Формування та розподіл чистого прибутку підприємства
Схема.Чистий дохід за аналізований період розраховується за формулою:ЧД=ЧДп.п.+ЧДт.п.-ЧДк.п.,де
ЧДп.п.,ЧДк.п.- чистий дохід не продані залишки готової продукції відповідно на початок і кінець періоду.ЧДт.п.-чистий дохід отриманий від реалізованої продукції
Валовий прибуток визнач.різницею між сумою чистого доходу та виробничою собівартістю
ВС=(ВСп.п.+ВСтп-ВСкп)+В1+В2
ВСп.п.,ВСк.п.-виробн.собіварт.непроданої товарної прод.-ї відповідно на поч.та кін.періоду.
ВСтп-виробн.собів.товарної продукції
В1-нерозподілені,постійні,загально-виробничі витрати
В2-наднормативні виробничі витрати
Виробнича собівартість включає:1)прямі матеріальні витрати+вартість сировини,основних і допоміжних матеріалів,придбаних напівфабрикатів 2)прямі витрати на оплату праці 3)інші прямі витрати 4)загальні витрати:витрати на управління виробництвом;амортизація основних фондів і нематеріальних активів загальновир.призначення;витрати на утримання,експлуатацію,ремонт,страхування та операційну оренду основних фондів;витрати на опалення,освітлення,водопостачання;витр.на охорону праці,техніку безпеки;оплата простою;витр.від браку;податки,збори і обовязкові платежі,що включ.до виробн.собіварт.
Витрати загальногосподарського характеру:адміністративні,витрати на збут і рекламу.
Адміністративні витрати включають:1)загальні корпоративні витрати2)витрати на службові відрядження3)витрати на амортизацію основ.фонд.і нематер.актив.загальногосп.призначення4)витр.на зв'язок 5)витр.на розрахунково-касове обслуговування6)судові витрати
Витрати на збут продукції:1)вартість тари і пакувальних матеріалів 2)витр.на ремонт тари 3)оплата праці і комісійні винагороди працівникам 4)витр.на рекламу і дослідження ринку 5)витр.на відрядження 6)витр. на транспортування і страхування продукції.
Фінансовий результат від операційної діяльності визнач.різницею між валовим прибутком та сумою адміністративних витрат,витр.на збут і рекламу та інші операц.витрати з відрахуванням доходу від іншої операц.діяльн.
Операційний прибуток разом з прибутком або збитками від фінансових операцій та прибутками або збиками від іншої звичайної діяльності становлять фінансовий результат від звичайної діяльносі до оподаткування.Він є обєктом нарахування податку на прибуток.Чистий прибуток-розрахов.як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного доходу за мінусом надзвичайних витрат і податків з надзвичайного доходу.
Обєктом розподілу прибуку є загальна сума прибутку ориманого підприємством у звітному періоді від звичайної і надзвичайної діяльності.Є 2 етапи розподілу прибутку:1)розподіл прибутку між державою і підприємством-сплати податків,зборів і відрахувань 2)розподіл прибутку,що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків,зборів і відрахувань.
Чистий прибуток на підприємстві викорисовується за такими напрямками:1)фінансування витрат повязаних із розвитком підприємства2)здійснення витрат на матеріальне заохочення працівників 3)формування фінансових резервів 4)фінансування приросту власних оборотних коштів 5)фінансування благодійних заходів 6)формування резерву для виплати девідендів 7)інші цілі
Після здійснення всіх відрахувань у підприємства залишається нерозподілений прибуток,який за рішенням власників підприємства може бути використаним:1.на покритя непокритих збиків минулих періодів 2.на збільшення власного капіталу підприємства тощо.
17. Аналіз витрат і собівартості промислової продукції
Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.
Об’єкти аналізу собівартості продукції можна класифікувати за певними ознаками (рис.1.)
Рис. 1. Класифікація об'єктів аналізу
Схема аналізу собівартості продукції і джерела їх даних для проведення аналізу зображено на рис.2.
Рис..2. Схема аналізу собівартості продукції і джерела даних для проведення аналізу
Завданнями аналізу собівартості продукції є:
-оцінка виконання плану по собівартості за звітний рік;
-виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;
-розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів.
1)Аналіз собівартості продукції за елементами затрат
Групування затрат за елементами - призначено для виявлення всіх затрат на виробництво за їх видам і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру.
Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів.
