Традиції державотворення на терені Молдови

Територія – 33,7 тис.кв.км.

Населення – 4,5 млн. осіб (2001 р.)

Столиця – Кишинів

Державний устрій – парламентська республіка

Адміністративний поділ – 10 округів і одна автономна територія з особливим статусом (Гагаузія)

Національний склад: молдавани (65 %), українці (14 %), росіяни (13 %), гагаузи (3,5 %)

Мови – молдовська (державна), російська, українська, гагаузька (діалект турецької)

Релігія – християнство (православ’я)

Грошова одиниця – молдавський лей

День незалежності – 27 серпня 1991 р.

День Конституції – 29 червня 1994 р.

Республіка Молдова – невелика країна, розташована у Південно-Східній Європі. На півночі, півдні і сході межує з Україною (загальна довжина молдовсько-українського кордону – 1194 км), на заході – з Румунією.

Сучасна Молдова займає більшу частину землі, що відома як Бессарабія і українські етнічні землі на лівому березі Дністра, на яких московське більшовицьке керівництво 1924 р. утворило АМСРР у складі УСРР. Територія сучасної Молдови становить менше половини історичної Молдови, до складу якої входили Мунтенія і Південна Буковина (нині – у складі Румунії). Упродовж багатьох століть Молдова потерпала він численних війн, головною причиною яких було важливе розташування Молдови – на історичному шляху між Європою і Азією. Римляни, гунни, татари, турки, угорці, німці та ін. народи проходили через цю землю, як через “ворота” між Карпатами і Чорним морем.

Від Х ст. землі історичної Молдови перебували під впливом Київської Русі, у ХІІ – на початку ХІІІ ст. – входили до складу Галицько-Волинського королівства, після столітнього панування татар (середина ХІІІ - перша половина ХІV ст.) молдавські землі захопили угорці, але у 1359 р. у результаті повстання на чолі з Богданом було створено самостійне Молдавське князівство зі столицею у Бані (згодом столицю перенесено до Сучави, а з другої половини ХVІ ст. – до м.Ясси). Відомості про рік заснування Молдавського князівства і про історію цього державного утворення від 1359 до 1506 р. подає Бистрицький літопис, написаний старослов’янською мовою. Тодішнє Молдавське князівство об’єднувало східну частину сучасної Румунії – Мунтенію та історико-географічні землі Бессарабію і Буковину. Державу очолював Господар, що правив за допомогою Ради феодалів (бояр). Як вважають дослідники, тоді ж, у ХІV ст., сформувалась молдавська народність, оскільки перша згадка про молдаван, як етнічну групу датується 1391 р.

У кінці ХІV ст. Молдова потрапляє у васальну залежність від Польщі, що боронила її від нападів угорців. Найбільшого розквіту середньовічна Молдавська держава, розташована між Карпатами, Дунаєм і Чорним морем, досягла за часів правління Стефана ІІІ (1457-1504 рр.). Ще його називали Стефаном Великим і Святим, адже він відстояв суверенітет Молдови в боях з турками, кримськими татарами, поляками і угорцями. Стефан ІІІ провів 47 битв і на пам’ять про них заснував 47 церков. Стефан Великий – національний герой Молдови.

Від початку ХVІ ст. Молдовське князівство опинилось під протекторатом Туреччини. 1574 р. молдавський Господар Іван Лютий за підтримки запорозьких козаків підняв повстання проти Оттоманської Порти, зайняв Бухарест, взяв в облогу фортеці Браїла і Бендери, проте у вирішальній битві біля Кагульського озера бояри, які не хотіли посилення позицій Господаря перейшли на сторону ворога. Іван Лютий був взятий турками в полон і згодом страчений.

У 1711 р. під час Прутського походу російського царя Петра І проти Туреччини Молдова просила Росію взяти її під свій протекторат, однак невдалий похід Петра І не дав змоги здійснити цей задум. Внаслідок цього, від 1711 р. Оттоманська Порта призначала молдавського Господаря на трирічний термін.

