У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ 2 страница
а) тема повинна бути цікавою для учнів; б) у класі треба створити атмосферу відкритого, сповненого довіри діалогу, без нав’язування власних думок, інакше учні орієнтуватимуться не на власні міркування, а на повторення учительських «правильних тверджень».
За таких умов диспут:
- активізує мислення учнів;
- сприяє розвитку їх усного мовлення;
- формує навички культури спілкування;
- учить творити;
- допомагає глибше осмислити художньо-естетичний зміст твору;
- викликає інтерес до літератури.
Метод проектів – один з проблемно-пошукових методів, який доцільно застосувати в 7-11 кл. Завдяки цьому методу учень активно включається в спільну діяльність, відчуваючи себе рівноправним учасником діалогу.
Під час роботи вчитель допомагає і пояснює, оцінює. (Додаток №8. О.С.Пушкін «Пісня про віщого Олега» і О. Уайльд «Портрет Доріана Грея», уроки, які я запропонувала провести у формі захисту власних творчих проектів).
Звичайно, така робота дає позитивні результати. Середній рівень навченості моїх учнів майже 9балів. (2003-2004 – 8,12; 2004-2005р. – 8,35; 2005-2006 – 8,91; 2006-2007 – 8,79). За минулий навчальний рік на високому рівні навчалися 38,8%, на достатньому – 48,5%, на середньому – 12,8% учнів. Шевченко Ілля посів ІІ місце в обласному конкурсі авторської поезії «Струни поетичної кобзи» (старша група) 2004р. Його вірші друкувалися в альманасі поетів м. Миколаєва. Мороз Наталя зайняла І місце на Всеукраїнському конкурсі «Моя Україна». Захарова Ольга – ІІІ місце на міському конкурсі «Кобза». Єрьоміна Луїза посіла призове місце в поетичному конкурсі «Мова – душа народу». Барановська Яна – ІІІ місце в ІІ етапі конкурсу в номінації «Поезія» 2007р. Поліщук Ольга посіла ІІІ місце у ІІ турі олімпіади із зарубіжної літератури (2005), Четиркіна Даша - ІІ м. в міській олімпіаді. (2006 р.) Мякініна Галина бере активну участь в роботі МАНу. Учні – старшокласники друкують свої поетичні наробки в гімназійному збірнику «Поетична пристань», а молодші школярі – в збірці «Перші проби пера». Учні, які беруть участь у різних видах художньої діяльності, пізнають радість пошуку творчості. І нехай їхні спроби не завжди досконалі, але вони є виявом індивідуальності, самоцінності дитини, власним творчим набутком.
Важливим в організації своєї роботи бачу також створення атмосфери творчості, постійного пошуку. Тому що розвиток творчої уяви й мислення учнів можливий тільки тоді, коли на уроці панує творча атмосфера.
Моніторинг і оцінювання результативності навчання належать до найважливіших аспектів навчального процесу і значною мірою визначають його якість. На уроках літератури домінантною формою навчання і здійснення контролю за досягнутими результатами є діалог, який відбувається на всіх етапах навчальної діяльності і до якого учнів залучає вчитель, спонукаючи розмірковувати, робити узагальнення і висновки, висловлювати власні думки, оцінювати. Під час такого оцінювання обов’язковим має стати контроль за прочитанням кожним учнем програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу й інтерпретації, перевірка виконання усних і письмових робіт.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з української та зарубіжної літератури та літератур національних меншин має здійснюватися за такими критеріями:
Рівні навчальних досягнень
Бали
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий
Учень (учениця) на елементарному рівні відтворює матеріал, називаючи окремий літературний факт або явище (автора й назву твору, окремих літературних персонажів тощо)
Учень (учениця) розуміє навчальний матеріал і може відтворити фрагмент з нього окремим реченням (називає окремі факти з життя і творчості письменника, головних персонажів твору, упізнає за описом окремого персонажа твору, упізнає, з якого твору взято уривок тощо)
Учень (учениця) розуміє навчальний матеріал і за допомогою вчителя дає відповідь у формі висловлювання (відтворює зміст у певній послідовності, називає на репродуктивному рівні жанр твору, упізнає літературний факт за описом або визначенням)
II. Середній
Учень (учениця) має уявлення про зміст твору, може переказати незначну його частину та з допомогою вчителя визначає основні сюжетні елементи, на репродуктивному рівні відтворює фактичний матеріал
Учень (учениця) знає зміст твору, переказує окрему його частину, знаходить у тексті приклади відповідно до сформульованого завдання, висловлює оцінювальне судження і доводить його одним-двома аргументами, завершує відповідь простим узагальненням, дає визначення літературних термінів
