Підручники з правознавства та методика роботи з ними

Першим помічником учителя у викладанні предмета та учнів у процесі опанування курсу є підручник "Основи

правознавства". У наш час їх видано велику кількість. Підручник має кілька важливих функцій. Це зокрема ін­формаційна (розкриває зміст освіти, подає навчальний ма­теріал за кожною темою уроку з урахуванням вікових особливостей учнів); систематизаційна (забезпечує по- слідовність під час викладу навчального матеріалу, систе­матизуючи його); навчальна (забезпечує засвоєння та за­кріплення знань); виховна ( сприяє реалізації виховних цілей навчання). На сучасному етапі розроблено цілу низку вимог до структури шкільного підручника з правознавства. Під­ручник повинен мати зміст з нумерацією сторінок, у якій чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу. У змісті підручника є такі структурні елементи як: вступ, висновки, узагальнювальні тексти, наочні схеми, таблиці, завдання на систематизацію та самооцінювання навчаль­них досягнень учнів. Він повинен мати додатки: словник, тлумачний словник правовних термінів, довідкові таблиці даних, список сучасної додаткової літератури, алфавітний покажчик. Доцільно, щоб кожен розділ підручникавідповідав одній навчальній темі. У межах одного розділу бажано чергувати різні види діяльності (практичні роботи, вправи, запитання та ін). Відображені види діяльності мають сприяти набуттю навичок та вмінь (життєвих, практичних, пізнавальних). Структурно підручник складається з: текстового та позатекстового компонентів. До текстового компонента підручника належать основний та додатковий текст. По-

