Список використаних джерел. Сучасні умови структурної перебудови економіки України, яка знайходиться у стані кризису, потребують підготовки висококваліфікованих
ВСТУП
Сучасні умови структурної перебудови економіки України, яка знайходиться у стані кризису, потребують підготовки висококваліфікованих, економічно освідчених спеціалістів для різних сфер галузей народного господарства.
Ефективність діяльності підприємств усіх організаційно-правових форм власності залежить передусім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, глибокого оволодіння ними методами та методологією проведення економічного аналізу.
Важливе місце у вирішенні цих завдань відведено виконанню курсової роботи, яка сприяє закріпленню та поглибленню теоретичних знань, формуванню навичок до збору, вивчення та аналізу практичних матеріалів з проблем організації і методики економічного аналізу, обліку на підприємствах, документального оформлення господарських операцій та їх відображення в регістрах обліку та звітності.
1. Загальні положення
Курсова робота є заключним етапом вивчення дисципліни «Організація і методика економічного аналізу» та надається студентам до виконання у відповідному семестрі.
У роботі студент вирішує комплекс взаємопов'язаних професійних задач відповідно з вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра. Підготовка студента до виконання і захисту курсової роботи, необхідної для одержання кваліфікації бакалавра з економіки, забезпечується базовими навчальними дисциплінами. Дані методичні рекомендації визначають мету робіт, їх тематику, порядок виконання, вимоги до змісту і оформлення, порядок підготовки до захисту та процедуру захисту роботи.
Мета курсової роботи – перевірка здібностей студента до творчого самостійного втілення теоретичних знань під час вирішення питань, пов’язаних з організацією обліково-аналітичної, господарсько-фінансової роботи на підприємствах різних форм власності.
Виконання курсової роботи є обов”язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра з економіки. Тематика курсових робіт формується на підставі основних розділів дисципліни.
Курсова робота має такі цілі:
· придбання навичок самостійного виконання невеликих наукових досліджень під керівництвом викладача;
· закріплення та розширення теоретичних та практичних знань економічного аналізу, які вивчаються згідно з навчальним планом;
· придбання навичок роботи зі спеціальною науково-економічною літературою;
· придбання теоретичних та практичних знань з організації та проведення економічного аналізу на підприємстві, які не входять безпосередньо до навчального плану;
· придбання навичок використання ПЕОТ для обробки результатів, виконання обчислень.
Під час виконання курсової роботи вивчається і узагальнюється основна і спеціальна література з конкретної проблеми; розкривається значення теми, її місце у господарський діяльності підприємства.
Виконання курсової роботи включає такі етапи:
1) Вибір теми роботи;
2) Аналіз нормативно-правової бази;
3) Вивчення літератури з обраної проблеми;
4) Збирання та обробка фактографічної інформації;
5) Аналіз матеріалів, обґрунтування висновків та пропозицій;
6) Виконання та оформлення курсової роботи;
7) Подання роботи на кафедру та її захист.
Захист курсової роботи на кафедрі – важливий критерій оцінки рівня підготовки студентів до самостійної практичної діяльності в галузі економічного аналізу.
2. Завдання, які ставляться перед студентами під час виконання курсової роботи
Студент зобов‘язаний:
· визначити мету роботи і вказати об‘єкт дослідження, період, за який буде узагальнюватися практичний матеріал;
· обгрунтувати актуальність теми для конкретного підприємства, на матеріалах якого буде виконуватись курсова робота;
· детально вивчити закони України, нормативні документи та відомчі матеріали, що стосуються теми курсової роботи;
· вивчити і відобразити в роботі особливості сучасних економічних відносин підприємства чи організації;
· вивчити чинну практику організації аналізу у сучасних умовах господарювання;
· вивчити бухгалтерську і статистичну звітність підприємств і організацій, що стосується теми курсової роботи;
· провести економічний аналіз традиційними або економіко-математичними методами з використанням ПЕОТ;
· побудувати аналітичні таблиці, схеми, рисунки;
· зробити висновок за результатами дослідження у курсовій роботі;
· скласти перелік посилань;
· оформити роботу і додатки до неї;
· підписати роботу і здати її на кафедру для перевірки і допуску до захисту;
· захистити курсову роботу перед комісією кафедри.
3. Вибір теми курсової роботи
Перелік тем курсових робіт складається викладачами кафедри фінансів, обліку і аудиту інституту та затверджується щорічно на засіданні кафедри та доводиться до відома студентів (для студентів заочної форми навчання - на установчій сесії).
Доцільна розробка у курсових роботах питань, пов’язаних з фінансовим оздоровленням економіці, мобілізації внутрішніх резервів виробництва, контролю за якістю та збутом продукції. Це завдання повинно відображати основні проблеми підприємства, на матеріалах якого виконується робота.
Виконання курсової роботи починається з обрання студентом теми та затвердження її завідувачем кафедри згідно заяви студента (додаток Г).
Кожному студентові надається окрема тема. Студенти і самі можуть запропонувати тему роботи, виходячи з її актуальності, відповідності спеціальності, зі своїх наукових інтересів та сучасного стану розвитку наукових досліджень, визначених для обраної проблеми. В окремих випадках кафедра може порекомендувати студенту змінити тему роботи.
