Види транспорту. Переваги та недоліки різних видів транспорту при транспортуванні пального

Транспортування ПММ автомобільним, повітрянним, водним, трубопровідним транспортом.

Перевезення автомобілями пального в тарі має ряд переваг:

можливість використання автомобілів загального призначення;

зручність видачі пального підрозділам і на окремі машини (пальне видається в бочках і каністрах);

можливість перевезення пального і мастильних матеріалів різноманітних сортів на одному автомобілі.

Однак таке перевезення має і недоліки:

трудоємкість робіт по затарюванні пального;

неможливість ефективного використання засобів механізації для зливання і наливання пального;

неповне використання вантажопідйомності автомобіля.

До переваг повітряного транспорту можна віднести:

високі швидкості постачання вантажів на великі відстані;

можливості постачання пального військам, коли іншими видами транспорту це зробити неможливо (згуртування військ, що діють в тилу у ворога);

висока маневреність.

Поряд з перевагами повітряний транспорт має ряд недоліків:

залежність від наявності аеродромів, злітно-посадочних смуг та майданчиків;

залежність від погодних умов;

висока собівартість постачання вантажів.

До переваг водного транспорту можна віднести:

відносно дешеве постачання вантажів;

велика вантажопідйомність і вантажомісткість;

здатність постачати велику кількість вантажів в місце, куди іншими видами транспорту це здійснити неможливо, або невигідно;

гарні маневрові якості.

Поряд з перевагами водний транспорт має ряд недоліків:

використання його обмежено на деяких важливих напрямках з причини відсутності водних шляхів;

сезонність перевезень, тобто можливість використання тільки в період навігації;

малі швидкості переміщення, що ускладнює у воєнний час організацію захисту від повітряного нападу.

Досвід експлуатації польових магістральних трубопроводів (в ході навчань військ та постачання пального для 40-ї армії в Афганістані) показав значні переваги цього виду транспорту перед іншими засобами постачання пального:

відносно низька собівартість постачання пального;

незалежність роботи цього виду транспорту від пори року, погодних умов та ступеня зараження місцевості;

можливість надійного постачання пального в горах, через великі водяні перешкоди, на різних ускладненнях місцевості;

значно менша вразливість від зброї масового знищення, та високі темпи відновлення працездатності;

можливість широкого використання механізації і автоматизації процесів перекачки пального, що полегшує працю і утворює безпечні умови роботи для обслуговуючого персоналу, забезпечує надійність трубопроводу.

Але слід відмітити і його недоліки:

труднощі в забезпеченні охорони по всій довжині трубопроводу.

Найбільша необхідність у використанні ПМТ виникає при наступі, коли витрачається велика кількість пального, значно збільшуються шляхи підвозу і утворюються труднощі для роботи інших транспортуючих засобів

23. Етапи планування забезпечення військової частини пальним у воєнний час.

Забезпечення Збройних Сил України спеціальним паливом, пально– мастильними матеріалами, технічними засобами служби пального, як в мирний, так і у воєнний час здійснюється службою пального з використанням ресурсів країни (промисловості, транспорту, системи нафтозабезпечення).

Служба пального є однією з провідних служб тилу, тому що в сучасних операціях витрата пально–мастильних матеріалів складає 50 – 60 % від загального обсягу витрати матеріальних засобів, а при перегрупуванні військ (здійснення маршу) – 90% і більше. І за характером постачання матеріальних засобів (ракетне паливо, пально–мастильні матеріали, технічні засоби служби) по праву може розглядатись як служба, без якої неможливий успіх сучасного бою, операції – тобто як служба бойового забезпечення.

У воєнний час забезпечення військ пально – мастильними матеріалами здійснюється за схемою:

Центр ________ ЦЗП ______________ Армійський корпус ____________ З’єднання ______________

Військова частина ________________ Підрозділ ______________ Машина

Для реалізації такої схеми у воєнний час, війська і органи управління переводяться з мирного на воєнний стан.

Для організації забезпечення матеріальними засобами армійських корпусів (АК) призначається тилова смуга, в якій для забезпечення військ пальним використовуються:

- ЦЗП, стаціонарні склади та бази пального мирного часу, які у воєнний час переводяться на воєнний стан;

а також розгортаються:

- склади ракетного палива;

- склади пально-мастильних матеріалів бригад матеріального забезпечення;

- трубопровідні частини та підрозділи;

- польові склади пального Повітряних Сил;

- автомобільні частини підвозу ракетного палива і пального.

Для організації забезпечення пальним військових частин і з’єднань армійських корпусів першого ешелону армійським корпусам призначаються тилові смуги, в яких розташовуються склади пального армійських корпусів у складі бригад матеріального забезпечення.

Для підвозу пального військам у воєнний час комплексно використовуються усі види транспорту: залізничний, автомобільний, трубопровідний, водний і, при необхідності, повітряний. Основним з них, у військовій ланці, є автомобільний.

З метою підтримання високої бойової готовності частин і з’єднань та безперебійного забезпечення бойових дій у всіх ланках служби пального утримуються запаси пально-мастильних матеріалів і технічних засобів служби.