Особливим видом занять є екскурсії

Освітні і виховні завдання під час проведення екскурсій вирішуються в єдності. При цьому необхідно пам'ятати про краєзнавчий і сезонний принципи, а також принципи повторності, поступовості, наочності.

Структура екскурсії традиційно є наступною:

Підготовчий етап. Педагог визначає об'єм екскурсії, програмний зміст, терміни проведення, педагог оглядає місце проведення екскурсії, продумує зміст, методи і прийоми проведення. Вирішуються організаційні питання (маршрут, супровід). Підготовка дітей до майбутньої екскурсії полягає в поповненні знань (актуалізація)

Хід екскурсії. Спостереження організовується в певній послідовності: цілісне сприйняття об'єкту, а потім аналіз його складових для поглибленого пізнання. Спостереження є провідним методом роботи з дітьми на екскурсії, але при цьому велике значення мають різноманітні питання: від організуючих увагу, до стимулюючих творче мислення, уяву. В процесі екскурсії підтримується розумова активність дитини (діти ставлять питання, читають вірші, відгадують загадки, беруть участь в іграх). В кінці екскурсії підводяться підсумки, що дізналися нового, цікавого.

Після екскурсійна робота. Одержані знання систематизуються, уточнюються, знаходять своє віддзеркалення в інших видах діяльності (оформлення матеріалів екскурсії, робота з художньою літературою, продуктивна діяльність, організація ігор, узагальнювальні бесіди)

Зміст екскурсій може бути пов'язаний з природними явищами, культурними об'єктами і діяльністю дорослих. Воно визначається програмою, по якій працює дошкільна установа. Для дітей молодшого дошкільного віку екскурсії проводяться усередині дошкільної установи і ділянки, а починаючи з 4 років - за межами дитячого саду. Тому дорослому дуже важливо знати безпосереднє оточення дошкільної установи (бібліотеки, музеї, парки).

На екскурсії забезпечується первинне яскраве цілісне сприйняття предметів і явищ, прокидається допитливість і пізнавальний інтерес. Для розширення, поглиблення, узагальнення представлень дітей про знайомий об'єкт проводять повторні екскурсії. При цьому програмний матеріал поступово ускладнюється за рахунок розширення круга спостережуваних явищ і за рахунок послідовного поглиблення і узагальнення знань. Наприклад, цілий цикл екскурсій може бути організований у вигляді подорожей по екологічній стежині ДНЗ. В цьому випадку екскурсія як форма навчання часто поєднується з використанням такої нетрадиційної форми навчання, як метод проектів.

Метод проектів використовується сьогодні не тільки в процесі проведення занять по екологічному вихованню дітей в ДНЗ. Його використання характеризує пошук вихователями нових форм організації процесу навчання і проведення занять з дітьми в ДНЗ.

Як основна форма організації освітнього процесу пропонується реалізація проектів на різні теми. Тема проекту вибирається спільно з дітьми і дорослими, при цьому реалізація проекту припускає не тільки вільний вибір теми, але і роботу дітей за бажанням в різних центрах активності, участь батьків і отримання певного результату, а також сумісне обговорення того, що нового діти дізналися, чому навчилися, що зробили своїми руками.

Метод проектів досить широко застосовується сьогодні в роботі з вихованцями різновікових груп, груп короткочасного перебування дітей в ДНЗ.

Для заняття як форми навчання характерний цілий ряд ознак:

- на занятті йде освоєння дітьми певного об'єму знань, навиків і умінь по тому або іншому розділу навчання, передбаченому «Програмою виховання»;

- вони проводяться зі всіма дітьми даної вікової групи, з постійним складом дітей;

- вони організовуються і проводяться під керівництвом дорослого, який визначає завдання і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує і направляє пізнавальну діяльність дітей по освоєнню знань, умінь, навиків.

Заняття є основною формою навчання. Решта форм використовується для збагачення досвіду і підготовки дітей до засвоєння викладеного на занятті. Основні відмінності між уроком і заняттям - в ступені навантаження, структурі, а також методах, використовуваних в ході навчання.

