Теорії інноваційного розвитку
Велика кількість дослідників вивчала питання про те, яку роль відіграє науково-технічний прогрес у соціально-економічному розвитку людства. У свій час ще Адам Сміт визнавав особливу роль технологічних змін як чинника економічного прогресу. В багатьох працях західноєвропейських вчених розглянуті питання , що пов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на економічний розвиток суспільства та держави в цілому. Розглянемо, яке ж місце посідав науково-технічний прогрес в економічних теоріях різних науковців.
Адам Сміт (1723-1790) у своєму трактаті “Дослідження природи та чинників багатства націй” стверджує, що прогрес в розвитку продуктивної сили праці є наслідком процесу поділу праці, який у свою чергу дає поштовх до винаходів машин. Він пояснює це тим, що коли робітник виконує якусь одну спеціалізовану операцію, його увага сконцентрована на цій операції і він знаходить більш простий та скоріший спосіб виконання цієї операції. Історичні факти дійсно про це свідчать - більшість винаходів того часу були зроблені простими робітниками. Наприклад: ткацький “човник” (Дж. Кей, 1733 р.), прядильні машини (Дж. Харгрівс, Р.Аркрайт, 1768 р. ), механічний ткацький верстат (Е. Картрайт, 1785 р.), токарний верстат (Г. Модслі, 1797 р.) і т.д. Хоча згодом технічний прогрес дедалі більше пов’язується вже з розвитком науки та освіти, все ж основним висновком Сміта стало, що технічний прогрес зумовлюється характером розвитку і потребами виробництва.
Карл Маркс (1818-1883) визнавав висновок зроблений Смітом правильним і вважав науково-технічний прогрес наслідком, а не причиною розвитку виробництва. Він розглядав технологічні зміни як “надбудову”, а не базис суспільства. Факторами виробництва визнавалася праця і капітал, а не науково-технічний прогрес.
Неокласична школа зробила головний внесок в економічну думку у період від 1870 по 1930 рр. та залишається однією з найвпливовіших течій до наших днів. Фундамент цієї школи склали праці В.Джевонса (1871), К. Мангера (1871), А. Маршалла (1890), Л. Вальраса (1874). Представники цієї школи досліджували умови загальної рівноваги ринкової економічної системи, за яких найефективніше використовуються наявні ресурси, в тому числі і технологія. Питання динаміки довгострокових змін ними не розглядалися. При дослідженні умов рівноваги неокласики вважали фактор технології як заданий.
Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945) у 30-50 роках. Кейнс поставив під сумнів здатність ринкової системи економіки до саморегулювання і вважав за необхідним державне втручання в процес регулювання економікою. Кейнсіанство головну увагу приділяло інструментам макроекономічного регулювання процесів інфляції, безробіття, циклу ділової активності.
Неокласичний ренесанс.(Друга половина 50-х років XX століття). Дослідження довгострокових змін в економіці США, показали, що валовий національний продукт Сполучених Штатів зростає темпами більшими ніж сумарні темпи росту обсягу використаних ресурсів праці та капіталу. Дослідники цього феномену , а саме М. Абрамовиц, Е. Денісон, Д. Кендрік, висунули гіпотезу, за якою додатковий темп зростання економіки обумовлений науково-технічним прогресом.
Підтвердженням та узагальненням цієї ідеї стала робота Р. Солоу “Технічні зміни та функція сукупного виробництва” (1957). Він підрахував, що збільшення удвічі валової продукції на одну витрачену людино-годину в США за період 1909-1949 рр. відбулося на 12,5% за рахунок зростання капіталоозброєності праці і на 87,5% за рахунок технологічних змін. За цю роботу Солоу отримав у 1987р. Нобелівську премію.
Період після Другої світової війни. В цей час народився новий напрям економічної теорії, спрямований на вивчення закономірностей науково-технічного прогресу. Саме цей проміжок часу і отримав назву науково-технічної революції.