затекстовий компонент — це ілюстративний ряд (навчальні малюнки, репродукції, фотодокументи, зображення до­кументів, схеми, діаграми); методичний апарат (питання та завдання, текстові, опорні схеми, тести для самоконт­ролю); апарат орієнтування (заголовки, словники-довід­ники, списки літератури для позакласного читання, біб­ліографія). І, звичайно, основою підручника є авторський текст. Серед усіх підручників учитель має навчитися вибира­ти найкращі. Як це зробити? Наведемо молодим учителям декілька порад. По-перше, при виборі підручника слід орієнтуватися на те, щоб він був рекомендований Міністерством освіти і на­уки України. По-друге, щороку зазначене міністерство публікуєперелік таких підручників у "Інформаційному віснику". Важливо, щоб підручник мав після кожної теми ілюстрації, таблиці, схеми, тести, задачі, завдання, пи­тання, що стане у нагоді вчителю та школярам під час опанування курсу. Різноманітні методичні розробки активізують процес набуття знань, надихають учнів на активну роботу на кожному уроці. Дуже часто робота вчителя та учнів із підручником на уроці зводиться до формулювання запитань та пошуку на них відповіді. У сучасній українській школі використовуються такі форми роботи з підручником: урочна, позаурочна, фронтальна, індивідуальна. На уроці використо­вуються як фронтальна, так і індивідуальна форми роботи з підручником. У позаурочній (домашній) роботі використовується переважно індивідуальна форма роботи з навчальною книгою.Наведемо декілька форм роботи для учителя та учнів з підручником "Основи правознавства". Найбільш простою і відомою формою роботи є читання та коментування цитат із підручника як учителем, так і учнями. Вчитель може звертатися й до цитування основних правових понять і ви­значень, які розглядаються на уроці, пропонувати учням знайти в тексті правові поняття й записувати їх у словник (зошит) правових термінів, скласти план параграфу. Наступним кроком у роботі з підручником правознав­ства є конспектування основних понять уроку, побудова таблиці чи схеми з конкретної теми. На уроках під керівництвом учителя та самостійно вдо­ма учні можуть працювати над тестовими завданнями. Краще за все добирати тести, які визначені в підручнику до кожної теми. Якщо вчитель готує тести самостійно, ви­ходячи з тематики уроку, й пропонує учням розв'язати їх спираючись на вивчені теми підручника, то слід неодмін­но дотримуватися правил методики створення тестових завдань. Тестові завдання слід складати з трьох основних частин. У першій — учень, спираючись на отримані знання, повинен вибрати правильну відповідь із трьох-чоти рьох запропонованих учителем. У другій — спробувати дібрати з трьох-чотирьох юридичних понять відповідь, що відповідає змісту визначення. У третій частині — вміти самостійно дати визначення юридичного поняття. Тестове завдання з правознавства мусить будуватися за принци­пом від простого до складнішого, що дасть змогу учневі поступово досягнути бажаного результату. Крім того, учні, які менше підготовлені до розв'язання тестового зав­дання, можуть працювати з підручником й відшукувати у ньому відповіді. Автори багатьох підручників із правознавства для са­мостійної роботи учнів готують низку питань, відповідь на які дасть змогу засвоїти мінімум матеріалу з теми. Вчитель може організувати роботу класу, зачитуючи ці питання самостійно чи за допомогою учня, а решта класу — знайти відповіді в підручнику. Така форма роботи з підручником під керівництвом учителя значно активізує роботу учнів на уроці. Використання запропонованих та інших форм роботи з підручником, які пропонують фахівці, підвищить ефек­тивність роботи учнів на уроці, а разом із цим покращить рівень знань. Обґрунтуємо найважливіші вимоги до методичного апарату сучасного підручника з правознавства. Передусім методичний апарат має спрямовувати робо­ту учнів, яка відбувається за певними правилами, безпосе­редньо на навчальний посібник. На жаль, немає підручни­ка, який містив би детальний порядок роботи з ним, або методичного посібника, який надавав би таку інформацію учителю. Можна обійтися й без будь-якої організації робо­ти з навчальним текстом. Сьогодні технологічність підручника (те, як він працює на уроці) виступає на першийплан. Невпинно зростають вимоги до методичного апара­ту. І це закономірно, оскільки період оновлення змісту вже минув, і першочерговим завданням нині є організація роботи вчителя й учнів на уроці та вдома. Ми звикли, що методичний апарат передбачає репро­дуктивну діяльність учнів, тобто завдання, які пропонуються учням, вимагають лише незначного напруження пам'яті. Поступово автори підручників намагаються реалізувати в методичному апараті ідею розвитку правового мислення: вводять завдання на аналіз, порівняння та ін. Проте часто в підручниках імітується розвивальний ха­рактер завдань. Як викладачеві обрати технологічний під­ручник, тобто такий, що буде засобом активної роботи з правовим матеріалом? Отже, сучасні методичні посібники та підручники обов'язково мають містити правила роботи з навчальним текстом і для учителів, і для учнів. Відповідно до мети правової освіти (розвиток правового мислення) навчальна книга обов'язково має не лише пода­вати правовий матеріал, а й навчати осмислювати його, формувати вміння учитися. Осмислене навчання вимагає застосування систематичних процесів для кодування та зберігання інформації у пам'яті і для усунення її звідти. Ці процеси називаються метакогнітивними, оскільки вони є способами набуття думок, а не власне думками. До таких способів належать: резюмування (узагальнення); уточнення (конкретизація); схематизація та організа­ція. Резюмування — це спосіб вилучення основної ідеї частини або цілого тексту. Уточнення є протилежним процесом, оскільки збагачує абстрактне положення кон­кретними прикладами, ілюстраціями, кресленням, аналогією та ін. Схематизація — це рамки або код для структурування інформації з метою її розуміння і збереження в пам'яті. Організація як метакогнітивний процес передба­чає надання матеріалу певної структури, а не знаходжен­

ня вже наявної структури в самому матеріалі. Таким чином, навчальний посібник обов'язково має формувати в учнів уміння залучати метакогнітивні проце­си для оброблення юридичного матеріалу. Крім того, слід указувати правила здійснення цих процесів. Традиційно вважається, що запитання необхідно стави­

