Початкові дані за варіантами технологій
| № з/п | Показники | Умовні позначення | Технології | |
| 1 варіант | 2 варіант | |||
| 1. | Чиста маса деталі, кг | 
| ||
| 2. | Коефіцієнт використання матеріалу | 
| 0,5 | 0,8 |
| 3. | Вартість 1кг металу, грн. | 
| 3,0 | 3,0 |
| 4. | Допоміжні матеріали на одну деталь, грн. | 
| – | 0,3 |
| 5. | Транспортно-заготівельні витрати, % від вартості заготовки | 
| ||
| 6. | Вартість реалізованих відходів, грн./кг | 
| 0,3 | 0,3 |
| 7. | Трудомісткість виготовлення деталі, годин | 
| 0,7 | |
| 8. | Розряд робіт | – | ||
| 9. | Годинна тарифна ставка, грн. | 
| 1,20 | 1,05 |
| 10. | Додаткова заробітна платня, % від основної зарплатні | 
| ||
| 11. | Відрахування соцстраху, % від суми основної і додаткової заробітної плати | 
| 39,5 | 39,5 |
| 12. | Умовно-постійні витрати, грн. | 
|
Для цього необхідно:
1. Розрахувати технологічну собівартість деталі (отримані дані при розрахунках занести до табл. 9).
2. Визначити вигідну технологію з урахуванням умовно-постійних витрат.
3. Визначити критичний обсяг виробництва ( 
), коли обидві технології будуть мати однакову технологічну собівартість виготовлення деталі.
4. Виконати графічну побудову ( 
) на масштабному папері.
5. Після виконання розрахунків оформити роботу з відповідними висновками.
Послідовність оформлення:
1. Формулювання мети даної роботи.
2. Вихідні дані.
3. Варіант завдання.
4. Розрахунковий і графічний матеріал.
5. Висновки за результатами роботи.
У цьому завданні змінною за варіантами, які надаються студентам, є річний обсяг виробництва деталей 
, який подано у додатку А або надається викладачем. Доцільний варіант технології визначається за показником «технологічна собівартість» ( 
). Критерій вибору найкращого варіанту – мінімум технологічної собівартості, яка складається із вартості матеріалів ( 
), витрат на заробітну плату з нарахуваннями на неї ( 
) і умовно-постійних витрат ( ) і визначається за формулою:
З огляду на те, що собівартість включає матеріальні і трудові витрати на 1 деталь, то необхідно в розрахунок собівартості включати питомі умовно-постійні витрати за варіантами технологічних процесів:
Таблиця 9
Розрахунок технологічної собівартості за варіантами
Технологічних процесів
| Показники | Умовні позначення | Технології | |
| 1 варіант | 2 варіант | ||
| а) вартість основних матеріалів б) вартість допоміжних матеріалів в) вартість транспортування г) вартість реалізованих відходів Разом вартість матеріалів, грн. | 
| ||
| а) тарифна заробітна плата б) додаткова заробітна плата в)відрахування на соціальне страхування Разом заробітна плата, грн. | 
| ||
| Змінні витрати, грн. | 
| ||
| Умовно-постійні витрати, грн. |
| ||
| Технологічна собівартість, грн. | 
| ||
| Річний економічний ефект від впровадження доцільної технології, грн. | 
|
В залежності від впливу обсягів виробництва на окремі статті собівартості їх класифікують як змінні (ті, що залежать від обсягу виробництва, тобто вартість матеріалу і зарплата) і умовно-постійні ( ). Змінні витрати збільшуються пропорційно зростанню обсягу виробництва 
, а умовно постійні витрати для визначеного критичного обсягу виробництва – не змінюється. Тоді витрати на виробництво ( 
) заданого обсягу продукції ( 
за варіантами, що порівнюються, визначаються за формулою:
Порівнявши 
і 
(тобто виконавши умову рівновигідності, співставленості варіантів технологій виготовлення деталей), визначимо за формулою (3) критичний обсяг виробництва деталей, при якому варіанти економічно рівнозначні:
Якщо таке співставлення варіантів технологічного процесу виконати графічно, то стане очевидно, що критичний обсяг виробництва продукції є абсцисою точки перетину двох прямих з початковими ординатами 
виражених для кожного варіанту рівнянням його технологічної собівартості.
Визначення абсциси цієї «критичної точки» є завершальним етапом техніко-економічних розрахунків, що встановлюють діапазон доцільного застосування кожного з порівнюваних варіантів, обмежених визначеним обсягом річної програми випуску продукції .
Якщо необхідно здійснити вибір ресурсоекономного технологічного процесу, що складається з «n» операцій, кожну з яких можна виконати двома способами, то для цього проводять аналогічні розрахунки для кожної операції, обираючи економніший технологічний маршрут при заданій програмі випуску та визначають технологічну собівартість з мінімальними витратами використовуваних ресурсів.
У роботі необхідно зробити графічну побудову значення 
.При цьому може бути два випадки:
1. Якщо 
> 
(див. рис. 1), то для виробництва ефективніше 2 варіант технології.
2. Якщо < (див. рис. 2) – вигідніше 1 варіант технології для виробництва, але не для замовника.
Аналітичний розрахунок за формулою (4) повинен співпадати з її значенням , яке знімається з графіка.
| Nріч.кр. Nріч. N, од. |
| Ст , грн. |
| Ст1 |
| Ст2 |
| Nріч. Nріч.кр. N, од. |
| Ст , грн. |
| Ст1 |
| Ст2 |
| Ст1=Ст2 Ст2 |
| Ст1=Ст2 Ст2 |
Рис. 1 Рис. 2
Річний економічний ефект у виробника від використання технології, яка забезпечує меншу технологічну собівартість деталі складає:
Питання для засвоєння матеріалу за результатами завдання № 2
1. Собівартість продукції та її структура.
2. Як визначається технологічна собівартість виробу?
3. Які витрати включаються в технологічну собівартість?
4. Перелічіть методи вибору оптимального варіанта технологічного процесу та особливості їх застосування?
5. Як здійсниться вибір варіанта технологічного процесу, якщо мається не більше як два варіанти технології?
6. Як будують графіки при співставленні двох технологічних процесів?
7. В якому випадку вибір варіанта технологічного процесу є очевидним та не вимагає додаткових розрахунків?
8. Які критерії, окрім економічних, можуть впливати на вибір варіанта технологічного процесу?