Основні показники ОКП (ВП) одиничного, серійного і масового виробництва та алгоритм їх розрахунку

Основні параметри (характеристики) ОПК одиничного, серійного і масового виробництва

Основні параметри Види виробництв
Одиничне виробництво Серійне виробництво Масове виробництво
Головне завдання забезпечення своєчасного виконання різноманітних замовлень, які включені у виробничу програму підприємства встановлення і забезпечення періодичності виготовлення партій виробів згідно виробничої програми підприємства організація і забезпечення безперервного руху деталей, та виконання цих операцій у встановленому ритмі роботи
Обліково-планова одиниця замовлення партія виробів (деталей) окремі деталі, складальні одиниці, окремі вироби (великі обсяги виробництва продукції при обмеженій номенклатурі окремих виробів, стабільні, процеси, що строго повторюються, масового виробництва дозволяють застосувати подетальну систему планування)
Особливості – жорсткий зв’язок календарно-планових розрахунків виробництва з плануванням технічної підготовки виконання кожного замовлення. (Це пов’язано з постійними змінами у номенклатурі продукції та необхідністю розробки технічної документації на кожне замовлення) – основним календарно-плановим нормативом є визначення серії виробів і нормативного розміру партій запуску заготовок, деталей у виробництво – календарно-планові розрахунки масового виробництва поєднуються з організаційними заходами щодо забезпечення безперебійної та ритмічної роботи на всіх операціях виробничого процесу стосовно єдиної розрахункової величини-такту випуску продукції; – значна частина календарно-планових нормативів масового виробництва має достатньо стійкий характер і безпосередньо закладається в основу планового регламенту роботи дільниць і ліній; – особливості організації масового виробництва створюють умови для застосування централізованої системи оперативного планування і управління виробництвом, що дає такі переваги: чіткість, гнучкість, дієвість, скорочення ланок
Календарно-планові розрахунки – розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробів або виконання замовлень і побудова циклових графіків по окремих замовленнях; – визначення календарних випереджень в роботі цехів; – складання зведеного календарного графіка виконання замовлень і подальше уточнення календарних випереджень в роботі цехів; – перевірочні розрахунки завантаження виробничих площ і устаткування (об’ємно-календарні розрахунки), а також корегування зведеного графіка з метою вирівнювання завантаження по окремих планових періодах – визначення нормативних розмірів партій виготовлення виробів (деталей) та періодичності їх виготовлення; – визначення тривалості виробничих циклів обробки партії деталей і календарно-планових випереджень; – побудова календарних планів-графіків роботи виробничих ділянок; – розрахунок заділів – розрахунок такту і ритму випуску деталей і виробів; – графіки-регламенти роботи ділянок і ліній; – нормативи внутрішньо лінійних, або циклових заділів (між операційних, транспортних, технологічних, страхових), а також нормативи міжлінійних і міжцехових заділів

Таблиця 3.3.4

Основні показники ОКП (ВП) одиничного, серійного і масового виробництва та алгоритм їх розрахунку

