех виробництва товарів широкого споживання, цех регенерації формувальної суміші, масел, обтиральних матеріалів.

До підсобних цехів відносяться цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для упакування продукції.

На рисунку 2.1. представимо виробничу структуру ТОВ «Завод Кобзаренка»

Рисунок 2.1. Виробнича структура ТОВ «Завод Кобзаренка»

Організаційна структура управління– це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. На ТОВ «Завод Кобзаренка» лінійно-функціональна організаційна структура. До переваг лінійної організаційної структури управління належать:

- чіткість і простота взаємозв’язків, отримання підлеглими несуперечливих, узгоджених між собою завдань та розпоряджень;

- оперативність підготовки та впровадження управлінських рішень;

- повна відповідальність керівника за результати діяльності;

- забезпечення єдності керівництва зверху донизу, тобто дотримання принципу єдності розпорядництва, відсутність дублювання в роботі;

- надійний контроль.

Недоліками такої організаційної структури управління є наступні:

- обмеження ініціативи виконавців та менеджерів нижчих рівнів управління;

- персонал, що задіяний у виробництві, збуті та розподілі продукції повинен, окрім своїх обов’язків виконувати такі функції, як облік, контроль за якістю, розрахункові операції тощо;

- значний обсяг інформації, що передається з одного рівня ієрархії управління на інший.

На рисунку 2.2. зображено організаційну структуру управління ТОВ «Завод Кобзаренка».

До органів управління на даному підприємстві відносяться: загальні збори учасників, генеральний директор та ревізійна комісія.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства.

Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Кобзаренка» зобов’язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Товариством з

Загальні збори учасників

Рисунок 2.2. Організаційна структура управління ТОВ «Завод Кобзаренка»

обмеженою відповідальністю «Завод Кобзаренка» (надалі – ТОВ «Завод Кобзаренка»), забезпечувати його діяльність, ефективне використання і збереження майна ТОВ «Завод Кобзаренка», а Загальні збори учасників та Ревізійна комісія ТОВ «Завод Кобзаренка» зобов’язуються створювати належні умови для роботи Генерального директора ТОВ «Завод Кобзаренка».

Ревізійна комісія створюється (обирається, призначається) загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Особи, які входять до складу дирекції чи іншого виконавчого органу (колегіального чи одноосібного), сам директор, голова, члени спостережної ради (у випадку її наявності на підприємстві) та інші посадові особи підприємства не можуть бути входити до складу ревізійної комісії. Так, основним завданням ревізійної комісії є перевірка діяльності дирекції (директора) товариства, яка може здійснюватися: за дорученням загальних зборів учасників; з власної ініціативи; на вимогу учасників товариства.

Головний інженер є першим заступником директора підприємства з виробничої діяльності і забезпечує виконання статутних завдань з цих питань і виконує такі функції:

- призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора;

- визначає науково-технічну політику підприємства, забезпечує належний технічний рівень виробництва, високу якість продукції, що випускається, та удосконалення системи підготовки і підвищення кваліфікації персоналу;

- забезпечує постійне підвищення ефективності виробництва, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на виробництво продукції, робіт, високу їх якість.

Фінансовий директор безпосередньо підпорядковується директору (керівнику) підприємства. Його завдання і обов’язки:

- організовувати управлінський облік результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій і контролювати економне використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереження власності підприємства;

- формувати і своєчасно подавати керівництву повну і достовірну інформацію про діяльність підприємства, його майновий стан, прибутках і витратах, а також розробляти і здійснювати заходи, скеровані на укріплення фінансової дисципліни на підприємстві;

- проводити економічний аналіз господарської діяльності підприємства на підставі даних управлінського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, усунення необґрунтованих затрат, ефективного використання ресурсів підприємства;

- контролювати законність списання з бухгалтерських балансів недостач, дебіторської заборгованості і інших витрат;

- забезпечувати зберігання бухгалтерських документів, а також оформлення і здачі їх у відповідному порядку в архів;

- організовувати і контролювати роботу підзвітних структурних підрозділів.

Директор комерційний безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства і виконує такі обов’язки:

- визначає, планує і координує роботи з господарсько-фінансової діяльності підприємства у сферах матеріально-технічного забезпечення, придбання і зберігання сировини, збуту продукції за договорами постачання, транспортного і адміністративно-господарського обслуговування і забезпечує ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обігу обігових коштів;

- вживає заходів щодо своєчасного укладання договорів з постачальниками і споживачами, розширення господарських зв'язків, забезпечує виконання завдань і зобов'язань на постачання продукції (щодо кількості, номенклатури, асортименту, якості, строків та інших умов поставок);

- керує розробкою заходів щодо ресурсозбереження і комплексного використання матеріальних ресурсів, вдосконалення нормування витрат сировини, матеріалів, обігових коштів і запасів матеріальних цінностей, поліпшення економічних показників роботи підприємства, підвищення рентабельності виробництва, зміцнення фінансової дисципліни і господарського розрахунку, запобігання утворенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, а також перевитрат матеріальних ресурсів;

- контролює своєчасне виконання завдань і зобов'язань з поставок продукції і їх відповідність господарським договорам, вивчає перспективи попиту на вироби, які випускає підприємство.

Отже, Завод Кобзаренка – це нова назва українсько-німецького товариства «Флігель», яке було засноване в 1993 році і свою діяльність розпочинало з виробництва тачок та візків для присадибного господарства. На сьогодні «Завод Кобзаренка» – виробник №1 даної продукції в Україні (більше 40 видів, що реалізується через півтисячі магазинів по всій країні). Зараз основним видом діяльності підприємства є випуск та продаж 15 видів тракторних причепів та широкого асортименту шнекової продукції.

На даному підприємстві діє лінійно-функціональна організаційна структура управління, яка забезпечує його ефективне функціонування.

⇐ Назад

Далее ⇒