Суспільно-політичне життя та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст

1. Статус західноукраїнських земель в складі Австро-Угорщини (найбільше протиріччя між поляками і українцями за Східну Галичину)

а) Намісник Галичини і Лодомерії – Голуховський - поляк, діяв на користь поляків:

· 1851р.-розігнав Головну Руську Раду

· 1859р.-спроба перевести українську мову на латинську абетку

б)Поразка у війнах (1859р.-франко-італо-австрійська, 1866р. австро-пруська) заставили переглянути становище народів всередині Австро-Угорщини тому 1867 р. було прийнято конституцію - оголосила рівність;

в) Уряд не міг собі дозволити відкрито переслідувати українське друковане слово, культурно-просвітницькі об”єднання; (порушення конституції)

г) Дозвіл брати участь у виборах і бути обраними до австрійського та угорського парламентів та галицького і буковинського сеймів.

2. Суспільно-політичні течії на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.

n Москвофіли мали таку мету та гасла:

· приєднання Західної України до Росії;

· „Єдина і неподільна російська народність”;

· заперечували існування окремої української нації, а в перспективі незалежної держави;

· ігнорували українську мову. (Наумович, Зубрицький)

n Народовцімали таку програму дій:

· виступали за єдність всіх українських земель;

· за розвиток єдиної української мови;

· прагнули пробудити національну свідомість української молоді (Барвінський, Романчук);

· утворили „Просвіти”-1868 р, ЛНТШ (літературно-наукове товариство ім. Шевченка)-1873р, НТШ 1892 р.

n Радикали мали таку програму дій:

· виступали проти залишків кріпосництва;

· виступали за передачу землі селянам;

· виступали за возз”єднання всіх українських земель;

· виступали за національне і соціальне визволення (Франко, Драгоманов, Терлецький, Павлик);

· заснували Русько – українську радикальну партію – 1890 р. (РУРП)

3. Створення та діяльність українських політичних партій на західноукраїнських землях.

Для другої половини ХІХ ст. характерні наростаючі економічні, соціальні і національні та інші суспільні протиріччя. Це стало причинами радикалізації та політизації суспільного руху.

Молода інтелігенція, під впливом Драгоманова, обрала шлях європеїзації, модернізації та демократизації. В 90-х роках суспільний рух вступає в політичний етап свого розвитку

а) 1890 р. австрійці визнали українців окремим народом (при загрозі війни з Росією) - передбачалося:

Ø виділення певної кількості місць у парламенті та сеймі;

Ø відкриття 3-х українських гімназій;

Ø збільшення українських кафедр у Львівському університеті – „нова ера” у стосунках народовців і австрійського уряду (1892-1894рр.)

б) західноукраїнські партії:

Ø РУРП (Русько-Українська радикальна партія1890 р.):

· утвердження соціалізму;

· демократизація життя;

· використання культурних здобутків для піднесення національної свідомості;

· планували спочатку-автономію, а потім самостійність

Ø УНДП (Українська народно-демократична партія 1899 р. )- Грушевський:

· Керівний орган - Народний комітет;

· Вимагали єдності українців;

· Працювали в напрямку пробудження українського Закарпаття

· Виступали за незалежну Україну;

Ø УСДП (Українська соціал демократична партія — 1899 р.)

· Структура:соціалісти + ліві радикали:

· Керівники: Ганкевич, Вітик, Охримович

· Пропагували соціалізм через реформи;

· Заклик про захист класових інтересів робітників,

· Використовували легальні, парламентські методи боротьби.

РУРП і УНДП вимагали негайно встановлення національно-територіальної автономії, а УСДП виступали за культурно-національну автономію

Отже, в політичних поглядах західноукраїнців відбулися еволюційні зміни: від автономії до самостійності у своїй національно-визвольній боротьбі.

Активізація б-би на західноукраїнських землях: Завдання: * загальне виборче право (1907-реформа парламенту); *заснування укр універу в Львові; *Стратегічне завдання – незалежність України.

а) В Галичині:

Львів таємне товариство „Молода Україна” – *культурно-навчальна робота серед молоді: *”Сокіл”, * “Січ”, * 1912р. всі об”єдналися в „Український Січовий Союз”.*Для військових навчань - таємний гурток „Пласт”-1911р. * Військове навчання здійснювало тов. „Січові Стрільці” – 1912 р.

б) Буковина-1909 з”їзд утворив “Руську Раду” на чолі Смаль-Стоцький.

в) Закарпаття - ж-л „Наука” - А. Волошин.

 

 

ІІ полов 19ст Українська культура ІІ пол. ХІХ століття

1. Вплив складних політичних умов у другій половині ХІХ ст. на розвиток української культури:

а) заборона українського книгодрукування;(Валуєвський циркуляр, Емський указ)

б) Переслідування української інтелігенції ;

в) Заснування у Львові культурно – освітніх товариств: “Просвіта” – 1868 р; 1873р. - .утворення літературного товариства ім. Т. Шевченка (з 1892 р. – наукове товариство ім. Т. Шевченка)

2. Поширення освіти – під контролем Росії та Австро-Угорщини; (освіта носила становий характер

а) Початкова освіта: * повітові – для дворян, купців, службовців і заможних міщан, парафіяльні двокласні для нижчих верств, приватні школи;

б) Середні навчальні заклади для дітей дворян – гімназії;(1870р. – відкриття жіночих гімназій - 8 років навч)

* приватні пансіони; * кадетські корпуси, * інститут шляхетних дівчат – тільки діти дворян;

в) 1887 р. – “циркуляр про кухарчиних дітей” – не приймати в середні навч заклади дітей прислуги, дрібних крамарів і т.д.