Для виявлення причин зміни рівня собівартості вивчають склад і структуру затрат на виробництво. З цією метою визначають питому вагу кожного елементу в загальній сумі затрат на виробництво в %.
Це дозволяє намітити основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості.
Групування затрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму затрат на виробництво по підприємству в цілому і їх структуру, але не дає можливість обчислити собівартість продукції, розподілити затрати по видам продукції і цільовому призначенню. Це досягається шляхом аналізу затрат по статтях калькуляції.
Класифікація затрат за статтями калькуляції дозволяє вивчити затрати по місцю їх виникнення, виявити їх зміни по окремим підрозділам підприємства, а також дає можливість розподілити витрати по видам продукції і визначити собівартість одиниці продукції.
Групування затрат враховує їх поділ на прямі і накладні. Витрати, які безпосередньо включаються в собівартість окремих видів продукції називаються прямими .Накладні - це затрати, пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі .
Аналіз затрат на 1 гривню товарної продукції (ТП)
Затрати на 1 грн. ТП — це узагальнений показник собівартості продукції, за допомогою якого:
1) можна порівняти роботу різних підприємств, дати оцінку собівартості продукції за різні роки;
2) можна побачити прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.
Затрати на 1грн.ТП=повна собівартість продукції : вартість оварної продукції в діючих цінах.
При аналізі потрібно спочатку порівняти фактичні затрати на 1 грн. ТП з плановими і знайти відхилення, а потім розрахувати, як на це відхилення вплинули різні фактори.
На відхилення в затратах на 1 грн. товарної продукції впливають такі фактори як зміни:
- асортименту і структури продукції; - рівня собівартості продукції;
- цін на матеріальні ресурси, тарифи на електроенергію, теплоенергію
Аналіз прямих матеріальних витрат
Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції.
Після підрахунку резервів з причин їх виникнення розробляють заходи по їх мобілізації.
Аналіз прямих трудових витрат
Витрати на зарплату складають значну частку витрат на виробництво.
Спочатку аналізуємо загальний фонд заробітної плати .При цьому знаходимо абсолютне і відносне відхилення фонду зарплати.
Абсолютне відхилення — це різниця між фактичним і плановим фондом. Результати такого аналізу дають загальні дані про використання фонду заробітної плати. Якщо при цьому виявлено перевитрати по фонду зарплати (факт. з/п > планової з/п), то це буде резервом зниження витрат.
Відносне відхилення визначається шляхом порівняння фактичного і скоригованого фондів зарплати (плановий корегується на % виконання плану по обсягу виробництва). Коригується плановий фонд зарплати промислово-виробничого персоналу і робітників. Зарплата інших категорій робітників не залежить від зростання обсягу виробництва і тому не коригується.
При аналізі також розрахуємо вплив факторів на зміну у фонді зарплати.Після аналізу загального фонду зарплати аналізуємо прямі трудові витрати, тобто зарплату виробничих робітників і розраховуємо вплив на неї зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат.
Потім підраховуємо резерви економії зарплати. При цьому важливим резервом є зниження непродуктивних виплат:
1) доплат за роботу у зв'язку зі зміною умов праці;
2) доплат за роботу в позаурочний час;
3) оплата цілодобових і годин внутрізмінних простоїв.
При аналізі ці витрати слід виділити із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних сум цих витрат свідчить про недоліки в організації виробництва і праці, порушенні ритмічності виробництва.
При аналізі використання фонду заробітної плати важливо перевірити дотримання запланованого співвідношення темпів зростання продуктивності праці, середньої зарплати
Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління
Витрати на обслуговування виробництва і управління складають значну частину витрат в собівартості продукції. До них належать:витрати на утримання і експлуатацію обладнення,цехові витрати,загальнозаводські витрати,позавиробничі.
Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління проводиться по статтях затрат. Ці затрати діляться на змінні і умовно- постійні.
Змінні витрати — це витрати, що залежать від зміни обсягу виробництва (зарплата робітників з відрядною формою оплати праці, сировина і матеріали, паливо).Умовно-постійні - це витрати, як і залишаються незмінними або майже не змінюються з збільшенням або зменшенням обсягу виробництва, тобто не залежать від зміни цього обсягу (амортизація, оренда, погодинна оплата праці). При аналізі цих витрат потрібно знайти абсолютне і відносне відхилення. З цих витрат такі статті, як амортизація, % за користування основними засобами (орендна плата), інші витрати вважаються умовно-постійними і за цими статтями не визначається відносне відхилення, всі інші статті — змінні, тобто потрібно визначити відносне відхилення.
