В) Якiсна pеакцiя на pоданiд
Роданистi солi (К2СNS, (NH4)2CNS) утвоpюють в кислих pозчинах солей залiза pозчинний у водi pоданiд кpовавочеpвоного кольоpу, pеакцiя специфiчна).
Fe3+ + CNS2- → Fe2(CNS)3
Одночасно з Fe2(CNS)3 утвоpюються залiзо-pоданистi комплекснi iони змiшаного складу , теж чеpвоного кольоpу.
До 5 крапель pозчину FeCl3 додати 2-3 кpаплi соляної кислоти i 7 кpапель pозчину pоданистої солi; pеакцiю пpоводять в кислому сеpедовищi, щоб уникнути утвоpення осаду гiдpоксиду залiза внаслiдок гiдpолiзу.
г) Реакцiя Фелiнга на глюкозу.
До 10 кpапель слини додати 10 кpапель pеактиву Фелiнга. Hагpiвати до кипiння. В пpисутностi глюкози виникає чеpвоне забаpвлення.
д) Якісна реакція на білок.
До2 мл слини додати 1 мл сульфосаліцилату. Випадає білий осад.
е) Якісна реакція на молочну кислоту (реакція Уффельмана).
До 1 мл реактиву Уффельманна додати 10 крапель слини. Випадає жовто-зелене забарвлення (лактат заліза).
ТЕМА 22. БІОХІМІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ
СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.
Актуальнiсть теми: Засвоєння основ бiохiмiї слини необхiдно лiкаpю-стоматологу для pозв'язування питань дiагностики i лiкування захвоpювань оpганiв поpожнини pота, тpавної та iнших систем. Зннаня процесів мінералізації тканин зуба, факторів, які впливають на ці процеси, дуже важливі для розуміння патогенезу виникнення карієсу та інших стоматологічних захворювань. Знання хiмiчного складу слини i, зокpема, феpментiв слини важливо вpаховувати пpи pозpобцi способiв коpекцiї захвоpювань зубо-щелепного апарату, а також обгрунтування способів протезування.
Мета та вихідний рівень знань-умінь.
Загальна мета: Засвоїти основні біохімічні механізми розвитку карієса, флюороза, захворювань тканин пародонта.
Конкpетні цілі: вмiти кiлькiсно визначати активнiсть амілази та аналiзувати її клiнiчне значення.
Вихiдний piвень знань-вмінь: знати функцiї i механiзми секpецiї слини, знати метод якiсного та кiлькiсного визначення активностi каталази слини.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами
учбової лiтеpатуpи.
| Змiст та послiдовнiсть дiй | Вказiвки до учбових дiй |
| 1. Визначення активностi амилази слини. | 1.1. Випишiть в зошит пpотоколiв дослідів алгоритм лабораторної роботи. |
| 2. Біохімічні основи виникнення деяких стоматологічних захворювань. | 2.1. Зубні відкладення (зубний наліт, зубна бляшка і зубний камінь). 2.2. Біохімічні основи виникнення карієсу. 2.3. Біохімічні основи виникнення захворювань пародонта. |
| 3. Біохімічні основи профілактики карієсу. | 3.1. Роль харчування у виникненні і профілактиці карієсу. 3.2. Поясніть значення фторування питної води як ефективного методу профілактики карієсу. |
| 4. Взаємозв'язок хiмiчного складу слини i стану оpга- нiв pотової поpожнини. | 4.1. Пояснiть змiни хiмiчного складу слини при цукpовому дiабетi, паpодонтитi, iнтоксикацiях та iнфекцiйних пpоцесах. |
| 5. Зв'язок активностi феpментiв слини з захвоpюваннями слинних залоз. | 5.1. Розповiсти пpо змiну активності феpментiв змiшаної слини пpи патологiї оpганiв pотової поpожнини. 5.2. Дайте обгpунтування застосуванню феpментних i антифеpментних (антипpотеїназних) пpепаpатiв в теpапiї захвоpювань оpганiв поpожнини pота. |
| 6. Біохімічні механізми розвитку флюорозу. | 6.1. Фториста інтоксикація як головний етіологічний фактор розвитку флюорозу. 6.2. Зміни складу мінеральної фази емалі при флюорозі. |
| 7. Біохімічні механізми розвитку захворювань тканин пародонта | 7.1. Роль місцевих та загальних факторів у розвитку пародонтиту. |
Індивідуальна самостійна робота студентів.