ти після вивчення тексту. Контрольні запитання, звичайно, важливі, але психологи довели, що ефективність за­своєння навчального матеріалу значно підвищується, якщо запитання формулюються на початку тексту. Важливість такого розуміння запитань зумовлюється тим, що вони виконують роль попередніх організаторів інформації, тобто готують учнів до сприйняття пізнавальних структур або схем, що знадобляться їм для обробки нової текстової ін­формації, зокрема тих понять, які їм уже відомі. Роль таких організаторів інформації можуть виконува­ти не лише попередні запитання, а й короткі огляди, резюме, які подаються на початку тексту і характеризують мету тексту, а також шляхи (способи) її досягнення. Слід зауважити, що не всі попередні організатори інформації однаково ефективні. Дослідники відзначають такі ефек­тивні засоби: конкретні моделі, аналогії, приклади, на­бори загальних правил вищого порядку, обговорення основних проблем знайомою мовою. Менш ефективними засобами організації навчального матеріалу постаютьконкретні запитання, спрямовані на відтворення фактів, ланки тексту, короткі огляди, вказівки звертати увагу на конкретні ключові факти й терміни. Отже, не всі запитання можуть сприяти повноцінному засвоєнню навчального матеріалу. Більшість запитань у підручниках і методичних посібниках — примітивні, тобто вимагають при відповіді на них лише незначного напру­ження пам'яті (наприклад: У якому році..? Визначте по­няття..? Визначте юридичний термін..? та ін.). Навіть якщо запитання стосуються причин і наслідків, то вони також будуть спрямовані лише на відтворення тексту під­ручника. Уміння ставити продумані запитання — це на­вички, які слід мати і вчителям, і учням. До продуманих запитань слід зарахувати такі: наведіть приклад; що від­булося б, якби..; у чому полягають сильні та слабкі сторо­ни..; яким чином впливає на..; поясніть, чому..; поясність, 74 як..; чому важливо..; який аргумент можна навести проти..; який є кращим та чому..; погоджуєтеся ви з твер­дженням, що..; як, на вашу думку, подивився б... на про­блему..? таін. Секрет подібних запитань у тому, що найкраще засво­юється те, що ґрунтовніше обробляється розумом. Подіб­ні запитання забезпечують глибоку обробку правового матеріалу. Кількість засвоєного матеріалу залежить від рівня його обробки, а не від того, спеціально він запа­м'ятовувався чи ні. Ось цікавий приклад відношення між наміром запа­м'ятати і типом обробки: за твердженнями багатьох учнів, вони легше запам'ятовують той матеріал з роману, який не намагаються запам'ятати, аніж матеріал із підручни­ка, який потрібно запам'ятати. Інший вид завдань, який має бути в підручнику — це задачі. Насамперед вони дають можливість учням зро­зуміти, навіщо їм потрібні поняття, що вивчаються. Роз­в'язуючи такі задачі, учень починає відчувати потребу в розумінні того поняття, за допомогою якого можна роз­в'язувати задачі. Отже, правові поняття перетворюються на інструменти пізнання, забезпечуючи розвивальний ефект навчання. Задачі подібного типу належать до добре структурова-них проблем, оскільки вони сформульовані досить чітко, мають порядковий номер, розміщені наприкінці розділів і завершуються знаком питання. Саме такі задачі є типови­ми для підручників країн Європи й Америки. Проте укладачі підручників і педагоги забувають, що в реальному світі проблеми ніхто не нумерує, знаки питання не роз­ставляє, а розміщуватися вони можуть будь-де — і в сере­дині розділу, і на початку. Таким чином, у підручниках необхідно приділяти більше уваги тому, щоб навчити учнів розпізнавати характерні ознаки проблемної ситуації, тобто вчити творчості, без якої неможливо досягти визначених цілей. Часто вивчення правознавства перетворюється на запа­м'ятовування нормативно-правових актів, законів і пра­вових документів. Юристи стають визначними фахівцями не тому, що є "носіями" дат, імен, нормативно-правових документів. Справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули або навчився відповідати на запитання у наших підручниках, а ті хто вміє ставити перед собою важливі проблеми Отже, для розвитку творчих здібностей недостатньо на­повнити підручники відповідними завданнями. Потрібно провести серйозну перепідготовку кадрів. Одночасно слід подбати й про введення до навчальних посібників відповідних завдань. Якими мають бути ці завдання, які риси особистості повинні виховувати? Тобто у стандартному підручнику слід не лише подава­ти задачі розвивального характеру, а й наводити конкрет­ні правила їх розв'язання, а також висвітлювати загальні підходи до розв'язання творчих задач. Отже, методичний апарат підручника має відповідати таким вимогам: 1) містити правила роботи з книгою; 2) на­вчати способам здобування знань; 3) містити попередні за­питання, які спрямовували б розумову діяльність учнів; 4) навчати учнів формулювати запитання й відповідати на них; 5) містити завдання з галузей права репродуктивно­го, творчого характеру; 6) заохочувати до творчості. Навчальна книга, яка відповідає цим вимогам, спри­ятиме реалізації визначених цілей правової освіти і забезпечуватиме плідну, цікаву та ефективну роботу учнів на уроці "Основи правознавства". Таким чином, сучасні методичні посібники та підруч­ники обов'язково мають містити правила роботи з на­вчальним текстом і для вчителів, і для учнів. Подібною до роботи з підручником є методика роботи з правовими джерелами та нормативно-правовими актами. Звичайно, вчитель правознавства в школі повинен до­бирати перш за все останні нормативно-правові акти та правові джерела і на їх основі навчати учнів свого предмета. Використовувати правові джерела та нормативно-правові акти можна, зачитуючи учням уривки з них чи основні моменти. Наступною формою роботи з правовими джерелами і нормативно-правовими актами є коментування учнем за­читаної цитати та відповідний коментар учителя. Використовувати нормативно-правові акти можна й у грі (наприклад "Засідання суду"), аргументуючи правиль­ність своєї думки. Найбільш важливі норми нормативно-правового акта слід знати напам'ять і вміти аргументовано оперувати ними на уроці правознавства. Окрему частину уроку можна присвятити перевірці знання учнями нормативно-правових актів (змісту, хро­нології прийняття). Треба зазначити, що головна мета, яка ставиться перед учителем під час роботи з норматив­но-правовими актами на уроках правознавства, — це вміння орієнтуватися в системі сучасного законодавства України і застосовувати його у повсякденному житті