Учень (учениця) знає зміст твору, може переказати значну його частину, з допомогою вчителя виділяє головні епізоди, уміє формулювати думки, називає риси характеру літературних героїв, встановлює окремі причиново-наслідкові зв'язки, дає визначення літературних термінів з прикладами
ІІІ. Достатній
Учень (учениця) володіє матеріалом і навичками аналізу літературного твору за поданим учителем зразком, наводить окремі приклади з тексту
Учень (учениця) володіє матеріалом, за зразком аналізує текст, виправляє допущені помилки, добирає докази на підтвердження висловленої думки, застосовує відомі факти, поняття для виконання стандартних навчальних завдань
Учень (учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу літературного твору, застосовує теорію в конкретних ситуаціях, демонструє правильне застосування матеріалу, складає порівняльні характеристики, добирає аргументи на підтвердження власних міркувань
ІV. Високий
Учень (учениця) володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу літературного твору, виявляє початкові творчі здібності, самостійно оцінює літературні явища, працює з різними джерелами інформації, систематизує, узагальнює та творчо використовує дібраний матеріал
Учень (учениця) на високому рівні володіє матеріалом, вміннями й навичками комплексного аналізу художнього твору, використовує засвоєні факти для виконання нестандартних завдань, самостійно формулює проблему й вирішує шляхи її розв'язання, висловлює власні думки, самостійно оцінює явища літератури й культури, виявляючи власну позицію щодо них
Учень (учениця) вільно володіє матеріалом та навичками текстуального аналізу літературного твору, виявляє особливі творчі здібності та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих знань та вмінь на нестандартні ситуації, має схильність до літературної творчості
Процес удосконалення програми з літератури
Удосконалення програми здійснюється на основі настанови про необхідність здійснити головне завдання в галузі освіти - підвищити якість навчання, трудового і морального виховання в школі, зжити формалізм в оцінці результатів праці вчителів і учнів.
Удосконаленню шкільного курсу літератури передує тривале широке обговорення попередніх і діючої програм серед учителів, письменників, літературознавців, методистів, психологів, узагальнення пропозицій до дальшого поліпшення літературної освіти. Спільно вироблені проекти програм і підготовлені пробні підручники експериментальне перевіряються в окремих школах і випробовуються повсюдно. Тільки після глибокого і всебічного апробування навчальні програми затверджуються як стабільні, з орієнтацією на постійне забезпечення їх відповідності новим вимогам життя і на творчий підхід учителя до їх застосування в школі.
Даючи вчителеві можливість вільного добору літератури для спрямовуваного ним читання, шкільна програма відкриває йому і широку творчу ініціативу.
Розділ 1. Позакласна робота з літератури в школі
На сьогоднішній день особливо актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності школярів та потреби реорганізації позакласної роботи, оскільки саме сформованість навичок самостійної роботи з книжкою є передумова інтелектуального та духовного світу. Як відомо, духовне відображення українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної самостійності, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання совісті, моралі, загальнолюдських цінностей інтелектуальності. Вивчення монографічної теми не припиняється вивченням життєпису письменника, аналізом його творів, проведенням підсумкового уроку. Для зацікавлених літературою учнів зміст монографічної теми поглиблюється на гуртку, для інших - у краєзнавчих походах, у процесі підготовки і відзначення ювілеїв письменників, у роботі по обладнанню літературного кабінету, в учнівському лекторії, на читацьких конференціях, масових заходах шкільної бібліотеки. Якщо не всі, то переважна більшість учнів у позакласній та позашкільній роботі збагачує свої знання з літератури, поглиблює вміння зміцнює навички. Однією з головних передумов успішного проведення позакласної роботи з української літератури є збудження і підтримування в учнів інтересу до неї. Виховання глибокого інтелектуального інтересу є важливим завданням позаурочних заходів. Зацікавленість позакласною роботою з мови розвивається різними шляхами. Серед них чи не на першому місці стоїть розуміння учнями значення рідної мови як навчальної дисципліни для освіти й загального розвитку людини.
