Процес і об'єкти політичного маркетингу

Однією з найбільш складних проблем, пов'язаних з уточненням сутності політичного маркетингу, є характеристика структури самого процесу його організації (як не дивно, коріння цього, скоріше, у практичній відсутності опису такої структури в навчальних посібниках з класичного маркетингу товарів і послуг, де багато уваги приділяється опису концепцій і різновидів маркетингу, однак лише уривками говориться про деякі етапи його організації), а також його змісту, об'єктів – нерідко весь політичний маркетинг зводять до організації виборчих кампаній.

Висвітлимо тут комплекс операцій, які складають процес організації політичного маркетингу. Виділимо шість основних етапів:

1. Дослідження політичного ринку: макро- і мікросередовища політичного ринку (у першу чергу соціально-економічних умов, у яких відбувається політична діяльність); структури і параметрів політичного ринку (зокрема, співвідношення політичних сил, рейтингів політиків, впливу партій та ін.); специфіки "політичного товару" (програм, іміджів політиків та ін.); споживачів цього товару і їх мотивації (зокрема, стану громадської думки з актуальних політичних проблем); ефективності політичної реклами і контрреклами.

2. Створення і забезпечення функціонування ПМІС – політичної маркетингової інформаційної системи, у рамках якої збирається, узагальнюється, аналізується різноманітна політична інформація, яка надходить через канали партійної роботи, засоби масової інформації, маркетингові дослідження політичного ринку, політичну розвідку і контррозвідку (різноманітні банки політичної інформації, досьє тощо).

3. Оцінка стану політичного ринку і прогнозування його розвитку: аналіз умов функціонування ринку; його сегментація (зокрема, виділення цільових груп електорату): прогноз розвитку змін на політичному ринку (наприклад, іміджів політиків, прогноз результатів голосування та ін.).

4. Політико-інженерна діяльність, тобто розробка найрізноманітніших політичних моделей, програм, проектів, технологій, спрямованих на ефективну реалізацію "політичного товару" на політичному ринку (у тому числі іміджів політиків, партійних програм, проектів ЗМІ, виборчих технологій та ін.).

5. Політичні маркетингові комунікації, що сприяють доведенню "політичного товару", продукту до споживача, тобто власне реалізація на практиці найрізноманітніших технологій, проектів, засобів впливу на формування громадської думки, управління нею при організації маркетингової політичної діяльності, включно з діяльністю з політичного консультування. Такі комунікації включають політичні паблік рилейшнз, політичну рекламу та методи просування політичного товару безпосередньо у місцях його «продажу».

6. Управління політичним маркетингом, тобто планування системи політичного маркетингу (наприклад, розробка стратегії виборчих кампаній, їх тактики), контроль за здійсненням політичних піарівських акцій, корекція за необхідності використовуваних форм і методів політичної діяльності.

Наведена структура організації процесу політичного маркетингу, звичайно, може коригуватися, доповнюватися, однак, на наш погляд, вона достатньо повно характеризує основні елементи його реалізації. Ми вже згадували, що нерідко політичний маркетинг зводять виключно до організації виборчих кампаній. Такий підхід пояснюється не тільки слабкою розробленістю проблеми, але і тим, що власне маркетинговий підхід у політиці в умовах демократичного суспільства у першу чергу знайшов відображення саме у цій сфері діяльності. Тим часом у сферу впливу політичного маркетингу поступово включається і багато інших напрямків політики. Назвемо лише деякі з них:

· розробка методів і технологій політичного впливу на громадськість;

· організація масових політичних кампаній;

· організація виборчих кампаній;

· ведення політичної пропаганди і контрпропаганди;

· позиціонування і робота з іміджами політиків, політичних партій і громадських організацій;

· створення політичних партій і громадських організацій і робота з ними;

· організація і планування ефективного медіапланування, тобто робота із засобами масової інформації у процесі проведення політичних і виборчих кампаній;

· створення і забезпечення ефективного функціонування громадсько-політичних видань, у тому числі підготовка дієвих матеріалів для ЗМІ, налагодження контактів із працівниками ЗМІ (прес-конференції, підготовка спеціальних матеріалів та ін.);

· підготовка і організація політичних спецподій, ювілеїв, благодійних акцій тощо;

· організація ведення спеціальних досьє на політиків і політичні партії;

· політичний іміджмейкінг;

· організація лобіювання інтересів фірм і організацій в органах законодавчої та виконавчої влади та ін.