Схема витрат на обслуговування виробництва і управління
12. Методи визначення величини бюджету на просування товарів.Просування товару на ринку здійснюється за допомогою системи маркетингових комунікацій (СМК), яка охоплює будь-яку діяльність підприємства, спрямовану на інформування, переконання та нагадування споживачам про свої товари, стимулювання їх збуту і створення позитивного іміджу підприємства в очах громадськості..
Методи визначення бюджету на просування товарів.
Велику роль у формуванні СМК відіграють питання визначення бюджету на комунікації. Існують два принципово відмінні підходи до розв'язання цієї проблеми: аналітичний і неаналітичний.
1.Більшість фірм використовує неаналітичні методи, що ґрунтуються на досвіді чи спрощених правилах прийняття рішень:
1.1.Залишковий метод.
Фірма спочатку виділяє кошти на всі інші елементи комплексу маркетингу, а залишок надходить у бюджет видатків на комунікації. Цей метод часто використовують малі фірми, але він має суттєві недоліки: повністю ігнорується причинно-наслідковий зв’язок між видатками на просування і кінцевими результатами діяльності фірми.
1.2.Метод приросту.
Фірма визначає бюджет на основі попередніх асигнувань, збільшуючи чи зменшуючи бюджет року, що передує плановому, на певний відсоток. Метод цей також використовують переважно невеликі фірми. Тут уже з'являється певна точка відліку, можливість урахування ефекту від попередніх асигнувань, змін в етапах життєвого циклу товару. Але основні недоліки залишаються — розмір бюджету не пов'язується з цілями фірми; значну роль відіграє інтуїція.
1.3.Метод паритету з конкурентами.
При використанні цього методу фірма застосовує як базис відліку відповідні витрати конкурентів. Прихильники цього методу вважають, що середній рівень видатків конкурентів ніби втілює «колективну мудрість» галузі, дає змогу зберегти певну рівновагу натиску на споживачів, уникаючи «рекламних війн». Однак фірми дуже відрізняються цілями, можливостями, іміджем, тому копіювання бюджетів на просування навряд чи виправдане. Окрім того, далеко не завжди є свіжа й достовірна інформація про рекламні витрати конкурентів.
1.4.Метод процента від обсягу продажів.
Він є найпоширеніший серед неаналітичних методів, оскільки простий для розуміння і доступний у використанні. На відміну від попередніх методів, існує взаємозв'язок між обсягом видатків на просування і обсягом реалізації продукції. Водночас причина і наслідок у даному разі міняються місцями: обсяг збуту визначає розмір асигнувань на комунікації, а не навпаки. Метод можна вдосконалити, якщо за базу розрахунків брати прогноз збуту на наступний рік.
Розглянуті методи значно спрощують планування бюджету на комунікації, але всі вони мають основний суттєвий недолік: не пов'язують бюджет із цілями маркетингу.
2. Аналітичні методи визначення бюджету на комунікації є значно складніші:2.1.Метод визначення бюджету «виходячи з цілей і завдань».
Фірма чітко визначає комунікаційні цілі, встановлює завдання, які слід вирішити для досягнення поставлених цілей, а потім формує відповідний бюджет; проводить відповідні рекламні дослідження, які дають змогу встановити залежності між видатками на просування, ступенем охоплення аудиторії рекламою і спонуканням до покупки товару. Метод цей ефективний, але складний у використанні.
2.2.Метод визначення бюджету на основі планування витрат.
Згідно з цим методом спочатку складають розгорнутий річний план діяльності фірми у сфері комунікацій з кожної складової, зокрема з реклами. План диференційований по окремих товарах і збутових територіях. Зведені показники визначають величину рекламного бюджету, яка коригується з урахуванням фінансових можливостей фірми.
Отже, аналітичні методи ґрунтуються на пошуку залежностей між величиною бюджету на просування товару і ступенем досягнення поставлених цілей. Отримані результати мають обґрунтований характер, але застосування цих методів потребує додаткових витрат коштів і часу на відповідні дослідження, тому використовують їх доволі обмежено.
Загальний бюджет на просування продукції фірми, визначений за одним із розглянутих методів, розподіляють далі між окремими складовими СМК.