Ознайомтесь із вихідними пунктами вчення В.Вернадського про ноосферу
"Еволюційний процес... набуває нового геологічного значення завдяки тому, що він створив нову геологічну силу − наукову думку соціального людства. Ми якраз переживаємо її яскраве входження у геологічну історію планети. В останні тисячоліття спостерігається інтенсивне зростання впливу одного виду живої речовини − цивілізованого людства − на зміну біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан в ноосферу... Людина вперше реально зрозуміла, що вона є мешканцем планети і може − навіть повинна − мислити та діяти в новому аспекті... Історія розумової культури людства... привела до сучасного всесвітнього життя. Зараз від нього нікуди не заховатись... І темпи укріплення всесвітньості настільки стрімкі, що сперечатись з цього приводу немає сенсу".
(В. Вернадський)
Якщо врахувати те, що подані тут ідеї сформувались у 30-х роках XX ст., то можна оцінити проникливість думки мислителя. Чи виправдала подальша історія цивілізації передбачення та твердження В.Вернадського? Чи справді в наш час функціонує особлива складова біосфери − ноосфера (розумосфера)? Що приніс сучасному людству науково-технічний прогрес?
Зверніться до тих міркувань видатного вченого, які засвідчують його серйозні зацікавлення філософією.
"Вперше в науковому обмірі, виходячи з емпіричних даних, встає перед нами стара філософська проблема людської свідомості. Бо ж геохімія ставить питання: як може людська свідомість змінювати людські процеси? Як і чому людська думка впливає на їх перебіг? Ми вступаємо в область, де до цього часу панувала робота філософської інтуїції і філософського логічного міркування. Перед нами немов би відкривається можливість науковим шляхом підійти до механізму цього впливу".
(В.Вернадський)
Як ви вважаєте, чи виправдались сподівання В.Вернадського щодо наукового вирішення питання про механізми дії свідомості? Як можна оцінити сучасне значення зазначеної думки?
"Із процесом філософського міркування пов’язане питання, що стояло перед ним протягом століть і досі є невирішеним (оскільки до сих пір багатьма філософами воно заперечується, хоча не може бути логічно спростоване): чи існує та особлива область філософського пізнання, особливий прояв розуму − "внутрішній досвід", що дозволяє філософам виявляти нові прояви реальності".
(В.Вернадський)
Співставте дві останні тези В.Вернадського, поясніть, в чому вони єдині, а в чому відмінні. Поясніть ваше ставлення та розуміння останнього вислову, аргументуйте ваше розуміння поняття "внутрішній досвід".
"...Мозок палеолітичної людини не відрізняється суттєво... та за своєю структурою від мозку сучасної людини. І в той же час немає ніякого сумніву, що розум людини із палеоліту не може витримати порівняння із розумом сучасної людини. Звідси випливає, що розум є складна соціальна структура, побудована як для людини нашого часу, так і для людини палеоліту, на тому ж самому нервовому субстраті, але за різних соціальних обставин"
(В.Вернадський)
Який новий аспект, важливий для розуміння свідомості, додає до своїх попередніх міркувань мислитель? Чи згідні ви із тим, що розум постає соціальною структурою?
Завдання 9. Особливості розвитку української філософії у 30-х − 90-х роках XX ст.
Які прояви особливостей української філософської думки можна побачити у цьому твердженні філософа?
"Слово, коли воно має бути творчим, повинно служити життю, а не безплідно намагатися нагинати життя до своїх законів... Закони слова, закони логіки, закони діалектики, тільки тоді можуть придбати творчу силу, коли вони служать не самим собі, а тому ірраціональному, нелогічному, стихійному хотінню, з якого родиться все життя, а в тім числі і саме слово".
(Д. Чижевський)
Уважно перечитайте наведений фрагмент і поясніть, в якому відношенні перебувають явище загальнолюдського та національно-культурного? Як ви розумієте твердження про те, що саме національна однобічність має вічне загальне значення?
"Кожна нація є тільки обмеженим і однобічним розкриттям людського ідеалу. Але лише в цих обмежених і однобічних здійсненнях загальнолюдський ідеал і є живий. Тому кожна нація якраз в своєму своєрідному, оригінальному, в своїй "однобічності" і обмеженості і має вічне загальне значення... Отже, окрема нація в певні моменти репрезентує історичну сучасність − іноді разом з іншими націями, а іноді сама".
(Д. Чижевський)