Динамічність ієрархії мотивів
Ієрархія мотивів не є абсолютно стабільним мотиваційним комплексом, вона змінюється з часом і віком (в залежності від обставин та впливу людей). Наприклад, школяра в ранньому віці спонукають до навчання вимоги дорослих і прагнення уникнути неприємностей. Пізніше цей мотив має менший вплив на його діяльність, а провідне значення може придбати пізнавальний мотив.
Мотиваційна сфера є досить динамічною: значення та вплив окремих мотивів змінюється (відповідно змінюється і ієрархія мотивів). Різні чинники можуть змінювати цю ієрархію.
Наприклад, після бесіди з учителем (або тренером) дитина розкриває для себе цікавий і привабливий світ науки (або спорту) і захоплюється ним. Внаслідок цього спонукає сила пізнавального мотиву набуває більшого значення. Раніше інтерес до змісту діяльності в ієрархії мотивів займав незначне місце, а після розмови з дорослим відбулася мотиваційна перебудова, змінилося вплив окремих мотивів, що викликало і зміни в ієрархії мотивів. Аналогічним чином можуть вплинути прочитана книга, розмова з одним, переживання внаслідок конфлікту з оточуючими і т.п.
Відносна стабільність ієрархії мотивів
Незважаючи на динамічність мотиваційної сфери, кожній людині притаманна відносна стабільність ієрархії мотивів. Можна стверджувати, що мотиви, які спонукають нас до діяльності, є відносно стійкими, незмінними (протягом певного проміжку часу). Відносна стабільність ієрархії мотивів зумовлюється тим, що особистість в цілому і мотиви зокрема (але не мотивація, яка-залежить і від ситуативних чинників) не так вже легко піддаються зміні. І якщо змінити або розвинути мотиваційну сферу дитини відносно легко, то зробити це з дорослою людиною значно складніше. Таким чином, незважаючи на вплив різних факторів, які здатні змінити ієрархію мотивів, є підстави також стверджувати про її відносної стабільності.
Така закономірність стосується також мотиваційної саморегуляції. Коли вам необхідно виконати певну діяльність, але не вистачає мотивації, слід активізувати (задіяти) додаткові мотиви, які здатні підвищити загальний рівень мотивації
Мотивація
Мотивація - це один з найважливіших факторів (як і здібності, знання, навички), який забезпечує успіх у діяльності.
Мотивація завжди відбувається при наявності цінності збуджуючого фактору. Тобто, сенс діяльності людини полягає не тільки в отриманні результату. Залучати до діяльності можна начебто само по собі. Саме в цьому випадку ми говоримо, що їй подобається сам процес виконання діяльності (наприклад, прояв фізичної і інтелектуальної активності). Подібно фізичної активності, розумова активність сама по собі приносить людині задоволення і є специфічною потребою. Коли суб'єкта спонукає сам процес діяльності, а не його результат, то це свідчить про наявність процесуального компонента мотивації.
Цей к омпонент набуває особливого значення в грі. Адже мотив гри укладений в самому його процесі, а не в результаті (наприклад, коли дитина грає, то мотив - сам процес гри, а не бажання що-небудь створити, тобто зміст самої діяльності). Не виграти, а грати - така загальна формула мотивації гри. Результативний компонент також представлений в іграх. Ось чому є підстави стверджувати, що процесуальний і результативний компонент мотивації тісно пов'язані.
І в процесі навчання процесуального компоненту відведена дуже важлива роль. Прагнення подолати труднощі у навчальній діяльності, випробувати свої сили і здібності може стати особистісно значущим мотивом навчання.
У той же час результативна мотиваційна установка відіграє організуючу роль в детермінації діяльності, особливо якщо її процесуальний компонент (тобто процес діяльності) викликає негативні емоції. У цьому випадку на перший план виступають цілі, наміри, які мобілізують енергію людини. Постановка цілей, проміжних завдань - це значний мотиваційний фактор, який варто використовувати.
Питання