При розробці і виборі тем курсових робіт можуть враховуватися інтереси інших кафедр інституту, особливості майбутньої діяльності випускника.
Тематика курсових робіт повинна щорічно коригуватися кафедрою з урахуванням нагромадженого на кафедрі досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт.
Після вибору теми студент звертається до керівника за порадою. Дуже важливо, коли він сам спробує розробити план своєї теми, добре обміркує і чітко уявить собі хід її виконання, враховуючи конкретні умови, в яких йому доведеться працювати. Це дає можливість керівникові зважити і врахувати здібності студента, його підготовленість до виконання даної роботи та зробити правильні висновки про те, яку надати йому допомогу саме там, де вона найбільш необхідна.
Курсова робота може мати тематичний і дослідницький характер. У першому випадку робота виконується на основі аналізу й узагальнення літературних джерел: монографій, брошур, статей, методичних рекомендацій тощо. Студент повинен взяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, що вивчається, дати оцінку вивченим роботам, обгрунтувати свою точку зору; зв’язано, грамотно і логічно обгрунтувати обрану тему, зробити наукові або методичні висновки.
У випадку, коли робота має дослідницький характер, студент використовує як науково-методичну літературу, так і дані бухгалтерської, статистичної та фінансової звітності підприємств, конкретні показники діяльності підприємств.
Поряд з виконанням індивідуальних тем можуть проводитись і комплексні курсові роботи. Кожна з тем такої роботи являє собою різні аспекти єдиної науково-економічної проблеми або прикладної задачі. Наприклад, при проведенні комплексних курсових робіт одні і ті ж об'єкти можуть досліджуватися студентами за допомогою різних методів, або однакові методи можуть бути застосовані для дослідження різних об'єктів.
Теми курсових робіт цілеспрямовані і передбачають самостійну творчу роботу з вирішення конкретних задач удосконалення аналізу діяльності, де передбачена інформація про реалізацію прогресивних методів аналізу, автоматизації, комп”ютеризації аналітичних робіт.
У роботі повинна бути використана нормативно-правова документація, яка регламентує порядок організації облікової служби та ведення обліку, оформлення поточної документації, звітності, аналітичної роботи тощо.
Курсова робота у своєму складі повинна мати ілюстративний матеріал: таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо.
Робота, виконана на підставі тількі літературних джерел, без конкретних практичних даних, не допускається до захисту на кафедрі.
Тематика курсових робіт та основні питання, які повинні бути розглянуті при написанні обраної теми (приклад деяких тем), подані у додатку А, Б.
4. Вибір літератури та її вивчення
Курсову роботу студент виконує на основі глибокого вивчення літератури з теми дослідження, відповідних законів України, рішень уряду України з економічних питань. Названі матеріали регулярно публікуються у газетах «Голос України», «Урядовий кур‘єр», у щомісячному виданні «Зібрання постанов уряду України».
Крім того студент повинен вивчити підручники і навчальні посібники з відповідної дисципліни, ознайомитись з додатковою літературою з обраної теми, монографіями, статтями за останні роки в журналах «Економіка України», «Бухгалтерский облік і аудит», «Фінанси України», «Податки та бухгалтерський облік», «Деньги и кредит», «Статистика України», статистичні дані, що містяться у періодичних виданнях.
Вивчення літератури, а при необхідності й архівних джерел – це і є підготовчий етап роботи над темою, необхідний для створення грунтовної документальної бази подальшого дослідження, одним із важливих методів якого є спостереження і самоспостереження. Спостереження полягає в цілеспрямованому сприйнятті фактів, процесів або явищ. Воно може бути безпосереднім, здійснюваним за допомогою органів чуття спостерігача, або, опосередкованим, обгрунтованим з використанням інформації, отриманої з певних приладів та засобів спостереження, а також від осіб, які проводили дослідження. Сприйняття, як форма чуттєвого відображення об`єктивної реальності, є основою спостереження.
При організації спостережень важливе значення має чітке виділення об`єкта, який вивчається, постановка мети, визначення системи дослідження способів фіксацій його результатів. Об`єктами спостереження можуть виступати різні процеси: соціальні, економічні, технологічні тощо. Мета дослідження полягає в переважному зосередженні уваги дослідника на певних процесах діяльності, які вивчаються. Наприклад, на методиці обробки (аналізу) господарських операцій, формування інформації тощо. План дослідження забезпечує його систему, допомагає виділити послідовність дій дослідника, визначити їх тривалість та періодичність.
Студенти, які розпочинають виконання курсових робіт, уже мають уяву про теоретичні основи і практику застосування спостережень із вивчення предметів.
Крім літературних джерел студент вивчає інструкції та інструктивні вказівки з теми дослідження, дані про господарську діяльність організації, на матеріалах якої виконується робота.
Всі опрацьовані літературні джерела включаються до спіску використанних джерел, та складаються відповідно до вимог його оформлення.
5. Структура, обсяг курсової роботи та зміст її окремих розділів
Курсова робота, як правило, складається із вступу, трьох розділів, висновків, спіску використанних джерел та додатків. Кожний розділ має самостійне призначення, але всі вони складають єдине дослідження, спрямоване на підвищення якості аналізу, максимальної автоматизації розрахунків.
