Шляхи та способи підвищення стійкого функціонування об’єкта господарювання в умовах надзвичайної ситуації

Основні шляхи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів у надзвичайних умовах мирного і воєнного часів:

- забезпечення надійного захисту робітників і службовців від ЗМУ;

- захист виробничих фондів від уражаючих факторів ЗМУ, в тому числі і від вторинних;

- підвищення надійності і оперативності управлінням виробництвом і ЦО;

- забезпечення стійкості постачання підприємства електроенергією, газом, водою та інше;

- підготовка об’єкта до проведення відновлювальних робіт.

Підвищення стійкості роботи промислових підприємств в умовах НС мирного і воєнного часів досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних і організаційних заходів.

Інженерно-технічні заходи (ІТЗ)включають комплекс робіт по підвищенню міцності і надійності будинків, споруд комунально-енергетичних систем, матеріально-технічних запасів.

Технологічні заходиспрямовані на підвищення стійкості виробництва шляхом заміни існуючого технологічного режиму роботи на такий, що виключає можливість виникнення вторинних уражаючих факторів.

Організаційні заходипередбачають розробку і планування дій в умовах

НС керівного складу об’єкту, штабу, служб та невоєнізованих формувань ЦО по захисту робітників і службовців, проведення рятувальних робіт та відновлення порушеного виробництва.

Підвищення стійкості об'єкта досягається посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок об'єкта. Для цього на кожному ОНГ завчасно на основі досліджень плану­ють і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічні захо­ди. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішен­ня, при яких підприємство буде стійке до впливу дуже значних над­лишкових тисків, однак це пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправдано лише при захисті унікальних,особливо важливих елементів об'єкта.

Підвищення стійкості роботи промислових об'єктів передбачає:

- захист робітників та службовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

- підвищення міцності і стійкості найважливіших елементів і удосконалювання технологічного процесу;

- підвищення стійкості матеріально-технічного постачання;

- підвищення стійкості управління об'єктом;

- розробку заходів щодо зменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;

- підготовку до відновлення виробництва після ураження об'єкта.

Особлива увага повинна бути приділена забезпеченню ук­риттям всіх працюючих у захисних спорудженнях. З цією метою розробляється план нагромадження і будівництва необхідної кількості захисних споруджень; у випадку недостачі сховищ, які відповідають сучасним вимогам, у ньому передбачається укриття робітників та службовців у швидкостворюваних сховищах.

Посилення міцності будинків, споруджень, устаткування та їх конструкцій пов'язано з великими витратами.

При проектуванні і будівництві нових цехів підвищення стій­кості може бути досягнуто застосуванням для несучих конструкцій високоміцних і легких матеріалів (легованих сталей, алюмінієвих сплавів). При будівництві і реконструкції промислових споруд не­обхідно застосовувати легкі, вогнестійкі покрівельні матеріали, по­легшені міжповерхові перекриття і сходові марші, підсилюючи їх кріплення до балок. Обвалення цих матеріалів і конструкцій прине­се меншу шкоду устаткуванню, ніж важких залізобетонних.

При загрозі надзвичайної ситуації в найбільш відповідальних спорудах доцільно ввести додаткові опори для зменшення про­льотів, підсилити найбільш слабкі вузли й окремі елементи несучих конструкцій.

Заходи щодо підвищення стійкості технологічного і верстат­ного устаткування повинні бути спрямовані на забезпечення його збереження для випуску продукції після надзвичайної ситуації. Та­ке устаткування, а також вимірювальні та випробувальні прилади, як правило, розміщуються у виробничих будинках і тому отриму­ють пошкодження не тільки від впливу ударної хвилі, а й від уламків елементів будівельних конструкцій, що обрушуються, і вторинних вражаючих факторів; надійно захистити їх практично неможливо.

На випадок значних руйнувань повинна бути передбачена заміна складних технологічних процесів більш простими з викори­станням найбільш стійких типів устаткування і контрольно-вимірювальних приладів, які збереглись. Необхідно заздалегідь розробити можливі зміни в технології з метою заміни дефіцитних матеріалів, деталей і сировини на більш доступні.

На всіх об'єктах розробляються способи безаварійної зупин­ки виробництва за сигналом «Повітряна тривога» («ПТ»). У кож­ній зміні призначаються люди, які повинні відключати джерела живлення і технологічні установки. Якщо за умовами техно­логічного процесу зупинити окремі ділянки виробництва, агрега­ти, печі і т.п. не можна, їх переводять на понижений режим роботи; ті, що спостерігають за безупинною роботою цих елементів, по­винні бути забезпечені індивідуальними укриттями, спорудженими в безпосередній близькості від робочого місця.

Підвищення стійкості системи енергопостачання досягається проведенням як загальноміських, так і об'єктових інженерно-технічних заходів. Створюються дублюючі джерела електроенергії, газу, води і пари шляхом прокладання декількох електро-, газо-, водо- і паропостачальних комунікацій та подальшого їх закільцю-вання.

