Зв'язок методики з іншими науками
Методика навчання іноземних мов як самостійна педагогічна наука пов'язана в той же час із значною кількістю інших наук і використовує виявлені ними фактори і встановлені закономірності. Лінгвістика, психологія, педагогіка і психолінгвістика знаходяться у тіснішому зв'язку з методикою, ніж інші науки, які вивчають мовлення чи процес передачі інформації. Тому ці науки інколи називають базовими для методики науками. Дані інших наук, суміжних з методикою, надходять до неї опосередковано через базові науки.
Прямий зв'язок методики з лінгвістикою є цілком очевидним, оскільки мова, рідна чи іноземна, є об'єктом дослідження для лінгвістики.
Дані лінгвістики безпосередньо використовуються при розв'язанні проблем, що стосуються глобальних компонентів методики: мсти навчання (для чого навчати?), змісту навчання (чого навчати?), технології навчання (як навчати?) і допоміжних засобів (з допомогою чого навчати?).
У формулюваннях мсти навчання іноземних мов в школі завжди в тій чи іншій мірі представлений лінгвістичний аспект.
Конкретизація мети навчання, яка формулюється як навчання іншомовного мовлення, а пізніше мовленнєвої діяльності, спирається на дихотомію(послідовне ділення цілого на дві субпідрядні пари, використовується як спосіб класифікації багатьох понять) мова-мовлення, згідно з якою між ними існує нерозривний зв'язок: мовлення неможливе без мови, а мова реалізується лише у мовленні. Реалізація „мовленнєвої" мсти навчання передбачає не лише знання мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, але й автоматизоване їх використання в актах комунікації
Остання чверть XX ст. і початок XXI ст. Орієнтовані на комунікацію як мету навчання іноземних мов. Самій постановці комунікативної мети і можливості її реалізації значною мірою сприяли результати лінгвістичних досліджень, зокрема мовних функцій, функціональних стилів мовлення, їх співвідношення з усною та письмовою формами літературної мови.
Найвагоміший внесок лінгвістики як однієї із суміжних з методикою наук відчувається у змісті навчання іноземних мов, у відборі навчального матеріалу як відповіді на запитання „чого навчати?" згідно з конкретною метою та умовами навчання. Дихотомія мова-мовлення, їх співвідношення та функції, поняття система, норма, мовні структури та функції - весь цей комплекс лінгвістичних проблем знаходить відображення в теорії і практиці відбору та організації змісту навчання іноземних мов.
Так, мовний мінімум не може бути відібраний без урахування співвідношення мови та мовлення. Словниковий склад мови дуже великий за обсягом, в той час як для „середнього" носія мови вистачає всього дві-три тисячі слів. Саме лінгвістика приходить на допомогу методиці, пропонуючи їй принципи відбору іншомовної лексики, а також елементів мовних систем морфологічного, синтаксичного та фонетичного рівнів. Саме лінгвістика є джерелом даних про те, як реалізується система мови у мовленні, підпорядковуючись правилам норми як фактичного регулятора зв'язності мовних одиниць даної системи, а також вимови та граматичних структур.
Лінгвістика робить свій внесок і в розв'язання проблем, які стосуються технології навчання або відповіді на запитання „як навчати?", а також характер) допоміжних засобів навчання - „за допомогою чого навчати?".
В рамках сучасної рівневої концепції мови загальновизнаними є такі рівні або підсистеми мови як фонема, морфема, слово, словосполучення, речення, нафразова єдність, текст. Виходячи з цього, навчання іноземних мов може проводитись як аспектне, так і комплексно. Разом з тим характерна для комунікативної мети навчання мовленнєва спрямованість допускає аспектну домінанту на конкретних фрагментах занять і зумовлює необхідність постійного комплексного опрацювання мовних явищ. Так, засвоєння конкретної структури повинно відбуватися в певному контексті з урахуванням усіх характеристик (наголос, інтонація, інші фонологічні нюанси), а також невербальних компонентів (жести, зоровий контакт, рухи тіла).
У вирішенні проблем ефективності технологій навчання іноземних мов неможливо обійтись без результатів досліджень мовних контекстів. Взаємодія двох мов приводить до білінгвізму - володінню двома мовами. У процесі вивчення іноземної мови домінує рідна мова, впливаючи на систему іноземної мови. Якщо наявність схожості між мовами служить важливою опорою при вивченні іноземної мови, то невідповідність системи, норми рідної та іноземної мов спричиняє перенос негативного досвіду з рідної мови на іноземну і помилки, які можуть спотворювати не тільки форму, але й зміст. Дані лінгвістики про розходження в системах конкретних мов дозволяють виявити випадки інтерференції як рідної мови (міжмовної), так і іноземної (внутрішньомовної).