У вступі необхідно обгрунтувати актуальність теми, об’єкт, предмет, мету та задачі дослідження. Сформулювати основні теоретичні положення курсової роботи; дати коротку викладку методики написання роботи; її можливе наукове та практичне значення; хто із науковців займається дослідженням цієй проблеми.
Обсяг вступу не повинен перевершувати 2-3 сторінок.
Перший розділ –теоретична частина. Виконується на базі літературних джерел. У цьому розділі розглядається економічне і соціальне значення дослідження; подається характеристика вирішення поставлених завдань відчизняними та закордонними дослідниками; обирається власний напрям дослідження питання та обгрунтовується його доцільність.
Обсяг І розділу 10-15 сторінок.
У другому розділінаводяться методики аналізу, організаційно-інформаційна модель аналізу, здійсноється аналіз досліджувального підприємства за викладеними методиками, наводяться аналітичні таблиці та ілюстративні матеріали (графіки, діаграми).
Аналіз повинен стосуватися лише тієї ділянки діяльності підприємства, яка є предметом дослідження даної роботи.
У цьому ж розділі необхідно дати характеристику основним техніко-економічним та соціальним показникам об’єкта дослідження, сформувати пропозиції та особисті висновки, які повинні мати елементи наукової новизни.
Обсяг другого розділу 15-20 сторінок.
Третій розділ– важлива частина курсової роботи, в який студент дає розгорнуту характеристику своїм розробкам до практичного втілення досліджуваної проблеми, обгрунтовує свої пропозиції, спрямовані на удосконалення аналізу, підвищення рівня його діяльності; розкриває здібності до самостійної творчості; проявляє уміння використовувати теоретичні знання у конкретних умовах практичної діяльності. Це можуть бути методичні обгрунтування планових показників, заходи щодо удосконалення роботи підприємства, пропозиції щодо підвищення ефективності використання ПЕОТ для аналізу.
Обсяг третього розділу 5-7 сторінок.
Висновки. У цій частині курсової роботи необхідно дати конкретні висновки із другого, третього розділів роботи. Надається оцінка як діяльності в цілому, так і окремих результатів роботи. Необхідно проаналізувати виконання планів та виявити резерви підвищення ефективності підприємства.
Обсяг – 3-5 сторінок.
Оптимальний обсяг курсової роботи без додатків і спіску використанних джерел повинен складати 35-50 сторінок стандартного формату А-4.
Усі аналітичні розрахунки повинні бути відображені у таблицях, складених відповідно до вимог їх оформлення (додаток Л).
6. Порядок виконання курсової роботи
Курсова робота виконується студентом у відповідному семестрі і захищається на кафедрі за графіком навчального процесу.
Керівник курсової роботи розглядає виконаний студентом план роботи, вносить свої пропозиції, вказівки щодо необхідних змін і доповнень. Під час індивідуальних консультацій з керівником студент з’ясовує основні напрямки виконання розділів плану роботи. Загальний графік виконання етапів курсової роботи представлений у додатку Д.
Під час виконання роботи студент може використовувати додаткові дані, спеціальну інформацію тощо.
Первинну інформацію, необхідні дані до написання курсової роботи студент отримує на підприємстві (в установі), або використовує дані наведені в додатку В. Особливо цінними для курсової роботи є результати особистих спостережень, досліджень, персональної участі у розробках.
7. Терміни виконання курсових робіт та порядок їх захисту
Виконана курсова робота особисто подається студентом на кафедру, де повинна бути зареєстрована згідно зі строком здачі у спеціальному журналі.
Роботу повинен прорецензувати керівник. Рецензія пишеться на окремому аркуші. У випадку незадовільної оцінки курсова робота до захисту не допускається та повертається студенту.
Студент повинен усунути вказані у рецензії недоліки і повернути роботу для повторного рецензування. При цьому попередня рецензія обовязково додається.
Якщо робота допущена до захисту, студент повинен ознайомитись з рецензією та підготуватися до захисту. При цьому він повинен підготувати відповіді на питання, згадані у рецензії та показати виправлені недоліки, відмічені рецензентом.
Захист курсової роботи проводиться перед початком сесії. Захист приймає комісія у складі не менш, ніж двох викладачів кафедри.
На захисту курсової роботи студент виступає з доповіддю, в якій необхідно відобразити такі питання:
· тему роботи та місце її виконання;
· стан проблеми згідно з літературними даними (коротко);
· поставлену мету і задачі, а також засоби їх вирішення;
· коротку характеристику експериментальних, теоретичних і розрахункових методів, використання ПЕОТ;
· одержані результати, їх трактування і характеристику новизни;
· висновки щодо роботи.
Для доповіді студенту відводиться не більше 10 хвилин. Тому доповідь має бути лаконічною. Після доповіді задають студенту запитання з теми роботи і з суміжних проблем. Відповіді на запитання мають бути вичерпаними, але короткими та чіткими. Запитання може поставити кожен із присутніх на засіданні. Після відповідей на запитання оголошується відгук керівника, а студент відповідає на його та на інші зауваження.