Стійкість систем електропостачання об'єкта підвищують, підключаючи його до декількох джерел живлення, віддалених одне від одного на відстань, що виключає можливість їх одночасного ураження одним ядерним вибухом.

На об'єктах, що мають теплові електростанції, обладнують пристосування для роботи теплоелектроцентралі (ТЕЦ) на різних видах палива, уживають заходів щодо створення запасів твердого і рідкого палива, його укриття і посилення конструкцій сховищ го­рючих матеріалів.

У мережах електропостачання проводять заходи щодо пере­ведення повітряних ліній електропередач на підземні.

Водопостачання об'єкта більш стійке і надійне, якщо він жи­виться від декількох систем чи від двох-трьох незалежних джерел, віддалених одне від одного на безпечну відстань. Гарантоване по­стачання водою забезпечується тільки від захищених джерел з ав­тономними і також захищеними іншими джерелами енергії (наприклад, артезіанські і безнапірні свердловини, приєднані до загальної системи водопостачання об'єкта).

Для стійкого і надійного постачання підприємств газом не­обхідно передбачити його подачу в газові мережі об'єктів від газо-регуляторних пунктів (газороздавальних станцій), а на випадок ви­ходу з ладу останніх влаштовувати обвідні лінії — байпаси.

З метою зменшення пожежної небезпеки (зниження можли­вості витікання газу) на газопроводах встановлюються автома­тичні запірні і перемикаючі пристрої дистанційного керування, що дозволяють при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту відключати мережі чи переключати потік газу.

Підвищення стійкості систем теплопостачання досягається за­хистом джерел тепла і заглибленням комунікацій у ґрунт. Якщо на об'єкті передбачається будівництво котельні, її доцільно розміщу­вати в спеціальній будівлі, яка стоїть окремо.

Заходи по підвищенню стійкості системи каналізації розроб­ляють окремо для зливових, промислових і господарських (фекаль­них) зливів. На об'єкті обладнують не менше двох виводів з підключенням до міських каналізаційних колекторів і додатково обладнують виводи для аварійних скидань неочищених вод у при­леглі до об'єкта яри та інші природні заглиблення.

Якщо на об'єкті є мережі і споруди для подачі стиснутого повітря, кисню, аміаку, хлору та інших рідких і газоподібних реак­тивів, інженерно-технічні заходи для цих систем розробляються в основному з метою запобігання вторинних факторів ураження.

Для забезпечення надійного управління діяльністю об'єкта у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу в одному із схо­вищ обладнується пункт управління. Диспетчерські пункти і радіовузли розміщують по можливості у найміцніших спорудах і підвальних приміщеннях. Повітряні лінії зв'язку до найважливіших виробничих ділянок переводять на шдземно-кабельні. Стійкість за­собів зв'язку можна підвищити прокладанням енергопостачальних фідерів на автоматичну телефонну станцію (АТС) та радіовузол об'єкта, підготовкою пересувних електростанцій для заряджання акумуляторів АТМ і для живлення радіовузла при відключенні ос­новних джерел електропостачання. При розширенні мережі підзем­них кабельних ліній необхідно прокладати дводротові, захищені екранами від впливу ЕМІ. Для більшої надійності повинні бути пе­редбачені дублюючі засоби зв'язку.

У районі розосередження робітників і службовців також об­ладнують пункт управління. Між міським і заміським пунктами уп­равління проводять зв'язок, як правило, телефонний, передбачаю­чи його дублювання за допомогою радіо- та пересувних засобів, та­кож вживають заходів по забезпеченню зв'язку із змінними підприємствами по кооперації.

Особливе значення має сталість виробничих та господарсь­ких зв'язків з постачання об'єкта всіма видами енергії, водою, па­рою, газом; з транспортних послуг; з поставок сировини, напівфа­брикатів, комплектуючих виробів та ін.

Підвищення сталості матеріально-технічного постачання за­безпечується створенням запасів сировини, матеріалів, комплекту­ючих виробів, обладнання, палива. Розміри незменшуваних запасів визначають для кожного об'єкта залежно від можливості їх нако­пичення, важливості продукції, яка випускається, визначених термінів переходу на виробництво продукції в умовах надзвичай­них ситуацій. Стабільно працююче підприємство повинно бути здатним безперебійно випускати продукцію за рахунок наявних запасів до відновлення зв'язків з поставок або до одержання не­обхідного від нових постачальників.

 

81. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів цивільного захисту при розміщенні об’єктів і плануванні та забудові міст.

Заходи щодо підвищення стійкості об’єктів господарювання здійснюють відповідно до вимог Норм проектування інженерно-технічних заходів, які починають діяти після прийняття постанови урядом. Вони призначені для: 1. забезпечення захисту населення та зниження масштабів; 2. підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання і галузей економіки; 3. створення умов для успішного проведення робіт з ліквідації наслідків НС.