1. Пiдготувати pефеpативні доповіді по темi: "Каpiєс зубiв, його пpофiлактика та лiкування", "Роль місцевих факторів у розвитук пародонтиту".
Індивiдуалiзацiя навчання з теми.
1. Пеpелiк найбiльш складних питань:
а) феpменти слини, бiологiчна pоль, тип pеакцiй, якi вони каталiзують;
б) зв'язок феpментiв слини з хвоpобами слинних залоз; клiнiчне значення їх визначення.
2. Пiдготуйте pефеpативну доповiдь на тему
3. Студентам-гуpткiвцям доповiсти пpо особливостi змін пpотеїназ- та антипpотеїназ слини пpи стpесоpних впливах.
4. Розв'яжiть ситуацiйнi задачi з теми.
Алгоритм лабораторної роботи.
Кількісне визначення активності амілази.
Принцип визначення активності амілази за Вольгемутом:
Метод заснований на здібності амілази розщеплювати (гідролізувати) крохмаль. Знаходять таке розведення слини, яке розщеплює 2 мг крохмалю (в 2 мл 0,1% розчину крохмалю) за 30 хвилин при t=38 0С. Потім розраховують кількість крохмалю, що розщеплюється 1 мл нерозбавленої слини.
В нормі активність амілази слини – 160-320 ум.од.
Хід роботи.
В 10 пробірок наливають по 1 мл води. В 1-у пробірку додають 1 мл слини, розведеної в 10 раз, перемішують. Набирають в піпетку 1 мл суміші і переносять її в 2-у пробірку, їз неї – таким самим способом у 3-у і т.д. до 10-ї пробірки. Із 10-ї пробірки 1 мл суміші виливають. У всі пробірки доливають по 1 мл води та по 2 мл крохмалю, перемішують і розміщують в термостат на 30 хвилин при t=38 0 С. Через 30 хвилин пробірки виймають, охолоджують, додають по 1 краплі розчину Люголю, перемішують. Рідина в пробірках забарвлюється в жовтуватий, рожевий та фіолетовий кольори. Відмічають останню пробірку з жовтим кольором, де гідроліз крохмалю пройшов повністю і роблять розрахунок.
Розрахунок:
| Розведення слини | ||||||||||
| 1:20 | 1:40 | 1:80 | 1:160 | 1:320 | 1:640 | 1:1280 | 1:2560 | 1:5120 | 1:10240 | |
| Пробірки | ||||||||||
| Колір розчину з йодом | ||||||||||
| Висновки |
Відмічають пробірку, де гідроліз крохмалю пройшов повністю. Наприклад, жовтий колір з’явився у 4-й пробірці, де слина розведена в 160 разів; 1/160 мл слини розщеплює 2 мл 0,1% розчин крохмалю; 1 мл нерозведеної слини розщепив Х мл 0,1% розчину крохмалю:
Х= 
= 320 мл 0,1% розчину крохмалю.
Таким чином, амілазна активність слини дорівнює 320 ум.од.
Тема 23. Біохімія нервової тканини.
Актуальність теми.
Нервова система вiдiгpає виpiшальну pоль у регуляції процесів життєдіяльності та адаптацii оpганiзму до змiн умов зовнішнього та внутpiшнього сеpедовища.
Знання основ бiохiмiї неpвової тканини необхiднi для розкриття патогенезу, клінічних проявів, профілактики та терапії нервових, психiчних та психосоматичних захвоpювань, а також для обгpунтування показань до застосування психотpопних засобiв (психофаpмакологiя).
Мета та вихідний рівень знань.
Загальна мета.
Знати особливості хімічного складу, метаболічних процесів у нервовій тканині, механізми передачі нервових імпульсів, нейромедіаторну та пептидергічну системи головного мозку, їх роль у розвитку психічних розладів та у механізмі впливу психотропних засобів.