Результат захисту роботи оцінюється за національною шкалою –«відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» та за шкалою ЕСТS. При визначенні оцінки роботи береться до уваги рівень підготовки студента, обсяг та якість одержаних результатів, змістовність доповіді та повнота відповідей на запитання членів комісії, відповідність оформлення роботи вимогам стандарту інституту, а також рецензія керівника.
Оцінка курсової роботи виставляється у заліковій книжці та реєструється у відомості. У випадку, якщо студент не захистив курсову роботу, він не допускається до екзамену і вважається не атестованим з дисципліни.
8. Керівництво ходом виконання курсової роботи
Загальне керівництво курсовими роботами здійснює кафедра обліку і аудиту. Крім того, до консультацій можуть залучатися викладачі суміжних кафедр, керівники економічних служб, провідні спеціалісти у галузі економічного аналізу.
Керівник роботи допомагає студенту вибрати правильний шлях вирішення основних проблем теми, визначити шляхи використання матеріалів підприємства, літературних джерел, контролює якість виконання курсової роботи, слідкує за дотриманням термінів її виконання, систематично контролює студентів з питань відповідно до теми роботи згідно з графіком консультацій.
На виконану роботу керівник складає рецензію, у якої визначає рівень самостійної роботи, елементи особистої ініціативи студента, якість засвоєння знань та рівень підготовленості до самостійної роботи з обраної спеціальності, а також інтегровано оцінює роботу.
9. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
9.1. Загальні положення
Курсову роботу оформляють на одному боці білого паперу формату А4 розміром 210 мм 
297 мм. За необхідності допускається використання аркушів формату А3 розміром 297 мм 420 мм.
Роботу виконують за допомогою персонального комп’ютера, а для виведення інформації використовуються друкувальні (принтери) та інші графічні пристрої.
Для виконання роботи використовують текстовий редактор Microsoft Word, табличний процесор Excel та шрифт Times New Roman 14 пт з міжстрочним друкуванням через півтора інтервали.
Текст роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 25 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє - 20 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам (приблизно 1,25 см).
Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Як виняток, в роботі допускається вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка, таблиці). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Роздруковані на ПК програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.
Обсяг курсової роботи складає 35-50 друкованих аркушів машинописного тексту.
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів», «ВСТУП», назви розділів, «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів та підпунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Наприклад:
2.1.1. Загальні положення. Кваліфікаційна робота (проект) — це індивідуальне завдання науково-дослідного, творчого чи технологічного характеру, яке виконується студентом на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань.
Відстань між заголовком розділу та текстом повинен дорівнювати 2 рядки, між підрозділом та текстом – 1 рядок.
Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.
Не допускається розміщення назви розділу, підрозділу, а також пункту, підпункту в нижній частині строки, якщо після неї розміщено всього один рядок тексту.
Остаточний варіант роботи зшивається палітуркою. При цьому слід дотримуватись єдиної послідовності розміщення матеріалів:
1. Рецензія наукового керівника
2. Титульний лист (додаток Ж)
3. Зміст (додаток Е)
4. Вступ
5. Основний текст роботи
6. Висновки
7. Список використаних джерел (додаток К)
8. Додатки
Курсова робота виконується державною мовою (українською).
Текст необхідно розбивати на абзаци, що складаються з декількох логічно зв’язаних між собою речень.
При згадуванні в тексті прізвища авторів їх ініціали розміщують перед прізвищем. Посилання на наукові та інші літературні джерела слід давати згідно «Списку використаних джерел» з виділенням цих номерів у квадратних лапках, наприклад, «.. у роботах [2,7] визначені критерії…» або [2, с. 37].
Посилання на ілюстрації в роботі вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули в роботі вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці в роботі повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.
Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Загальні вимоги до цитування такі:
– текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
– цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
– кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
– при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
– якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.
Скорочення
У роботі слід використовувати лише терміни, рекомендовані існуючими нормативними документами. Скорочення слів і абревіатури також повинні бути загальноприйнятими.
У роботі дозволено вживати:
– загальноприйняті скорочення: «див.» – дивись; «номін.» – номінальний; «гран. відх.» – граничний відхил;
– скорочення: «абс.» – абсолютний; «відн.» – відносний, які вживають із числовими значеннями;
– скорочення, установлені в самій роботі.
Замість скорочень «і т.д.» (і так далі), «і т.ін.» (і таке інше), «подібні» –в роботі необхідно використовувати термін «тощо».
Якщо в роботі прийнято особливу систему скорочування слів або назв, її подають у розділі «Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів». Повний запис лексеми, що скорочується чи словосполуки треба наводити тоді, коли її вперше згадують у тексті, після неї в дужках подають її скорочення (абревіатуру), у подальших згадуваннях рекомендовано вживати прийняте скорочення без відмінкових закінчень. Якщо відсутність відмінкових закінчень спричинює неоднозначне розуміння положення роботи, лексему, що скорочується чи словосполуку подають повністю.
9.3. Переліки
При необхідності, в роботі можуть бути наведені переліки. Поряд з переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).
Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).
Наприклад:
Державні субсидії та дотації бувають:
а) за періодичністю:
1) одноразові;
2) регулярні;
б) за формою:
1) цінові;
2) інвестиційні.