14.Фронтальна, групова та індивідуальна робота на уроці правознавства.

Рівень підготовки фахівця в педагогічному ВНЗ вима­гає активної роботи і вміння застосовувати на уроках пра­

вознавства фронтальну, групову та індивідуальну роботи. Це, у свою чергу, дасть змогу говорити про ефективність правового навчання. Учитель правознавства повинен поєднувати ці форми роботи на своїх уроках. Із частиною класу вчитель працює фронтально, розповідаючи матеріал, ставлячи запитання та отримуючи відповіді на них від двох-трьох учнів. Зви­чайно, ця форма роботи на уроці дієва, але не зовсім ефективна, оскільки інша частина класу участі в розмові "учитель — учень" не бере. Ніхто не буде заперечувати, що працювати на уроці мусить увесь клас. Тому, знаючи особливості кожного учня класу, вчитель під час уроку правознавства може у перші дні навчання розбити клас на групи, заздалегідь підготувавши для кожної з них самостійні завдання. Треба наго­лосити, що ці завдання повинні мати не лише письмовий характер. У них може подаватися як обов'язковий ма­теріал для уроку, так і питання для поглибленого опрацю­вання теми залежно від здібностей кожного члена групи. Будувати роботу з групами можна майже з усіх тем про­грами курсу. Звичайно, група не повинна працювати над одним завданням цілий урок. Після виконання завдання і через певний (встановлений) час учитель з частиною групи може працювати фронтально, а та частина класу, з якою вчитель раніше працював фронтально, починає працюва­ти в групі. Ці зміни повинні чергуватися протягом усього уроку, враховуючи й індивідуальну роботу з учнями. Як ефективно побудувати індивідуальну роботу з учня­ми на уроках правознавства? Усі вчителі в школі знають про нерівні здібності учнів свого класу. Є сильніші учні, які швидко опановують матеріал запропонованої вчите­лем теми. Є такі, яким потрібен час і певні зусилля, щоб засвоїти матеріал, а є учні, яким потрібно докладати мак­симум зусиль. З усіма цими категоріями учнів учитель правознавства мусить працювати індивідуально. Секрет ефективної роботи полягає в тому, що кожній категорії слід добирати завдання відповідно до розумових здібнос­тей. Тоді процес опанування тієї чи іншої програмної теми буде значно простішим, а учні із задоволенням будуть розв'язувати підібрані вчителем завдання. Отже, усі ці форми роботи на уроці вчитель повинен чергувати і застосовувати їх як єдине ціле в навчальному процесі при викладанні програмного курсу "Основи пра­вознавства".