СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ КУРСУ 8 страница

Час пік – час з 7 до 9 години ранку та з 16 до 19 години вечора, коли люди включають радіоприймачі автомобілів, прямуючи на роботу і з роботи.

Час (хронометраж) радіопередач– тривалість радіопередачі або її частина (епізод) у хвилинах або секундах.

Чиста позиція–особлива значимість програми радіопередач.

Шуми–різні звуки, утворені рухом предметів чи внаслідок злиття людських голосів. У радіомовленні вони є ефектними чинниками, що сприяють виразності передачі, створюють відповідну специфічну атмосферу, викликають ілюзію реальності обставин, про які розповідається у передачі (гул заводського цеху, колони демонстрантів, трибуни стадіонів, дзюрчання струмка, пташиний спів, грозовий грім, паровозний свисток, гудіння літака тощо). Існують також численні прилади й інструменти, на яких імітують звуки, потрібні для радіопередачі.

Шумотека – зібрання систематизованих і зареєстрованих у відповідній послідовності фонограм, на яких записано різні шуми, що використовують в програмах на радіо.


Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про телебачення і радіомовлення

Із змінами і доповненнями,

внесеними Законами України

від 28 лютого 1995 року № 75/95-ВР,

від 2 червня 1995 року № 198/95-ВР,

від 14 лютого 1997 року № 70/97-ВР,

від 22 жовтня 1997 року № 595/97-ВР,

від 5 березня 1998 року № 196/98-ВР,

від 20 жовтня 1998 року № 193-ХІV,

від 16 липня 1999 року № 998-ХІV,

від 6 квітня 2000 року № 1642-ІІІ,

від 11 травня 2000 року № 1709-ІІІ,

від 13 вересня 2001 року № 2680-ІІІ

(У тексті Закону слова «Державний комітет телебачення і радіомовлен­ня України» в усіх відмінках замінено словами «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення» у відповідних відмінках згідно із Законом України від 6 квітня 2000 року № 1642-ІІІ)

Цей Закон відповідно до Закону України «Про інформацію» регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

 

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону вживають такі терміни:

абонент– юридична або фізична особа, яка користується послугами телерадіомовлення на договірних засадах;

аудіовізуальна інформація–зорова інформація, що супроводжується звуком;

громадське телерадіомовлення– система позабюджетного неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого телерадіомов­лення, що створюється засновниками – юридичними та/або фізичними особами;

(статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом України від 22.10.97 р. № 595/97-ВР, у зв’язку з цим абзаци четвертий – двадцять четвертий вважати, відповідно, абзацами п’ятим – двадцять п’ятим)

загальнонаціональний канал мовлення–канал мовлення, призначений для трансляції телерадіопрограм більш як на половину областей України;

канал мовлення–сукупність технічних засобів з частотними присвоєння­ми, призначених для трансляції теле- та радіопередач на територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення;

ліцензія–письмовий дозвіл Національної ради України з питань телеба­чення і радіомовлення, що дає право на створення і використання каналу мовлення та часу мовлення;

логотип (фірмовий, торговий знак)–постійний словесний, образотворчий або об’ємний знак, комбінований з літерами, цифрами, словами або без них, що є емблемою телерадіоорганізації, студії, агентства чи окремої особи, які представляють свої телерадіопрограми чи передачі;

мовлення (телебачення і радіомовлення)–передача на відстань звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів;

Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія–державні телера­діоорганізації, що ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні Верховній Раді України та Президенту України;

пряма трансляція–безпосереднє розповсюдження теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу;

радіомовлення–виробництво і розповсюдження аудіопрограм;

розклад мовлення телерадіоорганізацій–відкрита інформація телерадіоорганізацій про послідовність виходу в ефір та хронометраж телерадіопередач упродовж певного визначеного відрізку часу;

(статтю 1 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР, у зв’язку з цим абзаци дванадцятий – два­дцять третій вважати відповідно абзацами тринадцятим – двадцять четвертим)

соціальне телерадіомовлення–передачі чи програми для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом освітнього, навчального та довідкового характеру, а також програми і передачі з проблем екологічного вихо­вання;

спонсорство–участь фізичної чи юридичної особи у прямому або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки;

суборенда каналу мовлення–юридично оформлена або прихована поступка ліцензії на канал (час) мовлення іншій юридичній чи фізичній особі, що не є ліцензіатом, включаючи систематичну ретрансляцію сигналів інших телерадіоорганізацій, крім випадків юридично оформленого надання та обміну телерадіопрограмами між телерадіоорганізаціями-виробниками, а також ретрансляції новин, спортивних чи інших видовищних за­ходів;