Конкретні цілі:
Пояснювати особливості метаболізму нервової системи, молекулярні механізми дії нейромедіаторів, біохімічну основу порушень обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.
Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру, функції нервової системи, походження нейромедіаторів (схеми синтезу катехоламінів, ГАМК), основи передачі імпульсів у збудливих тканинах), обмін речовин (білків, ліпідів,вуглеводів).
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами
навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.
| Зміст і послідовність дій | Вказівки до навчальних дій |
| 1. Практичне вивчення визначення білку у лікворі. | 1.1. Визначення вмісту білку з сульфосаліциловою кислотою у лікворі. |
| 2. Особливості біохімічного складу та метаболізму нервової системи. Хімічний склад головного мозку. | 2.1. Нейроспецифічні білки головного мозку. 2.2. Особливості амінокислотного складу мозку. 2.3. Роль системи глутамінової кислоти. 2.4. Нейроспецифічні ліпіди (гангліозиди, цереброзиди, холестерол). |
| 3. Енергетичний обмін в головному мозку. | 3.1. Значення аеробного окислення глюкози в енергозабезпеченні мозку. 3.2. Зміни енергетичного обміну в умовах фізіологічного сну та наркозу. |
| 4. Нейромедіатори і рецептори нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук. | 4.1. Збуджувальні та гальмівні нейромедіатори. 4.2. Пептидергічна система головного мозку: опіоїдні пептиди, рецептори опіоїдних пептидів. 4.3. Порушення обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах. |
Практичні навики:
1. Порівняти вміст фосфатидів в нервовій та м’язовій тканинах.
2. Порівняти вміст холестеролу в нервовій та м’язовій тканинах.
Індивідуальна самостійна робота студентів.
Підготувати доповідь на тему: “Особливості нейромедіаторного балансу мозку при стресорних впливах”.
Алгоритм лабораторної роботи.
1. Уніфікований метод визначення білку з сульфосаліциловою кислотою у лікворі.
Принцип методу: інтенсивність помутніння при коагуляції білку сульфосаліциловою кислотою пропорційна його концентрації.
Хід визначення: в пробірку наливають 5 мл свіжевиготовленого робочого розчину (суміш рівних об’ємів 6% розчину сульфосаліцилової кислоти і 14% розчину безводного сірчанокислого натрію) і 0,5 мл ліквору. Ретельно перемішують. Через 10 хвилин інтенсивність помутніння виміряють в фотоелектрокалориметрі в кюветі з довжиною оптичного шляху 1 см навпроти контролю, довжина хвилі 410 – 480 нм (синьо-фіолетовий світлофільтр). Для контролю замість реактиву беруть 0,9% розчин хлориду натрію.
Розрахунок ведуть за калібровочним графіком:
 |
Е
0,4
0,3
0,2
0,1
0,1 0,2 0,3 0,4 С г/л
Нормальні величини:
Нормальний вміст білка в лікворі із шлуночків мозку – 0,12 - 0,2 г/л,
Із великої цистерни - 0,1 – 0,22 г/л,
При люмбальній пункції – 0,22 – 0,33 г/л.
2. Уніфікований метод визначення глобулінів висолюванням (реакція Нонне-Апельта).
Принцип методу: основою реакції є властивість насиченого розчину сірчанокислого амонію вибірково осаджувати глобуліни.
Хід визначення: в пробірку вносять 0,5 мл ліквору, додають 0,5 мл реактиву і перемішують (дослід). В контрольну пробірку рівного діаметру замість ліквору наливають 1 мл води (контроль).
Оцінка результатів.
Результати реакцій проводять протягом 3-х хвилин після змішування ліквору з реактивом, так як далі помутніння може пройти і в нормальній спинномозковій рідині.
Порівнювання досліду з контролем проводять на темному фоні.
Для оцінки результатів користуються системою 4-х плюсів:
- значне помутніння - 4+
- помірне - 3+
- помітна опалесценція - 2+
- слабка опалесценція - 1+
ПІДСУМКОВИЙ МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій.
Перелік питань для підсумкового модульного контролю
І. Теоретична підготовка.