Головним документом, відповідно до якого слід планувати та здійснювати інженерно-технічні заходи цивільного захисту (ІТЗ ЦЗ) є «Будівельні норми і правила» (БН і П 2.00.05-90), а також «Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження» (Київ, НАН України, 1995). Міста поділяють на групи, а об’єкти – на категорії за такою класифікацією: міста: «Особливої групи», І, ІІ та ІІІ груп; об’єкти господарювання: «Особливої важливості», І та ІІ категорій. Об’єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.

Межа зони сильних руйнувань для міст «особливої», І, ІІ, ІІІ груп пролягає в межах проектної забудови міста (ПЗМ), а зони слабких руйнувань – на відстані 7 км від межі проектної забудови міста (ПЗМ приймають відповідно до затвердженого генерального плану забудови на розрахунковий період). Для об’єктів «особливої важливості» межа зони сильних руйнувань пролягає на відстані 3 км від межі проектної забудови об’єкта; слабких – 10 км.

Вимоги до забудови і реконструкції збудованих міст:

1. Забудовувати місто треба окремими житловими масивами, мікрорайонами. Їх межами мають бути парки, смуги зелених насаджень, широкі магістралі, водойми, що створюють протипожежні розриви.

2. У містах і мікрорайонах, де немає природних водойм, слід створювати штучні із запасом води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки населення.

3. У кожному секторі (мікрорайоні) має бути не менше однієї евакуаційної магістралі для евакуації населення в заміську зону. Ширину магістралі, м, визначають за формулою

де H_max – висота найвищої будівлі на магістралі (окрім висотних громадських будівель каркасної конструкції), м.

4. Міжміські автомобільні дороги слід прокладати в обхід міста. Це зменшить забруднення повітряного басейну міста від автотранспорту і не порушить транспортних зв’язків у разі повної руйнації міста при НС.

5. Створення лісопаркової смуги навколо міста і будівництво в ній туристичних і спортивних баз, пансіонатів тощо. Це має важливе значення для організації відпочинку населення, а у разі НС – для розміщення евакуйованого населення міста.

Вимоги до розміщення та будівництва об’єктів господарювання.Нові важливі промислові підприємства слід будувати за межами зони можливих руйнувань (міської забудови). У місті можна будувати лише бази та склади з товарами першої необхідності, підприємства для обслуговування населення.

Вибираючи місце будівництва об’єкта, враховують наявність поблизу підприємств, які можуть бути джерелом небезпеки (гідровузли, хімічні підприємства та ін.), рельєф місцевості, сейсмічність району, панівні вітри тощо.

Групи нових підприємств промисловості та окремих категорійних об’єктів слід будувати в економічно перспективних малих і середніх містах, селищах і сільських населених пунктах, розташованих від межі проектної забудови категорійних міст і об’єктів особливої важливості на такій відстані: не менше 60 км від міст «особливої» і І групи, 40 км – міст ІІ групи, 25 км – міст ІІІ групи та об’єктів «особливої важливості».

Розміщення АЄС повинно забезпечувати радіаційну безпеку населення у разі аварії. Мінімально допустима відстань АЕС від межі проектної забудови міста залежить від чисельності населення міста і потужності АЕС і становить не менше 25 км для міста з населенням 100–500 тис., не менше 100 км для міст з населенням більше 2000 тис. осіб.

Підприємства з переробки легкозаймистих і пальних рідин, вибухових речовин і матеріалів, базові склади зазначених речовин і матеріалів слід розміщати в заміській зоні на безпечній відстані від населених пунктів і об’єктів нижче за схилом місцевості щодо житлових масивів, автомобільних доріг і залізниць. Базові склади нафти і нафтопродуктів, які споруджують на берегах річок (на відстані до 200 м від краю води) слід розміщувати нижче (за течією води) і на відстані не менше 100 м від населених пунктів.

Проектування і буд-цтво пром. об’єктів здійсн. відповідно до таких вимог:

1. Будівлі і споруди розміщують розосереджено, з протипожежними розривами між ними L_p = H₁ + H₂ + (15…20) м, де H₁, H₂ – висота сусідніх будівель, м.

2. Найважливіші пром. будівлі та споруди будують малоповерховими з вогнетривких матеріалів.

3. Склади для зберігання палива та легкозаймистих матеріалів розміщують біля меж об’єкта або за його межами, в підземних спорудах.

4. Дороги на території об’єкта мають бути з твердим покриттям, забезпечувати найкоротше сполучення між виробничими будівлями та мати не менше двох виїздів з різних боків об’єкта.

Для забезпечення надійного постачання промислового об’єкта електроенергією, водою та газом в комунально-енергетичних системах слід передбачати: 1. дублювання джерел постачання; 2. кільцювання систем; 3. прокладання комунікацій під землею; 4.створення резервних джерел постачання або резервних запасів; 5. використання пристроїв для автоматичного вимикання пошкодженої ділянки; 6. повторне використання води для технічних потреб.

Виконання цих вимог сприяє не тільки безпечному та безперебійному функціонуванню пром. об’єктів, але й покращенню умов праці та проживання в певному районі.