Основні показники Алгоритм розрахунку Пояснення
1 2 3
Одиничне виробництво
Норматив (велична) незавершеного виробництва* (показник виробничої програми) або де kг — процент готовності виробу на початок і кінець планового періоду; Tі — кількість днів з моменту запуску виробів у виробництво на початок і кінець планового періоду
Тривалість виробничого циклу (для одиничного виробництва характерним є послідовний рух по операціях) де n — число деталей в партії; m — число операцій в технологічному процесі; tшк — норма штучно-калькуляційного часу на операцію, годин (нормо-годин); C — число робочих місць, паралельно зайнятих виконанням операції; Kзм — число робочих змін в добі; Tзм — тривалість робочої зміни, годин; tмо — міжопераційний час, годин; Tе — тривалість природних процесів (сушка, поверхневе легування, охолоджування після термообробки і т. п.), днів
Серійне виробництво
Норматив (велична) незавершеного виробництва* (показник виробничої програми) де Nі — плановий випуск і-го виробу в натуральному вираженні
Оптимальний розмір партії (визначається двома способами залежно від характеру устаткування, на якому обробляються деталі) 1 спосіб: де tпз — норма підготовчо-завершального часу на партію, хвилин; tшк — норма штучно-калькуляційного часу на одну деталь, хвилин; — допустимі втрати часу на переналадку устаткування в загальному фонді робочого часу, %.
2 спосіб: де tшт. тin — норма штучного часу (береться мінімальна із усіх операцій, які виконуються в процесі виготовлення деталі), хвилин; Tзм — тривалість робочої зміни, хвилин.
Періодичність запуску-випуску деталей в обробку де nopt — прийнятий (оптимальний) розмір партії, шт.; Nсд — середньодобова потреба в даній деталі, шт.
Тривалість виробничого циклу (при паралельно-послідовному русі операцій) де Кпар — коефіцієнт паралельності виконання робіт.
Коефіцієнт паралельності виконання робіт Коефіцієнт характеризує ступінь скорочення розміру тривалості циклу обробки партії деталей за рахунок застосування паралельно-послідовного виду руху. Коефіцієнт паралельності є відношення тривалості циклу при паралельно-послідовному виді руху до тривалості циклу при послідовному виді руху
Масове виробництво
Норматив (велична) незавершеного виробництва* (показник виробничої програми) де n — число деталей в партії; Li — кількість робочих місць; DOi — кількість одночасно оброблюваних деталей (напівфабрикатів), шт.; DTi — кількість деталей (напівфабрикатів), що знаходяться між операціями, шт.; Tni — величина транспортної партії, шт.; Ci — собівартість виробів (напівфабрикатів), грн.; і = 1,2,3, ... т — кількість виробів (напівфабрикатів)
Такт роботи потокової лінії (такт потоку) (характеризує період часу між запуском (випуском) двох суміжних виробів на потоковій лінії) де N — виробнича програма випуску деталей, шт.; Теф — ефективний (дійсний) фонд часу роботи лінії за той же період часу з урахуванням витрат часу на профілактичне обслуговування устаткування і регламентовані перерви, хв.;
де Тзм — тривалість зміни, хв.; Тпроф — витрати часу на профілактичне обслуговування устаткування і регламентні перерви, хв.; Кзм — норми часу по операціях технологічного процесу, хв.
Темп потоку (кількість деталей, що випускаються з потокової лінії за одиницю часу)  
Ритм потоку (період часу між випуском двох передавальних партій з потокової лінії) де р — величина транспортної партії, шт.
Кількість робочих місць (верстатів) (розрахункове значення) де tі — норма часу на i-у операцію з урахуванням установки, транспортування і зняття деталі, хв.
Коефіцієнт завантаження верстатів на операції де Но — норма обслуговування робітка (кількість верстатів, що обслуговуються одним робітником одночасно) хв.
Число робочих на операції де Но — норма обслуговування робітка (кількість верстатів, що обслуговуються одним робітником одночасно) хв.
         

2. ОКП в серійному виробництві

Серійне виробництво — це виробництво достатньо обмеженої номенклатури виробів, серіями, що періодично повторюються.

Партія деталей — це кількість деталей, що одноразово запускаються в обробку, з одноразовою втратою підготовчо-завершального часу.

Визначення нормативного розміру партії деталей служить виконанням наступних завдань:

— регламентації періодичності переналадок устаткування і виготовлення однойменних деталей протягом планового періоду по окремих виробничих ланках (ділянках, цехах);

— розрахунку нормативної тривалості виробничих циклів і календарних випереджень в роботі послідовних виробничих ланок;

— побудові календарних планів, що визначають терміни запуску деталей в обробку, їх випуску і комплектування для забезпечення зборки;

— визначенню нормативного середнього рівня незавершеного виробництва і величини перехідних заділів на кінець планового періоду.