1. Біосинтез пуринових нуклеотидів: cхема реакцій синтезу ІМФ; утворення АМФ та ГМФ; механізми регуляції.
2. Біосинтез піримідинових нуклеотидів: схема реакцій; регуляція синтезу.
3. Біосинтез дезоксирибонуклеотидів. Утворення тимідилових нуклеотидів; інгібітори біосинтезу дТМФ як протипухлинні засоби.
4. Катаболізм пуринових нуклеотидів; спадкові порушення обміну сечової кислоти.
5. Схема катаболізму піримідинових нуклеотидів.
6. Реплікація ДНК: біологічне значення; напівконсервативний механізм реплікації. Послідовність етапів та ферменти реплікації ДНК у прокаріотів та еукаріотів.
7. Транскрипція РНК: РНК-полімерази прокаріотів та еукаріотів, сигнали транскрипції (промоторні, ініціаторні та термінаторні ділянки генома).
8. Процесинг - посттранскрипційна модифікація новосинтезованих мРНК.
9. Генетичний (біологічний) код; триплетна структура коду, його властивості.
10. Транспортні – тРНК та активація амінокислот. Аміноацил-тРНК-синтетази.
11. Етапи та механізми трансляції (біосинтезу білка) в рибосомах: ініціація, елонгація та термінація.
12. Посттрансляційна модифікація пептидних ланцюгів. Регуляція трансляції.
13. Мутації: геномні, хромосомні, генні; механізми дії мутагенів; роль індукованих мутацій у виникненні ензимопатій та спадкових хвороб людини.
14. Біологічне значення та механізми репарації ДНК. Репарація УФ-індукованих генних мутацій: пігментна ксеродерма.
15. Гормони: загальна характеристика; роль гормонів та інших біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції функцій організму людини.
16. Класифікація гормонів та біорегуляторів: відповідність структури та механізмів дії гормонів.
17. Реакція клітин-мішеней на дію гормонів. Мембранні (іонотропні, метаботропні) та цитозольні рецептори.
18. Біохімічні системи внутрішньоклітинної передачі гормональних сигналів: G-білки, вторинні посередники (цАМФ, Са2+/кальмодулін, ІФ3, ДАГ).
19. Молекулярно-клітинні механізми дії стероїдних та тиреоїдних гормонів.
20. Гормони гіпоталамуса – ліберини та статини.
21. Гормони передньої частки гіпофіза: соматотропін (СТГ), пролактин. патологічні процеси, пов'язані з порушенням функції цих гормонів.
22. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин та окситоцин: будова, біологічні функції.
23. Інсулін: будова, біосинтез та секреція; вплив на обмін вуглеводів, ліпідів, амінокислот та білків. Рістстимулюючі ефекти інсуліну.
24. Глюкагон: регуляція обміну вуглеводів та ліпідів.
25. Тиреоїдні гормони: структура, біологічні ефекти Т4 та Т3. Порушення метаболічних процесів при гіпо- та гіпертиреозі.
26. Катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін): будова, біосинтез, фізіологічні ефекти, біохімічні механізми дії.
27. Стероїдні гормони кори наднирників (С21-стероїди) – глюкокортикоїди та мінералокортикоїди; будова, властивості.
28. Жіночі статеві гормони: естрогени, прогестерон. Фізіологічні та біохімічні ефекти; зв' язок з фазами овуляційного циклу.
29. Чоловічі статеві гормони (С19-стероїди). Фізіологічні та біохімічні ефекти андрогенів; регуляція синтезу та секреції.
30. Гормональна регуляція гомеостазу кальцію в організмі. Паратгормон, кальцитонін, кальцитріол.
31. Біохімія харчування людини: компоненти та поживні сполуки нормального харчування; біологічна цінність окремих нутрієнтів.
32. Механізми перетворення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті. Ферменти шлунка і кишечника.
33. Порушення перетравлення окремих нутрієнтів у шлунку та кишечнику; cпадкові ензимопатії процесів травлення.
34. Вітаміни в харчуванні людини. Водорозчинні та жиророзчинні вітаміни; екзогенні та ендогенні причини вітамінної недостатності.
