Бротьба русі проти монголо-татарської навали

У 1237-1240 рр. князівства Київської Русі піддалися спустошливій навалі військ монголів (мон-голо-татар) на чолі з ханом Батиєм. Монголи - племена монголоїдної раси, що мешкали на території сучасної Монголії і Північно-Східного Китаю. На початку ХНІ ст. частина монгольсь­ких племен була об'єднана Чингисханом у єдину державу - Монгольську феодальну імперію. Чингисхан і його наступники вели справжні загарбницькі війни, у результаті яких територія ім­перії стрімко розширювалася. Монголи підкорили народи Сибіру, Східного Туркестану, Півні­чного Китаю, Середньої Азії, вторглись у Закавказзя, Грузію, Азербайджан, проникли в землі аланів, вийшли в половецькі степи. У битві на річці Калка (1223 р.) монгольський загін переміг об'єднане русько-половецьке військо, переслідував його до Дніпра. Потім монголи відступили на Середню Волгу. У 1237 р.наступ монголів відновився. Вони розгромили Волзько-Камську Болгарію і Північно-Східну Русь. Землі Північно-Східної Русі були піддані жахливому руйну­ванню. Не дійшовши 100 км до Новгорода, монголи відступили в половецькі степи.У 1239 р.військо монголів здійснило походи на Переяславль-Південний і Чернігів. Восени 1240 р.почався похід на Південну Русь. Наприкінці грудня після багатоденної облоги упав Київ, були зруйновані Володимир-Волинський, Галич та інші міста. Однак Данилів, Креме­нець, Холм відбили наступ монгольського війська. Мужній опір був вчинений монголам на всіх східнослов'янських землях. На захист рідної землі повстали усі: чоловіки, жінки, старі. Однак сили були не рівні. Монголи, перемігши, встановили на завойованих територіях владу монгольських феодалів - монголо-татарське ярмо. Східним слов'янам вдалося звільнитися від монголо-татарського ярма лише через 240 років.Політична залежність: *• Східнослов'янські землі не ввійшли до складу Монгольської імперії, зберегли адміністративний устрій і органи влади, але були позбавлені політичної самостійності.Діяльність князів і князівської адміністрації контролювали баскаки -чиновники монголо-татарських ханів.Князі зобов'язані були одержувати дозвіл на князювання (ярлик) у мон­голо-татарських ханів.Князі повинні були на першу вимогу надсилати воїнів для походів мон­голо-татарських ханів.Монголо-татари здійснювали каральні походи на землі Київської Русі; жорстоко карали всіх непокірливих.

Економічна залежність: Все населення (крім духовенства) платило данину монголо-татарським ханам. Періодично монголо-татари збирали гроші на вій­ськові та інші потреби.Наслідки монголо-татарського ярма: Постійні набіги монголо-татар, необхідність сплачувати данинузатримували розвиток економіки.Монголо-татари були більш відсталим народом, ніж слов'яни, культу­рні досягнення слов'ян не викликали в них інтересу. Багато культур­них цінностей загинуло під час монголо-татарських набігів, що завда­ло непоправної шкоди культурі східних слов'ян. Відродити культуру в період монголо-татарського ярма було неможливо.

13. Внутрішня і зовнішня політика Галицького. Протягом володарювання йому доводи­лося одночасно долати опір кількох супер­ників: зі сходу загрожували монголи, із заходу на українські землі зазіхали Литва, Польща та Угорщина. Одночасно доводило­ся воювати з непокірними боярами, які схи­лялися до Ростислава Мігхайловича з чер-

нігівської династії та його союзників. У 1245 р.військо Данила Галицького здо­було блискучу перемогу в битві проти при­веденого Ростиславом війська угорського короля та його союзників біля м. Ярослава на Сяні. Внаслідок Ярославської битви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й надовго поклав край зазіханням Угорського королівства. Тоді ж князь здійснював успішні походи проти литовців і ятвягів, 1243 р. взяв Люб­лін і Люблінську землю. Допомагаючи сво­єму сину Романові, одруженому з сестрою австрійського герцога Фрідріха II Бабен-берга Гертрудою, у боротьбі за австрійську корону, Данило Галицький пішов на Чехію та Сілезію. Активність зовнішньої політики Данила виявлялася й династичниші шлюбами його дітей. Важливим напрямком зовнішньої полі­тики Данила Галицького були відносини з монгольськими володарями. Здійснивши подорож в Орду, Данило починає шукати союзників у боротьбі з ординцями. З цією метою налагоджує союзницькі відносини з Польщею, Угорщиною. Владимиро-Суз-дальським князівством. Відгукнувся князь на пропозицію Ватикану розпочати пере­говори про участь русичів у хрестовому по­ході європейських держав проти монголів. Від 1246 року з перервами тривали пере­говори між Данилом і папою римським. Щоб заохотити до походу князя, папа запро­понував Данилу прийняти королівську ко­рону. Західноєвропейські хроніки ще задов­го до коронації Данила називали Галицько-Волинське князівство королівством. Тому, надсилаючи корону,-папа зважав на реальні факти. У 1253 р. в Дорогичині папський легат Опізо урочисто коронував Данила Га­лицького. Однак оголошений папою 1253 р. хрестовий похід не знайшов підтримки се­ред європейських монархів.

Втім Данило не відмовився від боротьби проти ординців власними силами. Основні воєнні дії припадають на 1254-1255 рр. Військо Данила неодноразово здобувало перемоги над монгольським військом хана Куремси.Занепокоєні зростанням могут­ності Галицько-Волинського королівства, золотоординські правителі вислали проти нього численну та сильну орду на чолі з досвідченим воєводою Бурундаєм. Під тис­ком несприятливих обставин Данило мусив прийняти вимоги Бурундая про зруйнуван­ня укріплень Львова, Володимира, Луцька та інших міст. Лише столичний Холм зберіг фортифікації.