Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель

Ф-ія розподілу та перерозподілу – д-ть щодо надання зем діл, зміна цільового призначення. Форми розподілу та перерозподілу земель – приватизація; продаж (в тому числі – на зем аукціонах); передача на праві користування (в тому числі, на умовах аукціону); вилучення, викуп зем діл, зміна цільового призначення.

Проблема – повноваження органів м. самовар, органів вик влади щодо розподілу і перерозподілу земель в чинному ЗК врегульов на майбутнє, з урахування розмежування земель на землі держ і комун власності;

Відсутність на законодавчому рівні чітких процедур набуття та припинення прав на земельні ділянки із зазначенням реальних строків проходження усіх документів.

Неврегульованість на рівні закону окремих форм розподілу і перерозподілу земель в зонах відчуження та обов’язкового відселення. Підзаконні акти – підрозділ Мін з питань надзвич ситуацій….. – Держ департамент Адміністрація зони відчуження і безумовного (обов’язкового відселення). Ця Адміністрація відповідно до Положення, затв ПКМУ 11.08.2000 р. № 1263, уповноважена надавати в оренду зем діл у зоні відчуження….на тих територіях, з яких відселено жителів та припинена д-ть рад для цілей, визначених ЗУ Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внасл Чорноб катастрофи.

Зловживання посадових осіб при винесенні рішення щодо надання, вилучення, викупу зем діл.

Проблеми розподілу та перерозподілу земель. Перша форма – приватизація земель, друга форма – продаж земель державної та комунальної власності на земельних аукціонах, але з урахуванням обмежень та мораторію.

ЗУ «Про першочергові заходи про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких зак-их актів України». Розділ 3 Прикінцевих положень… п. 12 – передбачити заборону на продаж земель с/г призначення до 01 січня 2010 року (проблема – не передбачений суб’єкт). Інше питання – чому тільки продаж? Адже фактично можна відчужити іншим чином.

Третя форма – надання ЗД у користування – оренда, емфітевзис, суперфіцій тощо у порядку проведення земельних аукціонів, так і без конкурентного надання.

Четверта форма – вилучення та викуп ЗД.

// «тіньова схема» – відміна радою власних рішень. З даним питанням було внесено конституційне подання. Рішення КСУ за конституційним поданням Харківської міської ради (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 //

Проблеми:

повноваження органів місцевого самоврядування у частині розподілу та перерозподілу земель у чинному ЗК врегульовані на майбутнє з урахуванням розмежування земель на землі державної та комунальної власності;

до розмежування земель державної та комунальної власності існує колізія між повноваженнями місцевих рад щодо розпорядження землями у межах населених пунктів та повноваженням КМУ щодо укладення міжнародних договорів;

законодавча неврегульованість окремих форм розподілу та перерозподілу окремих ділянок зон відчуження та зон безумовного відселення. Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 84 ЗК до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, а відповідно до п. «є» ч. 4 ст. 84 ЗК – у приватну власність, належать ЗД зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи. Разом з цим, враховуючи, що на зазначених територіях припинена діяльність місцевих рад, відповідно до закону окремі форми розподілу та перерозподілу земель здійснює підрозділ Мінчорнобиля – ДД «Адміністрація зони відчуження і зони обов’язкового відселення», яка згідно з положенням «Про адміністрацію зони», затверджена постановою КМУ № 1263, уповноважена надавати в оренду ЗД у зоні відчуження та зоні обов’язкового відселення на тих територіях, на яких відселені жителі та припинена діяльність рад;

відсутність чіткої законодавчо-закріпленої процедури набуття прав на ЗД (надання, передача ЗД, викуп, вилучення ЗД) із зазначенням конкретних строків проходження документів (по більшості стадій), із зазначенням конкретних строків розгляду матеріалів та їх погодження, із зазначенням конкретних строків щодо виготовлення та реєстрації правопосвідчуючих документів.

равової основи для землевпорядного нормування.

 

44. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі икористання відтворення та охорони земель.

На зак-му рівні не дається визначення «планування використання земель». У спеціальній земельно-правовій літературі цей термін розглядається як діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, що полягає у створенні, прийнятті перспективних програм (схем), використанні та охорони земельних відносин з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень.

Аналіз чинного зак-ва дає можливість виділити такі форми планування земель:

- розробка та затвердження програм використання та охорони земель;

- планування територій, у тому числі зонування земель

- природно-сільськогосподарське районування земель.

Правова основа – ст. 6 ЗУ «Про охорону НПС», ст.ст. 6, 8, 177,178 ЗК.

Проблема – станом на квітень 2009 року ВР України не затвердила загальнодержавну програму використання та охорони земель.

Необхідно зазначити, що планування здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

Проблеми: на законодавчому рівні визначення поняття планування територій має обмежений характер. Так відповідно до ЗУ «Про планування і забудову територій» планування і забудова територій розглядається як процес, що полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень.

Наступна проблема є фактична відсутність схем планування окремих частин територій України (областей та районів).

Переважна більшість генпланів населених пунктів була розроблена до 1991 року. За час незалежності України з них зкореговано лише 15 %.

У ЗУ «Про генеральну схему планування території України», який розрахований на два етапи: перший – до 2010 року, другий – 2011-2020 роки. У цьому законі не враховані чинники міжнародної інтеграції та міжнародного співробітництва.

Складовою» планування територій є зонування земель. Станом на квітень 2009 року Закон «про зонування земель» відсутній.