Енергозбереження в будівлях

У Галузевій програмі представлено дані аналізу існуючого стану забезпечення енергоефективності в будівельній галузі. На підставі наведених даних визначено пріоритетні напрямки реалізації державної політики енергозбереження, шляхи максимального використання резервів економії паливно-енергетичних ресурсів у галузі, сформовано комплекс організаційних, технічних та економічних заходів взаємопов'язаних за ресурсами, виконавцями та термінами реалізації, які направлено на підвищення енергоефективності будівельної галузі.

Очікуване Україною входження до європейського простору передбачає прийняття загальноєвропейських правил та шляхів їх реалізації. Галузева програма передбачає гармонізацію національної нормативної бази з вимогами Євросоюзу щодо енергоефективності будівель, а також є основою реалізації «Енергетичної стратегії України до 2030 р.» в будівельній галузі. Галузева програма враховує комплексність європейських підходів щодо економії природних ресурсів, їх раціонального використання та реалізації заходів із забезпечення Кіотського протоколу.

Програма передбачає проведення цілеспрямованих дій, що орієнтовані на покращення енергетичного стану України та забезпечення загальнолюдських цінностей – збереження планети для наступних поколінь за рахунок захисту оточуючого середовища. Природні ресурси, такі як: нафта, природний газ та тверді види палива є основними джерелами виділення вуглекислого газу. Економія природних ресурсів та їх раціональне використання є важливою частиною економічної політики України та заходів, направлених на реалізацію Кіотського протоколу. Управління попитом на енергію є інструментом, що впливає на енергетичний ринок і, тим самим, на надійність постачання енергоносіїв у середньо- та довготерміновому планах.

У першому розділі Галузевої програми розкрито ситуацію щодо існуючого стану справ реалізації заходів з енергоефективності в будівельній галузі, сформульовані основні положення загальнодержавних національних документів та програм, що були прийняті протягом 1995-2005 рр. Зазначено, що Програма енергозбереження в будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2000-2005 рр, яка передувала даній Галузевій програмі, забезпечила підвищення енергоефективності будівельної галузі. Обсяги економії паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) при зведенні нового житла і реконструкції наявного житлового фонду (табл. 1) свідчать про ефективність проведених заходів. Зменшення енерговитрат паливно-енергетичних ресурсів на кінець 2006 року становило 990 тис. т. умовного палива.

Таблиця 1. Показники обсягів економії ПЕР при введенні вексплуатацію
нового житла з дотриманням нових теплотехнічних нормативів у 2001-2005 роках

Роки
Обсяги введення житла з дотриманням нових теплотехнічних нормативів, тис. м2 4616,4 6111,0 7855,04 1111,33 11500,0
Обсяги економії ПЕР, тис. т. умовного палива 110,8 146,7 188,5 267,1 276,0

Другий розділ Галузевої програми визначає законодавче та нормативне забезпечення напрямку енергозбереження в будівництві. Визначено, що в методологічному плані Програма базується на основних засадах Комплексної державної програми енергозбереження України та Додаткових заходах до неї.

Сучасні концептуальні засади державної політики з питань енергозбереження визначені такими основними стратегічними документами:

· Енергетична стратегія України на період до 2030 року (план заходів якої затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 липня 2006 р. № 436-р);

· Указ Президента України від 28.02.2008 № 174/2008 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів»;

· Указ Президента України від 28.07.2008 № 679/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року "Про стан реалізації державної політики щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів"»;

· Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 р №1334 – р «Про схвалення пріоритетних напрямів діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження на 2008-2009 роки».

На сьогодні галузь будівництва забезпечена необхідною нормативною та методичною документацією, яка спрямована на підвищення енергоефективності: від проектування об’єктів архітектури – до здачі об’єктів в експлуатацію з енергопаспортом на будинок. Тому на даний час пріоритетним для Мінрегіонбуду є вдосконалення і наближення вимог з проектування та будівництва будівель до європейських стандартів.

З огляду на викладене, зроблено висновок, що Мінрегіонбудом створено загальні підстави для залучення вимог нормативної бази ЄС щодо енергозбереження до національної нормативної бази будівництва.

У третьому розділі Галузевої програми сформульовані пріоритетні напрямки розвитку енергоефективності за складовими будівельної галузі, що визначені розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Так, наведено діяльність Мінрегіобуду відповідно затвердженого Кабміном Плану заходів на 2006-2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

Визначені заходи, що були реалізовані Міністерством та в яких у межах компетенції було задіяно Мінрегіонбуд:

· розроблено нормативи питомих показників енергопостачання для об'єктів житлово-цивільного призначення;

· удосконалено нормативно-правову базу з питань будівництва та реконструкції житлових будинків;

· нормативно забезпечується можливість реалізації запланованих інновацій щодо модернізації інженерних систем, у тому числі – заміни застарілих типів котлів на сучасні, встановлення вузлів обліку теплової енергії, палива та регулювання систем теплоспоживання, запровадження у житлово-громадському будівництві технологій на основі автономних систем опалення, відновлюваних альтернативних джерел енергії;

· розроблено програмні продукти для інженерів-проектувальників, які здійснюють свою діяльність щодо енергозбереження під час проектування.