суспільне телерадіомовлення–система неприбуткового єдиного загально­національного телебачення і радіомовлення, що має єдину програмну концепцію, утворюється та діє згідно із Законом України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення»;

(абзац сімнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.10.97 р. № 595/97-ВР)

трансляція–розповсюдження телевізійних або радіомовних програм з допомогою технічних засобів зв’язку;

телекомунікація–передача і приймання будь-яких знаків, сигналів зобра­ження і звуку з допомогою електромагнітних засобів зв’язку (кабельного, оптичного, радіозв’язку);

телебачення–виробництво і розповсюдження аудіовізуальних передач та програм;

телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство, об’єднання, асоціація, компанія, радіостанція тощо)–юридична особа, зареєстрована у вста­новленому чинним законодавством порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми;

телерадіопрацівник–штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопередач та програм;

телерадіопрограма–сукупність телерадіопередач, що транслюються безпосередньо або в запису;

телерадіоцентр (телецентр, радіоцентр, технічний центр телерадіомовлення) –підприємство, що забезпечує технічну експлуатацію обладнання, призначеного для виробництва телерадіопередач та програм;

технічні засоби мовлення–сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми та передачі доводяться до споживачів.

(стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Стаття 2. Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об’єктивності, достовірності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів та думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму, до­тримання телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм моралі.

Телерадіоорганізації не мають права у своїх програмах розголошувати да­ні, що становлять державну таємницю або іншу таємницю, яка охороняється законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого державного і суспільного ладу, порушення територіальної цілісності України, вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.

 

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини між суб’єктами в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від форм власності, мети створення і ви­ду статутної діяльності телерадіоорганізацій, а також від способу розповсю­дження телерадіоінформації, якщо їх передачі розраховані на масове прийман­ня споживачами.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють створення і діяльність спеціальних телевізійних і радіомовних систем закритого типу (виробничих, технологічних, навчальних, службових тощо), радіоаматорський зв’язок, радіоспорт або інші види зв’язку, що діють на основі індивідуального виклику чи використовуються для поширення інформації спеціального призначення і не розраховані на масове приймання їх передач; на діяльність по неефірному прокату відео- та аудіопродукції в різних установах.

 

Стаття 4. Повноваження державних органів щодо телебачення і радіомовлення в Україні

Верховна Рада України і Президент України визначають державну полі­тику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, га­рантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики що­до телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з пи­тань телебачення і радіомовлення є уповноваженим органом управління дер­жавним телебаченням і радіомовленням України, що забезпечує реалізацію ін­формаційної політики держави, визначеної Верховною Радою України, Прези­дентом України та контрольованої Національною радою України з питань теле­бачення та радіомовлення.

Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів щодо розвитку телебачення і радіомовлення визначаю­ться чинним законодавством України.

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

 

Стаття 5. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

З метою реалізації та додержання законодавства в галузі телебачення і радіомовлення та інших нормативних актів створюється Національна рада Укра­їни з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада).

Національна рада є позавідомчим державним контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і відповідальний за розвиток, якісний стан телебачення і радіомовлення України, за зростання професійного, художнього та етичного рівня програм та передач телерадіоорганізацій.

Склад Національної ради затверджується Верховною Радою України стро­ком на чотири роки в кількості 8 осіб: за поданням чотирьох кандидатур Голо­вою Верховної Ради України та чотирьох кандидатур – Президентом України.

Члени Національної ради, які здійснюють свої повноваження на постійній основі, є державними службовцями і не можуть займати посади в інших державних і недержавних установах, організаціях та на підприємствах, одержувати разові винагороди за виконання робіт (крім гонорарів за творчу діяльність і позаштатну викладацьку (лекційну) роботу), займатися підприємницькою діяльністю у сфері телебачення і радіомовлення, призупиняють членство в політичних партіях.

Члени Національної ради та працівники її апарату не можуть отримувати будь-які види винагород (в тому числі і заробітну плату) від телерадіоорганізацій, а також від підприємств, установ та організацій – засновників телерадіоорганізацій.

Члени Національної ради та працівники її апарату не можуть бути засновниками (співзасновниками) телерадіоорганізацій або брати участь у комерційній діяльності.

