У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ 5 страница
3. З'ясування сюжету і композиції твору.
4. Загальна характеристика дійових осіб твору.
5. Цілісний аналіз художнього твору.
6. Ознайомлення з елементами теорії літератури.
7. Підготовка і проведення учнівської письмової роботи.
8. Комбінований урок з використанням технічних засобів навчання.
9. Повторення пройденого матеріалу.
10. Бесіда з позакласного читання.
Типи уроків у 9-11 класах
1. Лекція-нарис про життя і творчість письменника.
2. Первинне сприймання художнього твору.
3. Поглиблена робота над текстом художнього твору.
4. Характеристика дійових осіб твору.
5. Цілісний аналіз художнього твору.
6. Самостійна дослідницька робота учнів над художнім текстом.
7. Засвоєння відомостей з теорії літератури.
8. Вивчення літературно-критичної статті про митця слова.
9. Лексична і стилістична робота над текстом твору,
10. Комбінований урок з використанням графічного і звуко-технічного унаочнення.
11. Семінарське заняття (спарені уроки літератури).
12. Урок-екскурсія з позакласного читання.
13. Урок-бесіда з позакласного читання,
14. Оглядові та підсумкові уроки.
15. “Нестандартні” уроки із запрошенням діячів мистецтва і літератури та ін.
Натомість запропонована класифікація може бути розширена творчим учителем в залежності від дидактичних і виховних завдань. Адже одне і те ж завдання допускає розумне поєднання різних видів роботи. Отже, тип уроку певною мірою зумовлює його структуру і особливість проведення.
Шкільний літературний кабінет ― це класна кімната, де проводяться уроки літератури, оскільки там розміщений комплекс дидактичних матеріалів та різних видів унаочнення до навчальних тем певного класу.
В умовах кабінетної системи навчання змінюються типи і види уроків, урізноманітнюються форми роботи з учнями. Значно збільшується кількість уроків, на яких основне місце займають різні види самостійної роботи учнів, особливо такі форми і методи роботи, як семінарське навчання, науково-дослідницький метод. Технічна оснащеність уроків робить слово вчителя більш переконливим.
Кабінети своїм оформленням і обстановкою сприяють естетичному вихованню учнів, їх психологічному переключенню з іншого предмету на предмет літератури.
У навчальному кабінеті повинне бути постійне і змінне оформлення. Постійна експозиція ― це різноманітні стенди, портрети письменників, шафи для довідкової і навчальної літератури, пульт керування технічними засобами навчання під час демонстрації матеріалів тощо. У змінній експозиції ― стенди “Літературні новини”, “Сьогодні на уроці”, виставки до літературних ювілеїв, письмові роботи і реферати учнів, художні і критичні твори про письменників, учнівські літературні альманахи, газети літературного гуртка та ін.
Особливий емоційний настрій створюють у кабінеті діорами, якщо вони виготовлені з належним художнім смаком і через певний період змінюються.
Отже, літературний кабінет створює сприятливі умови для активізації навчально-виховного процесу в школі, для впровадження в практику нових, ефективних методів і прийомів викладання літератури, стимулює творчу діяльність учнів на уроках і в позакласній роботі.
Для щоденної роботи вчитель-словесник повинен мати календарний і поурочний плани. Що ж до тематичного планування — то воно ведеться за бажанням учителя. Причому тематичні плани складаються не на півріччя чи на чверть, а тільки на певну тему. Якщо тема велика, її ділять на підтеми.
Поурочний план ― це робочий документ учителя. В ньому фіксується навчальна і виховна мета, тези викладу нового матеріалу, домашнє завдання. Щоб не писати поурочний план щороку в загальному зошиті, досвідчений учитель виконує його на окремих аркушах паперу, бо це дасть йому можливість щороку на зворотній стороні аркуша вносити окремі зміни (новини літератури, методичні посібники, доповнення, унаочнення тощо).