Водночас наведені положення Плану заходів, які не були реалізовані через ті чи інші причини:

· розроблення, експериментальне випробування і впровадження енергозберігаючих опалювально-вентиляційних систем на об’єктах житлово-цивільного призначення до цього часу не проведено через відсутність в Україні суб’єктів господарської діяльності, зацікавлених у розвитку цього напрямку вдосконалення інженерних систем будинків;

· запровадження енергетичного аудиту об’єктів житлово-громадського призначення виконано в межах нормативного забезпечення енергопаспортизації. Комплексне нормативно-правове забезпечення енергоаудиту об’єктів будівництва стримується відсутністю законодавчої бази щодо запровадження енергоаудиту будівель і споруд.

Четвертий розділ Галузевої програми визначає її мету та основні завдання.

Розділ п’ятий Галузевої програми розглядає вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює питання енергоефективності, відповідно до європейських стандартів. У розділі висвітлені проблемні питання, що не врегульовані чинним законодавством України. Основними з них є питання відсутності законодавчого визначення правових та організаційних засад забезпечення енергетичної ефективності об’єктів житлово-громадського призначення (мова йде про проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель” та відсутність правового забезпечення створення, запровадження і проведення енергетичного аудиту об’єктів будівництва. Другою проблемою є відсутність механізмів залучення і розширення споживання альтернативних і відновлюваних джерел енергії у будівництві в умовах існуючої тарифної політики. На даний час тарифи та ціни на енергоресурси роблять збитковим запровадження альтернативних і відновлюваних джерел енергії.

Іншим питанням, висвітленим у цьому розділі Галузевої програми, є питання про існуючі в національних нормативах та у міжнародній практиці принципи нормування мікроклімату приміщень.

В шостому розділі Галузевої програми висвітлено заходи з підвищення теплової ізоляції будинків і споруд при новому будівництві та реконструкції. Показано історію еволюційного шляху підвищення нормативних вимог до теплоізоляції огороджувальних конструкцій будинків (рис.1) від запровадження перших змін у СНиП ІІ-3-79 у 1993 році до набуття чинності норм нового покоління ДБН В.2.6-31:2006 «Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель» у 2006 році. Водночас зроблено порівняльний аналіз чинних в Україні норм з вимогами країн ЄС (табл. 2) та показано, що на сьогодні вітчизняні норми є одними з найнижчих серед країн Європи.

Малюнок 1. Еволюція нормативних вимог до опору теплопередачі
вікон житлових та громадських будівель

Таблиця 2. Порівняльний аналіз вітчизняних норм та норм країн
ЄС до опору теплопередачі огороджувальних конструкцій

Країна Опір теплопередачі, м2 °С/Вт Питомі тепловитрати кВт•год/м2
Стіни Покриття Перекриття Вікна
Україна 2,8 3,3 3,3 0,6 90-180
Росія 2,9 3,7 4,2 0,4 95-195
Німеччина 1,8-5,0 5,8 3,5 0,7 30-70
Литва 3,33 5,55 4,0 0,52 -
Данія 3,3 5,0 3,4 0,4
Фінляндія 3,5 4,5 4,5 0,47 -
Польща 3,0 3,0 3,0 0,5 70-100
Словакія 3,1 5,0 5,0 0,59 30-100
Канада 3,2-4,1 6,6 6,6 0,6 30-70

Галузевою програмою передбачено основні аспекти забезпечення нормативного рівня теплоізоляції будинків, що визначаються проектними характеристиками та відповідністю фактичних показників проекту. Якість проектування багато в чому визначається наявністю нормативних документів. Показано, що в останні роки відбулося якісне реформування системи нормативних документів в галузі підвищення енергоефективності будинків. Визначено пріоритетні документи, які необхідно розробити, з встановлення вимог до показників безпеки будівельних об’єктів, правил і методів контролю та приймання в експлуатацію.

Програма містить відомості щодо запровадженої системи оцінювання відповідності в будівництві продукції, на яку не існує нормативних документів. Система запроваджена відповідно до вимог Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд і є відносно новою для України, хоча має дуже широке розповсюдження в країнах ЄС.

Сьомий розділ Галузевої програми розкриває основні аспекти підвищення енергоефективності інженерних систем будинків.