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Позначення величин
Для позначення фізичних величин та їхніх одиниць виміру треба використовувати Міжнародну систему одиниць (SI).
Поряд з одиницями SI за потреби в дужках можна зазначити одиниці раніше застосовуваних систем, які дозволено використовувати. Заборонено в роботі використовувати різні системи позначення фізичних величин.
Між числовим значенням та познакою одиниці фізичної величини має бути проміжок. Наприклад: «5 кг; 10 м; 5 млн. л ; 40 см3…».
Якщо в тексті роботи наведено низку числових значень фізичної величини, які виражено однією одиницею виміру, познаку цієї одиниці виміру пишуть тільки за останнім числовим значенням. В одному ряду чисел здебільшого наводять однакову кількість десяткових знаків для всіх значень, що утворюють ряд. Наприклад: «1,0; 1,5; 2,0; 2,5 г».
Якщо в познаці величини використано індекс, який є скороченням слів «номінальний» (ном.), «мінімальний» (мін.), «максимальний» (макс.), «абсолютний» (абс.), «відносний» (відн.) тощо, в індексі крапку не ставлять. Наприклад: «Uном, Iвідн».
9.5. Числові значення
Установлені числові значення величин та їхніх допусків та довірчих інтервалів для її застосування і контролювання, треба задавати з граничними відхилами або зазначати як найбільші і (або) найменші значення. Наприклад: «80 мм ± 2 мм або (80±2) мм; (0,52±0,03) моль/л».
Діапазон чисел у тексті позначають, використовуючи прийменники «від» і «до». Якщо в тексті роботи наводять діапазон числових значень фізичної величини, познаку одиниці виміру треба наводити після обох меж діапазону. Наприклад: «від 1 мм до 5 мм (а не від 1 до 5 мм); від 0˚С до 17˚С (а не від 0 до 17˚С); від 10 кг до 120 кг ( а не від 10 до 120 кг)».
Не можна відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (подавати їх на різних рядках або сторінках).
Якщо треба зазначити два або три виміри, їх подають так: 80 ммÎ25 мм Î 50 мм, а не 80 Î 25Î 50 мм.
Дробові числа треба подавати як десяткові дроби, за винятком розмірів у дюймах, які треба друкувати тільки, використовуючи знак правобіжна похила риска: «1/4», «1/2».
Якщо неможливо подати числове значення як десятковий дріб, то дозволено записати його як звичайний дріб в один рядок, використовуючи правобіжну похилу риску. Наприклад: «5/32; (50а – 4с)/(40в+20)».
Округлення числових значень величин до першого, другого, третього десяткових знаків для різних типорозмірів, марок і подібної продукції однієї назви має бути однакове. Наприклад, якщо градація товщини сталевої стрічки 0,25 мм (у числі два десяткових знаки), то весь ряд товщини стрічки треба подавати числами з такою самою кількістю десяткових знаків. Якщо треба навести діапазон числових значень, його межі подають числами з однаковою кількістю десяткових знаків.
9.6. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, оформлення якого наведено у додатку Ж. Титульний аркуш, зміст входить у нумерацію, але номер сторінки не ставиться. Номери наступних сторінок проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки.
Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається а номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).
Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).
Якщо в розділі роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
9.7. Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.
Приклад побудови таблиці:
Таблиця (номер)
Назва таблиці
| Заголовок графи | Заголовок графи | |||
| підзаголовок графи | підзаголовок графи | підзаголовок графи | підзаголовок графи | |
| Заголовки рядків | ||||
 |
Боковик Графи (колонки)
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.
Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці вказують порядкові номери граф, в другому – повторюють її боковик.
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками, якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Примітки до тексту таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Зразки оформлення таблиць наведено у додатку Л.
9.8. Формули та рівняння
При використанні формул та рівнянь необхідно дотримуватися наступних правил.
Формули утворюють за допомогою редактора формул Microsoft Equation.
Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Короткі, однотипні формули, які відокремлені від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Рівняння і формули, що розміщують на окремих рядках, повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;
б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити під формулою з нового рядка у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Перший рядок пояснення починається з абзацу словом «де» без двокрапки.
Наприклад: «При однобічних границях допуску (SU чи SL) відносне середньо - зважене відхилення CP визначається наступними виразами:
CP = 
або CP = 
, (3.1)
де 
– вибіркове середнє;
s – вибіркове стандартне відхилення».
Переносити формулу або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. При перенесенні на знакові операції множення застосовують знак «Î».
Формули (або рівняння), що йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою або крапкою з комою.
Наприклад:
CP = , (3.2)
CP = . (3.3)
Формули чи рівняння повинні приводитися в тексті тільки один раз. В подальшому на них необхідно давати посилання. Наприклад, «За рівнянням (1.2)».
9.9. Ілюстрації
Ілюструють роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів, вирівнюючи по центру. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:
– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис»);
– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;
– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Приклад:
Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:
1 – розмотувач плівки;
2 – сталеві ролики;
3 – привідний валик;
4 – опорні стояки.
Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це підтверджують дані рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У роботах слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.
9.10. Додатки
Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи їх в порядку посилань на них у тексті. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами (крім першої великої) повинно бути надруковано слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.