Систематично практикуючи позаурочні заходи з мови, учитель дає можливість дітям пересвідчитись у практичній цінності позакласної роботи, у позитивному впливові її на знання й навички з літератури. Дуже важливим для практики позакласної роботи з літератури взагалі і для збудження в учнів інтересу до неї зокрема є питання про використання в позакласних заходах матеріалів «цікавої літератури». Щоб оцінити роль і місце цікавого в позакласній роботі, треба насамперед не змішувати цікаве з розважальним. Матеріали «цікавої літератури» використовуються не для того, щоб розважати учнів, а з метою ознайомлення їх з певними фактами мови, повторення і закріплення знань з відповідної теми. Серед матеріалів «цікавої літератури», що використовуються в практиці проведення позакласної роботи, можна виділити цікаві за змістом і за формою проведення. І перші, і другі використовуються з навчальною метою і розвивають кмітливість учнів. Однак перші особливо цінні для активізації учнів і збудження їх допитливості, бо зацікавлюють фактами, явищами мови, тобто відомостями з літературознавства. Позакласна робота сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках, та розширення мовної сфери. Якщо позакласна робота супроводжує увесь курс вивчення української літератури у школі, то воно успішно підтримує так названу близьку мотивацію, так як у кожному елементі навчального процесу створюються умови для застосування набутих знань, умінь і навичок, що в свою чергу, забезпечує стійке позитивне відношення до навчання. Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: „Основной из истин моей педагогической веры является безграничная вера в воспитательную силу книги. Школа - это прежде всего книга… Книга - это могучее оружие, без нее я бы был немым или косноязычным; я не мог бы сказать юному и сердцу и сотой доли того, что ему надо сказать и что я говорю. Умная вдохновенная книга нередко решает судьбу человека.”17. Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, понурюватися у світ казок, фантазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане. Тому читання книжок в системі виховання сучасної української школи займає особливе місце. Понад 30 років видатні педагоги, вчені України країн колишнього радянського союзу працюють над проблемами поліпшення уроків позакласного читання та позакласної роботи з літератури - розробляють методичні рекомендації до підготовки і проведення уроків позакласного читання та їх проведення, розробляють тематику занять бо позакласне читання - це засіб керівництва самостійним читанням. Воно прислуговує чудовим засобом виховання, розвиває бажання учнів вчитись, багато знати та вміти, прищеплювати любов до своєї рідної країни, до Батьківщини, виховує патріотизм та гуманізм, формує соціальне та громадське самопізнання молодших школярів. Також в останні роки окремі аспекти проблеми формування школярі-читачів зайняли своє вирішення в наукових працях вітчизняних вчених-педагогів В. Скріпченка, О. Савченка, В. Острогорського, В. Неділька, Т. Бугайко та інших. Проте, треба зауважити, що виникають проблеми оновлення змісту й удосконалення структури позакласної роботи та її проведення, а деякі вчителі (з власних спостережень на практиці) зовсім не проводять подібну роботу. Також треба зауважити, що втрату зв'язків з книжкою в ранньому віці неможливо компенсувати в майбутньому. Книжки прочитані в дитинстві, часто запам'ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки. Тому полягає актуальність розглядання теми нашої курсової роботи. Мета дослідження - проаналізувати процес організації позакласного читання та виявлення читацьких інтересів учнів на основі експерименту. Основні завдання дослідження: 1. Ознайомитись із науковою літературою, присвяченою проблемі. 2. Визначити зміст, форми і види позакласної роботи з літератури. 3. Навести приклади позакласної роботи з української літератури. 4. Оформити дослідження як курсову роботу. Об`єктом дослідження є позакласна робота з української літератури, а предметом - практична позакласна робота в загальноосвітніх школах. Практичне значення дослідження в тому, що його дані сприятимуть поглибленому вивченню творів українських письменників і послужить стимулом до літературознавчої роботи в школярів. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Розділ 2. Організація та проведення позакласної роботи в школі
Принципи позакласної роботи з літератури - вихідні положення, які визначають вимоги до її змісту, методів і форм організації. Вони відповідають цілям та завданням усієї позакласної роботи з української літератури в школі та ілюструють суть педагогічної діяльності вчителя - організатора позакласної роботи. Основними організаційними принципами позакласної роботи з літератури є принципи добровільності та масовості, принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів, принцип зв'язку позакласної роботи з уроками (В.І. Шепелєва).