Розділ восьмий Галузевої програми розглядає питання використання нетрадиційних поновлювальних джерел енергії замість споживання природного газу. Показано, що суттєвим потенціалом зниження споживання природного газу є розвиток застосування пасивних систем використання сонячної енергії за рахунок оптимізації об’ємно-планувальних рішень будинків, їх форми та орієнтації, використання систем акумуляції сонячного тепла та сонцезахисту. Також розкрито основні проблеми, що існують в державі з приводу використання обладнання на основі відновлюваних джерел енергії (теплові насоси, геліоустановки тощо). Визначено, що головною проблемою при запровадженні обладнання для використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії є недосконалість цінової політики і механізму державного стимулювання поширення їх використання. Наведене у табл.2 співставлення вартості теплової енергії свідчить про економічну доцільність надання пріоритету використанню природного газу при існуючих цінах на паливні ресурси.

Таблиця 2. Вартість енергії, отриманої при використанні різних видів палива

Паливо Одиниця виміру Вартість одиниці, грн. Питома теплота згоряння, МДж ККД обладнання Кількість утвореної енергії Вартість енергії, грн/(кВт·год)
МДж кВт·год
Природний газ м3 0,732 92% 31,28 8,69 0,08
Дизпаливо літр літр 5,7 89% 35,6 9,89 0,58
Пропан-бутан літр 2,3 92% 42,32 11,76 0,2
Дрова кг 0,3 70% 1,94 0,15
Вугілля кг 0,7 80% 4,44 0,16
Електроенергія кВт•год 0,24 3,6 100% 3,6 0,24

Основний висновок, що зроблений у Програмі за результатами табл.2, при співставленні вартості енергії при різній ціні на природний газ з даними щодо інших видів палива свідчить, що вугілля і дрова стають економічно привабливими лише після підвищення ціни природного газу до $200/тис.м3, пропан-бутанова суміш – при підвищенні ціни газу до $250/тис.м3, дизпаливо не буде конкурентним газу при реальних цінах на нього. Електроенергія при використанні для вироблення теплової енергії завжди буде менш ефективною, ніж газ, оскільки при застосуванні природного газу здійснюється пряме перетворення енергії палива в тепло, в той час як при використанні електроенергії для отримання тепла технологічний процес перетворення енергії палива в тепло збільшується вдвічі, що погіршує результат ефективності до 30%.

У дев’ятому розділі Галузевої програми розроблено питання енергозбереження у промисловості будівельних матеріалів. В Програмі показано, що одним із основних факторів, котрі негативно впливають на будівельну галузь, є зростання вартості продукції промисловості будівельних матеріалів. Враховуючи, що паливна складова є одним з основних факторів впливу на собівартість будівельних матеріалів і виробів, енергозбереження на цих виробництвах є стратегічним завданням щодо зниження вартості і підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції. Для вирішення цього питання в Галузевій програмі визначено основні заходи, впровадження яких дозволить знизити витрати енергії щонайменше на 20%.

Також Програмою зазначено, що з метою енергозбереження кожне підприємство повинно проводити технологічний, теплотехнічний, енергетичний аналіз виробництва для визначення раціональних і нераціональних витрат енергії (матеріальні, теплові і газові баланси установок). Для таких виробництв, як виробництво вапна, цегли, каменів, силікатних блоків та виробництво цементу, визначено основні напрямки економії енергії.

Десятий розділ Галузевої програми визначає основні заходи з енергоефективності будівель і споруд промислового призначення. До визначених заходів, що дозволять забезпечити економію паливно-енергетичних ресурсів при вдосконаленні будівельної частини проектів, віднесено:

· Зменшення площі забудови промислових споруд;

· Зменшення об’єму і площі виробничих будинків з розрахунку на одиницю продукції, що випускається;

· Вдосконалення об’ємно-планувальних рішень будівель адміністративного та побутового призначення.

Розділ одинадцятий Галузевої програми торкається питань енергоефективних технологій організації та ведення будівельних робіт на об’єктах будівництва.

У дванадцятому розділі Галузевої програми висвітлено питання організаційно-методичного забезпечення та контролю за дотриманням законодавства і нормативних вимог з енергоефективності. Показано, що на даний час контролювання за показниками енергоефективності будівельних об’єктів здійснюється службами будівельної експертизи (на стадії проекту), Державного будівельно-архітектурного контролю та Державної інспекції з енергозбереження. Враховуючи, що ефективність цього контролю залишається незадовільною, Галузевою програмою передбачено ряд заходів, які необхідно здійснити для значного покращення такого роду контролювання.

Тринадцятий розділ Галузевої програми встановлює регіональні особливості запровадження енергоефективних рішень на будівельних об’єктах, до основних з яких відносять:

· кліматичні параметри регіону;

· регіональну структуру виробництва будівельних теплоізоляційних та конструктивних матеріалів;

· місцеву структуру теплопостачання будинків;

· регіональну типологію архітектурно-планувальних рішень житлових та громадських будівель.