4. Для серійного (для масового) виробництва характерним є використання заділів;

5. Заділ — це кількість деталей в незавершеному виробництві, яка знаходиться на потоковій лінії в процесі обробки;

6. У серійному виробництві розрізняють 2 види заділів (по місцю їх виникнення:

циклові (внутрішньоцехові) заділи, які включають партії вузлів, деталей або заготовок, що знаходяться на ділянках на різній стадії обробки (технологічні, транспортні, страхові, оборотні);

складські (міжцехові) заділи, які підготовлені або для обробки на подальшій стадії виробництва, або для комплектування вузлової та монтажної зборки (страхові і оборотні).

7. Побудова календарних планів-графіків роботи дільниць серійного виробництва здійснюється різними методами залежно від таких умов (ці умови визначають основні характеристики роботи різних виробничих дільниць):

— від кількості деталооперацій, закріплених в середньому за одним верстатом;

— від ступеня стійкості номенклатури деталей, що виготовляються, і періодичності їх обробки, яка визначається, в першу чергу, характером організації складальних процесів (– безперервна зборка і випуск виробів; – строго періодична збірка і випуск виробів партіями; – випуск партій виробів, що повторюється з нерегулярною періодичністю).

3. ОКП в масовому виробництві

Масове виробництво — це виробництво, яке характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності та ритмічності виробничого процесу, з широким застосуванням потокового методу.

Основною формою масового виробництва є потокове виробництво.

Потокове виробництво — це виробництво, в якому виробничий процес заснований на ритмічній повторюваності основних і допоміжних операцій, при цьому робочі місця розташовуються по ходу технологічного процесу виготовлення виробу, утворюючи потокову лінію.

Це найбільш довершена форма організації виробничих процесів, що забезпечує мінімальну тривалість виробничих циклів, а отже безперервність і ритмічність усього виробництва.

Основні типи однопредметних ліній:

безперервно-потоковою, для якої обов’язковою умовою є рівність (кратність) операційних циклів і тривалість окремих операцій (тобто повинна виконуватися умова синхронізації операцій):

де tm — норми часу по операціях технологічного процесу, хв.;

Cm — кількість паралельно працюючих верстатів на операції, шт.;

r — такт безперервно-потокової лінії, хв. / шт.

переривчасто-потоковою (прямоточною), на якій тривалість окремих операцій не рівна і не кратна такту випуску виробів (тобто умова синхронізації операцій не виконується. В цьому випадку синхронізація забезпечується різноманітними технічними і організаційними заходами. Синхронізація операцій забезпечується на стадії проектування шляхом комбінування (розділення або з’єднання) переходів; підвищення режимів обробки, застосування високопродуктивного устаткування, оснащення тощо).

38. План матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства: основне завдання плану та загальна характеристика його складових

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При складанні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для виробництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів.

Саме тому основним завданням плану матеріально-технічного забезпечень є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснення виробничо-господарської і комерційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.

Потреба до витрачання встановлює кількість матеріалів, які необхідні підприємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва.

Потреба до постачання показує, скільки підприємство повинно отримати матеріалів із зовнішніх джерел.

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

- розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

- балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах в залежності від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

- потреба в сировині й матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

У зміст планування МТЗ входить:

- визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрачання;

- розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;

- облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

-поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.

В балансі матеріальних ресурсів зіставляються потреби в матеріальних ресурсах із джерелами й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матеріалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ресурсів. В загальному вигляді матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

Пв + Пнзв.п+ Пр.е + Пк + П з= Ооч + Онзв.п + Мв.р + ОПС-

де Пв„ - потреба в виконанні виробничої програми, грн.;

Пнзв.п - потреба в поповненні незавершеного виробництва, грн.;

Пре - потреба в ремонтно-експлуатаційних роботах, грн.;

Пк - потреба на капітальне будівництво, грн.;

П з - потреба в формуванні перехідних запасів, грн.;

Ооч - очікуваний залишок на початок планового періоду, грн.;

0нзв.п - залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду, грн.;

Мв.р - величина мобілізації внутрішніх ресурсів, грн.;

ОПС - обсяг постачання матеріалів зі сторони, грн.