Принцип добровільності полягає в тому, що учні включаються в позакласну роботу за власним бажанням. Цей принцип має свою особливість: учень, який сам визначив свою участь в тому чи іншому виді позакласної діяльності, бере на себе добровільне зобов'язання продовжувати вивчення іноземних мов, що вимагає від нього додаткових зусиль.
Принцип масовості передбачає активну участь в позакласних заходах якнайбільшої кількості учнів з різним рівнем знань з української літератури. Принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів передбачає врахування в контексті діяльності учнів їх власного досвіду, інтересів, бажань, нахилів, світогляду, емоційно-почуттєвої сфери та статусу особистості в колективі. Принцип зв'язку позакласної роботи з уроками перш за все полягає в тому, щоб забезпечити єдність практичних, розвиваючих та виховних цілей позакласних занять та уроків. Він також передбачає зв'язок навчальних матеріалів, які використовуються в позакласній роботі, з матеріалом діючих навчально-методичних комплексів з української літератури.
Позакласна робота базується на володінні учнями навичками та вміннями, набутими на літератури, тому дуже важливим є те, щоб учні якнайповніше використовували ці навички та вміння під час позакласного заходу. Водночас позакласна робота має позитивно впливати на навчальну діяльність учнів з української літератури. Г.І. Мокроусова і Н.Ю. Кузовлєва доповнюють вищесказані принципи принципами комплексності, захопленості та розвитку ініціативи і самодіяльності.
Принцип комплектності має забезпечити єдність і взаємозв'язок патріотичного, морального, естетичного, трудового і фізичного виховання. Позакласна робота з літератури повинна виховувати щирого громадянина, який з повагою ставиться до своєї країни і країни, письменника якої він вивчає. Цей громадянин має бути чесним, порядним, розуміти людей, з якими спілкується, поважати і допомагати їм. На позакласних заходах необхідно прищеплювати любов до прекрасного, розвивати здібності виконувати пісні, слухати і розуміти музику, вчити учнів гарно оформляти альбоми, стінгазети, виготовляти костюми і різний реквізит до вистав. Принцип захопленості пов'язаний з вибором конкретних цікавих прийомів, які сприяють ефективному досягненню поставлених завдань, а таккож зі змістом навчальних матеріалів, який має бути новим, незвичайним, захоплюючим, здебільшого країнознавчого характеру. Принцип розвитку ініціативи та самодіяльності передбачає стимулювання й розвиток у школярів самодіяльності та ініціативи в роботі. Саме в позакласній роботі вчитель має надати учням можливість самостійно використати свої знання і вміння, залучити робити їх все, що стосується підготовки та проведення позакласного заходу, вміло і непомітно керуючи цим процесом. Самодіяльність - це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування. Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості.
2.1 Літературні вечори
У позашкільній роботі практикують проведення літературних вечорів. Такий вечір може підводити підсумки роботи гуртка. Тоді основна роль в організації його на лежить гуртківцям, які виступають на вечорі з найцікавішими повідомленнями, підготовленими і прослуханими на гуртку, а тепер тематично об'єднаними і відповідно скомпонованими.