Додатки повинні мати спільну з рештою роботи крізну нумерацію сторінок.
При необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку. Наприклад: «А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г».
Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах одного додатку. Наприклад: «Рисунок Г.3» – третій рисунок додатку Г, «Таблиця А.2» – друга таблиця додатку А, «формула (А.1)» – перша формула додатку А.
Список використаних джерел
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів:
– у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні робіт);
– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;
– у хронологічному порядку.
Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.
Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язкові і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.
Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел наведено у додатку К.
Додатки
Додаток А
Теми курсових робіт з дисципліни «Організація і методика економічного аналізу»
1. Розвиток теорії і практики економічного аналізу в Україні та за кордоном.
2. Історія виникнення та розвиток економічного аналізу як науки та дисципліни.
3. Економічний аналіз в умовах застосування сучасних інформаційних технологій.
4. Економічний аналіз, його роль і місце у системі управління підприємством.
5. Методологія й організація економічного аналізу та напрями їх розвитку.
6. Інформаційна база економічного аналізу та особливості їх формування в компютерному середовищі.
7. Аспекти аналізу організаційно-техничного рівня виробництва.
8. Ефективність господарювання підприємства та методика її аналізу в сучасних умовах господарювання.
9. Основні напрями аналізу виробництва та реалізації продукціі підприємства.
10. Аналіз витрат на виробництво, собівартості й реалізації продукції.
11. Аналіз використання трудових ресурсів в умовах соціально орієнтованої економіки.
12. Аналіз формування та використання фонду заробітної плати.
13. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці.
14. Організація аналізу ефективності використання основних фондів підприємства.
15. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства в сучасних умовах господарювання.
16. Роль аналізу якості продукції у підвищенні її конкурентоспроможності.
17. Аналіз матеріальніх витрат виробництва.
18. Методичні підходи до аналізу собівартості продукції підприємства.
19. Методичні підходи до аналізу грошових потоків та утворення прибутку підприємства.
20. Методологія і методика аналізу розподілу і ефективності використання прибутку підприємства в сучасних умовах.
21. Аналіз прибутку і рентабельності підприємства.
22. Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства та шляхи його оздоровлення.
23. Методика оцінки фінансового стану малого підприємства.
24. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності підприємства.
25. Методика аналізу оборотних коштів підприємства та шляхи прискорення оборотності.
26. Аналіз ефективності використання оборотних коштів підприємства.
27. Власні кошти підприємства та методика їх аналізу в сучасних умовах.
28. Позикові кошти підприємства та методика їх аналізу в сучасних умовах господарювання.
29. Методичні підходи до аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
30. Доходи підприємства та методика їх аналізу в умовах ринку.
31. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства та шляхи їх збільшення
32. Аналіз інвестиційной діяльності підприємства.
33. Аналіз зовнішньоєкономічной діяльності підприємства.
34. Роль аналізу рентабельності підприємства для підвищення рівня його конкурентоспроможності.
35. Аналіз структури основних фондів підприємства та методика аналізу ефективності їх використання.
36. Економічні результати господарської діяльності підприємства та методика їх аналізу.
37. Організація аналітичної роботи на підприємстві з використанням обчислювальної техніки.
38. Аналіз ліквідності підприємств та шляхи її підвищення.
39. Аналіз прибутку від операційної діяльності підприємств та резерви його підвищення.
40. Аналіз формування й ефективності використання чистого прибутку підприємства.
41. Аналіз грошових потоків підприємства.
42. Аналіз руху та використання трудових ресурсів підприємства.
43. Аналіз стану, структури та наявності основних засобів підприємства.
44. Аналіз економічного потенціалу підприємства.
45. Аналіз фінансового потенціалу підприємства.
46. Аналіз нематеріальних активів підприємства.
47. Аналіз довгострокових актів підприємства.
48. Аналіз фінансових ресурсів підприємства.
49. Аналіз формування та розміщення капіталу підприємства.
50. Аналіз капіталу підприємства та його оптимізація.
51. Аналіз ефективності використання капіталу підприємства.
52. Аналіз розміщення і використання оборотного капіталу підприємства.
53. Аналіз оборотних активів підприємства та ефективності їх використання.
54. Аналіз використання оборотного капіталу.
55. Аналіз платоспроможності та можливого банкрутства підприємства.
56. Аналіз і оцінка джерел фінансування підприємства.
57. Аналіз фінансового стану підприємства, його оцінка і прогноз.
58. Аналіз фінансової стійкості і ліквідності підприємства та шляхи їх підвищення.
59. Коефіцієнтний аналіз фінансового стану підприємства.
60. Аналіз і діагностика ризику банкротства субєктів господарювання.
61. Аналіз ділової активності підприємства та шляхи її підвищення.
Додаток Б
ПИТАННЯ, ЯКІ НЕОБХІДНО РОЗГЛЯДАТИ ПРИ РОЗРОБЦІ
ДЕЯКИХ ТЕМ
1 Основні напрями аналізу фінансового стану підприємства та шляхи його оздоровлення
Джерела інформації для аналізу фінансового стану підприємства. Економічна характеристика бухгалтерського балансу. Аналітичне значення балансових угруповань.