39. Загальний порядок розроблення плану матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

- розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

- балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах в залежності від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

- потреба в сировині й матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

Розраховується план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартальному та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб підприємства в матеріальних ресурсах та визначаються обсяги їх поставок на рік, у тому числі по кварталах..

У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенклатурі, та уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На основі цього плану складаються специфіковані замовлення постачальникам, і визначається форма поставок - транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підрозділу підприємства.

Розробка річного плану МТЗ починається знизу, з підрозділів підприємства, і являє собою визначення потреби в матеріальних ресурсах, які необхідні для виконання виробничої програми, будівельних і ремонтних робіт. Вихідними даними розробки плану є виробнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, норми і нормативи витрат матеріалів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямків, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерела її покриття та складають баланс матеріально-технічного забезпечення по визначеній формі.

В балансі матеріальних ресурсів зіставляються потреби в матеріальних ресурсах із джерелами й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матеріалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ресурсів. В загальному вигляді матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

Пв + Пнзв.п+ Пр.е + Пк + П з= Ооч + Онзв.п + Мв.р + ОПС-

де Пв„ - потреба в виконанні виробничої програми, грн.;

Пнзв.п - потреба в поповненні незавершеного виробництва, грн.;

Пре - потреба в ремонтно-експлуатаційних роботах, грн.;

Пк - потреба на капітальне будівництво, грн.;

П з - потреба в формуванні перехідних запасів, грн.;

Ооч - очікуваний залишок на початок планового періоду, грн.;

0нзв.п - залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду, грн.;

Мв.р - величина мобілізації внутрішніх ресурсів, грн.;

ОПС - обсяг постачання матеріалів зі сторони, грн.

Баланс матеріальних ресурсів на 2006 р. (приклад умовний)

 

Потреби Сума, Джерела покриття Сума,
тис. грн. потреб гис. грн.
1. Основне виробництво 1. Очікуваний залишок  
2. Капітальне будівництво на початок року
3. Заходи по удосконаленню техніки 2. Обсяг постачання  
4.Ремонтно-експлуатаційні потреби матеріалів зі сторони
5. Незавершене виробництво запасів 3. Мобілізація внут-  
6. Інші потреби   рішніх ресурсів
    4. Інші джерела
Всього Всього

Розробка балансів МТЗ є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу підприємства. Підприємство встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси і перерозподіляє їх у встановленому порядку з врахуванням змін виробничої програми.

Визначення потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах проводиться як в натуральному, так і в вартісному виразі з метою узгодження цього розділу плану з планами по витратах, фінансовим планом.

40. Особливості матеріально-технічне забезпечення діяльності підприємства в ринкових умовах

Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - це спосіб організації діяльності підприємства, що дозволяє об'єднати зусилля різних одиниць, які виготовляють та реалізовують товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовує фірма для реалізації своїх економічних цілей. В процесі свого функціонування підприємству потрібен цілий комплекс матеріально-технічних засобів. Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, що комплектують вироби, технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристрої, ріжучі та вимірювальні інструменти), нові транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка і інше устаткування, а також паливо, енергія, вода. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у формі речей і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Успішне рішення цих питань покликана забезпечити служба матеріально-технічного забезпечення підприємства, яка займається розрахунком потреб підприємства в різних матеріалах, а також визначає джерела їх покриття.

Для безперебійного функціонування виробництва необхідне добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТО), яке на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт по аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування і оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробці матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходження і вище перелічених напрямах використання. Перераховані роботи по плануванню вельми трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками за участю інших фахівців. Менеджери не приймають участі в розробці планів, їх завдання - перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їх якість.

В умовах ринку у підприємств виникає право вибору постачальника, а значить, і право закупівлі ефективніших матеріальних ресурсів. Це примушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати якісні характеристики продукції, що виготовляється різними постачальниками. Критеріями вибору постачальника можуть бути надійність постачання, можливість вибору способу доставки, час на здійснення замовлення, можливість надання кредиту, рівень сервісу. Співвідношення значущості окремих критеріїв з течією часом може мінятися.