Чотирнадцятий розділ Галузевої програми визначає її техніко-економічну оцінку та показники реалізації. До ефективності енергоощадних заходів Програми віднесено ефективність економічну, соціальну та екологічну, кожна з яких повинна відображатися своїми кількісними показниками енергоефективності. Система показників енергоефективності має складатися з інтегрованого показника – енергоємності ВВП (що є узагальненим макроекономічним показником), показників, що характеризують енергоємність галузей економіки (енергоємність валової доданої вартості галузей) та енергоефективність виробництва окремих видів продукції (послуг), а також показників, що характеризують енергоефективність окремих технологій, видів обладнання, матеріалів.

В п’ятнадцятому розділі Галузевої програми наведено перелік заходів, спрямованих на оптимізацію паливно-енергетичного балансу будівельної галузі. До заходів, здійснення яких передбачається в межах Програми, віднесено перелік законодавчих актів, державних будівельних норм та національних стандартів, що направлені на підвищення енергоефективності. Також встановлено перелік підприємств, на яких планується впровадження визначених заходів з підвищення енергоефективності та орієнтовні кошти на їх реалізацію.

Розділ шістнадцятий Галузевої програми визначає джерела фінансування та обсяг коштів, необхідних для забезпечення досягнення мети програми. Визначено, що обсяги фінансування заходів Галузевої Програми в 2010-2014 роках уточнюються при розробленні прогнозів соціально-економічного розвитку країни та бюджету. Державні замовники щорічно уточнюють і погоджують перелік першочергових проектів і заходів, намічених до фінансування, керуючись відповідними постановами Кабінету Міністрів України й іншими нормативними правовими актами.

Фінансування здійснюється після затвердження проектно-кошторисної документації та наявності її експертизи. Враховуючи статус Галузевої програми, обсяг фінансування, необхідний для її виконання, визначається щороку в межах субвенцій, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік. Механізми фінансування наведено в табл.3.

Таблиця 3. Механізми фінансування заходів Галузевої програми

Сімнадцятий розділ Галузевої програми визначає її терміни виконання, що встановлені в період з 01.01.2010 року до 31.12.2014 року.

Розділ вісімнадцятий встановлює порядок проведення моніторингу та узагальнення результатів Галузевої програми. Визначено, що організаційні питання супроводження Програми забезпечуються спеціальним підрозділом Мінрегіонбуду під керівництвом заступника міністра. Постійний моніторинг реалізації завдань Програми мають супроводжувати відповідні структурні підрозділи управління та відділи Мінрегіонбуду.

Загальну організацію і координацію всіх заходів, передбачених програмою, має здійснювати Науково-технічний Центр (НТЦ) з питань енергоефективності та енергозбереження у сфері будівництва при Мінрегіонбуді. НТЦ був створений на базі ДП НДІ будівельних конструкцій для компетентного і професійного вирішення питань енергозбереження у сфері будівництва, промисловості будівельних матеріалів та житлово-комунального господарства.

Системний робочий супровід Програми покладається на базову організацію Мінрегіонбуду – ДП НДІБК.
Результати моніторингу розглядаються на засіданнях Координаційної ради з питань енергоефективності та енергозбереження у сфері будівництва при Мінрегіонбуді і надсилаються до НАЕР кожні півроку.

У прикінцевих положеннях Галузевої програми відзначається, що загальний ефект від підвищення енергоефективності будинків за рахунок реалізації визначених положень може складати тільки в житловому секторі зниження енерговитрат на 2•105 ТДж/рік, що дозволить економити близько 6 млрд. м3 природного газу щорічно. При загальних річних витратах природного газу в житлово-комунальному секторі 14 млрд.м3, це дозволить знизити до 42% витрату газу. Відповідне зниження викидів СО2 може складати до 3,7 млн. т/рік.

Визначено, що орієнтовна вартість реалізації заходів, які передбачені Галузевою програмою, складає порядку 22,9 млрд. грн. При цьому розподіл за джерелами фінансування становить:

1. Власні кошти – 1,1 млрд. грн. (48%);

2. Субвенції з державного бюджету – 0,3 млрд. грн. (1,4%);

3. Кредити, гранти, позики тощо – 0,3 млрд. грн. (1,4%);

4. Державний бюджет – 9,3 млрд. грн. (40,6%);

5. Місцеві бюджети – 11,9 млрд. грн. (51,5%);

6. Інші кошти – 0,1 млрд. грн. (0,4%).

Зазначено, що з урахуванням прогнозної вартості природного газу економія від реалізації заходів Галузевої програми складає близько 18 млрд. грн. щорічно.