Найчастіше літературний вечір проводиться як самостійний вид позашкільної роботи, присвячується важливим літертурним проблемам або приурочується до знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому залучають учнів відповідних класів, учителів-словесників, зал святково оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку наочності, виготовленої гуртківцями, демонструють кращі учнівські зошити з творчими роботами, альбоми тощо.
Літературні конференції проводять один або два рази на рік, мета їх - популяризувати важливі матеріали з літератури перед широкою учнівською аудиторією. Тематика конференцій зумовлюється інтересами та запитами учнів.
Закінчується конференція читанням уривків кращих перекладів, зроблених учнями з творів видатних письменників. Учасники діляться досвідом використання словників, розповідають про їх значення для піднесення культури мовлення.
Проведення літературних вечорів, конференцій вимагає від учнів самостійності, пошуку, творчості, активізує їх інтелектуальні можливості, розвиває організаційні здібності.
Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам внутрішнього і міжнародного політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні.
2.2 Читацькі конференції, диспути
Особливо корисним і необхідним буде систематичне проведення індивідуальних консультацій. Адже, щоб створити на занятті ситуацію дискусії, необхідно добре підготувати опонента, доповідача, допомогти відібрати аргументи і контраргументи. Учитель має змогу в індивідуальній бесіді з'ясувати можливості, інтереси кожного члена гуртка, щоб повніше реалізувати його творчі здібності. Щоб заняття пройшло на високому рівні, треба забезпечити учнів окремими книга ми, запропонувати фахові журнали, довідники.
Потребують урізноманітнення форми гурткової роботи. Найефективнішими є короткі, захоплюючі розповіді вчителя про літературу, повідомлення учнів реферативного характеру, інформації про наслідки збору матеріалу з живої розмовної або книжної мови, спостереження над спеціально підібраними й продемонстрованими літературними явищами з наступними висновками, цікаві бесіди, вправи, лабораторні роботи, літературні ігри. Корисними будуть також переклади, твори на літературні, лінгвістичні теми, і складання, загадок, віршів, гумористичних творів, ігри для розвитку поетичних умінь, спостережливості, виголошення доповідей тощо.
З гуртківцями старших класів слід періодично проводити навчальні конференції, заняття-диспути. Диспут - цінна форма занять, тому що знання, здобуті в процесі зіткнення думок, відрізняються високою мірою стійкості, узагальнення. Тема диспуту має зацікавити учнів, а саме заняття потребує ретельної підготовки. Необхідно, щоб гуртківці були ознайомлені з фактичним матеріалом, різними точками зору, гіпотезами, інакше робота не дасть бажаного ефекту.
Життя вимагає також удосконалення, урізноманітнення видів гурткової, роботи, їх, профорієнтаційної спрямованості. Безперечно, корисними у цьому плані будуть екскурсії гуртківців, зустрічі з передовими письменниками, мовознавцями, педагогами-новаторами, і після цього практикувати написання різних видів робіт із наступним надсиланням їх до газет, журналів, на радіо, телебачення.
На заняттях з літератури і засіданнях гуртка до останнього часу учням майже не давали елементарних відомостей про жанри гумору та сатири.
Гурткові заняття мають ознайомити учнів з особливостями сатири, гумору, саме мовною їх специфікою. Доцільне самостійне складання учнями гумористичних віршів, афоризмів, фраз, пародій, дописування творів за даним початком, придумування підписів до карикатур тощо.
Прикладом методу стимулювання є зіставлення наукових і життєвих тлумачень мовних явищ.
Метод стимулюючого впливу змісту навчання це - створення ситуації новизни актуальності, наближення змісту навчання до найважливіших відкриттів у науці, до кращих надбань, культури, мистецтва, явищ суспільно-політичного життя. Необхідно ознайомлювати гуртківців з різними видами літературних творів, письменниками, їхньою роллю у культурному житті країни. З цією ж метою доцільно на гурткових заняттях звертатися до матеріалів преси, теле- і радіопередач.
До методів стимулювання, мотивації навчання зараховують метод створення ситуації дискусії, який особливо цінний на гурткових заняттях. Серед прийомів, що ставлять учнів у активну позицію на гурткових заняттях, можна назвати такі, як: рецензування відповідей (доповідей) товаришів, вільний вибір завдань, створення ситуації обміну інформацією, самоаналізу, ситуації, що стимулюють ставити запитання, захищати свою думку.