Заняттям відводиться строго фіксований час в режимі життя дітей. Як правило, це ранкова година, коли розумова і фізична працездатність дітей найбільш висока. Кількість занять зростає поступово, під час переходу дітей від групи до групи. При поєднанні занять враховується ступінь трудності і характер діяльності дітей на кожному з них.

Заняття є формою педагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослим і однолітками.

Заняття -- форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.

На заняттях з дошкільниками не обмежуються лише навчальною роботою. Тому організоване їх навчання повинно бути позбавлене жорсткого регламентування, передбачати такі його форми: організоване навчання у повсякденному житті; організовані заняття за вибором дітей (вони самі обирають вид діяльності, матеріал, з яким працюватимуть, способи роботи з ним під керівництвом педагога); обов'язкові заняття за планом педагога, який визначає їх мету, зміст, структуру та інше. Такий підхід набуває актуальності у зв'язку з гуманізацією процесу навчання і виховання у дошкільних закладах і зменшенням кількості обов'язкових занять за планом вихователя. На це націлюють програми виховання та навчання дітей у дитячих садках, які, на відміну від попередніх, не поділяють навчальний матеріал на той, що має бути засвоєний лише на заняттях, і той, який діти повинні опановувати у повсякденному житті. У навчальному процесі дошкільного закладу використовуються різні види занять. За змістом навчання розрізняють заняття: з ознайомлення з навколишнім середовищем; з розвитку мовленнєвого спілкування; з формування елементарних математичних уявлень; з образотворчої діяльності; з фізичної культури; музичні.

За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:

-- заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об'єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;

-- заняття із закріплення і систематизації досвіду (організованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичні ігри);

-- контрольні заняття. Покликані з'ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;

-- комплексні заняття. Включають повідомлення дітям нових знань, повторення, закріплення, систематизацію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.

За організацією дітей заняття поділяють на: фронтальні (з усіма дітьми групи); групові (10--12 дошкільнят); індивідуально-групові (4--6 дошкільнят); індивідуальні (1--4 дошкільнят).

Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних -- розширення знань, умінь, навичок.

Як правило, заняття відбувається за такою структурою:

1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;

2) основна частина заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;

3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.

Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слід чітко визначати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх вибір залежить від його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік і рівень розвитку дітей.

У молодших групах активність дошкільників на заняттях, результати їхньої діяльності забезпечуються методами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістом знань. До участі в занятті їх залучають його емоційною насиченістю, ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знань і умінь, у них з'являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можна дізнатися багато нового і цікавого. Старші дошкільники здобувають досвід колективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежить успіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які за неправильної організації навчання можуть стати невстигаючими. Організовуючи колективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки виявляли себе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків.

Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним меблями відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчитися правильно сидіти під час слухання, виконання різноманітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10--15 хв., у другій молодшій і середній групах -- 15--20 хв., у старшій 20--25 хв., у підготовчій -- 30--35 хв.

Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потрібно протягом заняття чергувати різні види діяльності.Лордкипанидзе Д. О. Педагогическое учение К. Д. Ушинского.- М.: «Педагогика», 1954.- с. 111.

Однією з умов успішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ними. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, а й в різних формах роботи у повсякденному житті: на екскурсіях, прогулянках, під час різноманітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігрових вправ. Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливостей дитини.

Зміст заняття. Заняття проводяться по наступних розділах навчання:

ознайомлення з навколишнім життям і розвиток мови дітей; розвиток елементарних математичних уявлень; образотворча діяльність і конструювання;

фізична культура; музичне виховання.Гавриш Н.В. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Навчально-методичне видання.- Луганськ : «Альма-матер», 2008.- с. 180.

Зміст конкретного заняття розробляється на основі вимог «Програми виховання» по даному розділу, з урахуванням рівня сформованості учбовий-пізнавальної діяльності дітей і освоєнності попередньої програми, а також загальних завдань виховання і розвитку дітей різних вікових груп.