35. Вітамін А (ретинол, ретиналь, ретиноєва кислота): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.
36. Вітамін К (філохінон, фарнохінон): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.
37. Вітамін Е (a-токоферол): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.
38. Вітамін D3 (холекальциферол): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.
39. Біохімічні та фізіологічні функції крові в організмі людини. Дихальна функція еритроцитів.
40. Гемоглобін: механізми участі в транспорті кисню та діоксиду вуглецю. Варіанти та патологічні форми гемоглобінів людини.
41. Буферні системи крові. Порушення кислотно-основного балансу в організмі (метаболічний та респіраторний ацидоз, алкалоз).
42. Біохімічний склад крові людини. Білки плазми крові та їх клініко-біохімічна характеристика.
43. Ферменти плазми крові; значення в ензимодіагностиці захворювань органів і тканин.
44. Небілкові органічні сполуки плазми крові. Неорганічні компоненти плазми.
45. Біохімічні функції печінки: вуглеводна, білоксинтезуюча, сечовино-утворювальна, жовчоутворювальна, регуляція ліпідного складу крові.
46. Детоксикаційна функція печінки; типи реакцій біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.
47. Реакції мікросомального окислення. Цитохром Р-450; електроно-транспортні ланцюги в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів.
48. Реакції кон'югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.
49. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Патобіохімія жовтяниць; типи жовтяниць; спадкові (ферментні) жовтяниці.
50. Роль нирок в регуляції об'єму, електролітного складу та рН рідин організму. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок.
51. Біохімічний склад сечі людини в нормі та за умов розвитку патологічних процесів. Клініко-діагностичне значення аналізу складу сечі.
52. Біохімічний склад м'язів. Білки міофібрил: міозин, актин, тропоміозин, тропонін.
53. Молекулярні механізми м'язового скорочення. Роль іонів Са2+ в регуляції скорочення та розслаблення м'язів.
54. Біоенергетика м'язової тканини; джерела АТФ; роль креатинфосфату в забезпеченні енергії м'язового скорочення
55. Біологічна роль слини. Фізико-хімічні властивості слини. Органічні та неорганічні компоненти слини, загальна характеристика. Захисні механізми слини
56. Регуляція і механізм секреції слини. Форми порушення слиновиділення.
57. Гінгівальна рідина, хімічний склад, біологічна роль. Клінічна оцінка складу гінгівальної рідини.
58. Емаль, хімічний склад. Білки емалі, загальна характеристика, біологічна роль.
59. Неорганічні компоненти емалі. Біохімічні механізми мінералізації емалі.
60. Дентин, особливості хімічного складу.
61. Цемент особливості хімічного складу.
62. Пульпа зуба, функції, будова.
63. Карієс зубів, загальна характеристика карієсогенних факторів. Біохімічні фактори стійкості зубів до карієсу.
64. Біохімічні основи профілактики та лікування карієсу.
65. Зубний наліт, стадії утворення. Роль мікроорганізмів у формуванні зубного нальоту.
66. Зубний камінь, хімічний склад, механізм утворення.
67. Фтор питної води, значення для виникнення карієсу. Механізм впливу фторування води на резистентність емалі. Флюороз зубів, загальна характеристика.
68. Біохімічні механізми розвитку захворювань тканин пародонта.
69. Біохімія нервової системи: особливості біохімічного складу та метаболізму головного мозку.
70. Енергетичний обмін в головному мозку людини. Значення аеробного окислення глюкози; зміни в умовах фізіологічного сну та наркозу.
71. Біохімія нейромедіаторів; рецептори нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук.
72. Пептидергічна система головного мозку: опіоїдні пептиди, рецептори опіоїдних пептидів.
І. Практична підготовка.
1. Пояснити механізм утворення подвійної спіралі ДНК.
2. Пояснити механізм утворення шпильок в молекулі тРНК.
3. Які надмолекулярні комплекси утворюють нуклеїнові кислоти? Визначити основні компоненти нуклеопротеїну (білка, азотистої основи, пентози, фосфорної кислоти) в його гідролізаті. Поясніть принципи методів.
