Джерела загроз інформаційній безпеці суспільства

Джерела загроз інформаційній безпеці

Можна виділити декілька основних джерел загроз, які можуть стосуватися інтересів особистості, суспільства і держави.

Джерела загроз інформаційній безпеці особистості.

Інтереси особистості в інф.сфері у:

– забезпечен­ні конституційних прав і свобод людини і громадянина на доступ до відкритої інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності,
– захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку, духовний та інтелек­туальний розвиток.

Загрози:

–суттєве розширення можливості маніпулювання свідо­містю людини за рахунок формування навколо неї індивідуально­го «віртуального інформаційного простору»,
–можливість використання технологій впливу на її психічну діяльність.

У вигляді:

–використання на шкоду її інтересам персональних даних, що на­громаджуються різноманітними структурами,у т.ч. державними.

–розширення можливості прихо­ваного збирання інформації, що становить її особисту і сімейну таємницю, відомості про її приватне життя.

Це зумовлено, у першу чергу, труднощами реалізації механіз­мів охорони цих відомостей, подальшими досягненнями у мікро­мініатюризації засобів прихованого збирання і передавання ін­формації.

Особливість людини в інформаційному суспільстві – скорочення «інформаційних» відстаней (часу доступу до необхідної інформації), що веде до появи нових можливостей — як з формування особистості, та і з реалізації її потенціалу. Інформаційна інфраструктура стає основним джерелом інформації для людини, впливає на її психічну діяльність, формування соціальної поведінки.

Проблема формування розумних потреб і мотивації соціаль­ної поведінки – ще не має загального вирішення і є однією з найскладніших як для індустріального суспільства, так і стосовно інформаційного суспільства.

Джерела загроз інформаційній безпеці суспільства.

Інтереси суспільства в інф.сфері:
-захист життєво важливих інтересів у цій сфері,
- забезпечення реалізації конституційних прав і свобод люди­ни і громадянина в інтересах зміцнення демократії,
- досягнення і підтримання громадської злагоди,
-підвищення творчої активності населення.

Загрози:
- безперервне ускладнення інформаційних систем і мереж зв'язку, критично важливих інфраструктур забезпечення життя суспільства.
- можливість концент­рації засобів масової інформації в руках невеликої групи влас­ників.
- розширення масштабів вітчизняної і міжнародної комп'ютерної злочинності.

У вигляді:
-маніпуляції суспіль­ною думкою
-також руйнування моральних підвалин суспільства нав'язуванням чужорідних цінностей.
-спроб здійснення шахрайських операцій з використанням глобальних або вітчиз­няних інформаційно-телекомунікаційних систем,
-відмивання фі­нансових коштів,
- одержання неправомірного доступу до фінансової, банківської та іншої ін­формації, яка може бути використана з корисливою метою.

Джерела загроз інформаційній безпеці держави.

Інтереси держави в інф. сфері у:

–створен­ні умов для гармонічного розвитку інформаційної інфраструкту­ри держави,
–реалізації конституційних прав і свобод людини і гро­мадянина в інтересах зміцнення конституційного ладу, суверені­тету і територіальної цілісності країни,
–встановлення політичної і соціальної стабільності, економічного процвітання, безумовного виконання законів і підтримки міжнародного співробітництва на основі партнерства.

Загрози:

–отримання протиправного доступу до відомос­тей, що становлять державну таємницю, та іншої конфіденційної інформації, розкриття якої може завдати шкоди державі
–неконтрольоване розповсюдження інформаційної зброї та розгортання гонки озброєнь у цій галузі, –спроби реалізації концепції ведення інфор­маційних війн.

Основні сучасні загрози інформаційній безпеці України (за Солодкою О.М.+стаття Олени Токар)

1. Загроза проникнення іноземних держав в інформаційний простір України і, відповідно, впливу на свідомість пересічного українця.

Передусім ідеться про вплив таких держав:

1) Вплив, пов’язаний з процесами глобалізації (це стосується всіх країн, які розвиваєються):

- США

- Країни західної Європи

2) Вплив Росії

Україна стала самостійною державою, а в її інформаційному просторі безкарно і безперешкодно хазяйнують інформатори інших країн. У перші роки незалежності наша держава зі свого бюджету навіть фінансувала теле- і радіопередачі з Москви, які дуже часто мали і нині мають, антиукраїнське спрямування. Деякі дослідники взагалі говорять про спільний з Росією інформаційний простір. Такий стан речей породжує численні проблеми. Росія на сьогодні досить ефективно окуповує наш інформаційний простір. Це і поширення суто російських періодичних видань на теренах України, і заповнення книжкового ринку російськомовною продукцією (з 70 млн. примірників книг, які споживаються в Україні щороку, тільки 20 млн. видається на її території, 10 млн. потрапляє до нас з-за кордону легально, а 40 млн. книжок – це контрабанда, внаслідок якої вітчизняні фінансові втрати сягають 700 млн. грн.) [5] і на кінець заповнення телеефіру. Після „помаранчевої революції” Москва за допомогою телеефіру особливо активно стала практикувати безпосереднє втручання у внутрішні справи нашої країни, відповідним чином коментуючи ті чи інші події в Україні, формуючи у глядачів симпатії чи антипатії до тих чи інших українських політиків.

2. Поширення невластивих українській культурній традиції цінностей і способу життя, культу насильства, жорстокості, порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності.

2.Так звана “європеїзація” України, з одного боку, є шляхом приведення її культури у відповідність до європейських стандартів і стандартів світового рівня, проте, з іншого боку, “національна свідомість населення держави, яка побудована за національною ознакою, передбачає усвідомлення нацією своєї спільності у межах певної території (а не класу чи цілого світу), ототожнення членів нації з певною мовою, культурою, традиціями”.

3. Комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм.

Комп’ютерна злочинність – відносно масове, історично мінливе, соціальне явище, що має певну територіальну і часову поширеність, становить цілісну, засновану на статистичних закономірностях сукупність одиничних суспільно небезпечних діянь, де електронно-обчислювальні машини, електрон-но-обчислювальні системи, мережі та представлена в них інформація є знаряддям учинення злочинів або предметом злочинних посягань [10].

Відповідно до частини 1 розділу ІІ міжнародної Конвенції про кіберзлочинність (ратифікована Верховною Радою України у вересні 2005 року) комп’ютерними правопорушеннями щодо інформації є: незаконний доступ; нелегальне перехоплення; втручання у дані; втручання у систему; зловживання пристроями; підробка, пов’язана з комп’ютерами; шахрайство, пов’язане з комп’ютерами; правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією; правопорушення, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав [11].

Водночас посилюється загроза використання сучасних інформаційних технологій злочинними угрупованнями терористичної спрямованості.

4. Несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів, незаконне збирання та використання інформації, розголошення інформації, яка становить державну та іншу передбачену законодавством таємницю.

Яскравою ознакою сучасності є динаміка росту участі суб’єктів іноземної присутності в ІТ-сфері України у спеціалізованих міжнародних виставках, семінарах, конференціях на території України, під час яких іноземні компанії вирішують питання просування на український ринок свого обладнання, встановлення та розвитку зв’язків з категоріями громадян України, які становлять інтерес (українські фахівці, науковці, державні службовці), збирання та передачі відомостей, що охороняються нашою державою, а також пріоритетної науково-дослідної інформації. Ще однією проблемою є використання вітчизняними користувачами, зокрема органами державної влади та управління, нелегального програмного забезпечення іноземного виробництва з недокументованими функціями, внаслідок чого створюються умови доступу до інформації, яка обробляється на ПЕОМ, а відтак її використання на шкоду національним інтересам України.