Виходячи із наведених міркувань, поясніть, в чому полягала особливість підходу просвітників до людини та її моральності; аргументуйте своє ставлення до даних думок
"...Людина − витвір мистецтва, вона існує в природі, підкоряється її законам, не може звільнитися від неї, не може, навіть в думках, вийти з природи... Мислителі досить часто зловживали, роблячи різницю між: фізичною людиною і людиною духовною. Людина є суто фізичною істотою; духовна людина − це є та сама фізична істота, тільки її потрібно розглядати з відповідної точки зору, тобто у її ставленні до певних способів дії, що обумовлені здібностями їхньої організації. Постає питання чи доступні нам рухи і способи дії не є фізичними? Однаково видимі дії людини, як і невидимі, тобто внутрішні рухи, породжені її волею і думкою...".
(П.А. Гольбах)
"На нашій жалюгідній планеті є неможливим, щоб, живучи в суспільстві, люди не були поділені на два стани: багатих, які керують, і бідних, які їм служать".
(Ф.Вольтер)
"Окрема людина судить про речі та про інших людей за приємними чи неприємними враженнями, які вона від них отримує. Суспільство ж є лише зібрання окремих осіб і, значить, у своїх судженнях може керуватись лише своїми інтересами".
(К.-А. Гельвецій)
"Перший, хто відгородив ділянку землі, придумав оголосити: "Це моє" − і знайшов достатньо довірливих людей, які цьому повірили, був справжнім засновником громадського суспільства. Тобто поняття "власність" що залежить від понять, які йому передували і які могли виникати лише поступово, не відразу виникло в людському розумі. Перш ніж досягнути цієї останньої межі природного стану, необхідно було досягнути значних успіхів, придбати багато навичок і знань, передавати їх і збільшувати з покоління в покоління... Як тільки власність була визнана, повинні були з'явитися норми правосуддя, оскільки, щоб визначити кожному його, потрібно, щоб кожний міг чим-небудь володіти".
(Ж.-Ж. Руссо)
"Наші сподівання на покращення стану людства в майбутньому можуть бути приведені до трьох основних положень: знищення нерівності між націями, розвиток рівноправ’я між різними класами того самого народу і врешті, справжнє вдосконалення людини...".
(Ж.А. Кондорсе)
Перечитавши наведені рядки, визначіть, що саме вважали просвітники найпершими перешкодами до суспільного благополуччя? Наскільки, на ваш погляд, думки їх були виправдані та справедливі? Якою мірою може бути прийнятним їх трактування людини та її зв'язків із суспільством?
Завдання 7. Кросворд «Філософія Нового часу». Відповівши правильно на питання, по вертикалі прочитаєте назву однієї з праць Т.Гоббса.
1. Розуміння світу як такого, в основі якого лежить дві незалежні субстанції.
2. Англійський філософ-сенсуаліст, що виражає суб’єктивно-ідеалістичну позицію.
3. Одне з основних понять Д.Юма.
4. Спроба пояснити всі явища природи, суспільства і людину за допомогою законів механіки.
5. Французький філософ, що висунув ідею «філософії серця»..
6. Принцип людського мислення, що спрямований на усвідомлення самого мислення, його меж і змісту знання.
7. Одне з центральних понять у філософії Нового часу.
8. Основне поняття філософії Лейбніца.
| 1 | |||||||||||
| 2 | |||||||||||
| 3 | |||||||||||
| 4 | |||||||||||
| 5 | |||||||||||
| 6 | |||||||||||
| 7 | |||||||||||
| 8 |
Завдання 8. Підберіть концепції з графи «Б», розроблені філософами, чиї імена названі з графи «А».
| А | Б |
| 1. Декарт 2. Бекон 3. Лейбніц 4. Спіноза 5. Локк | а) вчення про монади; б) ідея свідомості як «чистої дошки»; в) ідея про субстанцію як «причину самої себе»; г) емпірично-індуктивний метод; д) існувати означає «бути сприйманим»; ж) перший принцип філософії «я мислю, отже я існую»; з) «філософія серця». |
Завдання 9. До кожного поняття з графи «А» підберіть відповідне положення з графи «Б».
| А | Б |
| 1. Раціоналізм 2. Емпіризм 3. Сенсуалізм 4. Картезіанство | а) течія, що об’єднує послідовників філософії Декарта; б) визнання розуму вищою цінністю і основою пізнання; в) твердження про тотожність Бога і природи; г) визнання первинності (першості) досвіду в пізнанні; д) прагнення до античного ідеалу; ж) проголошення відчуття єдиним джерелом пізнання; з) уявлення про універсальну «оживленість» матерії. |
Список літератури
1. Філософія: Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін./ За ред. Г.А. Заїченка та ін.-К.: Вища шк., 1995. - С. 35 - 45.
2. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2001. - С. 108 - 133.
3. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. - К.: Вікар, 1997. – С. 64 – 87.
4. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації. – 3-тє видання, перероб. і доповн. – Львів: "Магнолія плюс"; видавець СПД ФО В. М. Піча, 2005. – 506 с. Тема 6. – С.116-140.
5. Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія : Навч.посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – C.88-119.
Семінарське заняття № 7
Тема: «Німецька класична філософія та марксизм»
Німецька класична філософія - І. Кант, Й. Г. Фіхте. Ф.В. Шеллінг. Формуючись як мислитель в атмосфері напруженого діалогу між матеріалістично-раціоналістично наснаженим Просвітництвом і містично-діалектичними медитаціями його опонентів, І. Кант (1724-1804), подібно до Гердера, Гете, братів Гумбольдтів та інших, явно тяжів до просвітницької програми. У початковий, так званий "докритичний", період творчості філософська позиція Канта мала явно матеріалістичне спрямування. Наше філософське зазначення, як писав Кант, не може вийти за межі досвіду, хоч "це і становить найсуттєвіше завдання метафізики ".
Видатний німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) створив всеохоплюючу універсальну теоретичну систему реальності. Фундаментальним поняттям гегелівської системи є об'єктивно існуючий абсолютний дух, який живе і розвивається відповідно до об'єктивних законів діалектики.
Безперечним досягненням Гегеля є розгляд свободи як творчого утвердження певного позитивного змісту всупереч поширеним уявленням про свободу як про абсолютну негативність.
План
| 1. Культурно-історичні передумови формування німецької класичної філософії, її основні риси. 2. Філософські та соціально-етичні погляди Іммануїла Канта, засновника німецької класичної філософії. 3. Післякантівський суб’єктивний ідеалізм (Йоган Готліб Фіхте). 4. Діалектика і натурфілософія Фрідріха Вільгельма Шеллінга. 5. Об’єктивний ідеалізм і діалектика Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля. 6. Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії Людвіга Фейєрбаха. 7. Німецька класична філософія і сучасне бачення світу. 8. Марксистська філософія, її структура, проблеми й основні різновиди. |
Мета вивчення теми:проаналізувати історичні умови та духовні підвалини формування німецької класичної філософії; з’ясувати найперші засади класичного типу філософування через ознайомлення з провідними ідеями німецької класичної філософії; окреслити основні напрями та визначити здобутки німецької класичної філософії; охарактеризувати значення цього історичного етапу для подальшого розвитку філософської думки, показати внутрішній зв’язок філософії ХІХ століття з сучасним розвитком філософії.