Особливості віровчення, культу та організації ісламу

Коран є головним джерелом віровчення мусульман. Він містить настанови, правила, заборони, повеління культового, етичного, юридичного, господарського характеру і одночасно є цінною історичною і літературною пам'яткою епохи раннього Середньовіччя в історії арабів.

Іслам створювався в процесі потужного впливу на нього іудаїзму і християнства. Багато положень Корану були запозичені з Біблії. Як і Біблія, Коран — своєрідна релігійна енциклопедія, "книга книг" про життя, працю, побут, взаємовідносини з іншими народами і релігіями арабів VI—VIH ст. Наприклад, четверта частина Корану присвячена описанню життя і діяльності пророків та видатних історичних діячів. Майже всі вони біблійні, але зі зміненими на арабський лад іменами: Нух (Ной), Ібрахім (Авраам), Дауд (Давид), Іса (Ісус), Іскандер (Александр Македонський) і т. ін. Останнім у списку пророків зафіксований Мухаммед. Після нього, відповідно до Корану, інших пророків не буде до самого Страшного суду, коли всі отримають по заслузі згідно з їхніми вчинками: одні потраплять у райські сади, а інші — у пекельний вогонь. Всіх людей, які не сповідують іслам, Коран оголошує "невірними", особливо іудеїв і християн — людей Письма, тобто Біблії, котрі поклоняються тому ж Богу, що і мусульмани. Бог неодноразово посилав до них своїх пророків: спочатку Мусу (Мойсея), потім Icy (Ісуса). Але іудеї і християни забули про все, чому ті їх учили. Тому Аллах направив до людей Мухаммеда, зробивши тим самим останню спробу за його допомогою вивести їх на праведний шлях.

Центром ісламської громади, її шкіл і судових органів, головним місцем для молитви є мечеть. Першу мечеть побудував у Медині сам Мухаммед, всі останні будувались і тепер будуються за її зразком. При цьому, за обіцянкою Мухаммеда, будівники мечеті після смерті обов'язково потраплять у Рай, оскільки їх дії угодні Аллаху.

Стіна мечеті, що розташована навпроти входу, як правило, орієнтована у бік Мекки. До неї мусульмани мають звертати обличчя під час молитви. У центрі цієї стіни знаходиться міхраб (ніша), розписаний текстами з Корану. Праворуч від ніші знаходиться кафедра зі східцями. З неї читають сури Корану і промовляють проповіді. Мечеть обов'язково має купол як символ Всесвіту, що ним править Аллах. У дворі мечеті розміщені чотири мінарети, з яких муедзин (від араб. — той, хто оголошує, служитель мечеті), співаючи п'ять разів на день, закликає віруючих до молитви. Форма цього заклику називається азан (від араб. — оголошення, запрошення):

Фундаментальні підвалини, що на них тримаються віровчення і культова практика ісламу, включають п'ять положень. їх називають "стовпами" ісламу. Першим із них є шахада — визнання Бога і переконання у тому, що немає Бога крім Аллаха, і Мухаммед — його Пророк. Вона міститься у 112-й сурі Корану і проголошує головний Символ віри ісламу: "Немає ніякого божества крім Аллаха, а Мухаммед — Посланець Аллаха". Шахаду віруючі мусульмани повторюють кілька разів на день, шепочуть на вухо новонародженим немовлятам, повторюють дітям у медресе (школі при мечеті), виголошують перед смертю.

Другий "стовп" ісламу і другий обов'язок мусульманина — молитва (від перс. — намаз; араб. — салят). Мухаммед якось запитав у своїх учнів: "Якщо в одного з вас біля дверей будинку є річка, в якій він миється п'ять разів на день, як ви гадаєте: чи залишить вона на ньому бруд?" Йому відповіли: "Вона не залишить на ньому бруду". Тоді Пророк констатував: "Це приклад про п'ять молитов, за допомогою яких Аллах допомагає людині очистити її душу від гріхів".

Третій "стовп" ісламу та обов'язок мусульманина — саум (від араб. — піст; перс. — "ураза") — утримання від їжі, води і розваг заради присвячення свого часу молитвам і читанню Корану. Впродовж тридцяти днів місяця рамадан (рамазан), дев'ятого місяця мусульманського календаря, всі здорові мусульмани повинні дотримуватися посту. За переказами, саме цього місяця Мухаммеду було передано перше "одкровення Аллаха". Піст передбачає відмову мусульман від розваг і фізичної близькості, а від сходу й до заходу Сонця — від їжі, води, куріння тютюну. Після заходу Сонця й до його сходу дозволяється в міру їсти й пити. Від посту звільняються хворі, діти, подорожуючі, вояки підчас бойових дій, вагітні жінки. Невиконаний піст або окремі його дні мають бути "відшкодовані" в інший час. Упродовж рамадану додається ще одна (шоста) щоденна молитва. Зазвичай її проводить імам (від араб. — стояти попереду, очолювати) — людина, яка керує молитвами у мечеті, духовний лідер, голова мусульманської громади.

Четвертим "стовпом" ісламу і обов'язком мусульман є закят — обов'язкова сплата податку, стягнення якого передбачене Кораном, а розміри — шаріатом. Без урахування добровільних пожертвувань, закят становить сорокову частину річного прибутку.

П'ятим "стовпом" ісламу і обов'язком мусульманина, якщо йому дозволяють фізичні і матеріальні можливості, є хадж — паломництво до Мекки між восьмим і тринадцятим днями зуль-хіджжа, останнього місяця ісламського року. Кожний повнолітній мусульманин вважає за почесний обов'язок здійснити таке паломництво хоча б один раз за життя, відвідати Каабу в Мецці, поховання Мухаммеда у Медині та ще кілька священних для мусульман місць, виконати передбачені Кораном обряди. Щорічно мільйони мусульман здійснюють хадж. Після його завершення чоловіки отримують звання "хаджі", а жінки — "хаджа".

Суна (від араб. — шлях, приклад, зразок) — Священний Переказ ісламу в хадисах (розповідях) про вчинки і вислови Мухаммеда, його рішення з різних питань релігії і облаштування життя мусульманської громади.

Шаріат (від араб. — прямий, правильний шлях) — звід норм мусульманського права, моралі, релігійних настанов і ритуалів усього життя мусульман — від колиски й до смерті. Його джерелами є Коран і Суна.

Загалом, віровчення ісламу включає у себе віру:

• в єдиного Бога — Аллаха;

• в ангелів і в існування демонів;

• у святість Корану;

• у пророка Мухаммеда — останнього посланця Аллаха;

• у Рай і пекло;

• у божественний присуд долі;

• у безсмертя душі.

Соціальна функція ісламу — прозелітизм, керівництво, контроль і маніпулювання життям, побутом, мораллю і правом величезної кількості людей під виглядом виконання всіх настанов Корану, Суни і шаріату, що тлумачаться й інтерпретуються неоднозначно. Релігійна свідомість в ісламі утопічно-фантастична, догматична. Це консервація поглядів, уявлень, переконань й ідеалів мусульман арабського світу середньовічної епохи.