Відносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестування (реалізації інвестицій), умовно можна називати інвестиційними відносинами
За Вінник
Правовідносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), умовно можна називати інвестиційними правовідносинами.
Інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, що мають особливості, пов'язані зі специфікою інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності.
Як вже зазначалося, інвестиційні відносини безпосередньо пов'язані з відносинами власності, оскільки передбачають володіння, користування та розпорядження інвестиціями й отриманим в результаті цього прибутком (доходом).
Суб'єктами інвестиційних правовідносин є інвестори та інші учасники інвестиційної діяльності.
Частина 2 ст. 5 Закону «Про інвестиційну діяльність» визначає інвесторів як таких учасників інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Своєю чергою інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Об'єкти інвестиційних правовідносин — це об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в які
вкладаються інвестиції (виробництво, підприємства, господарські товариства, основні фонди, техніка, технології, соціальна сфера, довкілля тощо).
Зміст інвестиційних правовідносин — права та обов'язки інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності, що визначаються законом та укладеними між зазначеними особами договорами.
Відносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестування (реалізації інвестицій), умовно можна називати інвестиційними відносинами
Інвестиційні правовідносини є різновидом правовідносин взагалі і мають свої особливості, обумовлені специфікою інвестиційної діяльності, зокрема відносинами власності, оскільки передбачають володіння, користування та розпорядження інвестиціями і отриманим у результаті цього прибутком.
Під інвестиційними правовідносинами слід розуміти врегульовані нормами інвестиційного права суспільні відносини, що виникають унаслідок здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), а також унаслідок державного впливу на учасників цих відносин, які пов’язані взаємними правами та обов’язками. Ці правовідносини являють собою зв'язок між суб’єктами, змістом якого є суб’єктивні права та обов’язки.
Інвестиційні відносини ми розглядатимемо як різновид господарських відносин, що мають родові ознаки (притаманні господарським відносинам) та особливості, пов’язані із специфікою інвестування. Так, до родових ознак інвестиційних відносин слід віднести:
поєднання в них організаційних та майнових елементів;
збалансоване врахування публічних та приватних інтересів у процесі здійснення інвестування;
безпосередня участь в інвестуванні суб’єктів господарювання (у ролі інвесторів, виконавців, посередників, фінансових установ, що надають кошти для інвестування).
Видовими ознаками відносин з інвестування є:
обов’язкова присутність особливого суб’єкта – інвестора зі специфічними гарантіями;
значний ступінь державного регулювання.
Узагальнивши ці ознаки, можна вивести таке визначення: інвестиційні відносини – це різновид або складова господарських відносин, які виникають між інвестором та іншими учасниками інвестиційного процесу (виконавцями, посередниками, фінансовими установами, органами господарського керівництва) щодо підготовки, реалізації інвестицій та отримання певного соціально-економічного ефекту (в т. ч. прибутку) з метою задоволення приватних інтересів учасників інвестування та публічних інтересів (суспільства, держави, територіальних громад), для забезпечення збалансованого врахування яких (інтересів) застосовується значний рівень державного регулювання.
Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.
У Господарському кодексі України знаходимо більш лаконічне визначення, оскільки йдеться про предмет правового регулювання цього кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 1 ГК. господарськими визнаються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Господарські правовідносини - це один з видів суспільних відносин;
господарські правовідносини завжди носять правовий характер, тому що виникають на основі норм права;
ці правовідносини завжди складаються з приводу і у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності;
ці правовідносини виникають між суб'єктами підприємницької діяльністю і поширюються на осіб, які здійснюють цю діяльність без реєстрації;
підприємницькі правовідносини носять комплексний міжгалузевий характер, як поєднують в собі приватно-правові та публічно-правові засоби;
господарські правовідносини одночасно виступають і як галузі права і як норми основних галузей права;
ці правовідносини тісно взаємопов'язані з іншими правовідносинами.
Як будь-які інші суспільні відносини врегульовані нормами права, підприємницькі відносини мають певну структуру і включають в себе об'єкт правовідносини, суб'єкти правовідносин і зміст правовідносин.
Об'єкт правовідносини - це те, з приводу чого виникають правовідносини. До об'єктів підприємницьких прав відносяться:
1) речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно;
2) дії зобов'язаних суб'єктів;
3) власна діяльність суб'єкта підприємницького права;
4) нематеріальні блага, що використовуються при веденні підприємницької діяльності (фірмове найменування, товарний знак, комерційна таємниця та ін.)
Суб'єкти правовідносин - це конкретні його учасники, наділені взаємними правами та обов'язками.
Зміст правовідносини включає в себе суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Права завжди суб'єктивні, тому що носять диспозитивний характер, і їх використання залежить від волі суб'єкта. Обов'язки, як правило, закріплені або в нормативному правовому акті або в договорі.
Отже, головне – інвестиційні відносини є видом господарських відносин (співвідносяться як частина і ціле) і становлять собою відносини, які виникають між інвестором та іншими учасниками інвестиційного процесу щодо підготовки, реалізації інвестицій та отримання певного соціально-економічного ефекту (в т.ч. прибутку) з метою задоволення приватних інтересів учасників інвестування та публічних інтересів (суспільства, держави, територіальних громад.
Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
1. Підприємництво є самостійною діяльністю.
2. Підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. (Інвестиційна діяльність так само є самостійною і ініціативною)
3. Підприємництво є систематичною діяльністю. (Інвестиційна діяльність може бути разовою).
4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. (Інвестор також несе ризик, але інвестиційний)
5. Підприємництво є господарською діяльністю. (Інвестиційна діяльність також складова господарської)
6. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями). (Інвестиційна здійснюється інвесторами, коло яких визначено в законі)
7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати. Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери.
8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. (Інвестиційна діяльність може і не мати такої мети)
Під підприємницькими правовідносинами розуміються врегульовані нормами підприємницького права суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності, тісно з нею пов'язаної діяльності організаційно-майнового характеру, а також відносини щодо державного регулювання підприємницької діяльності.
Ці відносини поділяються на дві групи:
1) власне підприємницькі відносини (горизонтальні відносини, тобто відносини підприємець - підприємець);
2) некомерційні відносини (вертикальні відносини, тобто відносини підприємець - орган управління).
Інвестиційні відносини – див. питання 12.
Отже, головне - попри ряд спільних ознак, інвестиційні відносини не співпадають з підприємницькими, інвестиційна діяльність не вважається підприємницькою, вони виникають з різних підстав і мають відмінне правове регулювання.