Форми наукових досліджень і участь учителів правознавства у їх проведенні

Утвердження добрих традицій і пошуки нових, досконалих форм викладання правознавства у школі — це і є дослідницька діяльність, у якій виявляється творчість учителя правознавства, оскільки саме у

творчості його зростання. Учитель курсу "Основи правознавства" в школі — це активний борець із консерватизмом та формалізмом і водночас неприми­ренний супротивник безпідставних новацій. Таким має бути кожен сучасний учитель правознавства, і до 12 цього слід готуватися випускникові педагогічного інституту. Є кілька форм наукових досліджень, в яких участь учителів правознавства не тільки можлива, а й необ­хідна, оскільки є корисною для них. Першою такою формою є цілеспрямоване спостереження за проце­сом освоєння учнями програмового матеріалу з кур­су "Основи правознавства"; другою — вивчення пози­тивного досвіду колег учителів-правознавців; тре­тьою — участь у проведенні експерименту. Спостереження за тим, як учні на уроці з курсу "Основи правознавства" оволодівають програмним матеріалом, — найпростіша форма досліджень, до­ступна і конче потрібна кожному вчителю правознавства, оскільки йому небайдуже, як учні засвою­ють вимоги навчальної програми, чи встигають вони набувати необхідних умінь і навичок, інакше кажу­чи, наскільки успішно проходить навчальний про­цес під його керівництвом. Дані таких спостережень дають змогу учителю правознавства своєчасно усувати недоліки. Мета спостереження може бути різною. В одних випадках доцільно поставити питання про ступінь засвоєння правових понять чи рівень правових знань, в інших — виникає потреба виявити вміння виділяти учнямиголовне в прочитаному матеріалі. У ході спостереження на уроках учитель правознав­ства фіксує відповіді учнів на його запитання, аналі­зує учнівські роботи — шкільні, домашйі, контрольні, самостійні, тестові та ін. Результати спостережень ретельно аналізуються, узагальнюються. На їх ос­нові робляться висновки, які визначають шляхи вдосконалення викладання курсу "Основи право­знавства" у подальпіій роботі вчителя. Важливо, щоб цю форму наукових досліджень учителі правознавства використовували протягом 13 перших п'яти років роботи в школі. Це дасть змогу уникнути помилок на перших етапах роботи вчи­теля. Значно вищою формою наукових досліджень є вивчення передового досвіду викладання правознав­ства колег-учителів. Метою такого дослідження є

вивчення, оцінка, узагальнення і поширення того нового, ефективного, що спостерігається в практиці викладання правознавства. Причому можна вивчати як досвід одного вчителя, так і практику навчання діяльності вчителів школи, міста, області, вчителів-новаторів нашої країни. Об'єктом дослідження можуть бути або вся систе­ма викладання правознавства, або окремі її компо­ненти. Як правило, вивчення передового досвіду складається з трьох основних етапів (залежно від їх­ньої важливості): 1) спостереження за роботою вчи­теля правознавства або групою вчителів; 2)узагальнення набутих спостережень; 3) поширення осмисленого досвіду у класах, в яких викладає педагог, тобто впровадження його в практику діяльності вчителя або вчителів школи, міста, району, області. Зазначимо, що спостереження здійснюється безпосе­редньо на уроках. При цьому відомості для вивчення досвіду вчителя можна взяти з аналізу письмових робіт учнів. Крім того, в осмисленні передового до­свіду значну допомогу може надати сам учитель-но­ватор, розповівши про те, як він організовує процес навчання. Здобуті матеріали варто обговорювати на засідан­ні методичних об'єднань чи методичних секцій і лише після цього рекомендувати для використання колегам-учителям школи. Ще однією важливою формою підвищення кваліфікації учителя правознавства може стати його участь у проведенні науковцями чи ним самим екс-14 перименту. На початку експерименту складається програма, висувається гіпотеза (наукове припущен­ня) ефективного навчання школярів, потім доби­рається необхідний дидактичний матеріал і програ­ма його впровадження в навчальний процес. Для проведення експерименту обирається один або два класи, де й здійснюється спостереження за новою методикою чи методами викладання правознавства.

Безпосередня участь учителя в експерименті зба­гачує його теоретично і практично, зосереджує увагу на особливостях учительської майстерності, робить його уважнішим до раціональних й ефективних ме­тодів та прийомів навчання, крім того, вчить бути самокритичним до себе та своїх новітніх ідей.

Курс "Методика викладання шкільного курсу "Основи правознавства", який викладається у вищих педагогічних навчальних закладах, передбачає залучення майбутніх учителів правознавства до участі в науковій роботі. її слід проводити у процесі оволодіння цим навчальним предметом. Результати

необхідно оголошувати на практичних заняттях чи наукових конференціях. Така робота може з успіхом здійснюватися й у наукових гуртках навчального за­кладу. Протягом усього періоду роботи в школі вчитель мусить удосконалювати власну майстерність, зокре­ма теоретичну, практичну, методичну. Найбільш по­ширеною формою вдосконалення вчителів є стажу­вання у вищому навчальному закладі підвищення кваліфікації. Стажування — це набуття нових та вдосконалення практичних навичок педагогічної діяльності після певного проміжку роботи в школі. Підвищення кваліфікації учителя — це вдоскона­лення його професійних знань, умінь і навичок зі спеціальності, вивчення передового педагогічного досвіду з метою його використання у навчально-ви- ховній інауковій роботі школи. Крім того, воно знач­но допомагає у перспективі впровадженню у прак­тичну діяльність передових методів навчання і виховання, результатів наукових досліджень. Вчителі навчаються на курсах підвищення ква­ліфікації або проходять стажування, як правило, з періодичністю один раз на п'ять років. Разом із цим, кваліфікація вчителів підвищуєть­ся під час проведення ними усіх видів навчальних занять, методичної та наукової роботи в школі.