НЕБАНКІВСЬКІ КРЕДИТНІ ІНСТИТУТИ
Небанківські фінансово-кредитні установи – це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів.
Основні напрями діяльності сучасних спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів пов’язані з акумуляцією заощаджень населення залученням коштів на вклади, випуском власних акцій, облігацій, продажем страхових полісів; кредитуванням певної сфери економіки, виді діяльності, груп населення тощо.
Найбільш поширеними фінансово-кредитними установами є:
1) Страхові компанії – спеціалізовані інститути, що виконують функції страхування, тобто за рахунок підприємств, організацій, установ, населення формують цільові грошові фонди та здійснюють виплати з них за настання певних подій (страхових випадків). Мобілізація коштів страховими компаніями здійснюється залученням страхових внесків від юр. Та фіз.. осіб на підставі укладених з ними угод. Страхові компанії спеціалізуються на таких видах страхування: майновому, особистому, страхуванні відповідальності чи перестрахуванні.
2) Пенсійні фонди – спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збирання і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку. За формою власності вони бувають приватні або державні.
3) Інвестиційні фонди – особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Випускаючи власні цінні папери, інвестиційні фонди акумулюють грошові кошти приватних інвесторів та вкладають їх в акції та облігації різних п-в у власній країні чи за кордоном.
4) Фінансові компанії – небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу. Можуть бути створені як самостійні юр. особи на акціонерних пайових задах або як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні підприємства банків і страхових компаній.
5) Кредитні спілки – кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджень своїх членів та взаємного кредитування.
6) Ломбард – кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставу рухомого майна (цінних речей). Специфіка ломбардних позичкових операцій полягає у видачі приватним особам невеликих сум позичок на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців).
16. АГЕНТСЬКІ ПОСЛУГИ НА ФІННАСОВОМУ РИНКУ
У більшості випадків учасники фінансового ринку діють на ринку не безпосередньо, а через своїх агентів — фінансових посередників. Останні від імені і за рахунок клієнтів проводять операції на фінансовому ринку й отримують за це винагороду. Агентами на фінансовому ринку виступають брокери, що виконують заявки клієнтів на купівлю-продаж цінних паперів, фінансові посередники, що управляють майном фізичних або юридичних осіб, комерційні банки, які купують валюту для клієнтів від свого імені. Агентами вітчизняних комерційних банків на валютному ринку виступають юридичні особи, організовуючи па основі відповідної агентської угоди пункти з обміну валюти.
Відносини між агентом — фінансовим посередником та клієнтом регулюються відповідною агентською угодою. Договір про надання агентських послуг є договором-дорученням між довірителем і агентом, за яким довіритель доручає агенту виконання частини своїх функцій та повноважень за рахунок і від імені довірителя за певну випагороду. Згідно з агентською угодою одна особа (агент) здійснює певні юридичні чи фактичні дії за дорученням, за рахунок і в інтересах іншої особи (принципала).
Можна виділити два основних види агентських угод: договір доручення (трастовий договір) та договір комісії, в яких агент бере на себе зобов'язання викопувати певпі юридичні дії, у тому числі укладати угоди в інтересах клієнта. В договорі доручення агент (повірений, довірена особа) приймає на себе зобов'язання укладати від імені та за рахунок принципала (довірителя) угоди з третіми особами. Часто це не тільки укладання угод, а й виконання певних юридичних дій. Зокрема, довірче товариство є довіреною особою для своїх довірителів.
Договір доручення є однією з основ представництва. Він регулює лише взаємовідносини між довірителем та повіреним і не регулює їх взаємовідносини з третіми особами. Представництво від імені іншої сторони є однією з основних ознак, що дають змогу відрізнити договір доручення від договору комісії та договору підряду, в яких агент діє від свого імені.
Агентські послуги надаються як корпоративним, так і індивідуальним клієнтам. Основні види трастових операцій для фізичних осіб — управління майпом на довірчій основі і попечительство, розпорядження майном після смерті власника. Управління майном на довірчій основі може бути у вигляді довічного тресту, коли клієнт падає майно в довічне управління з передачею після смерті майна та доходу спадкоємцям. Страховий траст полягає в призначенні банка або іншої довіреної особи довірителем за страховим полісом.
Розпорядження майном після смерті власника — також поширений вид довірчих послуг. При цьому проводиться докладний опис майна, сплачуються всі борги клієнта, а сума, що залишається, розподіляється серед нащадків.
Корпоративний трест засновується у формі майна, переданого банку в забезпечення випуску цінних паперів. Траст на користь найманих працівників може набувати форми пенсійного плану або плану участі в прибутках. У першому випадку підприємець вносить кошти за затвердженою схемою у фонд, що перебуває в управлінні банком, для здійснення в подальшому пенсійних виплат співробітникам підприємства. В другому випадку підприємець передає час від часу частину прибутку в фонд на користь робітників підприємства по досягненні ними пенсійного віку або па іншу дату.
До агентських функцій належить також зберігання цінностей у сейфі. Банк здійснює зберігання та видачу в разі потреби цінностей за дорученням клієнта без прийняття самостійних рішень щодо управління цінностями. Іншим різновидом агентських функцій є зберігання, купівля-продаж ціпвостей, а також виплата доходу згідно з інструкцією довірителя. Найповніший набір агентських функцій включає не тільки зберігання, а й активне управління майном довірителя.
Існують також угоди, за якими агент займається не укладанням угод для клієнта, а виконує певні фактичні дії в інтересах клієнта. Прикладами таких угод є угоди, в яких агент займається оформленням певних документів, пошуком контрагентів для проведення операцій тощо.