Психологія - це не одна наука, а цілий комплекс взаємозв'язаних наук: загальної психології, вікової психології, педагогічної психології, психології мовлення, психології спілкування тощо.
Загальна психологія вивчає загальні закономірності психічної діяльності дорослої людини. Вона є основою розуміння тих психічних процесів, які відбуваються при оволодінні іншомовним мовленням.
Вікова психологія досліджує закономірності розвитку людини, формування психічних процесів пам'яті, мислення, уяви, почуттів і психічних якостей особистості. Вікова психологія допомагає визначити зміст навчання, раціональні методи і прийоми, організувати уроки з урахуванням вікових особливостей учнів.
Педагогічна психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини у процесі виховання і навчання; досліджує проблеми управління засвоєнням знань і формуванням навичок і вмінь; виявляє психологічні фактори, які зумовлюють успішність навчання, взаємовідносини між учнем і вчителем, індивідуально-психологічні характеристики школярів. Педагогічна психологія допомагає визначити мотивацію діяльності учнів у процесі оволодіння іншомовною діяльністю і підтримувати інтерес до мови і народу, який нею користується.
Психологія мовлення аналізує процес володіння та оволодіння мовленням, взаємозв'язок зовнішнього і внутрішнього мовлення, якості вербальної пам'яті, закономірності усного і писемного мовлення.
Психологія спілкування вивчає проблеми, пов'язані з тим, як людина спілкується.
Вивчення закономірностей функціонування мислення, пам'яті, сприймання, уваги, мотивації та їх індивідуальних проявів допомагає вчителю обирати раціональні методи і прийоми навчання іноземної мови, забезпечує керування розумовою діяльністю учнів.
Психолінгвістика - наука, яка вивчає закономірності мовленнєвої діяльності. Психолінгвісти досліджують мовленнєву поведінку людини, описують моделі процесів мислення, операцій, дії. які відбуваються під час слухання і говоріння. Представники цієї науки роблять спроби визначити, які мовні одиниці і в якій послідовності беруть участь при кодуванні інформації (говорінні) і її декодуванні (слуханні). Вони намагаються виявити подібність і різницю між лінгвістичною і мовленнєвою граматикою, яка формується у людини, встановити послідовність засвоєння системи мови і закономірності її функціонування.
Внесок психолінгвістики в методику навчання іноземних мов в узагальненому вигляді такий: 1) навчання мови передбачає розвиток мовленнєвої діяльності; 2) особливого значення набуває комунікативна функція мовлення, що зумовлює необхідність створення відповідних ситуацій спілкування; 3) вправи мають носити проблемний характер: вирішення проблеми сприяє як формуванню мовленнєвих навичок, так і активізації процесів мислення; 4) формування вмінь іншомовного мовлення буде ефективнішим при наявності мотивації.
Зважаючи на те, що методика - наука педагогічна, вона тісно пов'язана з педагогікою, яка складається із загальної педагогіки, теорії виховання і теорії навчання, тобто дидактики.
Особливого значення для методики набуває теорія навчання, насамперед дидактичні принципи і методи навчання, які реалізуються з урахуванням специфіки навчальної дисципліни.
Однак механічне перенесення даних педагогіки на процес навчання іноземної мови не може вважатися правомірним. Мета навчання іноземної мови відрізняється від цілей навчання інших дисциплін: перше місце посідає не накопичення знань, а оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Специфіка навчання іноземної мови, наприклад, залежність методів навчання іноземної мови від особливостей рідної мови і взаємодія двох мов. не відображені ні в педагогіці, ні в дидактиці.
Провідна роль у здійсненні навчально-виховного процесу у школі завжди належала і належить учителеві.
Сучасний вчитель як особистість повинен володіти такими якостями:
1)широкою освіченістю, загальною культурою, інтелігентністю, високо розвинутою моральною свідомістю, почуттям відповідальності засвою працю:
2) любов'ю до дітей, тактом, здатністю формувати всебічно розвинуту, творчу особистість школяра;
3) глибокими знаннями та професійним мисленням, навчання іноземної мови, умінням творчо використовувати передовий педагогічний досвід;
4) індивідуальним стилем роботи;
5) потягом до самоосвіти та самовдосконалення.
Професійна підготовка вчителя іноземної мови включає в себе володіння іноземною мовою як засобом усної та писемної комунікації у всіх сферах спілкування, а також як засобом педагогічної діяльності в різних умовах з урахуванням мети навчання, вікових особливостей школярів та їх мовної підготовки.
ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ № 2