г) Ліцеї, пізніше реальні училища, університети ( Харківський – 1805 р, Київський – 1834р, Чернівецький –

1875 р, відкриття в Одесі Новоросійського університету – 1865 р) 1878р. – відкриття вищих навчальних закладів для жінок;

д) недільні школи, читальні – функціонували за рахунок населення.(в Галич – 60, Закарп – 9)

ж) Львівський університет – 1784 при ньому був відкритий Руський інститут – 1809 р., в 1894 р. – відкриття кафедри історії України в університеті;

3.Розвиток науки та фольклорні дослідження: потреба у спеціалістах для різних галузей госп, науки і культури, вивели на соціальну сцену інтелігенцію, близьку і чутливу до народу:

а)Утворення численних наукових товариств: * Харківське математичне; * Київське фізико – математичне;

*історичне Нестора Літописця; * Пд - .Зах відділ Російського географічного товариства; ….

б) Діяльність укр мислителів:

· М. Драгоманов: осуджував антинародний характер реформи; приймав соціалізм, але відкидав кл б-бу; теорію соціалістичної революції, диктатуру пролетаріату;

· Історична наука розвивалася завдяки діяльності дворянських істориків: М, І. Костомаров – висвітлення

історії широких народних мас як основного предмета історичної науки; (“І. Виговський”, “Б. Хмельн”, „Мазепа”, “П. Полуботок”;

· О. М. Лазаревський – роботи присв”ячені Лівобережній Україні другої половини ХУІІ-ХУІІІ ст – формування на Лівобережжі феодального землеволодіння, перетворення козацької старшини на поміщиків закріпачення нею селян і козаків;

· В. С. Іконников “Опыт русской историографии”

· Грушевський; В. Б. Антонович

· Яворницький; О. Я. Єфименко.

в) Розвиток вітчизняного мовознавства:

· Потебня О.О. – засуджував Емський указ, критикував “інтелігентних” представників панівної нації, які ніби то залучали укр народ до культури до цивілізації; відстоює право національних культур;

· І. Сразнєвський;

г) Фольклорні дослідження:

n М. Цертелєв “Досвід збирання старовинних малоросійських пісень”;

n М. Максимович – 3 збірки народних пісень;

n 1882 р. – видання журналу “Київська старовина”;

4. Формування класичної літератури

Класична література;

· Соціально – психологічний роман - П. Мирний “Хіба ревуть воли…”;

· Реалістичні соціально – побутові повісті: І. Нечуй Левицький;

· Історичний роман П. Куліша “Чорна Рада”

· Байкарський жанр – Л. Глібов; 3. Вірші – медитації, вірші – заклики С. Руданський;

· Драматургія: Кропивницький, Старицький, Карпенко – Карий;

· Літературна діяльність Л. Українки, М. Вовчок, І. Франко, Т. Шевченка;

Отже, література мала синтезний характер, бо поєднувала різні напрями: * реалізм і романтизм, і мала чітке розмежування реалізму і натуралізму; * характерні індивідуальні стилі письменства; * поява нових тем і проблем (розшарування селянства), * демократизація та гуманізація літератури; * ускладнення художніх форм (новели, фейлетонів, панорамних і епічних романів); * політизація творчості;

ІУ Образотворче мистецтво, музика, театр:

1. Образотворче мистецтво: позиції реалізму, народності, життєвої правди:

а) товариства:

n Товариство пересувних художників (передвижники) – 1870р.

n Київське товариство художників; Товариство південноросійських художників;

б) Жанри – пошуки і осмислення нового героя, нові відносини суспільні, нові цінності: більшість українських митців не були представниками одного жанру, а володіли багатьма:

n Л. М. Жемчужников – любов до українського народу, історії і культури “Чумаки в степу”, “Кобзар на шляху”, “ Козак їде на Січ”;

n К. О. Тутковський - побут, звичаї укр народу: “Колядки на Україні”, “Сорочинський ярмарок”;

n І.І. Соколов: “Повернення з ярмарку”, “Дівчата ворожать на вінках”;

n Історичний жанр: С. І. Васильківський “Проводи а Січ”; Кандауров “Тривога”; Мурашка “Похорон кошового”

n Пейзажний жанр: Васильківський “Степ на Україні”, Крижицький “Перед грозою”, “Жнива”

2. Містобудування та архітектура: суміш елементів кількох стилів – еклектизм (Будинок міської Думи – Шілле; * готель “Континенталь”, політехнічний інститут – Беретті; театр – Соловцов;

3. Музична культура: Кропивницький, Лисенко, * перша укр опера Гулака-Артемовського “Запорож за Д”;

· опера Аркаса “Катерина”; опера Сокальського “Мазепа”, “Майська ніч”, “Облога Дубна”;

· видавництво підручників з музики;

4. Театр: 1882 р. – перша укр професійна трупа Кропивницького; 1864 – Львівський театр очолив Бачинський; Актори: Садовський, Заньковецька, Манько, Вірина, Максимович;

У. Народження і поширення національного гімну „Ще не вмерла Україна”

У 1862 р. відомий український поет і етнограф П. Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна”, який дуже швидко поширився серед інтелігенції. Скоро став піснею. Музику до нього написав західноукраїнський композитор і диригент М. Вербицький. Згодом почала виконуватися як національний гімн. Після проголошення незалежності музика стала державним гімном.

Висновок: Спроби уряду Російської імперії зупинити процес росту і впливу на національну свідомість українського народу української культури шляхом заборон і переслідувань, шляхом зросійщення не дали очікуваного владою результату. Але всупереч офіційній державній політиці, саме на другу половину ХІХ ст. припадає період розквіту культури , піднесення національного духу, зростання національної свідомості.