На гурткових заняттях необхідне широке застосування проблемного викладу матеріалу, частково-пошукового, дослідницького методів навчання.
Цінність проблемного викладу полягає в тому, що гуртківці усвідомлюють способи розв'язання проблеми, ознайомлюються з основами літератури, евристичного мислення, способами творчої, пошукової роботи.
Частково-пошуковий метод, який вимагає від школярів більшої пізнавальної активності, доцільно використовувати на заняттях з учнями 7-8-х класів. Керівник гуртка сам створює ситуацію дискусії, формулює суперечність. Потім шляхом евристичної бесіди скеровує пошук учнів визначає його етапи. Проте він не показує самого розв'язання проблеми, учні повинні колективно знайти правильне рішення, зробити висновки, перевірити їх.
Дослідницький метод (8-9-м класи) готує учнів до виконання завдань на найвищому рівні самостійності. Учні самі відшукують суперечність у літературних явищах, формулюють гіпотезу, шукають шляхи розв'язання проблеми.
Важливе значення для вдосконалення змісту і методики гурткових занять має систематичне застосування логічних методів (прийомів) навчання: аналізу, виділення головного, порівняння, узагальнення, конкретизації, доведення, визначення і пояснення понять.
позакласний робота література школа
2.3 Літературна творчість учнів
За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс, а в умовах закладів нового типу він є особливо актуальним.
Метою роботи шляхом дослідження інтелектуальних та творчих особистісних якостей гімназистів є мета домогтися диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.
Учитель - творець гармонійно поєднує ремесло і творчість: нестандартність роботи, артистизм, поетичність мови, талант у спілкуванні з дітьми.
Урок літератури повинен викликати колективне художнє переживання і обмін естетичними емоціями, дати імпульс внутрішній роботі думки учнів, підготувати до діалогу з письменником.
Формування творчої людини засобами художньої літератури насамперед передбачає:
систематичне розв'язання на уроці та в позаурочний час різноманітних творчих завдань;
урахування вікових особливостей учнів;
залучення до роботи на уроці всіх учнів;
відштовхування в постановці творчих проблем від тексту;
використання різних засобів, підходів до учня;
проблемний підхід до вивчення творів.
Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити і виховати можна лише в дії. Урок літератури є співтворчість вчителя й учня, діяльність яких ґрунтується на взаємодії й діалозі, що забезпечує найбільшу сприйнятливість і відкритість до впливу один на одного. Тому я вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.
До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:
створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);
збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;
забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;
чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;
спонукання до генерування оригінальних ідей;
залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;
повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;
надання права самостійно приймати рішення;
практична спрямованість навчання;
моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.
Виходячи з цього твердження, моделлю такої роботи має стати: «Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх».
Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття і практичне перетворення діяльності. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання.
Організовуючи позакласні заняття, вчитель може дати змогу самовиразитись учям за допомогою своїх власних робіт (віршів, оповідань), спонукаючи інших учнів залучитись до сумісних читань літературних творів, їх оцінювань, а також проведення конкурсів на рівні школи. Головною умовою є власне бажання учнів ділитися своїми власними творами, у той час як учитель має спонукати інших учнів до самовираження через літературну творчість.
2.4 Збирання фольклору
Цікавою роботою для гуртківців (особливо сільських шкіл) є робота над діалектним матеріалом. Вона загострює увагу до норм літературної мови, сприяє піднесенню культури усного та писемного мовлення гуртківців.
Досить важливим у цьому плані є укладання словника місцевої говірки. Цим займаються насамперед члени літературного гуртка, відповідно підготовлені й проінструктовані. На одному із засідань, присвяченому питанню збирання діалектної лексики, керівник ознайомлює гуртківців з історією їх місцевості, вказує на основні відмінності між літературною мовою і місцевою говіркою, пояснює причини розходжень. Він же ставить перед гуртківцями завдання записати характерні для місцевої говірки слова й укласти словник.