Чи свідчить дана теза про оптимістичний підхід філософа до питань про можливості людського пізнання? Як ви зрозуміли, що є ідея для П.Юркевича?
"Ця ідеальна точка до якої прагне суб'єкт є істина, є ідея. Вона існує для загального розуму. Вона висловлює не те, що ми можемо відчувати щодо даної речі, а те, що є в самій речі, або те, чим є сама річ, істинно "суще".
(П.Юркевич)
До думок якого українського філософа приєднується у даних міркуваннях П.Юркевич? Як він витлумачує природу людського серця? Чи згідні ви із його міркуваннями?
"В серці людини знаходиться джерело для таких явищ, які наділені особливостями, що не випливають ні з якого загального поняття або закону... Релігійна свідомість найбільш виправдовується природою людського серця, поза яку ми вже не можемо стати, щоби побачити ще інші її складові причини і яка, внаслідок того, володіє всією безпосередністю буття, спричиненого Богом...".
(П.Юркевич)
Позицію якої течії у філософії XIX ст. поділяє автор даного тексту? Чи виправдана така позиція? Поясніть це, враховуючи досвід XX - початку XXI ст.
"Одному лише науковому світоспогляданню під силу рухати людство до вищої мети, яка тільки може йому уявлятись, − до мети його об'єднання. Попередні світоспоглядання виявились безсилими на цьому шляху й привели лише до посилення міжнародної ворожнечі. Розум, звільнений від їхніх пут, сам по собі, спираючись на вільне вивчення природи і життя, виявиться спроможнішим".
(В.Лесевич)
Наскільки адекватно передає В. Лесевич вихідний пафос позитивізму? Які позитивні наслідки для України XIX ст. могло мати захоплення позитивізмом?
"...Предметом вивчення позитивної філософії є дійсність у найтіснішому розумінні цього слова, тобто та частина Всесвіту, чи космосу, що якоюсь мірою може у часі і просторі підлягати нашому спостереженню і досвіду".
(В.Лесевич)
Яку філософську дисципліну висував Г.Челпанов, професор Київського університету, в якості найпершої і провідної? З думками якого представника німецької класичної філософії співпадали його міркування?
"Теорія пізнання являє собою одну з найголовніших частин сучасної філософії. Немає можливості будувати філософську систему, якщо не визначити заздалегідь, що може пізнавати наш розум і від пізнання чого він має відмовитися назавжди, тобто якщо заздалегідь не визначити меж людського пізнання".
(Г.Челпанов)
"...У найзагальніших рисах про неї (філософію) можна сказати, що вона має на меті визначити відношення між "буттям" і "мисленням", між суб'єктом і об'єктом".
(Г.Челпанов)
Познайомтесь із цікавими думками О.Потебні, професора Харківського університету. Як би ви визначили провідну тему наведених міркувань? Які надскладні явища допомагають нам осмислювати ідеї О.Потебні? Наскільки актуальними на сьогодні постають підняті ним проблеми?
"Мова − це засіб не стільки виражати готову істину, як відкривати раніше невідому; стосовно того, хто пізнає, вона становить щось об'єктивне, а стосовно світу, що пізнається − суб'єктивне... Дух без мови неможливий, тому що сам створюється за допомогою мови, і мова в цьому є перша в часі подія... Мову і дух, що взяті в розумінні послідовних проявів духовного життя, ми можемо виводити з "глибини індивідуальності", тобто з душі як з начала".
(О.Потебня)
"Царина мови далеко не збігається з цариною думки. В середині людського розвитку думка може бути пов'язана зі словом, але на початку вона, певно, ще не доросла до нього, а на вищому ступені абстрактності покидає його, як те, що не відповідає її вимогам".
(О.Потебня)
"Міф близький з науковим мисленням в тому, що він є акт свідомої думки, акт пізнання, пояснення через сукупність раніше даних ознак, об'єднаних і доведених до свідомості словом і образом".
(О.Потебня)
"Весь зміст нашої думки вичерпується тим, що ми знаємо, і тим, у що ми віримо. Вирішення питання про відношення знання і віри залежить від вирішення іншого: чи має думка якісь особливі засоби для засвоєння предметів віри, чи впливають на нас ці предмети не тим шляхом, яким діє пізнання?".
(О.Потебня)
Завдання 7. Філософські ідеї в літературі та в громадсько-політичних рухах.