Повноваження члена Національної ради достроково припиняються у разі:

подання заяви про відставку;

втрати громадянства України;

порушення вимог статті 2 цього Закону;

висловлення недовіри Верховною Радою України;

невиконання службових обов’язків, професійної невідповідності;

винесення щодо нього звинувачувального вироку суду, який набрав чин­ності.

У разі припинення повноважень члена Національної ради вибори нового кандидата відбуваються у порядку, визначеному цією статтею.

Члени Національної ради обирають зі свого складу Голову Національної ради, першого заступника та заступника Голови. Голова Національної ради і перший заступник мають представляти різні гілки влади. Голова Національ­ної ради та заступники Голови підзвітні Національній раді.

Голова та його заступники працюють у Національній раді на професійній основі. Решта членів Національної ради за бажанням, на громадських засадах.

Голова Національної ради:

організовує діяльність Національної ради, здійснює керівництво під­готовкою питань до розгляду;

скликає засідання Національної ради за власною ініціативою або за пропозицією не менш як двох членів Національної ради, вносить на розгляд Національної ради питання і головує на її засіданнях;

організовує роботу апарату Національної ради;

видає накази та розпорядження, підписує ліцензії на право користу­вання каналами мовлення, а також повідомлення про відмову у видачі ліцензії або про її анулювання згідно з рішенням Національної ради;

приймає на роботу і звільняє з посади, заключає контракти з працівни­ками апарату Національної ради;

є розпорядником бюджету Національної ради.

Перший заступник та заступник Голови Національної ради:

відповідають за окремі напрями діяльності Національної ради;

організують діяльність робочих груп, створених Національною ра­дою для вирішення покладених на неї завдань.

Основними функціями Національної ради є:

координація розробки концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України та участь у її реалізації;

видача телерадіоорганізаціям на конкурсній основі ліцензій на право використання каналу мовлення та часу мовлення;

контроль за дотриманням законодавства в галузі телебачення і радіо­мовлення України та умов, зазначених у ліцензії;

забезпечення реалізації прав телеглядачів і радіослухачів;

контроль за раціональним використанням радіочастот, призначених для телерадіомовлення;

участь у розробці міжнародних договорів України з питань телебачен­ня і радіомовлення;

контроль за дотриманням законодавства України про рекламу телерадіоорганізаціями всіх форм власності.

(частину тринадцяту статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом Укра­їни від 14.02.97 р. № 70/97-ВР)

До обов’язків Національної ради належить:

ведення державного реєстру телерадіоорганізацій України, створення єдиного банку даних про них;

контроль за додержанням телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства, зокрема щодо іноземного інвестування та порядку телерадіомовлення під час виборчих кампаній і референдумів;

узгодження стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм, контроль за їх додержанням;

розробка положень про порядок ліцензування і використання каналів мовлення та умов конкурсу на отримання ліцензій, погодження їх з відповідною постійною Комісією Верховної Ради України і публікація у засобах масової інформації;

визначення, на підставі розроблених положень, порядку ліцензуван­ня та використання каналів мовлення, порядку мовлення з викорис­танням супутників;

погодження розміру грошового збору за видачу ліцензії, а також пого­дження максимальних граничних тарифів на оренду технічних засобів мовлення, мінімальних рівнів розцінок за рекламу, що розповсюджує­ться по загальнонаціональних каналах мовлення, та погодження їх з відповідною постійною Комісією Верховної Ради України;

узагальнення практики застосування законодавства з питань, що вхо­дять до її компетенції, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

організація творчих семінарів, спрямованих на поліпшення діяльно­сті телерадіоорганізацій, сприяння підготовці та перепідготовці твор­чих кадрів для телебачення та радіомовлення, встановлення міжна­родних зв’язків та вивчення досвіду роботи відповідних зарубіжних організацій;

визначення правил документування, формування та зберігання тим­часового архіву та архівного фонду телерадіопередач;

створення та утримання національного архіву та музею телерадіомовлення;

надання консультативної допомоги у сфері телерадіомовлення;

подання Верховній Раді України та Президенту України щорічного звіту про свою діяльність і опублікування його у пресі.