Звичайно, не все можна наперед спланувати. Адже кожен урок ― це свого роду імпровізація, в якій виявляється педагогічний досвід учителя, його такт, уміння спілкуватись із дітьми.
Насамперед, слід продумати структуру (побудову) майбутнього уроку. Вона включає в себе організацію класу (1-2 хвилини); актуалізацію знань, набутих учнями (або перевірка вивченого 15-17 хв.); вивчення нового матеріалу (18-20 хв.); закріплення вивченого матеріалу (3-5 хв.). Всі ці етапи уроку чітко зазначаються в поурочному плані вчителя. Педагогу, особливо молодому, варто продумати, скільки часу забере, скажімо, відповідь на запитання чи пояснення нового матеріалу. Але це зовсім не означає, що слід суворо дотримуватись часу, вказаного в дужках. Практика показує, що, в залежності від різних умов і обставин, в ході уроку дозування часу може змінюватись.
Щоб учитель успішно орієнтувався в своєму поурочному плані-конспекті, слід найважливіші матеріали, цитати, дати, маловідомі імена або слова виділяти в тексті: підкреслювати, брати в рамку, писати чорнилом іншого кольору або більшими літерами.
У ході проведення уроку вчитель не повинен постійно користуватись конспектом, бо учні можуть розцінити це як недостатню його підготовленість.
Готуючись до уроку, вчитель повинен продумати ті виховні моменти, які дає навчальний матеріал. Слід також пам'ятати, що літературний матеріал на уроці сприймається залежно від індивідуальних особливостей учнів.
При підготовці до уроку літератури вчитель повинен детально продумати такі моменти: методи і прийоми навчання, характер завдань і видів роботи, використання наочних посібників, дозування часу на структурні елементи уроку, психологічні та педагогічні особливості його проведення тощо. .
Предмет «Світова література» - важлива складова літературної освіти учнів. Вивчаючи кращі твори зарубіжних авторів, учні долучаються до цінностей культури, здобувають загальне уявлення про перебіг літературного процесу.
Викладач літератури прагне творчо підходити до викладання курсу світової літератури, пробудити зацікавленість учнів цим предметом.
Не потрібно забувати, що література – це мистецтво, єдність правди і краси, а отже, і урок літератури повинен поєднувати в собі правду, зміст і форму, що поєднує у собі кожний високохудожній твір.
Викладання світової літератури має утверджувати українську національну ідею, виховувати повагу до інших народів і їх культур. Література повинна залишитись видом мистецтва, а не предметом який виконує суспільно – політичну роль.
Викладач повинен пам’ятати, що основним чинником навчання і виховання є: виховання людини нового часу, національно свідомої, високоосвіченої, творчої, гуманної особи, творцем доброти, любові та високої моралі.
Вважаю, що в групах першого курсу ефективно можна використати на уроках світової літератури різні види та методи роботи. Під час вивчення великих за обсягом творів викладач допомагає учням з’ясувати цілу низку проблем художнього твору, ознайомити з системою образів, виділити головну тему та ідею, а також показати між предметні зв’язки.
На першому курсі розпочинається вивчення світової літератури, як курсу, поетапно: від французької літератури до російської. Саме для таких загальних тем я використовую схеми, тим самим здійснюю міжпредметні зв’язки світової літератури та інших предметів: історії, української мови та літератури, іноземної мови і т.д.
Міжнаціональні літературні зв’язки – складний та багатогранний процес, що включає ряд аспектів:
1 Типологічні відповідності та аналогії між літературними явищами в різних письменствах, що породжуються дією спільних закономірностей суспільного й художнього розвитку людства.
2. Зв’язки національних літератур, які мають різні форми і прояви (спільні джерела творів, що належать до різних літератур, міжнаціональні літературні впливи, запозичення й наслідування, переклади, тощо.)
3. Відображення життя, історії певного народу в літературі інших країн і зворотній процес, тобто іноземна тематика в даній національній літературі.