Тільки 1774 р. в результаті Кючук-Кайнарджійського мирного договору між Росією й Туреччиною, Росія отримала право виступати на захист населення Молдавії і Валахії. Того ж року під владу Австрійської імперії підпадає Буковина (крім Хотинського повіту). За Ясським мирним договором Росії і Туреччини 29 грудня 1791 р. кордони Росії впритул наблизились до Дністра, себто до території Молдавії.

У 1812 р. внаслідок Бухарестського мирного договору між Росією і Туреччиною, що увінчав війну 1806-1812 рр., до складу Росії увійшла Бессарабія. Єдина територія, що залишились від колишнього Молдавського князівства, Мунтенія, у 1861 р. об’єдналася з Валахією (Волощиною) під зверхністю Господаря Валахії і Молдавії А.І.Куза в державу під назвою Румунія.

Між іншим, південна частина Бессарабії після Кримської війни 1853-1856 рр. була повернута до складу Молдавії, але після останньої російсько-турецької війни 1877-1878 рр. була знову анаксована Росією.

У 1918 р. Бессарабія разом з Північною Буковиною (українська етнічна територія) і Трансільванією (населеною переважно угорцями), за сприяння країн Антанти, були включені до складу Румунії. 29 червня 1940 р., за умовами таємних додатків до радянсько-німецького договору про ненапад 1939 р., Бессарабія була анексована СРСР. Акерманський, Ізмаїльський та Хотинський повіти Бессарабії увійшли до складу УРСР, решта – до складу створеної у серпні 1940 р. на базі АМРСР Молдавської РСР.

Під час Другої світової війни територія Молдавської РСР декілька років перебувала в зоні окупації румунських військ, а 1944 р. повернулась до складу СРСР. Під впливом політики перебудови в СРСР в Молдові у другій половині 1980-х рр. розпочалось національно-державне відродження. У кінці 1980-х рр. політична ситуація в Молдавській РСР стала вкрай напруженою. Першим кроком до дестабілізації ситуації в Молдові стало, як не парадоксально, створенння у липні 1988 р. Народного фронту Молдови, що практично став виразником антирадянських ідей та прорумунських настроїв. Саме під впливом цих настроїв Верховна Рада Молдавської РСР в червні 1990 р. прийняла постанову про засудження і скасування дії “пакту Молотова – Ріббентропа”, вірніше, його таємної статті, що передбачала передачу Радянському Союзу території між Дністром і Прутом (тобто Бессарабії), окупованої Румунією у 1918 р. Як наслідок цієї передачі у серпні 1940 р. була утворена Молдавська РСР, що включила до свого складу частину Бессарабії і частину Молдавської АРСР, що була створена 1924 р. і входила до складу УРСР. Таким чином, рішення депутатів означало, що вони скасовують акт передачі Бессарабії Радянському Союзу, тобто де-юре повертають її до складу Румунії і тим самим ліквідують Молдавську РСР. Виходить, що законодавці Молдавії своїми руками ліквідували власну державу. Перетворитись на румунську провінцію Молдавській РСР завадило існування СРСР.

“Великого об’єднання” № 2 (перше датується 1918 р.) у “Великій Румунії” не сталося. Зате сталося інше. У серпні і вересні 1990 р. були утворені відповідно Гагаузія і Придністровська Молдавська республіка (ПМР), що виникли у зв’язку з прямою румунською загрозою. Поява двох самопроголошених республік стала реакцією на загострення ситуації і продемонструвала, що далеко не все населення Молдови хоче на Захід, за р. Прут. 27 серпня 1991 р. Молдова проголосила незалежність, того ж дня її визнала Румунія. Для довгоочікуваного злиття начебто не було перешкод, але існування ПМР і Гагаузії утримало Молдову від цього кроку, тому ідея об’єднання була відкладена.