Вид податку Податкова ставка
Податок з доходів фізичних осіб: 15% від суми, що не перевищує десяти мінімальних зарплат, 17% від суми, що перевищує вказаний обсяг.
Податок на прибуток підприємств: 21%у 2012 р., 19% у 2013 р.,16% у 2014 р.
Податок на додану вартість: 20% у 2011 – 2013 рр.,17% у 2014 р.
Питання, як стягувати податки, є важливим з огляду на цілі, які визначає суспільство та уряд, що покликаний втілювати суспільні інтереси. Використовуючи податки, можна досягати альтернативних (протилежних) цілей:
– зменшення диференціації у розподілі доходів або її збільшення;
– стимулювання економічного зростання або його стримування.
Для зменшення диференціації у розподілі доходів використовується прогресивне оподаткування. За прогресивного оподаткування при збільшенні доходу збільшується і податкова ставка. Інший принцип втілює пропорційне оподаткуваннядоходів, при якому усі доходи оподатковуються за однаковою ставкою. Прогресивні ставки прибуткового податку з громадян застосовуються у більшості європейських країн. Зокрема, до найвищих доходів (таких, що перевищують визначену у кожній країні межу) можуть застосовуватися такі ставки: у Німеччині – 45%, у Франції та Великій Британії – 50%, у Нідерландах – 52%.
Елементи прогресивного оподаткування з незначною диференціацією податкових ставок при стягненні податку з фізичних осіб використовуються й в Україні. Ставка у 15% застосовується для доходів, що не перевищують десяти мінімальних зарплат, а для більш високих доходів діє ставка у 17%.
Приклад. Найманий працівник отримав заробітну плату у розмірі 15180 грн. Як нараховуватиметься податок з доходу фізичної особи у 15180 грн. при прогресивному оподаткуванні?
З 1 жовтня по 30 листопада 2012 р. мінімальна зарплата в Україні становила 1118 грн. Частина зарплати у розмірі 11180 грн. оподат ковуватиметься за ставкою 15% (11180 0,15 = 1677 грн.), а частина, що перевищує цю межу і становить 4000 грн. (15180 – 11180 = 4000) –за ставкою 17% (40000,17 680 грн). Загальний обсяг податку становитиме 2357 грн (1677 + 680 = 2357).
Для стимулювання економічного зростання використовується зменшення ставки оподаткування прибутку корпорацій (підприємств). Зрозуміло, що за меншої частки податку, стягнутого державою, під приємці мають більші можливості інвестування у розширення вироб ництва.
Зменшення ставки оподаткування прибутку корпорацій стало визна чальною рисою податкових реформ європейських країн у 2000-х рр. Зокрема, у Чехії відбулося зниження ставки з 35% до 21%, у Словаччині – з 40% до 19%, у Польщі – з 34% до 19%, у Литві – з 29% до 19%.
В Україні діючим законодавством передбачено скорочення упродовж 2011 – 2014 рр. ставки податку на прибуток підприємств з25% до 16%.
Податки взагалі та податок на прибуток, зокрема, є важливим елементом середовища, у якому працюють підприємці. Привабливість або непривабливість країни для ведення бізнесу визначається за такими показниками стягненням податків, як кількість податкових платежів, частка прибутку, що сплачується у вигляді податку. У міжнародному рейтингу «Сплата податків – 2010» Україна, на жаль, займала одне з останніх (181 е) місць у світі. Зокрема, цим і зумовлювалася необхідність прийняття у 2011р. нового Податкового кодексу України.
Для зменшення диференціації у розподілі доходів та для стимулювання економічного зростання можуть використовуватися податкові пільги.
Податкова пільга – це перевага, що надається окремим платникам податків. Вона може втілюватися у різних формах, а саме:
– зменшенні об’єкта (бази) оподаткування;
– застосуванні нижчих податкових ставок;
– використанні деякими платниками спрощеної системи сплати податків, обліку та звітності.
Зазвичай, податкові пільги використовуються з метою підтримки певних соціальних прошарків суспільства або певних груп виробників.
Типовими податковими пільгами є такі:
Неоподатковуваний мінімум заробітної плати– стандартна знижка на оподатковувану зарплату з урахуванням прожиткового мінімуму та наявності непрацездатних членів родини,що перебувають на утриманні працюючих осіб – дітей, осіб похилого віку.
Капітальні знижки– щорічні зменшення оподаткованого прибутку на частину, що отримана з використанням устаткування, яке передбачає енергозберігаючі та екологічно чисті технології.
Податковий кредит– зменшення суми оподатковуваного прибутку на величину інвестицій в інновації та видатків на науково дослідні та конструкторські розробки.
Соціальні знижки– зменшення оподатковуваного прибутку підприємства на величину витрат, що забезпечують здійснення соціальних програм, наприклад, працевлаштування молоді, створення додаткових робочих місць для людей з обмеженими можливостями тощо.
Прискорена амортизація– швидше, ніж звичайне, відтворення технічно досконалішого обладнання та устаткування шляхом вклю чення його вартості у витрати впродовж коротшого часу. Це дає змогу зменшити суму оподаткованого прибутку.
Податкові пільги призначені для використання у якості стимулу до певної діяльності, прогресивних змін виробництва або у якості засобу соціальної підтримки певних верств. У цьому полягає їх прогрессивна роль. Водночас, застосування податкових пільг означає втрату частини доходів державного бюджету. Якщо вибір урядом платників, до яких застосовуються податкові пільги, є хибним, то суспільство втрачає більше, ніж набуває внаслідок їх застосування.
До прийняття Податкового кодексу в Україні існували сотні податкових пільг, а бюджет через це втрачав до 10% усіх надходжень.
Сьогодні українським законодавством передбачені податкові пільги, що спрямовують підприємців на вдосконалення технологій виробництва та передбачають підтримку малого бізнесу. До них, зокрема, належать:
– звільнення від оподаткування 80% прибутку, отриманого від продажу енергозберігаючих товарів власного виробництва промислового призначення;
– звільнення від оподаткування 50% прибутку, отриманого від здійснення енергозберігаючих заходів та реалізації енерго ефективних проектів;
– запровадження на 5 років нульової ставки оподаткування прибутку для новостворених суб’єктів господарювання, підприємств зі щорічним обсягом доходів до 3 млн грн. та тих, на яких зайнято до 20 працівників.
Стимулювати або стримувати економіку уряд може не лише через податки та податкові пільги, а й при використанні інших фінансових інструментів – державних закупівель та соціальних трансфертів.
Державні закупівлі – це видатки уряду на придбання речей та послуг за кошти державного бюджету. Бюджетне фінансування витратарантує виробництво необхідних країні техніки та устаткування, формування запасів стратегічних товарів (зерна, нафти, газу тощо). Зазвичай для здійснення державних закупівель уряд проводить конкурси (тендери), обираючи продавців, що пропонують кращу якість товарівза меншої ціни. Збільшення державних закупівель спричиняє пожвавлення виробництва у масштабах усієї економіки.
Соціальні трансферти – це різні види допомоги у грошовій або речовій формі, яку отримують громадяни країни. Один з видів такої допомоги – виплати з безробіття. Громадяни можуть також отримувати соціальну допомогу на дітей, непрацездатних членів родини, для відшкодування частини комунальних платежів тощо. Зростання обсягів такої допомоги збільшує дохід у розпорядженні громадян країни та стимулює сукупний попит.