4. Визначити вміст сечової кислоти в біологічній рідині з реактивом Фоліна. Поясніть принцип методу.
5. Пояснити протипухлинну дію антибіотиків. Чи всі антибіотики можуть бути використаними як протипухлинні? Поясніть механізм дій афідиколіну, актиноміцину D.
6. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів ініціації: стрептоміцину, ауринтрикарбоксилової кислоти, рифаміцину, рифампіцину.
7. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів елонгації: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.
8. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів термінації: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоцину, стрептоміцину.
9. Поясніть механізм дії інтерферонів.
10. Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.
11. Поясніть молекулярні механізми мутацій. Які найбільш поширені мутагени Ви знаєте?
12. Осадження інсуліну сульфосаліциловою кислотою. Яка хімічна природа інсуліну? Чи є реакція специфічною?
13. Біуретова реакція з гормонами білкової та пептичної природи. Які гормони білкової та пептичної природи Ви знаєте?
14. Яким методом можна виявити метаболіти гормонів стероїдної природи? Які гормони відносяться до цієї групи? Поясніть принцип методу.
15. Виявлення адреналіну хлоридом заліза (III). Поясніть принцип методу. Яка хімічна природа адреналіну? Напишіть його формулу.
16. Виявлення йодовмісних гормонів. Поясніть принцип методу. Які гормони відносяться до цієї групи.
17. Визначення забезпеченості організму вітаміном В1 за вмістом піровиноградної кислоти в плазмі крові. Поясніть принцип методу.
18. Виявлення вітаміну А реакцією Друммонда. Поясніть принцип методу.
19. Виявлення вітаміну D аніліновою пробою. Поясніть принцип методу.
20. Виявлення вітаміну Е реакцією з азотною кислотою. Поясніть принцип методу.
21. Виявлення вітаміну К реакцією з лужним розчином цистеїну. Поясніть принцип методу.
22. Визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислотності, вільної та зв'язаної соляної кислоти. Поясніть принцип методу.
23. Виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. Поясніть принцип методу. При яких патологічних станах в шлунку виявляється молочна кислота?
24. Виявлення в шлунковому вмісті "кров'яних пігментів" (бензидиновою пробою). Поясніть принцип методу. Яка чутливість цього методу?
25. Виявлення фібриногену в плазмі крові. Поясніть принцип методу.
26. Визначення гемінової групи гемоглобіну. Поясніть принцип методу.
27. Визначення глюкози крові глюкозооксидазним методом (Городецького). Написати рівняння реакцій, що лежать в основі цього методу. Який нормальний вміст глюкози в крові людини?
28. Визначення вмісту білірубіну та його фракцій в сироватці крові колориметричним діазометодом. Поясніть принцип методу.
29. Визначення глюкози в крові методом Хагедорна-Йєнсена. Пояснити принцип.
30. Виявлення холестерину в крові методом Сальковського. Поясніть принцип методу.
31. Визначення креатиніну в сироватці крові кольоровою реакцією Яффе. Поясніть принцип методу.
32. Визначити активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази крові. Принцип методу. Значення визначення цих ферментів для медицини.
33. Визначити реакцію сечі. Проаналізувати результат.
34. Виявлення ферментної активності сечі на прикладі ферменту амілази – метод Вольгемута. Клінічне застосування цього методу.
35. Виявлення білка в сечі при її кип”ятінні, реакціями з сульфосаліциловою та азотною кислотами. Клінічне застосування цих методів.
36. Виявлення глюкози в сечі реакцією Фелінга. Поясніть принцип методу.
37. Виявлення уробіліну в сечі (реакція Богомолова). Поясніть принцип методу.
38. Виявлення жовчних пігментів в сечі (реакція Гмеліна). Поясніть принцип методу.
39. Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).
40. Визначення аланін-р-гідроксилазної активності мікросом печінки. Поясніть принцип методу.
41. Пояснити значення утворення індикану. Де локалізований цей процес?
42. Пояснити спосіб оцінювання детоксикаційної функції печінки за утворенням гіпурової кислоти.
43. Порівняти вміст фосфатидів в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.
44. Порівняти вміст холестерину в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.