Хід заняття повинен забезпечити активну участь всіх дітей в рішенні учбових задач, а також поєднання діяльності, що протікає при безпосередній участі вихователя, з самостійною діяльністю дітей. Керівництво діяльністю дітей на занятті здійснюється різними методами: направленими на організацію первинного сприйняття матеріалу і встановлення зв'язків з вже засвоєним; розширенням знань; направленими на узагальнення, закріплення і застосування знань, навиків і умінь.

При відборі методів враховується мета і зміст заняття, місце в системі роботи по даному розділу, вік дітей. Важливо активізувати розумову активність дітей і їх самостійність. Розумова активність викликається перш за все доступною ним мірою трудності завдань, що висуваються, послідовністю їх постановки, використанням завдань елементарно-проблемного характеру, залученням особистого досвіду дітей.

Самостійна діяльність дітей організовується на заняттях в цілях закріплення знань, відробітку навиків і умінь. Найбільш оптимальні умови при цьому створюються при виконанні завдань на роздаточному матеріалі, а також вправ різного характеру, зокрема творчих.

В кінці заняття формулюється загальний підсумок пізнавальної діяльності. При цьому вихователь прагне до того, щоб підсумкова думка була сформульована самими дітьми, спонукає їх до емоційної оцінки заняття. На закінчення дається і оцінка учбової діяльності, умінь групи в цілому і окремих дітей.

 

20. За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.

У дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності не тому, що вона займає найбільше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці.

Гра дошкільнят має рольовий характер. її передумови формуються у предметній діяльності дитини раннього віку, якій притаманні:

- відокремлення дій від предмета, узагальнення їх;

- використання дитиною неоформлених предметів як замінників інших;

- відокремлення своїх дій від дій дорослих і виникнення особистих дій дитини;

- порівняння своїх дій з діями дорослих і ототожнення їх;

- відтворення дитиною у своїх діях дій дорослих, які відображають у певній послідовності відрізки їхнього життя.

Найважливішою передумовою ігрової діяльності дитини е порівняння і ототожнення нею своїх дій з діями дорослого, особистість і дії якого вперше стають для неї зразком не лише об'єктивно, а й суб'єктивно. Якщо у ранньому дитинстві центральним моментом гри були предмет і способи дії з ним, то в дошкільному віці у ній домінують людина, її стан, дії, стосунки з іншими людьми.

За концепцією Д. Ельконіна про історичний характер виникнення рольової гри, гра не завжди супроводжувала дитинство. її виникнення визначається історичним розвитком суспільства і реальним місцем дитини у системі суспільних відносин.

Рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого.

Мотиви гри містяться у її змісті. Дитину цікавить не так результат,, як процес гри. Водночас гра втілює активне прагнення дитини до певної мети, виражає її здатність оперувати предметами, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ровесниками тощо. Усе це зумовлює результативність гри, яка виявляється у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що дитина накопичує, здобуває під час ігрової діяльності.

Гра є засобом відображення навколишньої дійсності, способом освоєння діяльності, взаємин дорослих у доступній для дитини формі. Дошкільник відтворює точку зору різних людей, вступає з дітьми у різні стосунки, які відображають реальну взаємодію дорослих. Зміст ігрових дій зоумовлюється практичними завданнями, які розв'язують дорослі для досягнення певної мети. Тому замість іграшок та інших предметів вони використовують об'єкти, якими послуговуються у своїх практичних діях дорослі.

Гра завжди розгортається за певними правилами. Для її виникнення не обов'язкова умовність (перейменування предметів), вона з'являється у процесі ігрової діяльності. Важливим компонентом психічного акту перейменування предметів під час гри є уява дитини.

Найхарактернішим видом ігрової діяльності дошкільника є сюжетно-рольова гра, яка виникає на межі раннього і дошкільного віку і досягає свого розквіту в середині дошкільного дитинства.