Поняття фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Характеристика майна підприємства і джерел його покриття. Аналіз стану майна підприємства. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Оцінка платоспроможності підприємства. Показники ліквідності. Аналіз наявності і використання власних оборотних коштів.
Аналіз ділової активності підприємства. Аналіз ефективності використання активів. Аналіз оборотності оборотних коштів. Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів. Вивільнення (завантаження) оборотних коштів за рахунок прискорення (уповільнення) оборотності. Шляхи поліпшення фінансового стану підприємства.
2 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства
Джерела інформації для аналізу прибутку та рентабельностіпідприємства.
Склад валового прибутку. Види прибутку, їх формування. Факторний аналіз прибутку від реалізації товарної продукції. Аналіз факторів формування чистого і валового прибутку.
Система показників рентабельності. Рентабельність підприємства і рентабельність продукції. Фактори, які їх визначають.
Зведений підрахунок резервів зростання прибутку і рентабельності по невикористаних можливостях росту обсягу виробництва, поліпшення якості продукції, зниження витрат на виробництво, ліквідації непродуктивних витрат. Розподіл прибутку в умовах ринкових відносин. Розрахунки з бюджетом. Аналіз факторів, які впливають на розмір прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Використання економіко-математичних методів і ПЕОТ при аналізі прибутку і рентабельності підприємства.
3 Основні напрями аналізу виробництва та реалізації продукціі підприємства
Аналіз динаміки товарної продукції. Оцінка випуску продукції та дотримання договірних зобов'язань. Аналіз випуску продукції за асортиментом і структурою. Вплив браку у виробництві на випуск продукції. Аналіз якості продукції і її конкурентноздатності в умовах ринку. Аналіз сортності продукції. Аналіз рекламацій.
Показники ритмичності випуску продукції. Оцінка ритмічності випуску і комплектності продукції. Причини, які зумовлюють порушення ритмічності.
Баланс товарної продукції. Внутрішні чинники, що впливають на объем реалізованої продукції.
Маркетингова діяльність підприємства. Аналіз попиту та пропозиції ринку і обсягу реалізації продукції і послуг підприємства. Використання економіко-математичних методів і ПЕОТ при аналізі виробництва та реалізації продукції.
4 Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці
Склад, динаміка й аналіз чисельності промислово-виробничого персоналу. Плинність робочої сили та її причини.
Фонд робочого часу і його використання. Розрахунок втрат у випуску продукції в зв'язку з допущеними втратами робочого часу. Виявлення втрат робочого часу по співвідношенню середньорічного, середньоденного і средньогодинного виробітку.
Продуктивність праці і засоби її виміру. Середній виробіток одного робітника й одного працюючого. Розрахунок впливу зміни структури робочої сили на виробіток одного працюючого.
Склад, динаміка й аналіз фонду заробітної плати. Механізм утворення і використання фонду заробітної плати.
Виявлення резервів випуску продукції за рахунок кращого використання фонду робочого часу і підвищення продуктивності праці. Використання економіко-математичних методів і ПЕОТ при аналізі трудових показників.
5 Аналіз довгострокових актів підприємства
Загальна оцінка стану основних фондів. Їхня структура, віковой склад, зношеність. Дострокове вибуття основних фондів. Обладнання, що не використовується та його вплив на обсяг виробництва.
Фондовіддача як основний показник ефективності використання основних фондів. Вплив на зміну фондовіддачі росту фондоозброєності і продуктивності праці. Визначення впливу на фондовіддачу співвідношення активної і пасивної частини основних виробничих фондів, екстенсивного й інтенсивного використання обладнання, структури й асортименту продукції, що випускається.
Аналіз використання фонду робочого часу обладнання. Різноманітні засоби виміру цього показника. Коефіцієнт змінності. Причини його зміни та шляхи підвищення. Розрахунок впливу на випуск продукції використання обладнання в часу і по потужності.
Визначення резервів росту обсягу продукції за рахунок більш ефективного використання основних виробничих фондів. Застосування економіко-математичних методів при аналізі ефективності використання основних виробничих фондів.
6 Аналіз єфективності використання матеріальних ресурсів підприємства в сучасних умовах господарювання
Характеристика показників ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві. Аналіз динаміки матеріаломісткості продукції підприємства і її найважливіших складових. Факторний аналіз матеріаломісткості продукції. Коефіцієнти використання матеріалів. Оцінка впливу матеріаломісткості на випуск продукції.
Чинники зміни матеріаломісткості: стан техніки і технології, якість сировини і матеріалів, що переробляються, нормативна база витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції, брак у виробництві, його ритмічність, використання вторинної сировини.
Аналіз виконання завдання по зниженню норм витрати найважливіших видів матеріальних ресурсів. Вплив відходів на зміну матеріаломісткості і випуск продукції. Аналіз матеріально-технічного забезпечення виробництва. Застосування економіко-математичних методів при аналізі ефективності використання матеріальних ресурсів в сучасних умовах господарювання.
7 Аналіз витрат на виробництво, собівартості й реалізції продукції
Характеристика показників витрат на 1 гривню товарної продукції. Факторний аналіз показника.
