Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва
До розрахунків виробничої потужності підприємства входять як встановлене, так і невстановлене устаткування, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і плановий (ефективний, корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк )виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу і визначається як добуток числа днів у певному календарному періоді (Дк) на число годин роботи на добу (t).
Фк = Дк * t
Приклад. На період одного року при однозмінній роботі з тривалістю зміни 8 годин календарний фонд часу складає 365 х 8 = 2920, а при 2-змінній — 365 х (8 х 2) = 5840 годин.
Режимний, або номінальний, фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:
Фр = (Дк-Дн) * t,
де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні по прийнятому режиму змінності та з врахуванням скороченої тривалості зміни в передвихідні та передсвяткові дні, або:
Фр =[ (Дк - Дс )* t3 - Дсп * tcn] *п3 ,
де Дс — число вихідних і святкових днів у розрахунковому періоді;
t3 — тривалість робочої зміни, годин;
Дсп — число передвихідних (передсвяткових) днів із скороченою тривалістю робочої зміни;
tcn — час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові та передвихідні дні, год;
п3 — режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).
Плановий (ефективний, корисний) (Фп) фона рооочого часу обладнання рівний різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:
де Ttp, tp — витрати часу на ремонт даного обладнання відповідно в годинах та відсотках до режимного фонду;
Ttn, tn — витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.
Тоді корисний (ефективний, плановий) фонд робочого часу буде становити 1872 години:
Для розрахунку виробничої потужності підприємства необхідно мати наступні дані:
1) корисний фонд робочого часу одиниці обладнання;
2) кількість одиниць обладнання;
3) продуктивність обладнання;
4) трудомісткість виробничої програми;
5) досягнутий коефіцієнт виконання норм виробітку.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, верстатів (агрегатів) з врахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.
У розрахунки виробничої потужності підприємства входять:
а) усе діюче і недіюче через несправність, ремонт та модернізацію устаткування основних виробничих цехів;
6) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування с календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного дляпроведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахування часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів.
У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).
Розрахунок виробничої потужності підприємства має проводитися в такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання — виробничі дільниці — цехи (корпуси, виробництва) — підприємство в цілому.
У загальному вигляді виробнича потужність (Впі) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:
де Впі — потужність і-го виробничого підрозділу підприємства, одиниць продукції;
Пв — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;
Фп — ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год;
КУс — середньорічна кількість устаткування;
Тр — трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:
де t0 — норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);
Кв.н. — коефіцієнт виконання норм часу.
Інакше потужність можна визначити за такою формулою:
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками.
Відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.
На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:
де r — такт робочої лінії чи конвеєра.
В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виковують цю операцію при обробці конкретної деталі. В даних умовах потужність розраховується за такою формулою:
В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:
де Тр.пр. — технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу-представника на даній групі устаткування.
В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування:
де TN — трудомісткість виробничої програми (години);
Nt — кількість продукції за виробничою програмою, натур, од.;
б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:
Пспр = Фп*КУс,
де Пспр — пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;
в) ефективний фонд часу за кожною групою устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж):
Коефіцієнт виробничої потужності — це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць ";
д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:
Впц = N * Кпотуж.
Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) визначається так:
тобто
При Кз.у = 1 — устаткування використовується повністю; при Кз.у > 1 — устаткування перевантажене; при Кз.у < 1 — устаткування недовантажене.
Після розрахунку виробничих потужностей усіх цехів будується діаграма потужності підприємства, в якій за кожним цехом визначається резерв потужності чи її недостатність ("вузькі місця") щодо провідного цеху підприємства.