Гетьман Богдан Хмельницький
Народився імовірно в Чигирині, тепер місто Черкаської області. Гетьман Війська Запорізького з 1648 р., державний діяч, полководець, засновник козацько-гетьманської держави. Походить з родини дрібного шляхтича. Освіту здобув в єзуїт. колегії у Львові. Вільно володів латинською, польською, турецькою і татарською мовами, був добре обізнаний із всесвітньою історією. Служив у війську реєстрових козаків, брав участь у походах проти турок. У 1637 р. був військовим писарем; 1638-1646 рр. – сотником. За деякими даними, в 1645-1646 рр. Богдан Хмельницький на чолі близько 2500 козаків виїхав до Франції, де вони відзначились у штурмі фортеці Дюнкерка. У кінці грудня 1647 р. Богдан Хмельницький, переслідуваний польським урядом, з невеликим загоном козаків втік на Запорізьку Січ, де був обраний гетьманом. Богдан Хмельницький почав підготовку до повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні. Починаючи війну з Польщею, Богдан Хмельницький заручився союзом з Туреччиною і Кримом, які дали йому політичну і військову допомогу. Під керівництвом Богдана Хмельницького було здобуто перемоги в битві на Жовтих Водах (1648 р.), Корсунській битві (1648 р.), Пилявецькій битві (1648 р.), Зборівській битві (1649 р.), Батозькій битві (1652 р.), битві під Жванцем (1653 р.). Тріумфальний в’їзд Богдана Хмельницького у Київ і зустріч його як “пресвітлого володаря й князя Русі” свідчили про початок нової козацько-гетьманської держави. Богдан Хмельницький створив 300-тисячне українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі й основою, на якій будувалася нова українська держава. Богдан Хмельницький був видатним дипломатом. Найбільшим досягненням Богдана Хмельницького було утворення і формування козацько-гетьманської держави Війська Запорізького (1648-1782 рр.). Богдан Хмельницький створив державний апарат і цілу провідну верству козацько-гетьманської Держави. Помер 27.VII.1657 р., похований 23.VІІІ.1657 р. в Іллінській церкві в с. Суботові, тепер Черкаської області.
Гетьман Петро Дорошенко
Народився в м. Чигирині – гетьман Правобережної України (1665-76), в 1668 р. – гетьман всієї України. Походив з козацько-старшинського роду. Брав участь у визвольній війні 1648-54 рр. Після смерті Богдана Хмельницького Петро Дорошенко підтримував Івана Виговського, беручи участь у придушенні повстання Пушкаря і Барабаша 1657-58 рр. У 1659 р. Петро Дорошенко був позбавлений полковництва, але Юрій Хмельницький незабаром признав його чигиринським полковником. В 1665 р. після знищення Василя Дрозденка став гетьманом Правобережної України, яку за Слободищенським трактатом 1660 р. було приєднано до Польщі. Петро Дорошенко звернувся до царського уряду, пропонуючи приєднати Правобережну Україну, але за конкретних умов: скасування Московських статей 1665 р., ліквідація Андрусівського перемир’я 1667 р., визнання Петра Дорошенка гетьманом всієї України. Після відмови Москви в 1669 р. Петро Дорошенко підписав угоду про перехід України під владу Туреччини. Під час російсько-турецької війни за визволення Правобережжя від Туреччини в 1676 р. Петро Дорошенко капітулює перед військом гетьмана Івана Самойловича і зрікається булави на його користь. На вимогу російського уряду переїхав до Москви. У 1679-82 рор. – воєвода у В’ятці. Помер 19.ХІ.1698 року в с. Ярополча (тепер с. Ярополець Московської області, Росія).
87.Гетьман Іван Мазепа
Народився в с. Мазепинці біля Білої Церкви. Український політичний діяч, дипломат, гетьман Лівобережної України (1687-1709 рр.). Походив з родини шляхтичів. Навчався у Києво-Могилянській колегії і єзуїтські колегії в Полоцьку (за даними відомостями, у Варшаві). За юнацьких років служив “покойовим” при дворі польського короля Яна Казимира. За кордоном (Німеччина, Італія, Франція, Нідерланди) вивчав артилерійську справу. В 1663 р. повернувся в Україну, щоб допомогти хворому батькові. В 1669 р. після сутички з польським магнатом перейшов до гетьмана Петра Дорошенка. Іван Мазепа був командиром гетьманської гвардії, генеральним осавулом. В 1674 р. перейшов на бік лівобережного гетьмана Івана Самойловича, був генеральним осавулом. Брав участь у Чигиринських походах 1677-1678 рр.
В 1687 р. став гетьманом і уклав з Росією Коломацькі статті. У Івана Мазепи було близько 0,5 млн. селян-кріпаків. Був меценатом, збудував державним і власним коштом чимало церков і монастирів. Іван Мазепа стояв на ґрунті української козацько-гетьманської державності і соборності України – Гетьманщини, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України. Намагався встановити міцну автократичну гетьманську владу із збереженням традиційної системи козацького устрою. Іван Мазепа спочатку виступав за можливість співіснування України з Росією на засадах Переяславської угоди 1654 р.
У І-й період Північної війни 1700-1721 Іван Мазепа підтримував Росію, завдяки цьому опанував в 1704 р. Правобережною Україною. Але довідавшись про плани Петра І скасувати козацький устрій української держави і її автономію, Іван Мазепа розпочав таємні переговори спочатку з польським королем Станіславом Лещинським, а згодом із шведським королем Карлом ХІІ. У 1708 р. була підписана угода про прилучення України до антимосковської коаліції. Пізніше до цієї коаліції приєдналося Запоріжжя. 28.ІІІ.1708 р. у Великих Будищах був укладений договір між Іваном Мазепою і кошовим отаманом К. Гордієнко, з одного боку, і Карлом ХІІ – з другого, про зобов’язання шведського короля не укладати з Росією мирної угоди, доки не буде визволено з-під російської влади Україну й Запоріжжя. Але українсько-російська війна 1708-1709 рр. на території України закінчилася поразкою союзників. Полтавська битва 1709 р. і капітуляція шведської армії під Переволочною вирішили долю України. Іван Мазепа разом з Карлом ХІІ подалися в еміграцію до Молдавії, яка була васалом Туреччини, де і помер 22.ІХ.1709 р. біля м. Бендери.