Національна рада має право:

визнавати ліцензію такою, що втратила чинність, якщо телерадіоорганізація не розпочала діяльність протягом двох місяців з дня, визначе­ного у ліцензії;

отримувати від усіх телерадіоорганізацій документи, відомості та по­яснення щодо їх діяльності згідно з чинним законодавством;

проводити у межах своєї компетенції перевірку діяльності телерадіоорганізацій щодо умов та порядку використання каналів мовлення;

координувати з Головним управлінням з питань радіочастот при Кабі­неті Міністрів України розподіл смуг радіочастот, які виділено для телерадіомовлення, створення і використання радіочастотних засобів мовлення, розробляти положення про використання каналів мовлення та умови конкурсу на отримання ліцензій, які вона погоджує з відпо­відною комісією Верховної Ради України, публікувати їх у засобах ма­сової інформації;

накладати стягнення в разі порушення чинного законодавства Укра­їни та умов, зазначених у ліцензії;

проводити аудиторські перевірки телерадіоорганізацій.

У разі виявлення порушень телерадіоорганізацією чинного законодавства та умов, зазначених у ліцензії, Національна рада:

оголошує попередження;

застосовує штрафні санкції;

тимчасово (до двох місяців) припиняє дію ліцензії;

анулює ліцензію, якщо:

телерадіоорганізація порушила вимоги статті 2 цього Закону;

телерадіоорганізація, після винесеного їй попередження і тимчасового зупинення дії виданої їй ліцензії, продовжує порушувати чинне за­конодавство та умови, зазначені у ліцензії.

За збитки, яких зазнав власник ліцензії внаслідок правомірного анулю­вання ліцензії, Національна рада відповідальності не несе.

Рішення Національної ради про анулювання ліцензії може бути оскарже­но у судовому порядку з відшкодуванням збитків у разі неправомірних дій Національної ради.

(стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

 

Стаття 6. Заборона втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій

 

Втручання державних органів, органів місцевого, регіонального самовря­дування, їх посадових осіб, об’єднань громадян, окремих громадян у творчу ді­яльність телерадіоорганізацій, а також цензура, як контроль за ідеологічним змістом передач, забороняються; контролюється лише зміст інформації, яка охороняється законом.

 

Стаття 7. Антимонопольні обмеження

Одна телерадіоорганізація, а також її структурні підрозділи з правами юридичної особи не мають права вести мовлення більш як на двох каналах по телебаченню і трьох каналах – по радіо на територію всієї країни, області, міс­та або іншого регіону, вказаного у ліцензії, крім кабельних (проводових) ме­реж та мовлення на зарубіжні країни.

Юридична або фізична особа не має права бути засновником (співзасновником) телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення більш як по двох каналах мовлення по телебаченню і трьох каналах мовлення – по радіо на територію всієї країни, області, міста або іншого регіону.

Телерадіоорганізаціям, що ведуть мовлення по загальнонаціональних каналах, не може надаватись у користування одночасно більше половини каналів мовлення на територію всієї країни, області, міста або іншого регіону.

Організації та підприємства зв’язку, які експлуатують мережі мовлення, не можуть бути засновниками або співвласниками телерадіоорганізацій.

(стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

 

Стаття 8. Захист інтересів національного телерадіовиробництва

З метою захисту інтересів національного телерадіовиробництва і спрямування інвестицій на розвиток національної бази телебачення та радіомовлення не менше 50 відсотків від загального обсягу мовлення кожної телерадіоорганізації мають становити передачі (фільми), виготовлені безпосередньо даною телерадіоорганізацією або іншими юридичними особами, які діють в Україні.

Не допускається трансляція в ефірних мережах України рекламної про­дукції, за розповсюдження якої не сплачено телерадіоорганізації, що має лі­цензію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами мовлення.

(статтю 8 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 05.03.98 р. № 196/98-ВР)

Стаття 9. Мова телерадіопередач та програм

Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.

Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національ­них меншин, що компактно проживають на даній території.

Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською івідповідною іноземною мовою.

 

Стаття 10. Законодавство про телебачення і радіомовлення

Законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Закону України «Про інформацію», цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до них.

 

Стаття 11. Структура національного телебачення і радіомовлення України

Структуру національного телебачення і радіомовлення України склада­ють державні, недержавні (приватні) та громадські телерадіоорганізації, засно­вані юридичними та/абофізичними особами відповідно до чинного законодав­ства України, а також система суспільного телебачення і радіомовлення.

(стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами України: від 02.06.95 р. № 198/95-ВР, від 22.10.97 р. № 595/97-ВР)

 

Стаття 12. Державні телерадіомовні організації України

Державні телерадіоорганізації поряд із суспільним телебаченням і радіомовленням становлять основу національного телебачення і радіомовлення України. Вони утримуються на кошти державного бюджету і забезпечують телерадіотрансляцію на всю територію чи відповідний регіон України і на зарубіжну аудиторію.

(частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом Укра­їни від 22.10.97 р. № 595/97-ВР)

У своїй діяльності державні Телерадіоорганізації керуються Конститу­цією України, законами України та реалізують основні завдання, визначені цим Законом.

Пріоритетне право на загальнонаціональні канали мовлення, технічні засоби яких створено за рахунок державного бюджету чи державних підпри­ємств, має спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення в межах, передбачених статтею 7 цього Закону.

Державним телерадіоорганізаціям щодо прав, яких вони набувають на підставі ліцензії, надається пріоритетне право на користування державними теле- і радіомережами.

Щорічні грошові надходження на рахунки державних телерадіоорганізацій від реклами, спонсорів та інших видів діяльності, передбачених чинним законодавством України, використовуються для розвитку телерадіомереж, поліпшення умов праці їх співробітників і не повинні перевищувати 50 відсотків їх бюджету.

Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:

а) оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров’ю населення, роз­повсюдження офіційних повідомлень, роз’яснення рішень органів за­конодавчої, виконавчої та судової влади;

(підпункт а) частини шостої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-ІП)

б) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культур­но-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважаль­них, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва;

(підпункт б) частини шостої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.04.2000 р. № 1642-Ш)

в) сприяння зміцненню міжнародних зв’язків України, зростанню її авторитету в світі.

(стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

 

Розділ II. ЗАСНУВАННЯ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ КАНАЛІВ МОВЛЕННЯ

(назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

 

Стаття 13. Право на заснування телерадіоорганізацій

Право на заснування телерадіоорганізацій в Україні належить громадя­нам України, не обмеженим у цивільній дієздатності, Верховній Раді України, Президенту України, іншим юридичним особам України.

Рішення про заснування Національної телекомпанії України та Націо­нальної радіокомпанії України приймаються спільно Верховною Радою Укра­їни та Президентом України. Фінансування Національної телекомпанії Укра­їни та Національної радіокомпанії України фіксується окремим рядком у Дер­жавному бюджеті України.

Для суспільного мовлення виділяється один із загальнонаціональних теле- та радіоканалів. Рішення про заснування телерадіоорганізацій суспільно­го телебачення і радіомовлення приймається Верховною Радою України. Су­спільне телебачення і радіомовлення має пріоритет в одержанні ліцензії на право користування загальнонаціональними теле- та радіоканалами. Статус і діяльність системи суспільного телебачення і радіомовлення визначаються окремим законом.

(частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.10.97 р. № 595/97-ВР)

В Україні забороняється створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства. Забороняється створення і діяльність телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, у статутному фонді яких більш як 30 відсотків іноземних інвестицій.

Іноземне інвестування телерадіоорганізацій України здійснюється під контролем та за згодою Національної ради.

Мовлення іноземних телерадіоорганізацій звикористанням каналів мов­лення України здійснюється на основі міждержавних або міжнародних угод.

Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб’єктів інформаційної діяльності здійснюється шляхом їх внесення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України, що ведеться Національною радою України з питань телеба­чення і радіомовлення.

(частина сьома статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.03.98 р. № 196/98-ВР)

Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб’єктів господарської діяльності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України про державну реєстрацію суб’єктів господарської діяльності.

(частина восьма статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом Укра­їни від 05.03.98 р. № 196/98-ВР)

(стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

 

Стаття 14. Ліцензування каналів мовлення

 

Для отримання (продовження) ліцензії на право користування каналами мовлення телерадіоорганізація подає заяву до Національної ради.

У заяві повинні міститися такі дані:

а) відомості про засновника (для юридичної особи – назва, юридична ад­реса, банківські реквізити, а для фізичної особи – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса);

б) назва телерадіоорганізації, її реквізити та інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо);

в) місцезнаходження телерадіоорганізації;

г) програмна концепція телерадіоорганізації;

д) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

е) територія, на яку передбачається розповсюдження програм чи передач;

є) передбачувана аудиторія;

ж) періодичність, час та обсяги мовлення (в тому числі виробництво влас­них передач);

з) вид мовлення (телевізійне, звукове, телетекст тощо);

й) спосіб розповсюдження програм (ефірний, кабельний, ефірно-кабель­ний, проводовий, супутниковий тощо);

і) місцезнаходження, частота та потужність передавача.

До заяви додаються:

а) копії затверджених у встановленому порядку статутних документів;

б) орієнтовний штатний розклад телерадіоорганізації;