Аналіз собівартості продукції за елементами витрат. Динаміка і структура витрат. Аналіз собівартості по калькуляційних статтях. Угруповання витрат на виробництво і їхня характеристика. Аналіз впливу матеріальних витрат (зміна кількості відходів матеріалів, чинників “норм” і “цін”) на собівартість продукції.
Вплив на собівартість непродуктивних виплат із фонду заробітної плати.
Аналіз непрямих витрат у складі витрат на виробництво промислової продукції.
Аналіз витрат по утриманню й експлуатації обладнання. Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат на 1000 гривень товарної продукції.
Аналіз втрат від браку. Причини виникнення втрат від поправного і непоравного браку. Шляхи усунення цих втрат. Особливості аналізу собівартості найважливіших видів виробу. Узагальнення результатів аналізу собівартості. Визначення резервів зниження собівартості продукції.
Використання економіко-математичних методів і ПЕОТ при аналізі витрат на виробництво.
Додаток В
Таблиця 1
Основні дані
| Показник | 1 варіант | 2 варіант | ||
| план | факт | план | факт | |
| Товарна продукція в порівнянних цінах по роках, тис. грн.: 2008 р. 2009 р. 2010 р. 2011 р., у т.ч.: вир. А вир. Б вир. С вир. Д | 3326,4 2217,6 | |||
| Випуск товарної продукції у 2011 р. по кварталах, тис. грн. I II III IV | 2122,5 2122,5 | |||
| Продукція, яка реалізована у 2011 р., тис. грн. | ||||
| Залишок готової продукції на початок періоду, тис. грн. | ||||
| Вартість остаточно забракованої продукції, тис. грн. | ||||
| Витрати на виправлення браку, тис. грн. | ||||
| Виробнича собівартість, тис. грн. | ||||
| Вартість гарантованого ремонту, тис. грн. | ||||
| Вартість продукції за якою прийняті рекламації, тис. грн. | ||||
| Загальногосподарські витрати, тис. грн. | ||||
| Суми утримані з постачальників за претензіями, тис. грн. | ||||
| Утримано з винуватців браку, тис. грн. | ||||
| Вартість браку за ціною можливого використання, тис. грн. | ||||
| Кількість прийнятих рекламацій, шт. 2010 р. 2011 р. | х | х | ||
| Оптова ціна за одиницю продукції, грн. | ||||
| 1 сорт вир. 1 вир. 2 вир. 3 | 62,5 |
Продовження табл.1
| 2 сорт вир. 1 вир. 2 вир. 3 | ||||
| Випуск виробів, шт. 1 сорт вир. 1 вир. 2 вир. 3 | ||||
| 2 сорт вир. 1 вир. 2 вир. 3 | ||||
| Матеріальні витрати, тис. грн., у т. ч.: Сировина та матеріали, тис. грн: | 5974,9 1804,4 | 6292,08 1809,6 | 5081,95 1454,7 | 5401,35 1518,79 |
| Зворотні відходи за ціною можливого використання, тис. грн: 2010 р. 2011 р. | 9,07 10,11 | 12,00 13,05 | ||
| Зворотні відходи за первісною ціною, тис. грн. 2009 р. | 80,05 | 71,83 | ||
| Діючий фонд робочого часу, люд./ дн. | ||||
| Трудові витрати, тис. грн. | 608,47 | 706,33 | 537,17 | 685,9 |
| Планова потреба у матеріалах: А Б С | ||||
| Укладено договорів: А Б С | ||||
| Надійшло від постачальників: А Б С у т.ч. по договорах: А Б С |
Продовження табл.1
| Забезпеченість трудовими ресурсами, усього: 2010 р. у т.ч.: ПВП Робітники Службовці Фахівці Керівники 2011 р. у т.ч.: ПВП Робітники Службовці Фахівці Керівники | ||||
| Прийнято на підприємство, чол. 2010 р. 2011 р. | ||||
| Вибуло з підприємства, чол. в т.ч.: 2010 р. за власним бажанням за порушення трудової дисципліни 2011 р. за власним бажанням за порушення трудової дисципліни | ||||
| Кількість відпрацьованих днів 1 робітником, дн. 2010 р. 2011 р. | 223,4 | 222,5 | 223,5 | 222,5 |
| Відпрацьовано люд./днів усіма працюючими, тис. люд./днів 2010 р. 2011 р. | 430,53 475,43 | 337,84 376,02 | ||
| Час, який відпрацьовано 1-м робітником, тис. год. 2010 р. 2011 р. | 1775,2 | 1768,6 | 1768,6 | |
| Час, який відпрацьовано всіма робітниками, тис. год. 2010 р. 2011 р. | 2887,4 3770,6 | 2633,9 | ||
| Середня тривалість робочого дня, год. 2010 р. 2011р. | 7,94 | 7,93 7,6 | 7,49 | 7,53 7,39 |
| Середня заробітна плата, грн. 2010 р. 2011 р. | ||||
| Середньорічна вартість основних виробничих фондів (ОВФ), тис. грн. 2010 р. у т.ч.: активна частина 2011 р. на начало періоду, у т.ч.: активна частина | 2377,5 1008,6 2357,9 1046,4 | 948,6 2025,7 901,63 |
Продовження табл.1